Кастелівка ID: 66

Багатоквартирний будинок споруджений у 1906–1907 рр. Проект розроблявся у бюро архітектора та будівничого Івана Левинського, ймовірно Левом Левинським. Триповерховий будинок в плані має Г-подібну структуру. Фронтальний корпус доповнює офіцина, прибудована під прямим кутом. Разом із сусіднім будинком № 7 кам’яниця формує парну групу Т-подібної конфігурації. Фасад виділяється в перспективі вулиці підковоподібним щитом аттика. Стиль — сецесія. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1906–1907 рр. Проект розроблявся у проектному бюро архітектора та будівничого Івана Левинського, ймовірно Левом Левинським. Будинок має Г-подібний абрис плану, традиційний для кам’яниць, що складаються з фронтального основного корпусу та внутрішнього крила-офіцини. Фасад, орієнтований по регуляційній лінії, оформлено трикутним причілком. Рисою декоративного опорядження кам’яниці є геометризація орнаментальних форм, що свідчить про тяжіння до стилю пізньої сецесії. У пізніші роки кам'яниця  була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1906–1907 рр. Проект розроблявся у бюро Івана Левинського. Велика триповерхова П-подібна в плані будівля розташована в глибині ділянки, має три фасади. На куті виступає призматичний еркер. Кам’яниця виділяється гострим, експресивним силуетом покрівлі з дашками. Секції квартир групуються навколо двох під’їздів. Будинок привертає увагу як зразок архітектури, орієнтованої на стилізацію мотивів народного мистецтва в рамках стилю сецесії. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1897–1898 рр. Проект розроблявся  у співавторстві  Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Кам’яниця, вписана між двома сусідніми будівлями (на вул. Нечуя-Левицького, 23 та вул. Генерала Чупринки, 9), формує центральну ланку комплексу, утвореного трьома будинками. Будинок триповерховий, фронтальна частина оформлена симетричним фасадом. Внутрішнє планування базується на двотрактовій системі розміщення кімнат. Будинок є зразком архітектури історизму кінця ХІХ ст., орієнтованої на форми необароко. У пізніші роки кам'яниця  була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1897–1898 рр. Проект розроблявся  у співавторстві   Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Кутова, Г-подібна в плані кам’яниця є компонентом архітектурного комплексу, що складається з трьох будинків (до групи входять також № 23 на вул. Нечуя-Левицького, № 7 на вул. Генерала Чупринки). Будинок триповерховий, оформлений фасадами "куртинного" типу. Внутрішнє планування базується на двотрактовій системі розміщення кімнат. Будинок є зразком архітектури історизму кінця ХІХ ст., орієнтованої на форми необароко.   У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом,  розробленим у бюро Івана Левинського. Чотириповерхова кам’яниця, розміщена на схилі пагорба, формує групу-ансамбль у парі з прилеглим будинком № 25. Фасад вирізняється пластикою заокругленого наріжника. Стрижнем внутрішньої структури є сходова клітка, навколо якої організовано секції квартир. Для Львова початку 1910-х рр. будинок є одним із найкращих зразків архітектури багатоквартирного житла.

Багатоквартирний будинок споруджений у  1908–1909 рр. за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Триповерхова кам’яниця формує групу-ансамбль разом із сусіднім будинком № 23. Архітектура будинку, зведеного на схилі колишнього яру й оточеного садово-рекреаційною територією, гармонійно вписалась у мальовничий ландшафт. Пластичність заокругленої фронтальної стіни свідчить про відхід від традиції проектування фасадів "куртинного" типу. Планування — секційне. Стиль — пізня сецесія.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1911–1912 рр. Проект розроблявся у бюро Івана Левинського. Стиль — неокласицизм початку ХХ ст. Корпус чотириповерхового будинку має два крила, розташовані під гострим кутом, між якими виступає наріжний ризаліт. Фасади завершені високими трикутними фронтонами. Ядром планувальної структури є сходова клітка багатокутної форми. Характерною рисою архітектури будинку є звернення до малих форм (ротонда на куті прифасадної квітниково-садової ділянки).

Багатоквартирний будинок споруджений у 1911–1912 рр. за проектом бюро Івана Левинського. Чотириповерхова кам'яниця формує групу з сусіднім будинком № 67 на вул. Котляревського. У секціях квартир внутрішнє планування організовано за принципом двотрактового розміщення кімнат. Стиль — неокласицизм початку ХХ ст.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1897–1898 рр. Проект розроблявся  у співавторстві  Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Кам’яниця — наріжна, Г-подібна в плані. Входить до архітектурного комплексу, що складається з трьох багатоквартирних будинків (іншими компонентами групи є будинки №№ 7, 9 на вул. Генерала Чупринки). Будинок триповерховий, оформлений фасадами "куртинного" типу, відділений від тротуару смугою палісаду. Будинок є зразком архітектури історизму кінця ХІХ ст., орієнтованої на форми необароко. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Будинок колишньої міської школи ім. Марії Магдалини споруджено  у 1883–1884 рр. (добудова 1909–1910 рр.) за проектом директора міської будівельної адміністрації Юліуша Гохберґера та архітектурного бюро львівського магістрату. Проект будинку презентує течію в межах архітектури історизму другої половини ХІХ ст. — використовуються форми середньовічної архітектури. Фасади, викладені червоною нетинькованою цеглою, оформлено високими готичними фронтонами, романськими архівольтами та розетами. Структура внутрішнього плану базується на коридорній схемі планування. Школа ім. св. Марії Магдалини створювалась як одна із загальноосвітніх міських шкіл Львова, у якій навчались переважно учні з околиць району Кастелівки / Байок. Сьогодні (2009 p.) об’єкт продовжує використовуватись як шкільний будинок.

Колишній індивідуальний житловий будинок  — вілла, споруджений у 1889 –1890 рр. за проектом архітектора Альфреда Каменобродзького. Вілла є компонентом комплексу індивідуальних будинків, частини комплексу району Кастелівки. Проектувалася як вільно розташований об’єкт, оточений садовою ділянкою. Пізній історизм  — поєднання форм неоренесансу з мотивами архітектури альпійського регіону. За документами, на період будівництва власником об’єкту був Ян Бромільський, з родиною якого пов’язано декілька інших будівельних проектів, що залишили помітний слід в архітектурі Львова кінця ХІХ — початку ХХ ст. За радянських часів у будинку розміщалися адміністративні установи, а після розпаду СРСР тут з’явилися офіси політичних партій. У пізніші роки вілла була значно перебудована.

Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1902–1903 рр. за проектом архітектора Міхала (Михайла) Ковальчука. Двоповерхова будівля має високий шатровий дах, доповнений гострими силуетами кутової вежечки та фронтонів. Прямокутний абрис плану оживляють виступи розкріповок і ризалітів. Внутрішній план базується на двотрактовій схемі розташування кімнат. Перед фасадами облаштовано сад та квітники. Стиль вілли можна означити як зразок пізнього історизму з неоромантичним забарвленням. В опорядженні фігурують стилізовані форми народного мистецтва. У пізніші роки вілла була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр., співавторами  проекту були архітектори Іґнатій Кендзерський та Адам Опольський. Чотириповерхова кам’яниця привертає увагу динамічним моделюванням фасаду, оформленого ризалітами та еркером. Основну масу архітектури становить прямокутний у плані корпус, прилеглий до вул. Генерала Чупринки,  доповнений офіцинами з боку подвір’я. Сходова клітка фіксує центральну вісь плану, приміщення компонуються двома рядами. Hеокласицизм початку ХХ ст., поєднаний із елементами пізньосецесійної архітектури. Верхня частина фасаду декорована парними горельєфами. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Колишній індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений за проектом, розробленим у співавторстві Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським у 1889-1890 рр. Вілла була добудована у 1901-1902 і 1904-1905 рр. Тип вілли — неоромантичний. Завдяки кутовій вежечці та динамічному абрису плану, будівля подібна до сусідніх об’єктів Кастелівки (наприклад, до вілли на вул. Генерала Чупринки, 21). Упродовж наступних десятиліть архітектура будинку втратила свій первісний характер. Перебудови перетворили віллу на багатоквартирний будинок. Сьогодні (2009 p.) тут розміщено офіси банківської установи.

Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1890-ті рр. Вірогідно, проект розроблявся у співавторстві Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським.  Будинок презентує неоромантичний тип індивідуальної оселі, розрахованої на представників місцевого середнього класу, який набув популярності у Львові 1890-х рр. Вілла будувалася як вільно розташований об’єкт на кутовій ділянці, в оточенні саду та квітників. Г-подібний корпус доповнено на куті мальовничою шестигранною вежечкою. Фасади, оформлені нетинькованою цеглою, вирізняються яскравим керамічним декором (полив’яні кахлі) та різьбленими деталями.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1900–1901 рр. за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Невеликий двоповерховий дім будувався з відступом від регуляційної лінії; брандмауером межує з будинком № 25. Фасади членуються розкріповками завершеними причілками. У плані будинок має форму видовженого прямокутника. Вужчий фасад виходить на вул. Генерала Чупринки, з лівого краю влаштовано портал. На тильному фасаді, з боку саду, прибудовано  невеликий виступ із верандою. Всередині корпусу розташований малий замкнений двір. Стиль — сецесія.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом архітектора та будівничого Кароля Боубліка. Чотириповерхова кутова кам’яниця, Г-подібна в плані. На фасаді з боку вул. Генерала Чупринки, відділеному від дороги ділянками квітників, компонуються лоджії, еркер та портал. Композиційним акцентом є кутовий блок із високим шатровим дахом. Стрижень планувальної схеми — сходова клітка, прилегла до кута подвір’я. Стиль — модернізована версія історизму (використовуються мотиви необароко).

Колишній багатоквартирний будинок споруджений у 1908–1909 рр. за проектом Юзефа Пйонтковського. Це чотириповерхова кам’яниця з цокольним поверхом. Брандмауерами межує з торцями сусідніх будівель. Фасад, відсунутий від хідника, оформлено двома ризалітами з фронтонами в завершені, між якими облаштовано широкі балкони. Стрижнем плану є простора сходова клітка й поздовжній коридор, що ділить внутрішні приміщення на два тракти. Будинок має стильові ознаки неокласицизму початку ХХ ст., виявляючи впливи німецької архітектури. Сьогодні (2009 p.) використовується як навчальний корпус ЛНУ ім. І. Франка.

Колишній багатоквартирний будинок споруджений у 1904–1905 рр. за проектом, розробленим у бюро будівельної фірми Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича. Згодом кам’яницю було адаптовано до потреб лікувального закладу. Будівля — триповерхова. Фасад, орієнтований по регуляційній лінії, має симетричну структуру. По центру компонується розкріповка з порталом, завершена причілком. З правого краю — проїзд у двір. Будинок має прямокутну форму плану з виступом ризаліту з боку подвір’я. Сходова клітка розташована в центрі корпусу. Стильова характеристика — пізній історизм (використано мотиви неоготики) з додатком елементів сецесії.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом бюро Івана Левинського. Наріжна чотириповерхова кам’яниця — компонент периметральної забудови кварталу. Г-подібний корпус має зрізаний наріжник. На куті виступає еркер, над яким надбудовано високий шоломоподібний купол. Фасади членуються карнизами й пілястрами, завершені аттиками. Вхід — з вул. Генерала Чупринки, сходова клітка прилягає до кута внутрішнього подвір’я. Стильова характеристика — неокласицизм початку ХХ ст.

Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1889–1890 рр., співавторами проекту були архітектори Юліан Захаревич та Іван Левинський. Вілла є елементом комплексу, утвореного трьома оселями, до якого входять також буд. №№ 6 та 8 на вул. Кольберга. Три вілли мають смугу прифасадних квітників та спільний простір садових ділянок усередині кварталу. Будинок № 4 у плані є прямокутним, з виступами розкріповок по периметру і блоком вежі, накритої високим наметовим дахом. Стиль — неоромантичний напрямок архітектури пізнього історизму. Об’єкт перебудовувався в другій половині ХХ ст. У пізніші роки вілла була значно перебудована.

Індивідуальний житловий будинок  — вілла, споруджений у 1889–1890 рр., співавторами проекту були архітектори Юліан Захаревич та Іван Левинський. Корпус будівлі є центральною ланкою групи, до якого входять також буд. №№ 4 та 8 на вул. Кольберга. Три вілли мають смугу квітників, прокладену перед фасадами, і спільний простір садових ділянок усередині кварталу. Будинок  двоповерховий, прямокутний у плані. Його фасад із пристінком у центрі завершено трапецієподібним фронтоном. Стиль — неоромантичний напрямок архітектури пізнього історизму. У пізніші роки вілла була значно перебудована.

Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1889–1890 рр.,  співавторами проекту були архітектори Юліан Захаревич та Іван Левинський. Г-подібна в плані будівля є наріжним компонентом комплексу, до якого входять також буд. №№ 4 та 6 на вул. Кольберга. Вілла має два поверхи з мансардою, асиметрично розташовані ризаліти та вежу, високий наметовий дах якої на сьогодні втрачено. Стиль — неоромантичний напрямок архітектури пізнього історизму. Об’єкт перебудовувався в другій половині ХХ ст. У пізніші роки  вілла була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1912–1913. Проект розроблявся у співавторстві архітекторами Іґнатієм Кендзерським та Адамом Опольським для Мєчислава Раппе. Наріжна чотириповерхова кам’яниця відділена від вулиці ділянкою палісаду. Будинок виділяється виразним силуетом даху (зокрема високою наріжною конструкцією у формі шолома) та трапецієподібним фронтоном. Має V-подібний план із діагональним розташуванням сходової клітки. Внутрішнє планування базується на секційному принципі. Стиль — модернізована версія неокласицизму, що виявляє вплив німецької архітектури початку ХХ ст.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1904–1905 рр., вірогідно, за проектом будівничого Якуба Рисяка для Казимири Козьол. Невеликий двоповерховий дім, споруджений із відступом від регуляційної лінії, формує групу-блок у парі із сусіднім будинком № 18. Характер фасадів визначає вертикальне членування лізенами, на яких компонуються рельєфи. Портал розміщено на боковому східному фасаді. План прямокутної форми, з виступами ризалітів та розкріповок. Усередині корпусу розташований малий замкнений двір. Стиль — сецесія.

Житловий багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом архітектора та будівничого Юзефа Горнунґа. Триповерхова кам’яниця, розміщена в рядовій забудові. Її план та декор повторюють у дзеркальному відображенні форми прилеглого будинку № 19. Перед фасадом облаштовано квітники; за корпусом, у глибині кварталу — сад. Посередині фасаду, під трикутним балконом-дашком, розміщено портал; з правого боку — розкріповка, завершена причілком, на якому компонується майолікове панно. План має Г-подібну конфігурацію. Стиль — сецесія.

Багатоквартирний житловий будинок споруджений у 1904–1905 рр. за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Невеликий двоповерховий будинок, споруджений із відступом від регуляційної лінії, формує групу-блок у парі з сусіднім будинком № 16. Характер фасадів визначає вертикальне членування лізенами, на яких компонуються рельєфи. Бічний західний фасад є симетричним, у його центрі облаштовано вхід. План прямокутної форми, з виступами ризалітів. Усередині корпусу розташований малий замкнений двір. Стиль — сецесія.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом  архітектора  та будівничого Юзефа Горнунґа. Триповерхова кам’яниця розміщена в рядовій забудові. План та декор повторюють у дзеркальному відображенні форми прилеглого будинку № 17. Перед фасадом облаштовано квітники; за корпусом, у глибині кварталу — сад. Посередині фасаду, під трикутним балконом-дашком, розміщено портал; з лівого боку — розкріповка, завершена причілком, на якому компонується майолікове панно. План має Г-подібну конфігурацію. Стиль — сецесія.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1901–1902 за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Проектувався як невеликий двоповерховий дім (пізніше надбудовано третій поверх), вільно розташований в оточенні садово-квітникових ділянок. У плані має форму видовженого прямокутника з вузьким ризалітом на зрізаному наріжнику. У композиції фасадів переважають вертикальні членування. На тильному фасаді виступає циліндричний блок сходової клітки, виконаний із залізобетону. Стиль — сецесія.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1908–1909 рр.  за проектом архітектора та будівничого Юзефа Горнунґа. Триповерхова кам’яниця, V-подібна в плані, з трьох боків оточена прифасадними квітниками та садом. Лівий брандмауер межує з торцем сусіднього будинку № 19. Наріжна частина корпусу має виступ у формі трапеції, над яким надбудовано невеликий купол; на куті розташований портал. Сходова клітка, прилегла до наріжника, орієнтована діагонально. Кімнати в бокових крилах розташовано за дворядним принципом. Стиль — сецесія.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1897–1898 рр. за проектом архітектора та будівничого Кароля Боубліка. Наріжна триповерхова кам’яниця, V-подібна в плані, побудована з відступом углиб кварталу. Силует акцентовано кутовою вежею з необароковим куполом складної форми. Сходова клітка розташована діагонально між боковими крилами корпусу. Вхід — з  вулиці Генерала Чупринки. Композиційно кам’яниця формує інтегральний блок із сусіднім будинком № 24, до якого прилягає брандмауер. Будівлі мають ідентичний декор. Стиль — пізній історизм (необароко).

Багатоквартирний будинок споруджений у 1897–1898 рр. за проектом архітектора та будівничого Кароля Боубліка. Рядова триповерхова кам’яниця побудована з відступом від регуляційної лінії. Над фасадом надбудовано високі необарокові аттики. Вхід і сходова клітка компонуються по центру Т-подібного корпусу. Композиційно, кам’яниця формує інтегральний блок із сусіднім будинком № 22, до якого прилягає брандмауер. Будівлі мають ідентичний декор. Стиль — пізній історизм (необароко).

Два суміжні будинки на вулиці Котляревського, 26 і 26а зведені у 1905-1906 роках львівським будівничим Якубом Рисяком. Вони вирізняються зі свого оточення сецесійною стилістикою, вираженою у ліпному декорі рослинного характеру. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1891–1892 рр. Проект розроблявся у співавторстві Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Разом із сусідніми віллами (№№ 27, 31) формував групу осель, що стала частиною забудови району Кастелівки. Будинок № 29 займає ділянку на терені спуску до долини Вулецького потоку, перед фасадами облаштовано сад і смугу квітників. Має два поверхи, у декорі домінують дерев’яні оздоби (дашки, опорядження балконів). На початку ХХ ст. у будинку були здійснені деякі перебудови, але загалом об’єкт зберіг первісний характер. Його стиль можна вважати типовим для вілли періоду пізнього історизму.

Колишній індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджена у 1891–1892 рр. Проект розроблявся у співавторстві Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Разом із сусідньою віллою під № 29 формував групу осель, що стала частиною забудови району Кастелівки. Мав два поверхи, високий дах і мансарду. Подальші ґрунтовні реконструкції перетворили цю віллу на багатоквартирний будинок. Про проект початку 1890-х рр. зараз нагадує лише компонування віконних прорізів на перероблених фасадах і прилегла садова ділянка.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1914–1916 рр. за проектом архітектора Яна Баґенського та будівничого Войцеха Дембінського. Чотириповерхова кам’яниця має трапецієподібний абрис плану, брандмауери межують із сусідніми будівлями. Масивний корпус, накритий високим дахом, складається з фронтальної секції і двох крил, побудованих із відступом від хідника. Над центральною частиною фасаду надбудовано масивний фронтон, фасади крил оформлені розкріповками та лоджіями. Портал і сходова клітка компонуються по центру, внутрішнє планування  будинку — секційного типу. Стиль — неокласицизм початку ХХ ст.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1912–1913 рр. за проектом архітектора Яна Баґенського та будівничого Войцеха Дембінського. Масивна чотириповерхова кам’яниця з високим пірамідальним дахом має прямокутну конфігурацію плану, відділена від хідника смугою квітникової ділянки. Лівий брандмауер межує з будинком № 37. На фасаді виступають два ризаліти, на яких розміщено широкі чотирисекційні вікна. По центру в заглибленні компонується портал, над ним — балкон-тераса. З боку подвір’я виступає широкий ризаліт. Стиль — неокласицизм початку ХХ ст.

Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у  1890–1891 рр. Проект розроблявся у співавторстві Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Будинок є частиною архітектурного ансамблю північно-східного кварталу Кастелівки, повністю забудованого віллами. Проектувався як вільно розташований об’єкт, оточений садом. Має симетричний план. Колись інтегральною частиною архітектури будинку був високий наметовий дах із різьбленими кронштейнами. У другій половині ХХ ст. віллу перебудували. На фасадах збереглися елементи автентичного керамічного декору. У пізніші роки вілла була значно перебудована.

Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1897–1898 рр. за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Двоповерхова вілла має Г-подібний план, її корпус межує з брандмауером сусідньої кам’яниці. З трьох боків оточена смугою садової ділянки, вхід і сходи розташовані в центрі довшого крила, орієнтованого перпендикулярно до вул. Котляревського. Фасади, викладені нетинькованою цеглою з майоліковими вставками, та високий дах — типові атрибути стилю неоромантичної вілли доби пізнього історизму. На окрему увагу заслуговує декоративне опорядження будинку, зокрема ковані оздоби.

Будинок під № 47 на вул. Котляревського, що є колишньою віллою Кароля Дзядоня Дзелінського, збудований у 1903–1906 рр. фірмою Івана Левинського, за проектом Альфреда Захаревича. Вілла розташована на центральній вулиці респектабельної дільниці Кастелівки — між нинішніми вулицями Генерала Чупринки, Горбачевського, Кастелівка та Кольберґа. Основним акцентом будівлі є  наріжна вежечка з високим гострим шпилем, що разом із відкритим цегляним муруванням та високими стрімкими дахами під черепицею надають віллі готизуючого характеру.

Рішенням  Львівського облвиконкому № 381 від 05.07. 1985 р. вілла внесена до списку пам’яток місцевого значення  (Ох. № 116-М).

Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1904–1905 рр за проектом бюро Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича. Двоповерховий будинок розміщено на вузькій кутовій ділянці як вільно розташований об'єкт, оточений садом і квітниками. Прямокутний абрис плану оживляють виступи пристінків (розкріповок) і ризалітів. Експресію архітектурної композиції підсилено гострими силуетами трикутних причілків та перепадами висоти карнизів. Архітектура будинку має риси "закопанського" стилю, поєднані з формотворчими засобами сецесії. Домінантою декоративного опорядження стали різьблені дерев'яні деталі. До реконструкції на цьому будинку був унікальний настінний сонячний годинник.

Індивідуальний житловий будинок  — вілла,  споруджений у 1890–1891 рр. Проект розроблявся у співавторстві Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Будівля є компонентом архітектурного ансамблю північно-східного кварталу Кастелівки, забудова якого повністю складалась з індивідуальних осель. Має прилеглу садову ділянку. Внутрішній план є симетричним, ядром його структури став центральний хол із виходом до лоджії. У ХХ ст. вілла уникла перебудов і збереглась краще від інших об’єктів Кастелівки. Зокрема, збережено конструкцію високого даху та автентичний декор (кераміка, різьблені деталі). 

Багатоквартирний будинок споруджений у 1906–1907 рр.  за проектом архітектора Альфреда Захаревича  (проектне бюро будівельної фірми Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича). Збудований у стилі сецесії для інженера Яна Лопушанського. У будинку деякий час проживав товариш Я. Лопушанського — Максиміліан Губер, відомий інженер-механік і ректор "Львівської політехніки". У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Два суміжні, дзеркально відображені будинки збудовані в 1906–1907 роках Якубом Рисяком. Обидва характеризуються сецесійною стилістикою, вираженою у прикметному ліпному декорі, а також в розписах з мотивом маків. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом,  розробленим у бюро Івана Левинського. Невелика триповерхова кам’яниця має вузький фасад, завершений трикутним причілком із рельєфом, у композицію якого включена фігура путті. Периметр плану — прямокутної форми, з виступом ризаліту на тильному фасаді. Портал і сходова клітка зміщені до правого брандмауера. Будинок належав Іванові Левинському, згодом перейшов у власність його спадкоємців. Стиль — неокласицизм початку ХХ ст.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. Проект розроблявся архітектором Ян Баґенським та будівничим Войцехом Дембінським. Триповерхова кам’яниця з цокольним поверхом та мансардою відділена від вулиці смугою квітників. На фасаді, завершеному високим трикутним причілком, компонуються широкі прямокутні вікна, у центрі — портал та еркер, фланкований балконами. Корпус — V-подібний в плані, одне з його рамен формує офіцина, якою охоплено внутрішній двір. Стиль будинку базується на спрощених, геометризованих формах середньовічної архітектури.

Будівля монастиря кармеліток босих (1895) проектувалася у комплексі з костелом Матері Божої Неустанної Помочі та св. Йосифа. Архітектор: Франц Штатц. Монастирський корпус складається з чотирьох блоків, що охоплюють внутрішній двір; абрис плану – наближений до квадрату. Усередині по периметру прокладено коридори, уздовж яких розташовуються ряди кімнат. В оформленні фасадів, викладених профільованою облицювальною цеглою, фігурують мотиви неоготики.

Будинок капелана при костелі кармеліток босих  (1893-1895). Архітектор: Франц Штатц. Невелика будівля – одноповерхова, з пів-поверхом у високому цоколі – була частиною монастирського ансамблю. План має прямокутну конфігурацію, з боку внутрішнього двору – виступ ризаліту. Фасади, викладені облицювальною цеглою, оформлено сліпими неоготичними арками та щипцями.

Індивідуальний житловий будинок споруджений у 1892–1893 рр. Це була одна з будівель Кастелівки, що не збереглася до нашого часу. Автором  проекту вілли був інженер Пшетоцький. Двоповерхова вілла — зразок архітектури пізнього історизму — будувалась як вільно розташований об’єкт на ділянці біля перетину теперішніх вулиць Генерала Чупринки і Котляревського. Була розібрана в 1970-ті рр. у зв’язку з розширенням трамвайної траси.

Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1891–1892 рр.  за проектом архітектора Яна Томаша Кудельського з бюро Івана Левинського. Вільно розташована двоповерхова будівля з цокольним та мансардним поверхами. Прямокутна в плані, з виступами невеликих ризалітів, що завершені причілками. Дах — двосхилий із заломами, в оформленні використано різьблені дерев’яні елементи. Вхідні сіни та сходова клітка розміщені біля північного торцевого фасаду. Розташування кімнат — дворядне.

Колишня вілла архітектора Людвіка Бальдвіна-Рамулта, споруджена за його власним проектом у 1890 р., є одним із характерних зразків неоґотичної архітектури Львова з елементами мальовничого стилю. Будівля є пам’яткою архітектури (ох. № М-74). Сьогодні тут розміщені житлові квартири на першому і другому поверхах, а в цокольному поверсі міститься салон краси, тату-салон та пивниці.

Індивідуальний житловий будинок – вілла (1895-1896). Авторство: архітектор Станіслав Холонєвський. Вільно розташована, виокремлена будівля, оточена садом. Двоповерхова, з мансардою і цокольним поверхом. В горизонтальній проекції – прямокутна. За основний прямокутний периметр виступає півциліндр вежі з конічною покрівлею, з боку саду – тераса. Оформлення фасадів та високого даху з люкарнами є традиційним для французької неоренесансної архітектури.

Індивідуальний житловий будинок споруджений у 1900–1901 рр. за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Скромна одноповерхова оселя, з цоколем та мансардою; з трьох боків оточена квітниками та садом. Брандмауер прилягає до торця будинку № 31. Абрис плану має наближену до квадрату форму. В оформленні карнизів та дашків застосовано дерев’яні деталі за взірцями архітектури альпійського регіону.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1909–1910 рр. Проект розроблявся у архітектором Яном Баґенським та будівничим Войцехом Дембінським. Триповерхова кам’яниця включена в периметральну забудову кварталу, має симетричну композицію фасаду, орієнтованого по регуляційній лінії. У завершенні — два неоготичні причілки, між якими вписується балюстрада з масверками.  Вісь внутрішньої симетрії фіксують вхідні сіни та сходова клітка, по боках  симетрично розташовані помешкання. Ризаліт, що виступає з боку подвір’я, надає плану Т-подібної конфігурації. Зразок архітектури пізнього історизму.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1913–1916 рр. Проект розроблявся архітектором Яном Баґенським та будівничим Романом Журовським. Масивна наріжна кам’яниця має три поверхи та мансарду. Абрис плану наближається до форми квадрата. Архітектурну композицію характеризує поєднання регулярності та асиметрії (різноманітні форми вікон, ламаний силует причілків та даху). Внутрішня структура базується на принципі вільного гнучкого розташування кімнат. Будинок можна зарахувати до зразків архітектури раннього модернізму.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1912–1913 рр. за проектом, розробленим архітектором Яном Баґенським та будівничим Войцехом Дембінським. Велика п’ятиповерхова кам’яниця будувалася на схилі пагорба, на місці садової ділянки, прилеглої до одного з котеджів, з яких складався комплекс індивідуальних будинків Кастелівки. Природні умови терену визначили складний, ламаний периметр плану. Фасади будинку, фактично, не мають декору. Стрижень внутрішньої планувальної структури — шахта сходової клітки усередині масивного корпусу, навколо якої вільно компонуються секції квартир.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1934–1935 рр. за проектом архітекторів та будівничих Даніеля Ґжиба та Домініка Вуховича. Чотириповерховий житловий дім є прикладом архітектури функціоналізму. Має квадратний абрис плану, з дворядним розташуванням кімнат. Прості геометричні форми фасаду презентують середній рівень львівського будівництва 1930-х рр. Будинок споруджено на ділянці, де колись була розташована вілла, збудована у 1889–1890 рр.

Колишній індивідуальний житловий будинок споруджений у 1903–1904 рр. за проектом Ґустава Бізанца. Одноповерхова вілла, побудована на садовій ділянці як окремий об’єкт. План має прямокутну конфігурацію, внутрішні приміщення компонуються трьома трактами, орієнтованими паралельно сучасній вул. Генерала Чупринки. Фасад моделюється виступами пристінків, завершених фронтонами з круглими горищними віконцями та волютами. Архітектурна композиція має статичний характер, скромне декоративне опорядження тяжіє до форм неоренесансу. 

Багатоквартирний будинок споруджений у 1898–1899 рр. за проектом будівничого Авґуста Боґохвальського. Триповерхова кам’яниця включена у периметральну забудову кварталу, має симетричний фасад. Основу корпусу складає фронтальний блок із дворядним розташуванням внутрішніх покоїв, з боку подвір’я виступає призматичний ризаліт. У плані  будинок Т-подібний, вісь симетрії фіксується вхідними сінями та сходовою кліткою. Об’єкт займає торцеву частину видовженої ділянки, що перетинає квартал. З її протилежного краю розташований будинок-"близнюк" — № 21 на вул. Нечуя-Левицького. У ліпному декорі використано форми необароко. У пізніші роки кам'яниця  була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1898–1899 рр. за проектом  будівничого Авґуста Боґохвальського. Триповерхова кам’яниця включена у периметральну забудову кварталу, має симетричний фасад. Основу корпусу складає фронтальний блок із дворядним розташуванням внутрішніх покоїв, з боку подвір’я виступає призматичний ризаліт. У плані будинок Т-подібний, вісь симетрії фіксується вхідними сінями та сходовою кліткою. Об’єкт займає торцеву частину видовженої ділянки, що перетинає квартал; з її протилежного краю розташовується будинок–"близнюк" — № 3 на вул. Богуна. У ліпному декорі використано форми необароко. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Індивідуальний житловий будинок, споруджений у 1892–1893 рр. за проектом  будівничого Казимира Теодоровича з проектного бюро архітектора-будівничого Івана Левинського. Вільно розташований об’єкт, по периметру оточений смугою саду та квітників. Проектувався наприкінці ХІХ ст. як невеликий котедж із верандою. У результаті перебудови 1923–1924 рр. з’явився додатковий ризаліт на північному торці, розширено верхній поверх та мансарду під пірамідальним дахом. Будинок перетворився на простору віллу з великим холом, оформлену в стилі арт-деко.

Індивідуальний житловий будинок споруджений у 1891–1892 рр. за проектом  архітектора Яна Томаша Кудельського з проектного бюро Івана Левинського. Вілла проектувалась як вільно розташований об’єкт на ділянці, розміщеній на схилі пагорба. Має два наземні поверхи, цокольний і мансардний. Призматичний корпус, з дворядним розташуванням кімнат усередині, накритий двоскатним дахом, колись  декорованим різьбленими деталями. За прямокутний периметр плану виступає діагональний ризаліт на східному куті, що раніше мав мальовничу наметову покрівлю зі шпилем.

Колишній костел Матері Божої Неустанної Помочі та св. Йосифа – теперішня церква св. Климентія (1895). Архітектори: Франц Штатц, Тадеуш Мюнніх та ін. Належав жіночому ордену кармеліток босих. Храмова будівля – однонавна з трансептом і гранчатою апсидою, орієнтованою на північ. На південному фасаді компонується портал, стрілчасте вікно з масверком, в завершенні – трикутний причілок. По периметру фасадів, викладених червоною цеглою, приставлено контрфорси, дах – двосхилий. З західного боку прибудовано корпус монастиря, у куті між трансептом і стіною хору – вежу-дзвіницю. Стильова характеристика: неоготика. Зараз храм функціонує як парафіяльна церква УГКЦ.

Індивідуальний житловий будинок споруджений у 1897–1898 рр. за проектом  архітектора та будівничого Михайла (Міхала) Ковальчука. Двоповерхова наріжна будівля, Г-подібна в плані, відділена від вулиці прифасадними квітниками та огорожею. Сіни при вході та сходова клітка, розташовані в північній частині корпусу, прилягають до брандмауера, що межує з будинком № 31. Силует фасадів акцентовано кутовою вежечкою зі шпилем. В опорядженні використано нетиньковану поліхромну цеглу, різьблені кронштейни дашків; у ліпнині фігурують мотиви необароко.

Індивідуальний житловий будинок споруджений у 1905–1906 рр. за проектом  будівничого Едмунда Жиховича. Вілла, розташована на кутовій ділянці, прибудована до торця сусіднього будинку № 29. Вирізняється динамічною композицією архітектурної маси, модельованої  виступами невеликих ризалітів, силуетами фронтонів та вежечки, вікнами різної форми, а також оригінальною трикутною конфігурацією плану. Північну наріжну партію будинку, в якій, очевидно, містилася художня майстерня, підтримують залізобетонні пілони. Сходова клітка займає кутову західну частину корпусу. Стильова характеристика — сецесія.

Багатоквартирний будинок споруджений у  1904–1905 рр. за проектом архітектора-будівничого Авґуста Боґохвальського. Невелика двоповерхова кам’яниця будувалась на похилому терені, площина фасаду орієнтована за регуляційною лінією. По центру компонуються балкон та розкріповка, завершена декоративним фронтоном, з лівого краю — портал. Г-подібний корпус складається з основного фронтального блоку та крила-офіцини з боку подвір’я. У плані сходова клітка є круглою. Стильова характеристика: сецесія. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1896–1897 рр. за проектом архітектора Віктора Мостовського. Невеликий двоповерховий дім, відділений від вулиці смугою прифасадного садка, межує з торцем будинку № 27. Симетрична композиція головного фасаду з  горизонтальним членуванням виявляє риси неоренесансу. Перший поверх — рустований, вхідна брама компонується по центру. План — Г-подібний, до фронтального корпусу добудовується офіцина, витягнута в бік внутрішнього саду. 

Багатоквартирний житловий будинок був споруджений у 1897–1898 рр. за проектом, виконаним у бюро Івана Левинського. Спочатку це був двоповерховий дім, а його ліве крило і верхній поверх з’явились у результаті пізніших добудов. Композиція фасаду, з її горизонтальним членуванням, має статичний характер. Г-подібний корпус, відділений від вулиці смугою квітника, складається з фронтального блоку та офіцини. Скромне декоративне опорядження виявляє риси неоренесансу.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1904–1905 рр. за проектом архітектора Тадея Обмінського. Це невелика триповерхова кам’яниця — компонент периметральної забудови кварталу. Прямокутна в плані, з дворядним розташуванням покоїв і сходовою кліткою в центрі корпусу. Фасад, орієнтований за регуляційною лінією, виділяється ліпним декором. Зокрема, з правого боку компонується пристінок, завершений сецесійним фронтоном із рельєфною маскою, завдяки якому будинок можна віднести до найзначніших пам’яток львівської сецесії. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений  у 1904–1905 рр. за проектом  архітектора Альфреда Захаревича (проектне бюро будівельної фірми Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича). Невелика триповерхова кам’яниця, включена у периметральну забудову кварталу, Г-подібна в плані. Корпус складається з  фронтального блоку, що має двотрактове розташування покоїв та рамена офіцини. На фасаді з правого боку компонується пристінок із порталом. У ліпному декорі та кованих оздобах виявляються виразні ознаки стилю сецесії. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Колишній індивідуальний житловий будинок споруджений у 1929–1930 рр. за проектом бюро Карля Ольґерда Юраша, Євгена Червинського та Альфреда Захаревича. Це двоповерхова вілла з цокольним поверхом, мансардою та високим двосхилим дахом. Будувалась на терені садової ділянки як окремий об'єкт. Горизонтально почленовані фасади завершені трикутними причілками. Будівля має прямокутний абрис плану; вільне компонування кімнат забезпечувало необхідний рівень комфорту. Стильова характеристика: модерністична архітектура з адаптацією форм неокласицизму. Сьогодні вілла — у значно перебудованому стані. 

Індивідуальний житловий будинок споруджений у 1905–1906 рр. за проектом Зиґмунта Пшорна. Межуючи з брандмауером сусіднього будинку № 4, двоповерхова вілла є компонентом групи, оточеної садом, що складається з пари осель. Характер композиції визначає моделювання різних за висотою ризалітів; з боку саду надбудовано високий фронтон із волютами. Текстуру фасадів доповнюють смужки обличкувальної цегли. Кімнати компонуються двома трактами, перпендикулярно до вул. Метрологічної. Стильова характеристика — пізній історизм.

Індивідуальний житловий будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом  бюро Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича. Межуючи з сусіднім будинком № 10, вілла є компонентом групи, оточеної садом, що складається з двох осель, побудованих на схилі пагорба. Будівля — двоповерхова, з цокольним поверхом, в плані має форму вузької смуги з одним рядом кімнат, прилеглим до брандмауера. На фасадах компонуються невеликі ризаліти, прямокутні вікна без обрамувань, карниз із модульонами. З боку саду розташована лоджія і параболічний фронтон.

Індивідуальний житловий будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом бюро Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича. Межуючи з сусіднім будинком № 8, вілла є компонентом групи, оточеної садом, що складається з двох осель розміщених на схилі пагорба. Будівля двоповерхова, з цокольним поверхом, з трисхилим дахом. Фасади моделюються розвинутими пристінками. Стримане застосування декору ускладнює визначення категорії конкретного стилю. Конфігурація плану наближена до квадрата, два ряди кімнат орієнтовані перпендикулярно до вулиці.

Колишній індивідуальний житловий будинок споруджений у 1923–1927 рр. за проектом  бюро Євгена Червинського, Карла Ольґерда Юраша та Альфреда Захаревича. Велика двоповерхова вілла з мансардою, облаштованою під чотирисхилим дахом, і цокольним поверхом. Вільно розташовується на похилому терені в оточенні саду. У плані має форму двотавра, периметр якого доповнюють виступи додаткових ризалітів і терас. На фасадах компонуються прямокутні вікна без обрамувань. Стиль можна характеризувати як суміш форм модерністичної архітектури та неокласицизму.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1908–1909 рр. за проектом архітектора Юзефа Сосновського. Прибуткова кам'яниця, триповерхова, з цоколем. Г-подібний корпус, включений у щільну периметральну забудову, складається з основного фронтального блоку та невеликого відростку — офіцини. Ліва частина фасадної стіни виділена пристінком із балконами та фронтоном угорі, доповненим овальним горищним вікном, що вносить у композицію асиметрію. Браму та вхідні сіни розміщено по центру. Проекцію плану розділено навхрест осями сіней, сходової клітки та перпендикулярно розташованих коридорів усередині помешкань. Будинок має стильові риси пізньої сецесії, із стилізованими мотивами класицизму. 

Будинок колишньої фабрики мінеральних вод і газованих напоїв "Здоров'я" споруджений у 1900-ті — на початку 1910-х рр.; основна перебудова здійснена у 1909–1910 рр. Невеликий фабричний корпус розміщено в глибині ділянки. Будівля — двоповерхова, прямокутна в плані, з виступом ризаліту на лівому боковому фасаді. Всередині на першому поверсі було розміщено машинний зал та приміщення адміністрації, на другому — хімічну лабораторію. Сьогодні використовується як адміністративна будівля (2009 p.).

Комин парової машини фабрики Левинського споруджений у 1897–1898рр.,  проектувався в бюро Івана Левинського — власника відомої фабрики будівельних матеріалів. Це єдиний збережений фрагмент її західного корпусу, де містилися столярні та тесельські майстерні. У центрі будівлі було облаштовано машинне відділення з паровим двигуном, що приводив у дію велику механічну пилу. Комин є цінною пам’яткою промислової архітектури кінця ХІХ ст.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. Співавторами проекту були архітектор Ян Баґенський, будівничий Войцех Дембінський. Це триповерхова кутова кам’яниця. Призматичний корпус, завершений високим дахом, має зрізаний наріжник. На фасадах, відділених від хідників смугами квітникових ділянок та огорожею, компонуються видовжені подвійні й потрійні вікна. Прямокутний абрис плану пожвавлюють виступи пристінків. Віссю внутрішньої композиції є блок сходової клітки. У стильовому "костюмі" фігурують модернізовані форми середньовічної архітектури. У пізніші роки кам'яниця  була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1909–1910 рр. за проектом будівничого Кароля Турковського. Об’єкт належить до типу постсецесійної архітектури, вирізняється простотою композиції та скромністю декоративного опорядження. Кам’яниця прямокутна в плані, вписана між двома кутовими Г-подібними у плані будинками. У горизонтальній проекції площина фасаду проходить за регуляційною лінією кварталу, сходова клітка фіксує вісь центральної симетрії. Паралельно фасадній стіні компонуються два ряди кімнат, розділені коридорами. У пізніші роки кам'яниця  була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1912 рр., можливо, за проектом архітектора Броніслава Бауера. Триповерхова кам’яниця з цокольним поверхом. Побудована з відступом від регуляційної лінії, формує групу з прилеглою кам’яницею № 11а. Г-подібний основний корпус із двома фасадами й наріжним еркером, відсунутий углиб ділянки, та додаткове рамено внутрішньої офіцини разом формують П-подібний план. Кам’яниця має два під’їзди й дві сходові клітки. Фасади членуються пристінками з розміщеними на них балконами та карнизом над першим поверхом. Будівля є зразком архітектури пізнього історизму, в декорі фігурують класицистичні елементи. У пізніші роки кам'яниця  була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1936–1937 рр. за проектом Генрика Зандіґа. Це чотириповерхова кам’яниця у стилі функціоналізму. Чільний фасад, в композиції якого фігурує набір прямокутних форм, відступає від регуляційної лінії. На його площині компонуються ряди парних вікон, смужки карнизів із гофрованою фактурою та портал, зміщений вліво. З боку подвір’я по центру виступає ризаліт із вертикальною смугою вікон сходової клітки, фланкованою балконами. Корпус із двома брандмауерами має в плані прямокутний абрис, розділений навхрест осями вхідних сіней, сходової клітки та коридорів усередині помешкань.

Східний корпус фабрики Левинського був споруджений у 1885–1886 рр. за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Протягом 1880–1900-х рр. будівлю постійно розвивали і добудовували. Станом на кінець 1890-х рр. вона займала східну частину фабричної ділянки. Після кількох перебудов перетворилася з малої господарської споруди на двоповерховий Г-подібний у плані будинок, що виконував житлову іадміністративну функцію: власник фабрики І. Левинський мав тут оселю, і в цій же будівлі містився офіс його фірми. На сьогодні колишній східний корпус фабрики використовується як багатоквартирний дім. 

Центральний корпус фабрики Левинського, т. зв. "кахлярня" (керамічний цех). Споруджений у 1888 р. за проектом бюро Івана Левинського. Протягом 1889–1900 рр. був неодноразово перебудованим. Розміщений у центрі комплексу фабрики. Це двоповерховий будинок, фасад викладений нетинькованою цеглою, завершений трикутним фронтоном. Абрис плану має форму видовженого прямокутника, орієнтованого перпендикулярно до вул. Генерала Чупринки. За часів Левинського в стінах корпусу функціонували потужні керамічні печі. Зараз будівлю використовують різні господарські і комерційні структури.

Північний корпус фабрики Левинського, у якому розміщувалися ковальські та слюсарські майстерні, а також виробничий відділ штучного каменю, гіпсу та деяких видів кераміки. Споруджений у 1891-1892 рр. за проектом бюро Івана Левинського. Протягом 1897-1912 рр. об'єкт неодноразово перебудовувався. На початку 1910-х рр. корпус, розміщений у глибині кварталу, набув у плані форми видовженого прямокутника, вісь якого орієнтовано вздовж вул. Здоров'я. Від будівлі до сьогодні збереглася лише торцева частина, сьогодні функціонує як багатоквартирний житловий будинок.

Західний корпус фабрики Левинського, де розміщувалися деревообробні майстерні. Споруджений у 1892–1893 рр. за проектом бюро Івана Левинського. Протягом 1897-1912 рр. об'єкт неодноразово перебудовувався. До сьогодні не зберігся. Виробничий корпус був розташований у глибині кварталу, ближче до кута між сучасними вулицями Єфремова та Жуковського. На початку 1910-х рр. це була П-подібна в плані будівля, в якій містилися столярні та теслярські майстерні з великим парком верстатів усередині. Корпус розібрали у 1970-х рр.

Колишня сторожка фабрики Левинського споруджена у 1908 р. за проектом розробленим у бюро Івана Левинського. Мала одноповерхова будівля розташована на головному в'їзді до колишнього фабричного містечка (з боку вул. Кшижової, сьогодні — вул. Генерала Чупринки. Прямокутна в плані, мурована зі штучного каменю, в опорядженні віконних прорізів — ознаки стилю сецесії. Сьогодні у будинку облаштований банківський офіс.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1935 р. за проектом Юзефа Менкера для Мавриція Блоха. Чотириповерхова кам’яниця має відступ від вулиці, з трьох боків оточена квітниками подвір’я та садової ділянки, витягнутої углиб кварталу. Формуючи торцеву частину блоку забудови, має три фасади, пластичний характер яких визначають асиметрично компоновані пристінки, смуги прямокутних вікон, балкони з заокругленими кутами та злам горизонталі карнизу. У плані будинок має прямокутну форму. Вхідні сіни та сходова клітка розташовані по центру. Перпендикулярно до їх осі орієнтовано внутрішні коридори квартир, прокладені між двома трактами покоїв. Будинок є пам’яткою архітектури функціоналізму.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1934–1935 рр. за проектом архітектора Маріана Коссаковського. Об'єкт є показовим зразком функціоналізму. Чотириповерхова будівля — компонент суцільної забудови кварталу. Чільний фасад відступає від регуляційної лінії, на його площині компонуються смуги вікон та балконних лоджій. Прямокутні форми доповнені заокругленнями наріжників, що оживляють пластику. Частину верхнього поверху займає відкрита тераса. З боку подвір’я  виступає ризаліт. У плані будинок має прямокутний абрис. Осі вхідних сіней та сходової клітки зміщені відносно одна одної, формуючи ламаний коридор, що розмежовує внутрішню площу на дві секції.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1936–1937 рр. за проектом архітектора Фердинанда Каслера. Наріжний чотириповерховий дім — один з елітних об’єктів житлової архітектури Львова другої половини 1930-х рр., зразок функціоналізму. На головному фасаді, відсунутому від червоної лінії вул. Котляревського, розміщено широкий еркер та вхідний портал. Боковий та тильний фасади модельовано асиметричними пристінками. Частину верхнього поверху займає тераса, прилегла до брандмауера, що формує "ламаний" силует корпусу. Кут будинку акцентований півкруглими виступами балконів. У плані  вісь сіней та сходів ділить внутрішню площу будинку навпіл. У центрі просторих квартирних секцій компонуються приміщення холів.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1937 р. за проектом архітектора  Зиґмунта Шпербера. Невелика триповерхова кам’яниця — зразок архітектури функціоналізму — будувалась із відступом від червоної лінії. Корпус вписується в суцільну забудову кварталу. Фасади і прямокутний за абрисом план — симетричні. З боку вулиці по центру компонується широкий еркер, фланкований балконами із заокругленими наріжниками. Вісь сіней та сходової клітки ділить будинок навпіл. У помешканнях  два тракти кімнат розділено коридорами, орієнтованими паралельно до фасадів. Поруч під № 44 споруджено будинок-"близнюк".

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом архітектора Броніслава Бауера. На фасаді, відділеному від хідника смугою квітника, по центру виступає еркер та високий фронтон, вхід та сіни межують із правим брандмауером. За типом декоративного опорядження об’єкт можна віднести до категорії пам’яток пізньої сецесії. Корпус триповерхової будівлі складається з фронтального блоку та видовженого крила офіцини, що тягнеться у бік саду, між якими в куті вписано овальну сходову клітку. Будинок № 43 — компонент парної групи будинків разом із розташованою поруч кам’яницею-"близнюком" під № 45. Дві Г-подібні в плані будівлі дзеркально симетричні і формують блок у формі літери Т. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у  1935–1936 рр. за проектом Зиґмунта Шпербера. Невелика триповерхова кам’яниця — зразок архітектури функціоналізму — будувалась із відступом від регуляційної лінії. Корпус вписується в суцільну забудову кварталу. Фасади і прямокутний за абрисом план — симетричні. З боку вулиці по центру компонується широкий еркер, фланкований балконами з заокругленими наріжниками. Вісь сіней та сходової клітки ділить будинок навпіл. У помешканнях  два тракти внутрішніх покоїв розділено коридорами, орієнтованими паралельно до фасадів. Поруч під № 42 споруджено будинок-"близнюк". 

Житловий багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом  архітектора Броніслава Бауера. На фасаді, відділеному від хідника смугою квітника, по центру виступає еркер та високий фронтон, вхід та сіни межують із лівим брандмауером. За типом декоративного опорядження об’єкт можна віднести до категорії пам’яток пізньої сецесії. Корпус триповерхової будівлі складається з фронтального блоку та видовженого крила офіцини, що тягнеться у бік саду, між якими в куті вписано овальну сходову клітку. Будинок № 45 — компонент парної групи домів, разом із розташованою поруч кам’яницею-"близнюком" під № 43. Дві Г-подібні в плані будинки  дзеркально симетричні і формують блок у формі літери Т. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1909–1910 за проектом будівничого Кароля Турковського. Кам’яниця, Г-подібний корпус якої включено в щільну периметральну забудову кварталу, будувалася на кутовій ділянці, витягнутій уздовж вул. Богуна. Має три поверхи та півповерх у цокольній частині. На фасадах компонуються ряди прямокутних вікон без декоративного опорядження. Сходова клітка, орієнтована паралельно вул. Богуна, межує з вузькою смугою внутрішнього подвір’я. Компонування кімнат у помешканнях базується на двотрактовому принципі, традиційному для чиншової (прибуткової) кам’яниці. Об’єкт можна кваліфікувати як скромний зразок житлового будівництва періоду близько 1910 р. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1908–1909 рр. за проектом  архітектора Юзефа Сосновського. Триповерхова кам'яниця з цокольним поверхом, прямокутна в плані, наріжна. Має зрізаний наріжник, фланкований пристінками, з боку вул. Здоров'я  доповнений виступами балконів. Пристінки оформлені пілястрами з іонійськими капітелями, нижня частина фасадів — рустована. З боку вул. Левинського по центру розміщено балкони, під ними — вхід до будинку. Сходова клітка межує з внутрішнім кутом подвір'я. Усередині корпусу кімнати компонуються у два ряди паралельно до фасадів. Стильова характеристика — модернізований класицизм (використано класицистичний мотив гірлянди в декорі).

Багатоквартирний будинок споруджений у 1904–1905 рр. вірогідно, за проектом  будівничого Якуба Рисяка. Невеликий двоповерховий дім будувався з відступом від регуляційної лінії. Корпус у плані має прямокутну форму, з брандмауерами по боках. Композиція фасаду — симетрична. По центру компонується пристінок із балконом, над ним — трикутний причілок із округлим горищним вікном. Вхід — з правого боку, вхідні сіни та сходову клітку розміщено на торці. Будинок виділяється сецесійним декором чільного фасаду, зокрема рельєфами в опорядженні вікон. 

Багатоквартирний будинок споруджений у 1908–1909 рр. за проектом  архітектора Юзефа Сосновського. Триповерховий із цокольним поверхом дім включений у суцільну периметральну забудову кварталу. Г-подібний у плані корпус, з брандмауерами на торцях, утворено з основного прямокутного блоку та великої офіцини. Композиція фасаду, почленованого горизонталями тяг, має статичний характер. Права частина фасаду акцентована широким пристінком. Фасад рустований, по краях — балкони. Вікна верхнього поверху — аркові. У декорі поєднано стилізовані форми ренесансу і класицизму. Привертає увагу висока якість маскаронів та інших ліпних деталей. Посередині фасаду розміщено в'їзд у замкнене подвір'я. У проїзді з правого боку розташований вхід до сходової клітки. У внутрішньому крилі колись була облаштована стайня. 

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом  Броніслава Бауера. Це триповерхова кам'яниця  з цокольним поверхом, включена в суцільну периметральну забудову кварталу. Має прямокутний абрис плану, з брандмауерами на торцях. Композиція фасаду та плану — симетрична. Бокові частини фасадної стіни акцентовані пристінками з балконами та аттиками; нижня частина  оформлена рустом і відділена тягою. Вісь дзеркальної симетрії фіксується порталом, вхідними сіньми та сходовою кліткою. Усередині помешкань запроектовано два тракти кімнат, розділених смугами коридорів. У декорі використано суміш стилізованих мотивів неокласицизму та сецесії.  Поруч споруджено будинок № 6, що є "близнюком" кам'яниці № 4.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом  Броніслава Бауера. Це триповерхова кам’яниця з цокольним поверхом, включена в суцільну периметральну забудову кварталу. Має прямокутний абрис плану, з брандмауерами на торцях. Композиція фасаду та плану — симетрична. Бокові частини фасадної стіни акцентовані пристінками з балконами та аттиками; нижня частина  оформлена рустом й відділена тягою. Вісь дзеркальної симетрії фіксується порталом, вхідними сіньми та сходовою кліткою. Усередині помешкань запроектовано два тракти кімнат, розділених смугами коридорів. У декорі використано суміш стилізованих мотивів  сецесії та класицизму. Поруч, споруджено будинок № 4, який що є "близнюком" кам'яниці № 6.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1911–1912 рр. за проектом невідомого архітектора. Триповерхова кам'яниця з цокольним поверхом — компонент щільної периметральної забудови кварталу. Фасад —симетричний, фланкований пристінками та високими трапецієподібними аттиками. У плані П-подібний корпус складається з фронтального блоку, що містить два ряди покоїв, та пари офіцин, рамена яких охоплюють внутрішнє подвір'я. Вхідні сіні та сходова клітка розміщені на центральній осі. Об'єкт є типовим прибутковим будинком початку 1910-х рр.— зразком постсецесійної архітектури.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1911–1912 рр. за проектом  невідомого архітектора. Триповерхова кам'яниця з цокольним поверхом — компонент щільної периметральної забудови кварталу. Фасад симетричний, з широким пристінком та балконами, що виступають посередині, з ромбоподібним силуетом високого аттика й балюстрадою в завершенні. У плані — П-подібний корпус складається з фронтального блоку, що містить два ряди кімнат, та пари офіцин, рамена яких охоплюють внутрішнє подвір'я. Вхідні сіні та сходова клітка розміщені на центральній осі. Об'єкт є типовим прибутковим будинком початку 1910-х рр. — зразком постсецесійної архітектури.

Перший студентський гуртожиток у Львові, збудований у 1894-1895 роках. Приклад низової ініціативи, спільної справи багатьох людей, насамперед Товариства братньої допомоги студентів політехніки. Його детально описана історія ілюструє процес спорудження будинку у місті кінця ХІХ століття. Тепер тут навчальні приміщення Інституту підприємництва та перспективних технологій НУ "Львівська Політехніка".

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом архітектора та будівничого Броніслава Бауера. Це триповерхова кам'яниця з цокольним поверхом, наріжна, Г-подібна в плані. Корпус з брандмауерами на торцях та зрізаним наріжником вбудований у периметр кварталу під регуляційну лінію. Бокові частини фасадів виділені пристінками з аттиками нагорі. Фасад з боку  вул. Левинського фланковано балконами, посередині розташований вхід до будинку. Сходова клітка межує з внутрішнім кутом між раменами корпусу. Усередині помешкань кімнати компонуються двома паралельними трактами, розділеними коридором. У декорі використано суміш стилізованих мотивів неокласицизму та сецесії. 

Будинок міської школи ім. Марії Магдалини споруджено у 1928–1930 рр. за проектом  архітектурного бюро міської ради та архітектора Тадеуша Пісевича. Об’єкт добудовувався до старого будинку школи (сьогодні вул. Бандери, 11). Нова будівля  триповерхова, в основу її плану покладена V-подібна конфігурація. У куті між крилами корпусу в заглибленні компонується портал, над яким облаштовано тригранний дашок із терасою, а з боку подвір’я — трикутна сходова клітка. Через крила шкільного будинку проходять коридори, уздовж них одним трактом розміщено навчальні приміщення. Додатковий двоповерховий блок, де міститься спортивний зал, прибудовано до краю правого крила. На фасадах, почленованих горизонталями карнизів, розташовуються ряди прямокутних вікон. Гострий, "кристалоподібний" силует аттика та форма опор кутової тераси свідчать про вплив стилю арт-деко. У пізніші роки будівля була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1911–1912 рр. співавторами  проекту були архітектори  Іґнатій Кендзерський та Адам Опольський. Це чотириповерхова кам’яниця, завершена високим пірамідальним дахом. Проектувалась як компонент щільної периметральної забудови на ділянці, що має форму неправильного п’ятикутника. На фасадній стіні по центру компонується еркер, фланкований із правого боку балконами. Портал та вхідні сіни, сполучені під кутом з овальною сходовою кліткою, розташовуються під правим брандмауером. Корпус будинку складається з фронтального блоку, в якому розташований тракт житлових покоїв із коридором та кухнею в центрі та рамено офіцини зі сторони внутрішнього подвір’я, з лівого краю. Стиль будинку — неокласицизм початку ХХ ст., поєднаний із формами пізньої сецесії. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у другій половині 1890-х рр. Наріжна триповерхова будівля розміщена на розі вул. Київської, з двома вуличними фасадами, включена в суцільну периметральну забудову кварталу. Г-подібний корпус має зрізаний наріжник, на якому монтується балкон під кутом 45°. Композиція фасадів має статичний характер, переважають горизонтальні членування. Бічні частини фасадів виділено пристінками, перший поверх рустований. У декорі фігурують мотиви неоренесансу. Вхід — із вул. Генерала Чупринки, у центрі фасаду. Сходова клітка прилягає до кута внутрішнього подвір’я, охопленого балконами-галереями. Будинок презентує тип середньої прибуткової кам’яниці останніх років ХІХ ст., з адаптованим під крамниці партером.

Колишній будинок жіночої гімназії ім. Королеви Ядвіґи споруджений  близько 1930 р. Чотириповерховий дім із цокольним поверхом, побудований на великій ділянці між вулицями Генерала Чупринки, Захаревича та Котляревського, що займає більшу частину кварталу. Архітектурний проект передбачав прості призматичні форми Г-подібного в плані корпусу, відсунутого углиб парцелі, з рядами прямокутних вікон на фасадах без декору. Нижній поверх відділений по периметру фасадів горизонтальною тягою. На розі вулиць Генерала Чупринки й Захаревича  кутову частину акцентовано ризалітом. Східне рамено будівлі, завершене на торці ще одним ризалітом, внаслідок добудови початку 1960-х рр. розширилося до вул. Левинського. Схема плану  традиційна для навчальних закладів: усередині вздовж крил корпусу прокладено коридори, що розділяють два тракти внутрішніх приміщень. Зараз у будинку функціонує шпиталь.

Колишній індивідуальний житловий будинок був споруджений у 1901-1902 рр. за проектом бюро Івана Левинського. В архівних документах фігурує під назвою "вілла Романа" (за іменем власника, професора Романа Залозецького), займав ділянку на розі теперішньої вул. Горбачевського. Проектувалася як двоповерхова окремостояча будівля. Її характерними рисами були асиметричні виступи ризалітів, мальовничий силует даху та вільне планування. У результаті перебудови 1906-1907 рр. в архітектурі вілли з'явилися мотиви народного будівництва, стилізовані до формотворчих принципів сецесії. Вілла "Романа" — одна з архітектурних пам'яток Кастелівки, що не збереглися до сьогодні.

Колишній індивідуальний будинок із художньою майстернею споруджений у 1901–1902 рр. за проектом бюро Івана Левинського. Об'єкт функціонував як вілла-майстерня скульптора Антонія Попеля. Проектувався як окрема будівля, архітектура якої вирізнялася експресивним моделюванням ризалітів та силуету даху. Композиційною домінантою було приміщення просторої студії скульптора, блок якої був орієнтований діагонально щодо основної частини корпусу. Ця вілла — одна з будівель Кастелівки, що не збереглись до нашого часу.

Індивідуальний будинок був споруджений у 1901-1902 рр. за проектом бюро Івана Левинського. Будувався як окремостояча споруда, оточена садом, із довшим раменом корпусу, витягнутим углиб ділянки перпендикулярно до вул. Горбачевського. У проекті застосовано принцип вільного планування. Характерними ознаками будівоі є мальовниче компонування ризалітів та пірамідальних дахів, доповнених сецесійними декоративними деталями (на сьогодні втраченими). Об'єкт є зразком малої приватної оселі перших років ХХ ст.

Багатоквартирний будинок (1907-1908). Будівничі – Міхал Улям і Владислав Гертман. Чотириповерхова з цоколем кам’яниця, корпус якої складається з фронтального блоку, з двома рядами покоїв усередині, та видовженої офіцини. В композиції чільного фасаду, проектованого під регуляційну лінію, переважають горизонтальні членування (карниз і тяги). З лівого краю – компонується пристінок з балконами. Вхідну браму та сіні зміщено у правий бік. Сходова клітка прилягає до внутрішнього кута Г-подібного корпусу, включеного у щільну забудову кварталу. Стильова характеристика: сецесія; в декорі стилізуються мотиви класицизму.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1933-1934 роках за проєктом Юзефа Ліндера для Етки Безен. У 1935 році надбудований 4-ий поверх за проєктом Артура Шталя. 

Багатоквартирний будинок споруджений у першій половині — середині 1900-х рр. Розміщений на  ділянці, витягнутій углиб кварталу, з відступом від регуляційної лінії. Двоповерхова будівля має прямокутний у плані корпус із двома брандмауерами по боках, вписується в периметральну забудову. Перед чільним фасадом облаштовано квітник. Композиція фасаду має статичний характер, в ній переважають горизонтальні членування. Нижній поверх — рустований, має півциркульні аркові вікна; на другому поверсі розташований балкон. Портал і сходова клітка зміщені вправо. У декорі фігурують мотиви неоренесансу.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1928–1929 рр. за проектом архітектора Тадеуша Врубеля .  Належав житловому кооперативу працівників Політехніки. Архітектурна композиція оперує набором прямокутних форм, характерних для конструктивізму. Будівля
— триповерхова. На чільному фасаді, з боку вул. Котляревського, з лівого краю виступає пристінок із вікнами сходової клітки, прилеглої до кута. На фасаді з боку саду компонуються лоджії з трикутними виступами балконів. У плані будинок має наближену до квадрата форму. Його композиційним стрижнем помешкань є хол-передпокій, навколо якого компонуються житлові кімнати, вікна яких виходять на три фасади.

Багатоквартирний будинок споруджений у середині 1930-х рр. Триповерховий із цоколем дім побудовано на ділянці, витягнутій углиб кварталу. Відділений від вулиці прифасадним квітником та огорожею. На фасаді з правого боку виступає еркер із вертикальною смугою вікна сходової клітки. Під еркером розміщено вхід, з правого краю — балкони. Корпус має прямокутну проекцію плану з брандмауерами по боках. Естетика геометричних форм свідчить про стильову орієнтацію на функціоналізм.

Багатоквартирний будинок споруджений у другій половині 1890-х рр. Триповерховий, з цокольним поверхом, займає кутову ділянку на розі вул. Котляревського. V-подібний у плані корпус включено у периметральну забудову кварталу. Має зрізаний наріжник із діагонально розташованим балконом. Фасад  рустований на рівні нижнього поверху. У декорі фігурують мотиви необароко. Вхід — з вул. Нечуя-Левицького. Сходову клітку облаштовано біля внутрішнього кута між крилами корпусу. Кам’яниця будувалась на похилому терені. Перепад рівнів вулиці оживляє традиційну архітектурну композицію, типову для середньої "чиншівки" (прибуткового будинку) кінця ХІХ ст. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок (середина 1900-х рр.). Складається з двох корпусів, споруджених на витягнутій углиб кварталу ділянці: фронтального блоку з брандмауерами по боках і двома трактами внутрішніх покоїв, та офіцини, відділеної внутрішнім подвір'ям. Кам’яниця триповерхова. Чільний фасад виходить на вул. Глибоку, уздовж її регуляційної лінії. На фасаді, фланкованому пристінками, симетрично розташовуються вікна та балкони. Крізний проїзд у подвір'я зміщено вправо. Будинок презентує тип середньої прибуткової кам'яниці 1900-х рр., декоративне опорядження якої (рельєфи, майолікові плитки та решітки) має характерні ознаки стилю сецесії.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1920-ті рр. Це триповерховий дім з мансардою та високим наметовим дахом. Г-подібний у плані, з двома вуличними фасадами. Позицію чільного фасаду визначає регуляційна лінія вул. Жуковського, другий — повернутий до прилеглого саду, ділянка якого тягнеться уздовж вулиці. На наріжнику та по краях фасадної стіни компонуються балкони, по центру — пристінки почленовані пілястрами з іонійськими капітелями. Нижній ярус фасаду відділений тягою. Портал та сходова клітка прилягають до північного брандмауера. Будівля, архітектура якої позначена рисами неокласицизму, має строгу й вишукану композицію.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. Співавторами проекту були архітектор Ян Багенський, будівничий Войцех Дембінський. Це чотириповерхова кам’яниця, з цоколем та мансардним поверхом під високим дахом. Г-подібна в плані, з видовженою офіциною, ламане рамено якої охоплює внутрішній двір. Є компонентом периметральної забудови. На фасаді компонуються вузькі дво- і трисекційні вікна та ризаліт, доповнений асиметрично розміщеними балконами, зі зміщеними у правий бік вхідною брамою та високим трикутним причілком. Віссю планувальної структури є шахта сходової клітки в центрі корпусу. Стиль масивних форм визначають модернізовані мотиви середньовічної архітектури. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Koлишня вілла Захаревичів  "Юлієтка" споруджена у 1891–1893 рр. за проектом архітектора Юліана Захаревича в стилі романтизуючого варіанту пізнього історизму / ранньої сецесії. Будівля розташована на мальовничому терені західної околиці міста, у парковій зоні. В інтер'єрі — дерев'яні перекриття. Віконні прорізи оформлені вітражами. Після Другої світової війни вілла використовувалася дошкільним дитячим закладом. З 2014 р. у будинку розмістився хостел.

Житловий будинок споруджений у 1901 р. за проектом архітектора Юзефа Сосновського; у 1922  р. здійснено  реконструкцію під прибутковий дім архітектором К. Пйонтковським. Стильова характеристика — пізній історизм . Це наріжний будинок, виразний акцент вуличної забудови. В оформленні екстер'єру широко використані елементи неоготики та неороманського стилю. Перед входом встановлена скульптура лева.

Одноповерхова вілла збудована у 1901-1902 роках за проєктом Емануеля Яримовича, який тоді працював у фірмі Івана Левинського. Приклад мальовничого стилю в архітектурі. Замовниками були Юзеф Петри, лісничий інспектор, і його дружина Феліція. Пам'ятка архітектури місцевого значення.