...

Вул. Котляревського, 25 – житловий будинок

ID: 342

Багатоквартирний будинок споруджений у  1908–1909 рр. за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Триповерхова кам’яниця формує групу-ансамбль разом із сусіднім будинком № 23. Архітектура будинку, зведеного на схилі колишнього яру й оточеного садово-рекреаційною територією, гармонійно вписалась у мальовничий ландшафт. Пластичність заокругленої фронтальної стіни свідчить про відхід від традиції проектування фасадів "куртинного" типу. Планування — секційне. Стиль — пізня сецесія.

Історія

1908–1909 рр.: проект затверджено 31 липня 1908 р.;

26 вересня 1909 р. —завершення будівництва (ДАЛО 2/1/5250:15).

Пов'язані історії

Архітектура

Кам’яниця розміщена у глибині ділянки, що лежить на схилі пагорба, на підйомі з боку долини потоку Сорока, вздовж русла якого було прокладено Вулецьку дорогу — теперішню вул. Сахарова.

Планування, просторова композиція

Корпус будинку розташований у глибині ділянки й оточений садово-рекреаційною територією, має два крила — східне та західне, розвернуті під широким кутом. Конфігурація плану  V-подібна. Кам’яниця № 25 разом з сусідньою № 23 формує групу-ансамбль. Два будинки утворюють у плані інтегральний блок у формі трапеції, верхівка якої орієнтована на північ.

Триповерхова кам’яниця має додаткові приміщення в цоколі, розвинутому на схилі.

У композиції фасаду переважають вертикальні членування. На східному крилі виступає розкріповка. Центральна частина фасаду — заглиблена між крилами будинку — має сферичну поверхню, охоплену платформами балконів на всіх поверхах. Заглиблення надає балконам характер лоджій. Виразне пластичне трактування фасадної стіни свідчить про відхід від традиції фасаду-куртини.

На фасадах компонуються по два вікна на поверх на кожному з бокових крил. На середній заокругленій ділянці балконні двері фланковано парою вужчих вікон; під карнизом розміщено чотири горищних віконця. Вікна — прямокутні, окрім бокових вікон на першому поверсі,  що мають півциркульне завершення з профільованим обрамуванням. Вузький торцевий фасад, орієнтований на південний захід, має по два віконні прорізи на рівні поверху.

По центру покрівлі облаштовано пірамідальну надбудову, завершену шпилем. Її гострий силует акцентує центральну ділянку фасаду над заокругленими смугами балконів-лоджій. Рельєф двосхилого даху оживляють виступи горищних вікон.

Портал із трьома вузькими віконцями вхідних сіней прилаштовується  до лівого краю будинку. Сходова клітка у східному крилі відсунута під брандмауер. Секції квартир, по одній на поверх, заповнюють центр корпусу та західне крило. Їх внутрішній план організовано за принципом двотрактової системи. Покої фронтального та тильного ряду в помешканнях розділені коридором, коліно якого повторює V-подібний план будинку.

Стильовий характер та декор

Стиль будинку тяжіє до пізньої сецесії.

Декоративне опорядження включає кераміку — панелі з плиток формату 15х15 см, з люстрованими шапками-головками, накладеними в точках перетину швів. Керамічний фриз охоплює фасад по периметру над вікнами останнього поверху. Вертикальні смужки, викладені з керамічних плиток, вміщено під вікнами на другому та третьому поверхах. Компонентами декору є також ковані балконні решітки та кронштейни, решітки портальних дверей та сходів, декоративний шпиль над дахом. Цоколь викладено ламаним каменем. В опорядженні фасаду використано декоративний ефект різних фактур тинькування.

Персоналії

Олександр Лушпинський — архітектор, ймовірний автор проекту будинку
Маріан Кучинський (Maryan G. Kuczyński) — замовник проекту та перший власник будинку

Джерела

1.   Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/5250.
2.   Жук І. "Архітектура Львова кінця ХІХ — початку ХХ століть: спадщина Івана Левинського та його фірми", Львів: Історичні нариси , За ред. Я. Ісаєвича, М. Литвина, Ф. Стеблія (Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 1996),  260.


Автор запису — Ігор Жук