Вул. Генерала Чупринки, 007 – житловий будинок

ID: 345

Багатоквартирний будинок споруджений у 1897–1898 рр. Проект розроблявся  у співавторстві  Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Кам’яниця, вписана між двома сусідніми будівлями (на вул. Нечуя-Левицького, 23 та вул. Генерала Чупринки, 9), формує центральну ланку комплексу, утвореного трьома будинками. Будинок триповерховий, фронтальна частина оформлена симетричним фасадом. Внутрішнє планування базується на двотрактовій системі розміщення кімнат. Будинок є зразком архітектури історизму кінця ХІХ ст., орієнтованої на форми необароко. У пізніші роки кам'яниця  була значно перебудована.

Історія

1897–1898 рр.:  проект затверджено 7 травня 1897 р. (ДАЛО 2/2/2524:28-30).

1898 р. — завершення будівництва. 

Пов'язані історії

Архітектура

Парцеля, на якій зведено будинок, є частиною території кварталу між вулицями Генерала Чупринки, Богуна, Котляревського та Нечуя-Левицького, розміщеного на схилі пагорба, що піднімається у північно-західному напрямку.

Функціональний тип: багатоквартирний будинок.

Планування, просторова композиція

Кам’яниця має прямокутний абрис плану. Чільний фасад виходить на північний захід. З боку вул. Генерала Чупринки корпус розміщено з відступом у глибину від регуляційної лінії, завдяки чому між стіною та хідником облаштовано палісад.

Будинок є центральною ланкою в групі, що складається з трьох багатоквартирних домів. До його брандмауерів прибудовано Г-подібні корпуси наріжних кам’яниць № 23 на вул. Нечуя-Левицького та № 9 на вул. Генерала Чупринки. Група має в плані П-подібну конфігурацію, формуючи торець забудови між вулицями Нечуя-Левицького, Генерала Чупринки та Богуна. Внутрішнє подвір’я є секцією просторого двору, спільного для семи будинків у межах північної частини кварталу.

Кам’яниця № 7 є триповерховою.

На фасаді над першим поверхом прокладено карниз, що відділяє нижній ярус стіни. Над останнім поверхом виступає карниз із дентикулами. Будинок оформлено лінійним рустом, що має масивніший рисунок на рівні нижнього поверху. Центр фасаду акцентовано розкріповкою, фланкованою парою пілястр. На її виступі компонуються балкони — ширший на другому поверсі, по всій ширині розкріповки, та малий балкон із півкруглою платформою  на третьому. Над розкріповкою встановлений аттик із люкарною.

Вікна  прямокутної форми. Віконний ряд включає по дев’ять вікон на поверсі: три вікна компонуються на центральній розкріповці й по три з боків.

Дах  двосхилий, доповнений шатровою конструкцією в центрі, над аттиком та розкріповкою.

Портал кам’яниці має півциркульне завершення й розміщений під балконом у центрі фасаду. Вхідні сіни та сходова клітка компонується на одній осі перпендикулярно до вулиці. Планування квартир — секційне. На кожному з поверхів розміщено по два помешкання, з двотрактовим розташуванням кімнат.

Стильовий характер та декор

За стильовою типологією, будинок є зразком архітектури історизму кінця ХІХ ст. Проектанти обрали орієнтацію на форми необароко.

Пілястри завершені бароковими капітелями. Вікна другого і третього поверхів мають рельєфне обрамування й декоровані сандриками. Під балконами влаштовано ліпні консолі. Балконні платформи огороджені кованими декоративними решітками.

Такий самий набір моделей декоративного опорядження демонструють сусідні будинки № 23 на вул. Нечуя-Левицького та № 9 на вул. Генерала Чупринки.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Нечуя-Левицького, 23 – житловий будинок

Детальніше про місце
Опис

Вул. Генерала Чупринки, 009 – житловий будинок

Детальніше про місце

Персоналії

Іван Левинський (Jan Lewiński) — архітектор, будівничий, співавтор проекту та співвласник будинку
Юліан Захаревич (Julian Zachariewicz) — співавтор проекту та співвласник будинку
Підписи обох архітекторів фігурують на архівних кресленнях будинку (ДАЛО 2/2/2524)

Джерела


Автор опису — Ігор Жук