Пан Ігор

ID: 26
Оповідач з дитинства проживає на вул. Генерала Чупринки. У інтерв’ю йшлося про будинок № 60 по вул. Генерала Чупринки, зокрема, можливих власників будинку, ремонти, зміни і руйнування, яких зазнав будинок. Оповідач розповів про вулицю Генерала Чупринки, згадав колишній комплекс фабрики І. Левинського. В інтерв’ю подається загальна характеристика району Кастелівки і змін, яких зазнала ця частина міста впродовж радянського періоду.

Мову респондента/респондентів у вибірковому транскрипті інтерв’ю відтворено без змін.
Мову респондента/респондентів у вибірковому транскрипті інтерв’ю відтворено без змін.

Будинок № 60 на вул. Генерала Чупринки

…Трьохкімнатне помешкання… в будинку номер 60, яке пізніше довідався будувала фірма Левинського, і який безпосередньо межує з територією його колишнього фабричного підприємства. Ця кам’яниця була побудована на парцелі, яка була виділена для фабричної ділянки… Спогади не дуже виразні… За мого дитинства архітектура і упорядження були в доброму стані. Це одразу кидалося увічі, якість і комфортність, висока якість тих оздоб, фурнітури різної і матеріалів, культура їх обробки була дуже висока. І потім за якийсь час вразило, що все це доходить до стану знищеного фактично… Почали зникати і остаточно зникли, наприклад, ручки з жовтого металу, які були на всіх вхідних дверях, нищилися скульптури рельєфного упорядження.



Ремонти. Перепланування:

Самі фасади якось бездарно замальовувалися в процесі цих планових ремонтів, які ремонтами не були, тільки приводили до більшого знищення будинків оскільки все замазувалося вапняним розчином і нічого більше не було… Якийсь процес знищення ішов, який і зрештою триває до сьогоднішнього дня…

…Я мрію попасти в це своє перше помешкання, в якому я останній раз був у 1962 році… І я не знаю що там змінювалося, а змінювало напевне. Ззовні бачу, що поставили всюди пластикові вікна і це абсолютно змінило характер архітектури, оскільки столярна робота і рисунок – це інтегральний компонент архітектури… Львів фактично нищиться… і ніхто не робить ніяких висновків…

Колишні мешканці. Речі від попередніх мешканців:

На той час у Львові була ще достатня кількість поляків і в нас у дома приходила прибирати жінка, яка була полькою. Далі, я чув, що там мешкав хтось із професорів, але якого закладу, чи це була Політехніка, чи університет мені зараз важко сказати. І там був довоєнний замок, який після цього мандрував в інші наші помешкання тривалий час… Що стосується внутрішнього упорядження, керамічна плитка збереглася на підлозі, як в переважній більшості будинків… Решітки на сходах збереглися, на дверях решітки, фурнітура… Я ще пригадую, що це була атмосфера з якогось такого іншого світу… В хаті були меблі, які очевидно були довоєнні…, я не знаю чи вони з того помешкання… Квартира була умебльована… П’єци вони всюди в помешканнях збереглися…


Вулиця Генерала Чупринки

…Колись це була затишна вулиця, де могли гратися діти. Ще пригадую, коли курсували старі довоєнні трамваї і десь в 1961 році з’явилися вже нові німецькі трамваї, які завезли з ГДР, пізніше – ті вагони, які бачимо тут… Була гарно укладена бруківка… Було багато зелені і були при фасадні садочки, квітники, які вздовж вулиці Пушкіна мали огорожі дуже гарні. І я пізніше вже пам’ятаю, що десь в другій половині 70-х років ці всі огорожі були знищені. За кілька років з’явилася якась агітація, плакати совєцькі і це був проект когось з місцевих партійних керівників, які кілька років простояли і потім того не стало. І на місці, де люди колись висаджували квіти, просто пустирі появилися під вікнами. Отже вулиця втратила свій характер… І поступово зникають якісь деталі. Зникають решітки. Можу сказати, що в моєму рідному будинку номер 60 на вхідних дерев’яних дверях були решітки, які закривали віконця, я навіть пригадую який це був рисунок і в один прекрасний день це зникло. Так само як зникли сецесійні решітки з дерев’яних вхідних дверей будинку номер 27 на протилежній стороні вулиці…


…я пам’ятаю, що в під’їздах, вони були такі дуже елегантні і якийсь час це трималося, на початку 60-х років це відносно так… було в доброму стані і ніхто з комунальників того не чіпав. В якийсь момент прийшли малярі і почали оновлювати (сміх)…

Колишній комплекс фабрики Левинського:

Залишилися основні корпуси… В центрі – керамічний цех і корпус, який був вже житловим будинком, фактично це була вілла, в якій жив Левинський. Далі багато було знищено, перебудовано. Абсолютно зник найбільший корпус там, де був корпус столярних і тесельських майстерень. Як воно виглядало на початку 60-х років я зараз вже не можу пригадати. Але я пам’ятаю, що я з дітьми просто там бавився… То не був закритий об’єкт, там можна було залізти через паркан, ходити по закамарках тому, що це досить великий об’єкт був, де було багато різних добудов, ну, я думаю, що він вже був перебудований на той час. … після 1960-х років чимало будівель було знищено тому, що там будували кілька нових п’ятиповерхових будинків, блоків. Я застав те, що там було після війни, а там особливих руйнувань не було. Нових житлових будівель на території самої фабрики аж так багато не з’явилося… Основні виробничі об’єкти були напевне що в перебудованому стані, може в занедбаному. Багато є й до сьогоднішнього дня… Стояла і стоїть до сьогоднішнього дня … сторожка на фабрику. Я пам’ятаю, що там зробили до неї ще за мого дитинства, мурували якусь добудовку невелику, а зараз там зробив прибудову банк…


Кастелівка

…Фактично він (район) ще тоді зберігав риси трошки такої міської зони, тут було затишно, очевидно не було машин і трамвай тут з’явився якби ще перед Першою світовою війною, але то був єдиний засіб міської комунікації, який тут курсував і тоді порушив цей затишок і спокій. Поступово район модернізувався, але ще були вілли. Я пам’ятаю в не перебудованому стані, бо пізніше деякі будинки надбудували, очевидно були втрачені огорожі і всякі такі вразливіші упорядження, особливо дерево… було ще багато гарних різьблених деталей… Можна було бавитися (дитиною)… Вона (вул. Котляревського) завжди було затишною до недавнього часу… Була периферійною вулицею (вул. Сахарова), де зовсім не було транспорту аж такого… але було багато зелені і район фактично мав характер такої паркової зони, яким він і був за часів створення Кастелівки… І коли ходилося, наприклад, в Стрийський парк на прогулянки чи дитячу залізницю… вниз, теперішньою вулицею Горбачовського чи через басейн, то видно було ще залишки тих садово-паркових територій… Будували щораз більше багатоквартирних будинків, а перед цим це фактично була така сільська місцевість… Ці садочки, інкорпоровані в забудову, в території, які забудовувалися і ці перед фасадні квітнички і внутрішні садки – це от спогад про давніші часи…

Автентичним був квартал між теперішніми вулицями Генерала Чупринки, Кольберга, Котляревського і Нечуя-Левицького. Там до тепер є шість вілл, які збереглися від перших років забудови і реалізації проекту Кастелівки… З них в первісному стані, але в занедбаній кондиції збереглася на Нечуя-Левицького, здається, це є 20 номер… Інші зазнали перебудов. Котляревського 4 номер був надбудований верхній поверх… Мені пізніше місцеві жителі розказали, що десь у 70-х роках був проект повторного використання цих будівель і заходилися добудовувати верхній поверх… Таким чином модернізували кілька індивідуальних будинків, зруйнувавши при цьому оригінальні покрівлі, декоративні дахів ку і всі ці деталі…, поки в них щось там не завалилося і вони лишилися цього…

На моїх очах в 62 році (1962 р.) добудували корпус п’ятої лікарні. Там був такий шкільний будинок, який за міжвоєнного періоду з’явився,… добудували крило…, таким чином заповнили повністю квартал між вулицями Левинського, Генерала Чупринки і Захарієвича…

Термін “Кастелівка”:

Нічого (не було відомо), потім я значно пізніше довідався… Це були практично нові люди, які були мігрантами. З передвоєнного року лишилися тільки ці польки…

Вибірковий транскрипт інтерв'ю записаного 10.08.2009
Автор
Галина Боднар

Пов'язані історії

Пов'язані місця

Опис

Вул. Генерала Чупринки, 060 – житловий будинок

Детальніше про місце