...

Вул. Котляревського, 26-26a – житловий будинок

ID: 559

Два суміжні будинки на вулиці Котляревського, 26 і 26а зведені у 1905-1906 роках львівським будівничим Якубом Рисяком. Вони вирізняються зі свого оточення сецесійною стилістикою, вираженою у ліпному декорі рослинного характеру. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.


Історія

Кам'яниці під №26 і 26а на вулиці Котляревського зведені за проєктом будівничого Якуба Рисяка (JakybRysiak) у 1905-1906 роках в околиці під назвою Кастелівка. Стоять вони на майже однакових прямокутних ділянках (15,35х32,3 м – № 26 і 15,0х32,3 м – № 26а). Їхні фасади є дзеркальним відображенням одне одного. Cпереду будинків розміщені палісадники, відмежовані від вулиці сітковою огорожею на підмурівку. Кожен будинок має свій вхід поміж огорож, з хвіртками до палісадників. Ззаду будинків — озеленені подвір'я.

Ділянка, на якій постали будинки, до початку ХХ століття позначалася конскрипційним №93 ¼, була значно більшою, на ній містилися поля, пасовиська, городи. У 1904 році її розпарцелювали під забудову. Зокрема, шість менших ділянок при новопрокладеній вулиці Набєляка (сучасна Котляревського) того ж року набула родина Рисяків.  

7 червня 1905 року Гелена Рисяк, дружина будівничого Якуба Рисяка, що мешкали тоді на вулиці Ленартовича (тепер Нечуя-Левицького) 10, звернулася до маґістрату за дозволом на зведення на своїй ділянці двоповерхової житлової кам'яниці та погодити вже виготовлений проєкт. У зверненні було зазначено, що будинок запланували відсунути від дороги на 6,0 м, тобто будинок мав мати палісадник. 26 червня маґістрат видав дозвіл на будівництво двоповерхового будинку. Але через те що Рисяки відхилилися від проєкту, збільшивши площу житлових приміщень шляхом використання піддашшя з боку подвір'я, був представлений додатковий проєкт з внесеними змінами. 18 жовтня 1905 року цей  проєкт також був затверджений. Від первісного він відрізнявся надбудовою третього поверху, тобто вбудованими приміщеннями на піддашші. Отже, ухвалами маґістрату від 26 червня 1905 року та від 13 листопада 1905 року Гелена Рисяк отримала дозвіл на будову власного дому.

Будинок був зведений впродовж року і 13 липня 1906 року Гелена Рисяк отримала дозвіл від маґістрату на його замешкання. Нерухомість при вулиці Набєляка, 26 отримала новий конскрипційний №1688 ¼.

У 1906 році поруч зі щойно зведеною власною кам'яницею Якуб Рисяк звів ідентичну кам’яницю на ділянці з кадастральним № 2521/5 для родини Антонія і Анни Солтисіків (Sołtysik). Проєкт на цю кам'яницю був затверджений 22 червня 1906 року.

На поверхах обох будинків розміщувалося по одному великому помешканню. В перекритих склепіннями сутеринах (напівпідвалі) розміщувалися по одному приміщенню для слуг, сторожа і приміщення для винаймання (stancya).

В адресній книзі за 1913 рік відзначено, що в кам'яниці №26 мешкав Генрих Кратохвиля, залізничний секретар, у №26а мешкали доктор Станіслав Новосєльський, директор кредитного земського товариства, а також капітан Ґустав Ішковський. Адресна книга за 1935 рік повідомляє, що в будинку №26а мешкав Адольф Червінський, відомий правник, суддя, почесний доктор львівського Університету імені Яна Казимира.

У радянський період кам'яниці були націоналізовані, квартири на поверхах перетворені в комунальні. В помешканні сутерин будинку №26 розмістилася творча майстерня, що належала знаменитому художнику Карлу Звіринському, сьогодні — його доньці Христині Чабан. Впродовж існування цього будинку проводилися поточні ремонтно-відновлювальні роботи, не завжди фахові.

Пов'язані історії

Архітектура

Будинки — суміжні, ідентичні, з дзеркальними фасадами, в стилі сецесії, зведені у 1905-1906 році за проєктом будівничого Якуба Рисяка. Кожний мурований з цегли, на цегляних фундаментах; базований на прямокутному плані, двоповерховий з сутеринами та з мансардою з боку подвір'я, вкритий двосхилим бляшаним дахом. 

Чільний фасад — п'ятиосьовий, що в своєму компонуванні підпорядкований компонуванню фасадів обидвох прилеглих будинків: десятиосьовий з двома бічними одновіконними пристінками рясно оздобленими сецесійною ліпниною; акцентований двома входами на двох центральних осях та двома балконами на центральних осях кожного будинку. Входи підкреслені порталами з круглими вікнами в сецесійному оздобленні у вигляді квіток, які розділяє вузька аркова едикула з підніжжям, у якій поміщена нова скульптура Пресвятої Богородиці. Фасад увінчаний профільованим карнизом, простими карнизами завершений цоколь та підкреслені поверхи.

Міжвіконні простінки першого поверху оздоблени сецесійними тягами. Вікна першого поверху підкреслені ліпниною у вигляді невеликих десятипелюсткових квіток та стилізованих стебел з листям; вікна другого поверху оформлені характерними сецесійними лізенами та сеґментними сандриками, оздобленими ліпним вінком з дубового листя навколо кружка. Крайні віконні осі другого поверху фланкують сецесійні пілястри у вигляді характерного оздоблення великими квітками ромашок (по дві на кожній пілястрі) на шнурках, спущених з кілець. Підвіконні ніші оздоблені фартухами з ліпним декором.

Посередині фасаду виступає балкон з сецесійним кованим парапетом між бетонними стовпцями на великих стилізованих кронштейнах. Двері головного входу — дерев'яні, засклені у верхній половині та заґратовані у вигляді сецесійного декору. Вікна сутерин обрамовані гладкими лиштвами з сеґментним завершенням та заповнені кованими металевими кованими ґратками. Фризова частина оздоблена сецесійним декором між прямокутними горищними віконцями в профільованих обрамуваннях. Тильний фасад — отинькований, побілений, з великим центральним виступом, вкритим причілковим дахом.

Планувальна структура будинку секційна: на кожному поверсі влаштоване одне помешкання з двома входами зі сходової клітки: парадним та для прислуги. Збережені дубові забіжні сходи, дубові паркетні підлоги в помешканнях, сецесійні ґратки сходів, дверна та віконна столярка з латунною фурнітурою, підлоги вимощені візерунчастою керамічною плиткою.

Кам'яниці належать до характерних зразків житлової забудови Львова періоду модернізму у його сецесійному прояві.

Персоналії

Карло Звіринський (1923-1997)— український художник та педагог, мав творчу майстерню в приміщеннях сутерин будинку №26.
Ґустав Ішковський (Gustaw Iszkowski)  — капітан, мешкав в кам'яниці №26а у 1913 році
Генрик Кратохвиля (Henryk Kratochwila) — залізничний секретар, мешкав в кам’яниці №26а
Станіслав Новосєльський (Stanisław Nowosielski) — доктор, директор кредитного земського товариства
Якуб Рисяк (Jakub Rysiak) — будівничий і скульптор, патентований мулярський майстер, власник і будівничий кам'яниці №26 на початку ХХ століття.
Гелена Рисяк (Helena Rysiak) — дружина будівничого Якуба Рисяка, власниця кам'яниці №26 на початку ХХ століття.
Антоній Солтисік (Antoni Sołtysik) — власник кам'яниці №26а на початку ХХ століття.
Анна Солтисік (Anna Sołtysik) — дружина Антонія, власниця кам'яниці №26а на початку ХХ століття.
Христина Чабан — донька Карла Звіринського, власниця художньої майстерні в будинку №26.
Адольф Червінський (Adolf Czerwiński) — відомий правник, суддя, почесний доктор Львівського Університету ім. Яна Казимира, греко-католицького віросповідання, мешкав в будинку №26а.


Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО), 2/1/5251.
2. Карта Львова 1936 року
3. Ситуаційний план Кастелівки 1889 року.
4. Архітектура Львова. Час і стилі XIII—XXI ст., ред. Юрій Бірюльов (Львів: Центр Європи, 2008).
5. Юрій Бірюльов, "Творчість мулярських майстрів і скульпторів-декораторів львівських споруд кінця ХІХ-початку ХХ ст.", Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Архітектура, 2015, №836. 
6. Андрій Дорош, Проходи не без задоволення і з мораллю. Путівник, (Львів, 2008).
7. "Кастелівка", Енциклопедія Львова, Т. 3, (Львів: Літопис, 2010).
8. Ігор Мельник,  Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії, (Львів: Центр Європи, 2009). 
9. Володимир Тимофієнко, Зодчі України кінця XVIII - початку ХХ століть: біографічний довідник, (Київ : НДІТІАМ, 1999).
10. Jurij Biriulow, "Wiatr przemian. Nowe tendencje w architekturze Lwowa 1890-1914", Architektura Lwowa XIX wieku, (Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 1997).
11. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa, 1913.
12. Księga adresowa Małopołski. Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936.
13. Jakub Lewicki, Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893-1918, (Warszawa: Neriton, 2005).
14. Перелік пам'яток міста Львова https://city-adm.lviv.ua/public-information/monuments/perelik-pamiatok


Авторка опису — Оксана Бойко (2022)
Редакторка — Ольга Заречнюк


Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення