Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"

Будівля "Львівської політехніки" — відома пам'ятка архітектури кінця ХІХ ст. Будинок розміщений на ділянці  між сучасними вулицями Професорською, Степана Бандери, Архітекторською та Карпінського; є одним із основних архітектурних домінант вул. Бандери.

Будівля зведена в стилі історизму з мотивами неокласицизму та італійського неоренесансу. Побудована з цегли та каменю, триповерхова, з високим цокольним поверхом, складної форми в плані з двома симетрично розташованими внутрішніми подвір'ями. Планування корпусу відображає європейські традиції у проектуванні університетських будинків. У своєму вирішенні він подібний до будинку Віденської політехніки, у якій навчався Юліан Захарієвич.

Вирішення фасадів

Головний фасад із трьома тонкими ризалітами виконаний у строгих архітектурних формах неокласицизму. Центр його композиції утворює ризаліт потрактований у вигляді монументального неокласичного шестиколонного портика коринтського ордеру висотою у два поверхи. Портик завершений високим аттиком зі скульптурною групою роботи Леонарда Марконі (Leonard Marconi). Алегоричні фігури групи символізують Інженерну науку, Архітектуру та Механіку — три основні факультети, що початково містилися у будинку. На аттику встановлений латинський напис "Litteris et Artibus" (присвята будинку, дослівно означає "Наукам і ремеслам"). На фризі антаблементу до 1919 р. був напис: "Franciscus Josephus, Austriae Imperator, A. D. 1877", ("Франц Йосиф, Імператор Австрії, Року Божого 1877").

Фасади будинку чітко поділені на горизонтальні яруси. Партер рустований, з півциркульними вікнами, відділений від решти карнизом. Прямокутні вікна 2–3 поверхів з профільованими обрамленнями та сандриками — трикутними на другому та лінійними на третьому поверсі.

Інтер'єр вестибюлю та сходової клітки

На противагу строгим неокласицистичним формам фасадів будівлі, інтер'єр парадний, неоренесансний. Урочисте враження справляє широкий вестибюль, дзеркальне склепіння центральної частини якого підтримують два ряди подвійних колон тосканського ордеру. Бічні частини вестибюлю перекриті хрестовими склепіннями.

Зліва у ніші розміщений мармуровий бюст Юліана Захарієвичa (Julian Zachariewicz) — робота скульптора Юліуша Белтовського (Bełtowski, 1910 р.), встановлений у 1913 р. Навпроти  встановлена у 1990-х рр. пам'ятна стела "Борцям за волю України", виконана скульпторами Богданом Поповичем, Федором Василенком та Олегом Лясковським. На бронзовій плиті стели вилиті імена випускників та викладачів "Львівської політехніки", які в роки німецької окупації та комуністичного режиму віддали життя в боротьбі за волю України: Микола Шлаг, Петро Франко, Катерина Зарицька, Андрій П'ясецький, Андрій Ластовецький, Олекса Гасин.

З вестибюлю дев'ять сходинок ведуть вгору, у просторий передсінок, звідки є двері до коридорів, що ведуть до навчальних аудиторій на першому поверсі.

На другий поверх веде парадна сходова клітка з ліпними балюстрадами, прикрашеними декоративними металевими ліхтарями на п'єдесталах. Простір сходової клітки перекритий дзеркальним склепіннями з розпалубками, зі світловим ліхтарем у центрі. На другому поверсі сходи оточені по периметру аркадами, за якими — галереї, перекриті хрестовими склепіннями. Аркади — іонічного ордеру, з боку сходової клітки їх антревольти арок декоровані алегоричними скульптурами з цементу та гідравлічного вапна, що персоніфікують мистецтво та науку. Автором цих скульптур, а також алегоричних фігур поряд із обома сходовими клітками на третій поверх був скульптор  Еміль Шрьодль (Emil Schrödl).

Поліхромні розписи склепінь сходової клітки та вестибюлю виконані братами Маврицієм та Айзіґом Флеками (Maurycy, Eisig Fleck) за ескізами Юліана Захарієвича.

Актова зала

На другому поверсі, поряд зі сходовою кліткою, розміщена велика актова зала, яка вважається одним з найкрасивіших приміщень  будівлі. Зала — у два світла, її стіни почленовані подвійними тричвертними колонами коринтського ордеру, що підтримують антаблемент із карнизом на модульйонах. Між колонами — дзеркала, розписані 1884 р. художником Іваном Долинським з імітацією мармуру. Над антаблементом  спаровані каріатиди підтримують ще один антаблемент. Стеля пласка, декорована кесонами з позолоченою дерев'яною різьбою, розетами, майолікою. Одинадцять полів між каріатидами прикрашені картинами за ескізами Яна Матейка "Тріумф прогресу", що представляють цикл сцен розвитку людської цивілізації: 1. Створення людини; 2. Відповідальність людини за долю землі; 3.  Боже натхнення; 4. Вади людства; 5. Примарний тріумф сатани; 6. Пресвята Богородиця втішає тих, хто приходить до неї; 7. Поезія, Музика, Історія; 8. Скульптура, Живопис та Архітектура; 9. Винахід залізниці та парової машини; 10. Винахід телеграфу; 11. Суецький канал.

Ескізи, виконані на картонах, зберігаються сьогодні у Львівській картинній галереї. Їх виготовив художник Ян Матейко на замовлення імператора Франца Йосифа І у манері властивій для академізму ХІХ ст. Самі ж картини створені викладачами та учнями Краківської школи мистецтв, зокрема Юзефом Унєжицьким (Unierzycki), Тадеушем Лісевичем (Lisiewicz), Володимиром Лускіною (Włodzimierz Luskina), Каспаром Желяховським (Żelachowski), Олексієм Стражинським (Aleksy Strażyński), Влодзімєжом Тетмаєром (Włodzimierz Tetmajer), Людвіком де Ляво (de Laveaux), Вінцентієм Водзіновським (Wincenty Wodzinowski) та ін.

Дверні прорізи зали оформлені масивними декоративними десюдепортами, підлога вкрита паркетом.

Колишня бібліотека (тепер музей історії Політехніки)

На третьому поверсі в північній частині будинку розташована колишня бібліотека (ауд. № 214, тепер  Виставкова зала науково-технічної продукції університету). Проект інтер'єру зали розробив Юліан Захарієвич. Декоративне та скульптурне оздоблення виконав скульптор Тадеуш Сокульський (Tadeusz Sokulski) за ескізами Юліана Захарієвича (Жук, 2008, 217). Зала має дерев'яну стелю з різьбленими балками, між якими розміщено касетони, прикрашені інтарсією. Окрасою бібліотеки є різьблені дубові шафи, виконані в 1880 р. у формах фламандського ренесансу в майстерні Францішка та Юзефа Вчеляків (Franciszek, Józef Wczelak). Вони розміщені вздовж південної стіни. Над ними розташована антресоль, на яку ведуть з обох боків двоє дерев'яних гвинтових сходів, вмонтованих в шафи. Завдяки традиційній технології, що передбачає просочення дерев’яних деталей шаф натуральним воском, вони дотепер збереглися в доброму стані. Сьогодні в приміщенні розташований музей історії Політехніки.

Територія довкола будинку

Головний корпус Політехніки оточує великий сквер, у якому з боку вул. Архітекторської розташований арковий місток — перший у Галичині витвір із залізобетонних конструкцій (інженер Максиміліан Тулльє (Maksymilian Thullie), будівничий Францішек Заґурський (Franciszek Zagórski), 1892 р.). Місток був виготовлений як експонат для Загальної крайової виставки 1894 р., що відбулася у Стрийському парку. Поруч за часів Другої Речі Посполитої було споруджено пам'ятник польським орлятам.

У сквері з боку вул. Професорської також встановлений пам'ятник викладачам та студентам, які загинули в роки Другої світової війни (скульптори В. Попович, І. Хмiляр, 1976 р.).