Казимир Бартель

Педагог, професор архітектури у Львівській політехніці, політичний діяч.

Казимир Бартель (Kazimierz Bartel) (3.03.1882, Львів – 26.07.1941, Львів) — педагог, професор архітектурного факультету Львівської політехніки, політик.

Казимир Бартель народився у робітничій сім'ї залізничного машиніста. Народну школу він відвідував у Стрию, але через незначні успіхи у навчанні був відданий батьками на навчання у слюсарних майстеренях залізниці. Ця робота розбудила в ньому інтерес до технічних наук. У 1896 році розпочав навчання у Державній промисловій школі у Львові на відділенні слюсарства, а в 1897–1998 навчальному році засвоював спеціальність "будівниче слюсарство", паралельно навчаючись у реальній школі. З 1899 по 1901 відвідував заняття у відкритих майстернях рисунку та моделювання тієї ж школи. У 1901 році поступив до механічного відділення Львівської політехніки. Одночасно, в 1903–1907 рр., відвідував лекції з математики та філософії у Львівському університеті ім. Франца І.

У 1908 році Казимир Бартель пройшов курс фахового вдосконалення у Мюнхені, після чого його прийняли до Львівської політехніки викладачем нарисної геометрії у 1909-му. Протягом більш ніж тридцяти років (1910–1941) керував І кафедрою нарисної геометрії. У 1921–1922 н. р. став деканом архітектурного факультету Політехніки, а в 1930–1931 рр. — її ректором. Із 1928 року і до кінця життя викладав у Політехніці теорію малярської перспективи.

Був автором багатьох наукових праць, у т.ч. підручника з нарисної геометрії (1919). Робота Казимира Бартеля "Живописна перспектива" (з 397 ілюстраціями, Львів-Варшава, 1928), перекладена на декілька мов світу, була найвагомішою у його творчому доробку.

З 1920-х років брав активну участь у політичному житті країни: у 1922 році — депутат сейму Речі Посполитої; в 1926-му, 1928–1929 та 1929–1930 — прем'єр-міністр; у 1926–1927 — віце-прем'єр міністр; у 1938–1939 — сенатор. На початку своєї політичної кар'єри був наближеним до маршала Пілсудського (Józef Piłsudski), але пізніше, після 1930 року, не згідний із його політикою, відійшов від нього і повернувся до наукової роботи. В 1937 році був нагороджений великою стрічкою Ордену Відродження Польщі.

На початку Другої світової війни, в 1940–1941 роках, Львівський політехнічний інститут працював зі старим викладацьким складом. У серпні 1940 р. група викладачів Політехніки була запрошена до Москви з метою ознайомлення з радянською системою вищої освіти. Того ж року на запрошення Академії Наук СРСР Казимир Бартель виїхав до Москви, де йому запропонували перекласти на російську мову та видати його підручник із нарисної геометрії.

У Львові Казимир Бартель мешкав спершу на вулиці Городоцькій, згодом на інших квартирах у місті. З початку 1930-х років разом з дружиною Марією оселився у власній віллі на вулиці Гербуртів, 5 (сучасна вулиця Глінки), що була споруджена у 1903–1904 роках для родини львівських художників Стефановичів. Саме у цьому будинку 2 липня 1941 року його одним із перших представників львівської інтелігенції заарештувало німецьке гестапо. Наступного дня, в ніч з 3 на 4 липня, були арештовані 25 викладачів вищих шкіл Львова і, разом із їхніми родичами, розстріляні того ж дня на Вулецьких пагорбах у Львові. Проф. Бартель пробув під арештом більше трьох тижнів. Спочатку його утримували в будинку колишньої дирекції електростанції на вул. Пелчинській, 55 (тепер Вітовського), а близько 21 липня перевели до тюрми на вулиці Лонцького (тепер вул. Брюллова, 1/3/5, місцеве відділення міліції) і за наказом Гіммлера 26 липня розстріляли, ймовірно, на Янівських пісках неподалік від майбутнього Янівського концтабору (тепер — тюрма на вул. Шевченка, 156).