Роман Віткевич

Роман Віткевич (Roman Witkiewicz) народився 1886 р. у Станіславі (сучасне м. Івано-Франківськ); трагічно загинув 4 липня 1941 р. у Львові. Інженер-механік, професор "Львівської політехніки".

Народився у сім’ї інженера-механіка. Після закінчення базової освіти Роман вирішив продовжити сімейну традицію і вступив на механічний факультет Вищої технічної школи у Львові (сьогодні — Національний університет "Львівська політехніка", вул. С. Бандери, 12). 

Навчання закінчив з відзнакою у 1906 р. Протягом трьох років, з 1909 до 1911 р., проходив стажування на різних підприємствах Європи. У 1915 р. здобув звання доктора інженерії (тема роботи: "Spalanie izobaryczne w motorze gazowym"). А вже за два роки  габілітувався (тема роботи: "Tarcie mechanizmu korbowego a dzielność mechaniczna: (silniki spalinowe)").  

Уся академічна діяльність Віткевича нерозривно пов’язана з "Львівською політехнікою". Разом зі своїм енергійним наставником професором Тадеушем Фідлером (Tadeusz Fiedler) (1858–1933), Віткевич долучився до створення та розвитку механічного факультету у розширеній Політехніці. З 1921 р. як професор "надзвичайний" завідував кафедрою технологічних вимірювань  (Pomiarów Maszynowych) "Львівської політехніки". Також певний час, після виходу проф. Фідлера на пенсію, з 1929 до 1934 р., вже у статусі професора "ординарного" керував кафедрою теорії теплових машин.

Був одним з ініціаторів будівництва лабораторного корпусу механічного факультету "Львівської політехніки" по вул. Устияновича, 5, завершене у 1925–1927 рр. 

У своїй науковій роботі Роман Віткевич займався проблемами тертя та механічної енергії у кривошипному механізмі та теорії теплових машин. Є автором численних праць, присвячених проблематиці термодинаміки, теплозберігаючих технологій та використання "залишкового тепла" заводів для обігріву будівель. Був дійсним членом Академії Наук Технічних (Akademii Nauk Technicznych) у Варшаві.

 
Друга світова війна

У серпні 1940 р. разом із групою професорів львівських вищих навчальних закладів на чолі з проф. Казімежом Бартелем (Kazimierz Bartel) (1882–1941) у ході тривалого візиту на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти відвідав Москву. У середині грудня того ж року в ході виборів до місцевих рад трудящих депутатів його разом із низкою інших науковців міста було обрано до міської ради трудящих Львова. 
   
 Дана обставина сприяла тому, що з початком німецько-радянської війни проф. Віткевича було внесено до проскрипційних списків польської інтелігенції, а ввечері 3 липня 1941 р. заарештовано функціонерами групи спеціального призначення Поліції Безпеки.

4 липня близько 4 години ранку після нетривалого допиту в приміщенні колишньої бурси — навчального закладу Абрагамовичів професора Романа Віткевича було розстріляно на Вулецьких пагорбах.