Михайло Французов

ID: 284
Фотограф, художник, кінооператор. Живе і працює у Львові.

Михайло Французов народився у 1956 році у Львові. Батько, Михайло Іванович Французов, за освітою був архітектором, хоча по факту теж був фотографом. Саме від батька він навчився всіх технічних особливостей фоторемесла, а вже пізніше зацікавився фотографією як одним з можливих способів для художнього вираження. Мати художника була філологинею. У 1975-1979 навчався на архітектурному факультеті Львівського політехнічного інституту. Вчився в одній групі з Андрієм Сагайдаковським та Сергієм Братковським. У 1991 вступив на факультет кіно (спеціальність оператор) Київського національного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. У 1990х рр. мав досвід праці в операторській групі польського режисера Кшиштофа Зануссі.

 



У 1975 році, коли Михайло Французов розпочав навчання у Львівському політехнічному інституті, він вступив також до клубу "Семафор" при Будинку культури залізничників "Рокс", метою якого було вивчення фотографії та популяризація аматорського фото. Згодом, разом з колегами-архітекторами, заснував групу фотографів-любителів "Вежа", що розмістилася у будинку Спілки архітекторів — Пороховій вежі на вулиці Підвальній. Група організовувала виставки, як в містах СРСР, так і закордоном. Фотографія у СРСР повинна була бути перш за все соціальною, "відбивати тривогу і турботи співвітчизників, фіксувати виробничі та буденні стосунки людей, показувати людину епохи "реального соціалізму" без прикрас (Мироненко, 2009, 382). Експозиційна діяльність "Вежі" випадала за ці норми соцралізму. У 1984 її діяльність розкритикували за "формалізм" та "аполітичність", а самого Французова усунули від керівництва.

За словами Аліси Ложкіної, кураторки Мистецького Арсеналу, 1980-ті — це період про який можна впевнено говорити що тоді існували паралельно два мистецтва— офіційне та альтернативне (Ложкіна, 2017). Роботи Михайла Французова належать до останнього. Віддалений від соціальної тематики, заглиблений у власну поетику, його не цікавить репортаж гострого соціального спрямування, навпаки, він досліджує зображальні принципи фотокадру, співвідношення форм та ракурсів, баланси діагоналей, він оперує візуальними аспектами фотографії — такий підхід цілком чужий соцреалістичній доктрині мистецтва (Мироненко, 2009, 383). Галина Хорунжа зазначає, що фотограф створив власну мову, в якій поєднував експерименти і з композицією, і з технікою (Хорунжа, 2017). Через неможливість знімати у кольорі, він застосував техніку розмальовування чорно-білих кадрів, творячи анілінові фотографії. Французов використовував це для лаконічних акцентів (Литвиненко, 2017).

Михайло Французов належав до так званого "кола Аксініна" — творчої тусовки нон-конформістів, інтелектуалів та художників, яка формувалася навколо графіка Олександра Аксініна. Будучи частиною цього середовища, Французов документував Львів та події кінця 1980-х – початку 1990-х. На серіях портретних фотографій, відзнятих у 1980-х, можна побачити чи не усю тодішню богему міста. Багато з цих фотографій були втрачені, оскільки для автора вони були буденним способом для відточення майстерності, і мистецькими творами він їх не вважав (Глеба, 2018).

Сьогодні художник вже перейшов від аналогової фотографії до цифрової.

Пов'язані історії

Пов'язані місця

Опис

Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"

Французов навчався на факультеті архітектури Львівського політехнічного інституту в 1975-1979

Детальніше про місце
Опис

вул. Федьковича, 54-56 – будинок науки та культури Львівської залізниці

Тут діяв фотоклуб "Семафор" до якого Французов вступив у 1975

Детальніше про місце
Опис

Вул. Підвальна, 4 – будинок архітектора (Порохова вежа)

Тут діяв заснований Французовим і його колегами фотоклуб "Вежа"

Детальніше про місце
Опис

Галерея "Єфремова, 26"

Покинута вілла (не існує) діяла у 2013-2014 як галерея, тут виставлялися роботи Михайла Французова

Праці та проекти

Оцифрована фотографічна спадщина Михайла Французова зберігається у Міському медіаархіві Центру міської історії


Персональні виставки:

2013 — Дигітальна реальність (Мистецька галерея Гері Боумена, Львів)
2017 — Анілінова реальність (Мистецька галерея Гері Боумена)
2017 — Indigоterra (Галерея Art 14, Київ)

 

Групові виставки:

2015 — Виставка 100+1 (Мистецька галерея Гері Боумена)
2017 — Львів: СОЮЗники (Національний художній музей України, Київ)
2019 — Розваги львів'ян у часи без інтернету (Мистецька галерея Гері Боумена)

Джерела

Авторка опису — Анастасія Марусій
Редактори — Богдан Шумилович, Ольга Заречнюк

Створено за підтримки Українського культурного фонду