...

Пл. Святого Юра, 2 – корпус НУ "Львівська політехніка"

ID: 323

Комплекс монастиря сакрекерок, тепер — навчальний корпус №3 НУ "Львівська політехніка" належить до ранніх зразків неокласицистичних споруд. Пам'ятка архітектури (ох. №367-М). 

Історія

1841 — до Львова прибули монахині-сакрекерки.
1843 — купівля ділянки на пл. Св. Юра.
1860–1864 — збудований костел Серця Христового.
1870 — монастирський корпус і школа розбудовані.
1885–1896 — розбудова монастиря.
1925 — запроектована одноярусна добудова із залою.
1938 — реконструкція монастиря.
1939 — надбудова залу.
1939 — ліквідація монастиря радянською владою.
1941–1944  — приміщеннях влаштовані Вищі фахові курси.
1945 — у колишньому монастирі розміщений навчальний корпус Львівського політехнічного інституту.
1960-і — будівля конференц-залу розібрана.
1970 — костел знищений.

 

Згромадження Сакре Кер (Sacre Coeur) — Св. Серця Ісуса — було засноване 1800 р. у Франції Мадленою-Cофі Барат (Madeleine-Sophie Barat) і затверджене папою Левом XII (Leo PP. XII) 1826 р. Основним їхнім завданням було поширення культу Серця Ісуса та виховання дівчат вищих кіл.

У Львові згромадження Сакре Кер заснували 1841 р. з ініціативи латинського священика єзуїта Фредеріка Рінна при підтримці намісника Галичини князя Фердинанда д'Есте та львівського католицького архієпископа Францішека Піштека (Franciszek Pisztek). Спочатку вони осіли на вул. Св. Анни (сучасна вул. Леонтовича) в садибі, закупленій від Потоцьких (Potocki). Монахиням на чолі з сестрою Марі де ля Круа (de la Croix) не сподобалося те, що садиба розміщувалася в дільниці, де переважно мешкали євреї, а також те, що незадовільний стан будинків, і 1843 р. архікнязь д'Есте придбав для них ділянку із будинком при пл. Св. Юра (від Маґдалени Юрґас). У цьому будинку одразу провели адаптаційні роботи, зокрема, у великій кімнаті влаштували каплицю, а на території розбили сад, запроектований особистим садівником намісника.Монастир вже позначений на карті Львова 1844 р.

Постав цей монастир у південно-західній частині міста, на розі вул. Карпінського та пл. Святого Юра. Сакрекерки обійняли невелику земельну ділянку між пл. Святого Юра та садом садиби на Новому Світі, де пізніше був збудований монастир св. Терези. Тут постали притулок, школа та каплиця. 1848 р. з ініціативи графині Ксаверії Ґрохольської (Ksawera Grocholska) при монастирі був створений притулок для дітей, осиротілих під час "Весни народів". Проіснував цей притулок до 1918 р.

Школа згромадження сакрекерок для дівчат вирізнялася специфічною французькою програмою, веденою французькою мовою. Первісний заклад Сакрекер складався з двоповерхової школи з каплицею св. Серця Ісуса, влаштованою в південній частині, та одноповерхового корпусу інтернату з монастирськими келіями. Ці дві споруди фіксували ріг вул. Новий Світ поперечної (Карпінського) та пл. Святого Юра.

У 1860-х рр. заклад Сакрекерок або, як їх ще називали, Серцянок почав розбудовуватися. Спочатку звели костел, який 1864 р. освятили. Його автором був відомий архітектор Вінцент Равський-старший (Wincenty Rawski), який запроектував храм у модному на той час стилі історизму. У 1870 р. він же розробив проект реставрації монастиря. У той час корпуси були ще двоярусними. Равський влаштував вхідний вузол від теперішньої вул. Карпінського, об'єднавши два окремі корпуси школи і монастиря в одну будівлю. Південну частину школи розбудували подібно до північного крила і підкреслили таким же ризалітом. На першому поверсі у південному крилі влаштували невелику капличку Матері Божої Дивної.

Наступні великі будівельні роботи, що проводилися у 1885–1896 рр., торкнулися і школи, і монастиря. До проектування запросили відомого львівського українського архітектора і підприємця, професора Львівської політехніки Івана Левинського (Jan Lewiński). Він же вів будівельні роботи. Внаслідок цієї перебудови споруди монастиря набули сучасного вигляду. Монастир перебудовувався поступово. 1885 р. Іван Левинський розробив проект реконструкції двоярусного корпусу школи від пл. Св. Юра. Згідно з проектом від 1896 р., корпус монастиря отримав характерний ордерний класицистичний вистрій. Подібно змінився і проект корпусу, званого "Дім для сиріт" від вул. Карпінського. Перший проект був виконаний Іваном Левинським у 1888 р., однак погоджений був проект 1896 р.

На почакту XX ст. школа Сакрекерок була найшляхетнішим дівочим закладом Галичини. При ній був пансіон, в якому мешкали дівчата з графських та магнатських родин цілого краю. Високий статус вихованок школи штрихами змальований в романі "Наречений" Оксани Керч, а також красномовно його описує у своїх спогадах адвокат Олександр Надраґа. Коли під вікнами школи він разом із учнівським хором під проводом самого Купчинського виспівували серенади, у вікнах Сакрекерок показувалися "кралі-дівчата, недосяжні для нас граф'янки ...вони часто були доньками українських поміщиків".

У 1925 р. архітектор Чеслав Мюллєр (Czesław Müller) виконав проект добудови великого одноповерхового залу для зібрань, що прилягав до краю монастирського будинку від вул. Св. Терези (Митрополита Андрея). Вирізнявся він видовженими півциркульними вікнами та рустованими фасадами.

Монастирський комплекс конвенту сестер Сакре Кер від пл. Св. Юра, вул. Карпінського та Св. Терези був огороджений цегляним муром. 1925 р. магістрат зобов'язав конвент відновити стіну з боку вул. Карпінського, що загрожував заваленням. 1926 р. відремонтували мур від пл. Св. Юра, а 1928 р. — від вул. Карпінського за проектом Яна Висоцького (Jan Wysocki).

1938 р. архітектор Станіслав Рожицький (Stanisław Rożycki) виконав проект надбудови головного будинку конвенту Сакрекерок і реконструкцію актової зали. Будівничий Кароль Турковський (Karol Turkowski) того ж року надбудував лише зал. Подальші заплановані роботи перервала війна. Вже 1939 р. радянська влада ліквідувала монастир і школу. Під час німецької окупації у приміщеннях школи були розташовані Вищі фахові курси, а від 1944 р. — Львівський сільськогосподарський інститут. У 1950-х рр. будинок передали Політехнічному інституту, який став власником цілої ділянки Сакрекерок. Маючи добру репутацію на всесоюзному рівні, інститут почав розширюватися новобудовами. 1968 р. на колишній ділянці Сакрекерок розпочали будову студентської бібліотеки Політехніки, через що розібрали споруду актового залу. 1970 р. танковими тягачами розірвали костел, на місці якого звели інститутський "харчоблок".

Постановою Львівського облвиконкому №130 від 26.02.1980 р. комплекс монастиря внесений до Реєстру місцевих пам'яток, ох.№367-М.

Пов'язані історії

Архітектура

Костел мав характерний неоготичний вигляд зі шпильчастими вежечками та стрілчастими вікнами. У планувально-просторовому вирішенні був однонавовим, з витягненим притвором та гранчастим вівтарем із двома прямокутними двоярусними захристіями по боках і закритим обходом. Орієнтація храму вівтарем на захід була зумовлена ситуацією. Притвором костел прилягав до школи, яку сполучав вхід. Нартекс підкреслювали ризаліти, завершені трикутними причілками; північний причілок увінчувався фігурою архангела Михайла. Головний вхід акцентувала висока шпильчаста вежа та неоготичний перспективний стрілчастий портал. В інтер'єрі наву та вівтар перекривали нервюрні склепіння. 1893 р. за проектом Яна Кудельського (Jan Tomasz Kudelski) в костелі встановили новий вівтар, різьбарсько-столярські роботи виконав Тадей Сокульський (Tadeusz Sokulski), а скульптури різьбив Петро Гарасимович (Piotr Harasimowicz), усі малярські роботи виконав Костянтин Калішевський (Konstanty Kaliszewski).

Монастир перебудовували поступово. 1885 р. реконструювали двоповерховий корпус школи від пл. Св. Юра, зведений архітектором Равським, на триповерховий із високими підвалами зі скромним архітектурним вистроєм. Згідно з проектом від 1896 р., корпус монастиря отримав характерний ордерний неокласицистичний вистрій. Схил рельєфу, на якому постав будинок, спричинився до появи високих підвалів. Фасад вирізняється пишною архітектурною пластикою та ритмом вікон, акцентований двома п'ятиосьовими ризалітами по краях. Нижній поверх рустований, з півциркульним завершенням вікон. 2-ий і 3-ій поверхи — з прямокутними вікнами, декорованими пілястрами з півциркульними сандриками на 2-му поверсі та прямокутними обрамуваннями з замковими каменями на 3-му. Ризаліти на 2-му і 3-му поверхах членовані пілястрами з коринтськими капітелями, що підтримують розвинений карниз на кронштейнах. Ризаліти акцентовані барокізуючими, пишно декорованими двоярусними фронтонами з трьома вікнами 1-го поверху та одним — 2-го. Фронтони оздоблені волютами і стовпцями. Вхід влаштований у лівому ризаліті чільного фасаду, який виходить на пл. Св. Юра. Його фланкують тричвертні колони тосканського ордеру.

У 1896 р. реконструювали і "Дім для сиріт" від вул. Карпінського. 2-поверховий корпус став триярусним, із аналогічним архітектурним вистроєм до головного — від пл. Св. Юра. Зрізаний наріжник об'єднаних корпусів 1900 р., з нагоди 100-річчя ордену Сакре Кер, прикрасила скульптура Ісуса Христа, поміщена у глибоку нішу, оздоблену рокайлями, а над нею у барокізуючому картуші — Серце Ісуса. Автором скульптури був відомий львівський скульптор Антоній Попель (Antoni Popiel). На жаль, весь цей декор зі скульптурою знищили у радянські часи.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"

Детальніше про місце
Опис

Вул. Устияновича, 5 – корпус НУ "Львівська політехніка" (Лабораторія машин)

Детальніше про місце
Опис

Пл. Святого Юра, 9 – корпус НУ "Львівська політехніка"

Детальніше про місце
Опис

Вул. Карпінського, 8 – cтудентська їдальня Національного університету “Львівська політехніка”

Детальніше про місце

Персоналії

Мадлен-Софі Барат (Madeleine-Sophie Barat) — французька монахиня, засновниця згромадження Сакре Кер.
Ян Висоцький (Jan Wysocki) — архітектор.
Ксавера Ґрохольська (Ksawera Grocholska) — графиня, меценатка.
Фердинанд д'Есте (Ferdinand d'Este) — князь, намісник Галичини.
Марі де ля Круа (Marie de la Croix) — засновниця згромадження сакрекерок у Львові.
Роман Купчинський (1894–1976) — український поет, прозаїк, журналіст, композитор, критик, громадський діяч.
Лев XII (Leo PP. XII) – Папа Римський.
Чеслав Мюллєр (Czesław Müller) — архітектор, автор проекту добудови великого одноярусного залу для зібрань.
Францішек Піштек (Franciszek Pisztek) – львівський католицький архієпископ.
Потоцькі (Potocki) — магнати, меценати.
Вінцент Равський-старший (Wincenty Rawski, 1810–1876) — львівський архітектор.
Станіслав Рожицький (Stanisław Rożycki) — архітектор.
Фредерік Рінн (Frederik Rinn) — єзуїт, ініціатор заснування монастиря сакрекерок у Львові.
Кароль Турковський (Karol Turkowski) — будівничий.
Маґдалена Юрґас — власниця будівельної парцелі, на якій постав монастир сакрекерок.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/3/1320.
  2. ДАЛО 2/3/1321.
  3. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/633.
  4. Karol Brzezina," Klasztor i zakład naukowo-wychowawczy ss. Najświętszego Serca Jezusa z kaplicą p.w. Najświętszych Serc Jezusa i Marii", Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX, T. XII. (Kraków, 2004), 21-46.
  5. Mieczysław Orłowicz, Przewodnik po Lwowie (Lwów, 1925), 151.
  6. Оксана Керч, Наречений (Львів, 2006).
  7. Олександр Надрага, Серед Львівських парків (Львів, 2004), 35-36.


Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення