Леонард Марконі

1835-1899
ID: 39
Скульптор, майстер декоративного оздоблення будівель, викладач Вищої технічної школи у Львові (Політехніки).

Леонард Марконі народився у 1835 році у Варшаві. Його родина походила з Італії. Його дід,  архітектор та живописець Леандр Марконі викладав орнаментику в Болонській академії мистецтв. Батько Ферранте Марконі (Ferrante Marconi, 1798–1868) був скульптором, а рідний дядько Генрик — архітектором, відомим представником архітектури класицизму у Польщі. Рідна сестра Аделаїда була одружена зі скульптором Анджеєм Прушинським (Andrzej Pruszyński), а двоюрідні брати Леандр та Владислав (1848–1915), діти Генрика Марконі, були архітекторами, а Кароль Антоній Титус (1864–1864) — живописцем у Флоренції.  

У Варшаві навчався у реальній гімназії. Мистецтво скульптури опановував спершу в майстерні свого батька, у 1856–1858 роках — на скульптурному відділенні Варшавської школи образотворчих мистецтв у Константи Геґеля (Konstanty Hegel). Продовжив навчання у 1859-1862 роках у Академії св. Луки в Римі під керівництвом Адамо Тадоліні. У цей час взяв участь у двох конкурсах які проводила Академія Пантеону. За рельєф "Христос і св. Петро" отримав срібну медаль, за рельєф "Прощання св. Петра із св. Павлом" — золоту.

1862 року повернувся до Варшави. Спочатку Леонард Марконі працював зі своїм батьком, а потім із Анджеєм Прушинським, чоловіком сестри Аделаїди. У цей період він виконав близько двадцяти скульптур для різноманітних архітектурних об'єктів, а також скульптурних портретів, релігійних композицій та ін.

У серпні 1873 року Леонард Марконі отримав посаду надзвичайного професора  на кафедрі орнаментального рисунку та моделювання на будівельному відділенні Вищої технічної школи (тепер Національний університет "Львівська політехніка"). З 1877 року він очолив цю кафедру, відтоді керував нею аж до самої смерті. У 1881/82, 1882/83 та 1886/87 навчальних роках був також деканом будівельного відділення. У літературі згадується як вчитель відомих львівських скульпторів Антонія Попеля (Antoni Popiel, 1865–1910), Петра Гарасимовича (Piotr Harasimowicz, 1857–1914), Петра Війтовича (Piotr Wojtowicz, 1862–1936), живописця та скульптора Міхала Созанського (Michał Sozański, 1853–1923) та ін.

У 1880 році Леонард Марконі отримав офіційний дозвіл (karta uprawniająca) на виконання скульптурних робіт у Львові. Починаючи з цього часу він активно працював у галузях різьблення, ліплення, лиття, реставрації скульптури та скульптурного оздоблення.

Мав велику майстерню у головному корпусі Політехніки. Залучав до співпраці скульпторів зі Львова, так і з інших міст. Серед них були: краківський скульптор Міхал Стефан Корпаль (1854, Краків – 1915, Пелгрімов, тепер Чехія), якого Марконі у 1874 році  запросив для виконання декору для будівлі Львівської політехніки; Ґабріель Красуцький (1837, Варшава – 1885, Львів), який не мав власної майстерні і працював  в майстернях місцевих скульпторів, в т.ч. в майстерні Марконі; Антоній Попель, який виконуючи за його проектами або моделями скульптури (зокрема для готелю "Жорж", Промислового музею; вже після смерті Марконі виконав велику модель для відливу пам'ятника Тадеуша Костюшка для Кракова тощо).       

Загалом, Леонард Марконі виконав велику кількість скульптурних робіт, переважно для архітектурних об'єктів Львова та інших міст. Відповідно співпрацював з багатьма  архітекторами, серед яких були Юліан Захарієвич, Еразм Герматнік, Сильвестр Гавришкевич, Ян Шульц, Альфред Каменобродський, Вінцентій Равський та інші.

Всі ці архітектори працювали у Львові в останні десятиліття ХХ ст, коли в архітектурі панував історизм з його орієнтацією  на мистецькі стилі минулого. На львівських теренах,  коли йшлося про громадські споруди, архітектори часто віддавали перевагу класичним стилям, тобто ренесансу та класицизму. Роботи Леонарда Марконі, який був вихований на традиціях класичної італійської скульптури, стилістично відповідали неоренесансним спорудам, що з'являлися в цей період в достатньо великій кількості. Для таких споруд Марконі створив величезну кількість скульптурних робіт, переважно алегоричного характеру. Іншим важливим аспектом його діяльності була скульптурна орнаментика для декору екстер'єрів та інтер'єрів. Не останню роль у популярності Леонарда Марконі зіграло його вміння, як майстра доби історизму, комплексно підходити до проектування скульптурного  оздоблення архітектурного об'єкта в цілому. Тому Марконі був скульптором, який не знав простоїв, працював дуже активно, був задіяний до оздоблення більшості найважливіших громадських будівель свого часу в місті.

Окрім роботи із архітектурними об'єктами, у Марконі були й інші зацікавлення, пов'язані з його професією. Наприкінці 1870-х років в селищі Берездівці (тодішній  повіт Бібрка) біля одного із найвідоміших в Галичині покладів алебастру, знаного тоді як "руський мармур", Леонард Марконі відкрив майстерню алебастрових виробів. Цю сферу діяльності Марконі описує Ігор Сьомочкін, львівський дослідник його творчості: "Про те, наскільки скрутно йшли справи Марконі у залагодженні фінансових проблем пов'язаних з витратами на алебастровий промисел, свідчать такі факти: невдалі спроби з вимогами підвищення своєї платні у Політехніці (1878-1880), а пізніше (1889) неспроможність сплати боргів своїм кредиторам. Після смерті Леонарда Марконі у 1899 році промисел у Берездівцях поступово занепав".

Крім оздоблювальних скульптурних робіт, в творчості Марконі зустрічаються також окремі релігійні композиції (переважно в італійський та у варшавський період творчості, у львівській — вівтар в костелі францисканок), меморіальна, монументальна та портретна пластика.

У 1892 році в каталозі Виставки будівельного промислу у Львові зафіксований як Член комітету виставки, член жюрі та делегат від Промислової палати (Izba Handlowa) Львова, Кракова та Бродів.

 

На розі  сучасних вулиць Антоновича та Русових у Львові розміщений один із найстаріших будинків цього району — колишній особняк Леонарда Марконі, споруджений у 1878.

Похований на Личаківському кладовищі у Львові на  полі № 57.

Окремі роботи  скульптора зберігаються в Національному музеї у Кракові, Національному музеї у Варшаві, Львівській галереї мистецтв, приватних збірках. 

Пов'язані місця

Опис

Вул. Мечнікова – Личаківський цвинтар

Похований на полі № 57.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Бандери, 12 – Головний корпус Національного університету "Львівська політехніка"

Працював на кафедрі орнаментального рисунку та моделювання на будівельному відділенні.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Князя Романа, 01-03 – корпус НУ "Львівська політехніка" (кол. "Палац справедливості")

Фронтон будівлі прикрашений аттиковою скульптурною групою (1893 р.) авторства Марконі.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Краківська, 21 – церква Преображення Господнього

Пластичне оформлення інтер’єру та фігури апостолів у барабані – авторства Леонарда Марконі.

Детальніше про місце
Опис

Пл. Міцкевича, 01 – готель "Жорж"

За проектами Марконі були створені скульптури для готелю.

Детальніше про місце
Опис

Просп. Свободи, 28 – Oперний театр

Детальніше про місце
Опис

Просп. Свободи, 13 – "Ґранд-готель"

Могутні фігури атлантів виконані скульптором Леонардом Марконі (1893 р.).

Детальніше про місце
Опис

Просп. Свободи, 15 – музей Етнографії та художнього промислу (кол. Галицька Ощадна каса)

За проектами Марконі були виконані скульптури для будівлі.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Січових Стрільців, 03 – офісний будинок

Марконі був автором фігури Меркурія, встановленої на фронтоні споруди.

Детальніше про місце
Опис

Пл. Музейна, 3 – церква Пресвятої Євхаристії (кол. костел Божого Тіла / домініканців)

Детальніше про місце
Опис

Пл. Святого Юра, 9 – корпус НУ "Львівська політехніка"

Детальніше про місце
Опис

Вул. Університетська, 1 – головний корпус ЛНУ ім. І.Франка

Марконі долучався до скульптурного оздоблення будівлі.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Винниченка, 18 – будинок Львівської обласної державної адміністрації

Ліпні оздоби будівлі належать авторству Леонарда Марконі.

Детальніше про місце
Опис

Просп. Шевченка – колишній пам'ятник Олександрові Фредру

Леонард Марконі був автором пам'ятника.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Коперника, 15 – колишній палац Потоцьких

Деякі елементи ліпного декору можуть належати авторству Л. Марконі.

Детальніше про місце
Опис

Вул. Лисенка, 43 – церква св. Йоана Золотоустого (колишній костел Серця Ісусового)

Оздоби з каменю для костелу проектував Леонард Марконі.

Детальніше про місце
Опис

Пл. Ринок, 01 – будинок ратуші

У 1881 р. головний вхід до ратуші був оздоблений алегоричною скульптурною групою авторства Леонарда Марконі, яка не збереглася.

Детальніше про місце
Опис

Просп. Свободи, 20 – Національний музей ім. А. Шептицького

Леонардо Марконі виконав скульптури для оздоблення будівлі.

Детальніше про місце

Праці та проекти

Роботи у Львові:


1874-1877 — алегорична група "Інженерні науки, архітектура і механіка" на аттику, а також оздоблення сходової клітки, авдиторії та бібліотеки головного корпусу Львівської політехніки.
1876-1880 — інтер'єр, зокрема головної сходової клітки у будинку Намісництва на вулиці Чарнецького (сучасна Винниченка, 18, тепер — обласна адміністрація).
1876-1888 — оздоблення костелу францисканок на вулиці Курковій (сучасна Лисенка, 43).
1877 — подарував Музею Любомирських у Львові медальйон із зображенням князя Юзефа Понятовського.
1878-1894 — скульптурне оздоблення будинків №№1, 3, 13, 15, 17, 19-19а, 21 на вулиці Крашевського (сучасна Крушельницької).
1879-1881 —  декоративні роботи із гідравлічного вапна на фасаді Галицького сейму,  скульптури в інтер'єрі зал засідань Сейму та Крайового виділу, орнаментика сходової клітки. Також взяв участь в конкурсі на проект фронтонної групи "Галичина" до цього будинку (ІІ премія).
1880 — гіпсові алегоричні скульптури "Патріотизм", "Гостинність" та "Мужність", встановлені над порталом ратуші, спорудженим з приводу візиту імператора Франца-Йосифа І. Розібрана в 1928 році.
1880 — погруддя Адама Міцкевича на фасаді житлового будинку на однойменній вулиці, сучасна адреса — Листопадового чину, 14
1880  — рельєфи на фасаді та в інтер'єрі колишньої Хімічної лабораторії Політехніки на пл. св. Юра, 9.
1880 — Різьблені дерев'яні шафи в інтер'єрі залу бібліотеки в головному корпусі Львівської політехніки. Спільно із Тадеушем Сокульським (Tadeusz Sokulski).
1880-і — проект скульптурного декору Преображенської церкви
1881-1884 — різьблені дерев'яні рами для портретів імператора Франца Йосифа І, що були виставлені в авдиторії Львівської політехніки.
1881 — надгробок на могилу дівчинки на ім'я Дзюня на Личаківському цвинтарі у Львові.
1885-1887 — скульптурний декор будинків на вулиці Браєровській, 6/8 та 10/12 (сучасна Лепкого).
1885-1887 — проект та декор головного фасаду будинку Дирекції залізниць на вулиці 3 Мая (сучасна Січових стрільців, 3) з алегоричними фігурами "Електрика", "Механіка", "Інженерія" над вікнами другого поверзу, символами залізниці, а також кам'яною фігурою Меркурія над аттиком. 
1887 — гробівець Адама Гейдeля (Adam Heydel) на Личаківському цвинтарі. Спільно із архітектором Яном Шульцом.
1888 — надгробок Марії Бартус у костелі Домініканців.
1890-1891 — скульптурна група "Ощадність" (з фігурою Галичини ) на будинку Галицької ощадної каси на вулиці Карла Людвіга, сучасний проспект Свободи, 15, а також рельєфи у вестибюлі будинку.
1890-1893 — декор на фасаді "Ґранд-Готелю" на вулиці Карла Людвіга, сучасний проспект Свободи, 13
1892 — декор будинку на вулиці Подлєвського, 8 (сучасна Гребінки). 
1892 — фігура Діви Марії у ніші будинку на вулиці Чарнецького, 1 (сучасна Винниченка), не збереглася.    
1892-1893 — алегорична скульптурна група "Тріумф Справедливості" на будинку Крайового суду, тепер корпус Львівської політехніки на вулиці Князя Романа, 1/3
1892-1897 — бронзовий пам'ятник Александрові Фредру на площі Академічній, від 1946 — перевезений і встановлений на площі Ринок у Вроцлаві.
1893-1897  — нова будівля Дирекції залізниць на вулиці Красуцьких (сучасна Огієнка, 5, тепер — поліклініка і лікарня Львівської залізниці). Як і перший будинок Дирекції залізниць, наслідувала декор та форми пізнього італійського ренесансу. Її ризаліт також  увінчувала скульптура Меркурія
1894 — фонтани для Загальної крайової виставки у Львові.
1895 — подарував місту пам'ятний бюст Станіслава Скарбека, який встановили на Гетьманських валах.
1898 — посмертний медальйон та портрет Юліана Захарієвича (збірка Львівської галереї мистецтв).
Кінець 1890-х — розпочав скульптурні роботи для Великого міського театру, але не встиг закінчити через смерть.
1901 — скульптури на будинку готелю "Жорж" у Львові, виконані Антонієм Попелем за моделями Марконі.
1898-1899 —  участь у розробці проекту будинку Промислового музею. Був автором головних планів та  художнього оформлення. Реалізація проекту — під керівництвом арх. Юзефа Каєтана Яновського та будівничого Едмунда Жиховича.

 

Інші роботи:

Поч. 1860-х — участь у двох конкурсах Академії Пантеону в Італії. Отримав срібну медаль за рельєф "Христос і св. Петро", і золоту — за рельєф "Прощання св. Петра із св. Павлом".
1866 — дитячі фігури на будинку Ґранзова на вулиці Домбровського у Варшаві.
1868 — алегоричні фігури "Архітектура", "Живопис", "Скульптура" та "Механіка" на віллі Рауа на Алеях Уяздовських у Варшаві.
1868 — алегорична "Промисловість" на будинку Фаянса на вулиці Краківське передмістя  у Варшаві.
1870 — гіпсові медальйони Томаша Долабеллі і Міхала Стаховіча у виставковому залі в  "Zachęcie" у Варшаві.
1875 — Надгробок на могилі  Мавриція Ґославського на цвинтарі у Станіславові (Івано-Франківськ).
1876-1878 — керував реставраційними роботами у замковому костелі в Бережанах, взяв безпосередню участь у консервації надгробків Сенявських.
1876-1880 — епітафія Шопена. Спільно із Каролем Кльоссом та Анджеєм Прушинським. Зберігається в костелі св. Хреста у Варшаві.
1878 — проект пам'ятника Анни Дороти Хшановської для Теребовлі
1878 — для палацу Альфонсини Дзєдушицької на вулиці Курковій (сучасна Лисенка) виконав капітелі аркад та колони. Не збереглися.
1879 — вівтар у палацовій каплиці у містечку Рай біля Бережан.
1883 — отримав замовлення на проекти пам'ятників Миколая Сенявського та Яна ІІІ Собєського для Бережан.
1885 — участь у конкурсі на пам'ятник Адамові Міцкевичу для Кракова.
бл. 1890-1891 — із Юліаном Захарієвичем працював над оздобленням синагоги у Чернівцях.
1891 — участь у конкурсі на пам'ятник Станіславові Монюшку для Варшави.
1893 — участь у конкурсі на пам'ятник Тадеушові Костюшку для Чикаго (ІІ місце).
1895 — розпочав роботу над пам'ятником Костюшка для Кракова, модель завершив Антоній Попель, після чого краківський скульптор та ливар Владислав Дедженський відлив його з бронзи. У 1900 році пам'ятник встановили на Вавелі. Був знищений під час Другої світової війни, в 1960 р. відновлений за моделлю Марконі.
1898 — Виконував нагляд за відливом пам'ятника Міцкевичу для Варшави.
(?) — Розп'яття в головному вівтарі Костелу Всіх Святих у Варшаві 
(?) — Каріатиди в палаці Кроненберга у Варшаві. 

Персоналії

Джерела

1. Politechnika Lwowska.1844-1945, (Wrocław: Wydawnictwo Politechniki Wrocławskiej, 1993), 184-185
2. Katalog wystawy przemysłu budowlanego we Lwowie, (Lwów, 1892), s. XIII, XX.
3. Lwów. Ilustrowany przewodnik, (Lwów: Centrum Europy, 2006), 30,70, 71, 73, 74, 77, 82, 94, 96, 100, 101, 105, 114, 133 (фото Л. Марконі), 207, 220, 273  
4. Митці України. Енциклопедичний довідник, (Київ, 1992), 739
5. Володимир Вуйцик, Роман Липка, Зустріч зі Львовом, (Львів: Каменяр, 1987), с. 107, 110
6. Володимир Вуйцик, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові, (Львів: Каменяр, 1991), с. 37
7. Карта-схема "Личаківський цвинтар", №116, (Львів, 1992)
8. С. Рыжков, "Где сейчас известные львовские памятники", Высокий Замок, 1992, №3
9. Павло Гранкін, "Залізничні алегорії на львівських вулицях", Галицька брама, 1996, №14, с. 13
10. Ігор Сьомочкін, Державний університет "Львівська політехніка". Буклет, (Львів, 1994)
11. Ігор Сьомочкін, "Французька скульптура і архітектурно-оздобна пластика Львова 2-ї пол. ХІХ ст. Зв'язки і впливи", Другі наукові читання Фонду Дмитра Шелеста у Львові, (Львів, 1994), 46-47
12. Ігор Сьомочкін, "Леонард Марконі", Маестро (Львів), 1996, №1, жовтень, с. 24-29 (іл. портрет Л. Марконі).
13. Ігор Сьомочкін, "Леонард Марконі. Сторінки творчої біографії", Народознавчі зошити, (Львів: Інститут народознавства НАН України, 1996), №4, с. 238-250
14. Ігор Сьомочкін, "Львівський період творчості Леонарда Марконі (1874-1899)",  Європейське мистецтво ХV-ХХ ст., (Дрогобич, 1999), 80-81.
15. Ігор Сьомочкін, "ХІХ ст. Л. Марконі", Галицька брама, (Львів: Центр Європи, 2000), №8(68), 16. 

Авторка  Галина Глембоцька
Літературна редакторка — Юлія Павлишин