...

Вул. Устияновича, 5 – корпус НУ "Львівська політехніка" (Лабораторія машин)

ID: 321

Будинок зведений 1925 р. за проектом Вітольда Мінкевича. Цей об'єкт — частина комплексу історичного ядра Львівської політехніки, яскравим зразком навчально-технічного закладу в стилі неокласицизму, який поєднує традиційні та залізобетонні будівельні конструкції. Сьогодні є навчальним корпусом. Пам'ятка архітектури (ох. №309-М). 

Історія

1914 — закладені фундаменти, частина стіни вимурувані до рівня підлоги.
1922-1925 — відновлені будівельні роботи.
1978 — поточні ремонтні роботи із заміни підлоги в залі машин на монолітну стяжку. Розширення котельні.
1996 — реставрація інтер'єру лекційної авдиторії.
2013–2014 — обвал даху внаслідок вибуху котла в приміщенні котельні, ремонтні роботи.

Львівська політехніка як вищий навчальний заклад виникла 1844 р. під назвою Технічної академії та функціонувала у пристосованих приміщеннях. 1873 р. цісар Франц Йосиф підписав дозвіл на будову саме навчального закладу. Під будівництво Політехніки граф Аґенор Ґолуховський (Gołuchowski) від імені уряду купив велику ділянку в графині Фредро у південно-західній частині міста, на той час периферії. Північна межа ділянки звернена до пл. Св. Юра; на північний захід був розташований монастир сестер Сакрекерок із костелом та великим садом; від заходу ділянка межувала з садибою Топольницького (на межі цих ділянок прокладена вул. Ю. Захарієвича); від сходу обмежена вул. Липовою (кол. Уєйського, нині Устияновича) та вул. Марії Магдалени, що проходила попри костел Марії Магдалени і будинок колишнього виховного закладу для жінок її імені. До проектування Ґолуховський запросив архітектора Юліана Захаревича (Zachariewicz).

Первісно комплекс Львівської політехніки складався з двох будівель — головного корпусу, завершеного 1877 р., і будинку хімічних лабораторій — 1876 р. Наприкінці 1880-х рр. у вільному східному куті території збудували будівлю IV гімназії ім. Яна Длуґоша, яка з часом стала корпусом Політехніки. Усі корпуси збудовані у панівному на той час стилі історизму з неоренесансним декоруванням фасадів та інтер'єрів.

1913 р. розпочалася історія зведення корпусу Лабораторії машин для механічного факультету Львівської політехніки. Проект замовили архітектору Богдану Стефановському (Bohdan Stefanowski). Споруда мала постати за містом у незабудованій ще тоді дільниці, відповідно, у проекті було запропоновано характерне для фабричної споруди архітектурне вирішення у цегляному стилі. Але при закупівлі ділянки виникли певні проблеми, тому вирішили збудувати корпус на території Політехніки. Споруда призначалася для двох цілей — як навчальний та науковий заклад, а також як централь, що постачала електрику і тепло для власних потреб. Отже, Лабораторію машин запроектували зі східного боку Хімічного корпусу. Складалася вона з двох частин: в одній містилися лекційна і рисункова авдиторії, покої професора і асистентів, бібліотека, лабораторні кабінети, наукові збірки тощо, а також дослідний інститут витривалості будівельних матеріалів і волокон; у другій частині містилася котельня і машинний зал, тобто властиво механічне обладнання. Чільним фасадом корпус звернений до пл. Св. Юра і вул. Уєйського (кол. Липова, нині Устияновича). Зі східного боку будівлі запроектована вежа, що містить водозбірник і гідравлічні лабораторії. До 1914 р. були закладені фундаменти і вимуровано частину стін до рівня підлоги.

Будівельні роботи після Першої світової війни були відновлені лише у 1922 р. Зважаючи на сусідство головного корпусу, стан довоєнних конструкцій і нестандартну форму плану, перед архітектором було поставлене нелегке завдання змінити фасади, пристосувавши їх до класичного оточення, не змінюючи плану споруди і використавши фундаменти та інші частини споруди, зведені до війни. Розв'язати це завдання доручили професору Львівської політехніки Вітольду Мінкевичу (WitoldMinkiewicz). Архітектор вирішив фасади в стилі неокласицизму (варіант пізнього модерну), застосувавши стилізовані йонійські капітелі та маскарони.

Важливою частиною проекту була організація території Політехніки з боку пл. Св. Юра – перед хімічним і механічним корпусами. За рахунок нерівності рельєфу Лабораторія машин стоїть дещо нижче від корпусу хімії. Прохід між корпусом хімії і Лабораторією машин перекритий огорожею, що тягнеться вздовж вул. Устияновича аж до будинку колишньої ІV гімназії.

Приблизно в 1923 р. Вітольд Мінкевич розробив проект розбудови комплексу Львівської політехніки на ділянці з боку вул. Сапіги. Політехніка планувала спорудити для своїх потреб будинок електричних лабораторій і відділ механіки. Проектом було передбачено об'єднання території політехніки і колишнього закладу ім. Марії Магдалени, який був переданий Політехніці. Саме на цій території було запроектовано будинок електричних лабораторій і відділу механіки. 1932 р. на цій території збудували наукову бібліотеку Політехніки у неокласичному стилі, яка своїм чільним фасадом виходить на вул. Професорську (кол. Нікоровича).

1924 р., на замовлення будівельної комітету, Вітольд Мінкевич вносив зміни у проект, зокрема конструкцій даху котельні, який за вимогами мав бути якнайлегшим. Тому первісно запроектовані коштовні залізобетонні конструкції мінялися на легкі дерев'яні конструкції англійської системи. У виправленому проект збільшувалася висота даху та площа світлового ліхтаря. До проекту корпусу Лабораторії машин були долучені також інженери, професори Політехніки, зокрема професор Адам Курило (AdamKuryłło), інженер, фахівець від залізобетону, і Тадеуш Добжелевський (TadeuszDobrzelewski), фахівець з вентиляції та ін. Під керівництвом Адама Курило будувався власне машинний зал, перекритий залізобетонними конструкціями. 1925 р. корпус Лабораторії машин був завершений.

У радянський період між головним та хімічним корпусами збудували адміністративний та господарський корпус, а також одноповерхову господарську будівлю на невеликій ділянці між механічним корпусом (колишньою гімназією) та корпусом Лабораторії машин. В період Незалежності цю дисонуючу будівлю розібрали. В радянський період також розширили котельню у східний бік таким чином, що її східна стіна продовжує стіну машинного залу. У 2013 р. вибухнув котел, внаслідок чого було пошкоджено дах над котельнею. Новий дах влаштували з легких металевих конструкцій.

Рішенням сесії Львівського облвиконкому №393 від 22.11.1988 р. будівля внесена до Реєстру місцевих пам'яток під ох.№309-М.

Архітектура

Споруда зведена у 1925 р. в стилі неокласицизму, з використанням декораційних елементів у стилі Ар Деко. Споруда стоїть окремо, мурована з цегли, отинькована, базована на витягнутому плані складної форми. Складається з основного навчального корпусу, котельні та залу машин, які в об'ємно-просторовому вирішенні виражені у різних брилах. Вирішення екстер'єру кожної брили підкреслює її функціональне призначення. Бічні східний і західний фасади практично ідентичні. У північно-східній частині споруда акцентована високою вежею з термальними вікнами, що увиразнює неокласицистичний стиль споруди. У вежі містяться водозбірник і гідравлічні лабораторії.

Навчальна частина — триповерхова з сутеренами, прямокутна з виступаючим півциркульним двоповерховим об'ємом лекційних залів, з Т-подібним внутрішнім подвір'ям, вкрита трисхилим дахом із дерев'яними конструкціями під бляшаною покрівлею. Фасади прорізані ритмом прямокутних вікон у нішах, оздоблених заглибленими пласкими та профільованими обрамуваннями з прямокутними сандриками. Вхід до корпусу веде через прилеглий одноярусний тамбур (з боку вул. Устияновича), завершений лоджією з балюстрадним огородженням. До головного входу ведуть широкі сходи зі штучного каменю. Нішу головного входу оздоблює профільоване обрамування з прямокутним сандриком. Збережені автентичні двері — дерев'яні тафльовані, оздоблені розетами. Композиційне вирішення чільного фасаду — симетричне, центральну вісь підкреслює п'ятиосьова виступаюча частина, вертикально членована пілястрами зі стилізованими йонійськими капітелями. Завершує фасад широкий профільований карниз із дентикулами.

Внутрішнє розпланування навчального корпусу — коридорного типу. Парадна сходова клітка – квадратна в плані, тримаршева, з забіжними східцями, бетонна, з металевим ажурним огородженням, перекрита стелею що по периметру декорована кесонами. Сходові марші підтримують тосканські колони з йонійськими капітелями. Перекриття вестибюлю та коридорів 1-го поверху — хрестові склепіння, на 2-му і 3-му поверхах — пласкі, оздоблені дзеркалами. Заокруглений і лекційний зал, перекритий пласкою стелею, оздобленою профільованим карнизом із дентикулами. Підлоги на сходовій клітці та в коридорах вистелені невеличкою керамічною плиткою брунатного кольору, у приміщеннях — паркет.

Видовжена по осі схід-захід одноярусна брилазалу машин розташована між навчальною частиною і котельнею. На фасадах (східному і західному) зал підкреслений стилізованими класицистичними портиками з трикутними фронтонами, які спираються на 2 півколони зі стилізованими іонійськими капітелями. В тимпані фронтонів — стилізований маскарон у стилі Ар Деко; простінки засклені.

Машинний зал перекритий двосхилим дахом на залізобетонних конструкціях, зі світловим ліхтарем. По периметру залу проходить широка дерев'яна галерея, з виходом по гвинтових металевих сходах. У залі містяться зразки теплоенергоустаткування. В підвалах машинного залу збережені зразки давнього устаткування. Підлога в підвалах вимощена різноманітною керамічною плиткою.

Від півдня до залу машин прилягає практично квадратове в плані одноярусне приміщення котельні. Чільний (південний) фасад котельні з порушеною первісною осьовою композицією розширенням у східний бік. Фасад, аналогічно до бічних, акцентований трикутним фронтоном, але без півколон. Бічні фасади котельні підкреслені ритмом видовжених півциркульних вікон. При західному фасаді котельні височіє цегляна, круглого січення труба, що забезпечує тягу.

Будівля Лабораторії машин — яскравий зразок навчально-технічного закладу в стилі неокласицизму, який поєднує традиційні та залізобетонні будівельні конструкції.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"

Детальніше про місце
Опис

Пл. Святого Юра, 2 – корпус НУ "Львівська політехніка"

Детальніше про місце
Опис

Пл. Святого Юра, 9 – корпус НУ "Львівська політехніка"

Детальніше про місце

Персоналії

Аґенор Ґолуховський (молодший) (Agenor Gołuchowski, 1849–1921) граф, австрійський  дипломат і державний діяч, міністр закордонних справ Австро-Угорщини.
Адам Курило (Adam Kuryłło, 1889–1980)— український науковець, доктор технічних наук, професор Політехніки, проектував залізобетонний машинний зал.
Богдан Стефановський (Bohdan Stefanowski) — архітектор, автор першого проекту Лабораторії машин.
Вітольд Мінкевич (Witold Minkiewicz, 1880–1961) — архітектор, професор Львівської політехніки, автор проекту корпусу Лабораторії машин.
Франц Йосиф (1830–1916) — цісар Австро-Угорської імперії.
Тадеуш Добжелевський (Tadeusz Dobrzelewski) — інженер, професор Політехніки.
Топольницький (Topolnicki) – власник садиби, з якою межувала ділянка Політехніки.
Фредро — графиня, власниця ділянки у південно-західній частині міста, яку відкупили під будинки Львівської політехніки.
Юліан Захаревич (Julian Zachariewicz, 1837–1898) — архітектор, професор Львівської політехніки, автор проекту головного і хімічного корпусу Політехніки.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 1/29/260-262.
  2. ДАЛО 1/29/315-3.
  3. Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/629.
  4. ЦДІАЛ 186/8/631.
  5. Кафедра РРАК НУ "Львівська політехніка". Історико-містобудівне обґрунтування проектування та будівництва дослідно-наукового корпусу НУ "Львівська політехніка" на вул. Устияновича, 5 у м. Львові, 2014 р. (Ю. Дубик, О. Стасюк, С. Бабій), 2014 р.
  6. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. (Львів: Центр Європи, 2008), 539.
  7. Львів. Ілюстрований путівник (Львів, 2000).
  8. Мельник Борис, Вулицями старовинного Львова (Львів, 2002).
  9. Мельник Борис, Довідник перейменувань вулиць і площ Львова (Львів, 2001).
  10. Minkewicz Witold, "O projektowaniu", Czasopismo techniczne, 1925, 191-194.


Авторка опису — Оксана Бойко
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення