Кінотеатри Львова ID: 68

13 вересня 1896 р. в пасажі Гаусмана у фотоательє Мартина Аппеля відбувся перший кіносеанс у Львові, сеанс тривав декілька хвилин та демонструвався щоденно з 11 ранку до 21 год. до 10 жовтня 1896 р.

У будинку на просп. Т. Шевченка, 8 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Фрашка” (1912), “Штука” (1913), “Кінотофон Едісона” (1913–1915), “Кінотеатр Червоного Хреста” (1915–1919), “Химера” (1919–1940), “Стахановець” (1940–1941), “Київ” (з 1944). У 2000-х рр. тут час від часу демонструються арт-хаусні фільми. Частина приміщень здається в оренду.

У будинку на сучасній  пл. Міцкевича, 6/7 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: "Авеню" (1908–1912, 1923–1930), "Дрімленд кіно" (1912–1914), "Втіха" (1914–1915), "Рай" (1930–1943), "Луна" (1943–1945), "Хроніка" (1945–1946), "Кінотеатр ім. Лесі Українки" (1946–2000-ні), "Касандра" (2000-ні). Кінотеатр припинив своє існування у 2007 р.

Кінотеатр “Октябрь” збудований у 1980 р. на вул. Любінській, 93 за проектом арх. Людмили Нівіної. Наприкінці 1980-х його перейменовано на “Жовтень”, а згодом на “Галичину”. Кінотеатр не виконує своїх функцій з 2000-х рр., деякий час у його фойє діяв радіо-ринок. Будинок демонтований у 2013 р.

Колишній Католицький дім (арх. Ігнатій Кендзерський  та Адам Опольський), був збудований у 1909 р. на вул. Городоцькій, 36 (колишня адреса: вул. Ґрудецька, 2b).

"1-й літній" кінотеатр був побудований як окрема споруда у 1950-х рр на вул. Кірова (Шептицьких), 45. Пізніше кінотеатр перейменовано на "Маяк", влаштовано дах, таким чином "Маяк" перетворився на закритий кінотеатр. Від років незалежності носить назву "Дзвін".

Кінотеатр "Штука" був заснований Мареком Парізером у 1926 р. в будинку Ремісничої палати. У 1934 р.  перейменований на "Балтик" (290 місць, керівник — Францішек Адамський). У 1941–1944 рр. кінотеатр діяв під назвою "Космос". Згодом був перейменований на "Комсомолець". Функціонував принаймні до 23 листопада 1946 р. 

У будинку на сучасній пл. Генерала Григоренка, 3 у тодішньому приміщенні Акціонерного кооперативного банку у липні 1912 р. був відкритий кінотеатр "Водевіль". На першому поверсі будинку також розміщувалася кав'ярня "Варшава".  Кінотеатр діяв до 1921 р. Сьогодні тут розміщене Управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

У будинку колишнього театру-вар'єте на вул. Леся Курбаса, 3 діяли кінотеатри: “Казино де Парі” (1911–1916), “Кінотеатр Червоного Хрестa” (1916–1918). Сьогодні (2013) у будинку розміщується Львівський академічний театр імені Леся Курбаса.

У наскрізному будинку на сучасному просп. Свободи, 27 / вул. Л. Курбаса, 6 у 1907-1914 рр. був розташований кінотеатр "Бельв'ю". Сьогодні тут розміщений торговий центр "Опера-Пасаж" (2012 р.)

У будинку на суч. просп. Свободи, 5 діяв кінотеатр під різними назвами: "Фаун" (1913), "Казино" (1913–1916), "Кінотеатр Польських легіонів" (1916–1917), "Кіно новини" (1917–1926), "Казино" (1926–1929), "Дніпро" (1944–2000-і). Поруч під різними назвами існував інший кінотеатр – "Емпайр" (1938–1939), "Кінотеатр ім. Пушкіна" (1939), "Спартак" (1944–1990-і). Зараз тут розміщений торговий центр "Плазма".

У попередньому будинку за адресою пл. Міцкевича, 10 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: "Ванда" (1908–1909), "Байка" (1909–1912), "Геліос" (1912–1917), "Фатаморгана" (1917–1931), "Міраж" (1931–1939), "Кінотеатр хроніки" (1939–1940), "Централь" (1942–1944) "Кінотеатр ім. І. Франка" (1944–1990-і). Будинок демонтовано у січні 1998 р.

У будинку на вул. Городоцькій, 285, у приміщенні Народного дому, діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Метал” (1946–1949), “Кінотеатр ім. В. Чкалова” і “Арлекіно” (1949–1990).

У офіцині (флігелі) будинку на сучасній вул. Личаківська, 7 діяв кінотеатр "Метро" (1934–1944). Він був популярним серед населення через низькі ціни. Після Другої світової війни тут були розміщені майстерні з ремонту кіноустаткування. 

Кінотеатр “Дружба” збудований у 1952 р. за типовим проектом у стилі т.зв. сталінського ампіру. Глядацький зал був розрахований на 300 місць. Кінотеатр був розташований у Парку культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького на вул. Дзержинського, 4 (тепер вул. Вітовського).

У колишньому пасажі Германів в неіснуючому сьогодні будинку театру за адресою вул. Куліша, 23/25 у 1908–1917 рр. та 1927–1939 рр. діяв кінотеатр “Колізей”. Його глядацький зал вміщав 1054 глядачів. Кінотеатр користувався значною популярністю, особливо серед бідніших верств населення. Будинок зруйнований під час Другої світової війни.

Торгово-відпочинковий центр "Опера-Пасаж"  влаштовано в комплексі будівель на вул. Леся Курбаса, 6 та просп. Свободи, 27 (пам’ятка архітектури 1895-1896 рр., охоронний № 1325), реконструкція з розширенням нежитлових приміщень. Приміщення Будинку моделей у 1958-2008 роках.

Будинок кінотеатру "Парк" на 684 глядацьких місць був споруджений у 1941-1944 рр. у південно-східній частині парку ім. І. Франка, поблизу вулиць Матейка та Крушельницької. Наприкінці 1980-х рр., коли проводилася реконструкція парку, будівлю було розібрано через аварійний стан. Територія парку була відокремлена від вулиці кованою металевою огорожею.

У подвір'ї будинку №1-3 на сучасному просп. Свободи у 1926–1941 рр. був розміщений будинок кінотеатру “Палац”. Його власником була однойменна кіноспілка. Це – перший у місті звуковий кінотеатр, а також найбільший та один із найкращих кінотеатрів того часу у Львові. Будинок знищений під час Другої світової війни.

У будинку на вул. Січових Стрільців, 11 з 1912 р. діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Еліт” (1912–1918), “Ванда” (1926–1931), “Оаза” (1931–1933), “Муза” (1933–1944), “Кінотеатр ім. Зої Космодем'янської” (1944–1991), “Левеня” (1991–2000). Сьогодні в будинку розміщений навчальний корпус Університету банківської справи.

У будинку польського спортивно-гімнастичного товариства “Сокіл” на сучасній вул. Дж. Дудаєва, 8 у 1913–1939 рр. працював “Кінотеатр “Сокола-Матері”. Усі прибутки від його діяльності йшли на потреби товариства “Сокіл”.

У будинку на суч. вул. Гнатюка, 20/22 діяв кінотеатр зі зміною назв: "Вандерленд" (1912–1913), "Яґеллонський" (1913–1914). Їх власником був відомий кінопідприємець Мельхіор Майблюм. З початком Першої світової війни Майблюм покидає Львів і майже всі засновані ним кінотеатри припиняють своє існування.

Будинок споруджений за проектом Фердинанда Каслера та Романа Фелінського з архітектурного бюро Міхала Уляма. Це — яскравий зразок чиншової кам'яниці, модернова пластика якої поєднує архітектурні елементи зі скульптурним оздобленням Зиґмунта Курчинського. Сьогодні — житловий будинок, у приміщеннях першого поверху — Міські залізничні квиткові каси. Пам'ятка архітектури (Ох.№770-М). 

У будинку на вул. Зеленій, 88 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: “Байка” (1932–1944), “Зірка” (1944–1997). Сьогодні (2013) у приміщенні діє нічний клуб “Picasso”.

Будинок № 26 на вул. Зеленій (тепер № 88) був споруджений у 1932 р. за проектом арх. Домініка Вуховича (Dominik Vuchović) для Польського братства доброї смерті при костелі Св. Марії Сніжної (Polskie Towarzystwo Bratstwa Dobrej Śmierci).

З 1950 р. – функціонує як Будинок культури працівників зв'язку. У 1960-70-х рр. тут активно діяв кіноклуб, проводилося 589 кіносеансів за рік. 

Кінотеатр "Святовид" був заснований у 1938 р. в Домі працівників громади міста Львова. У 1941-1944 рр. діяв під назвою "Тон".

Триповерхова будівля з підвалом та горищем, збудована в 1933–1938 рр. за індивідуальним проектом інженера-архітектора Тадеуша Врубеля як Клуб спілки працівників комунальних служб міста Львова. Це зразок модерністської цегляної архітектури з домінуванням рис раціоналізму та "краківського стилізаторського декоративізму".

Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення. Йому присвоєно охоронний номер № 1613 рішенням Львівського облвиконкому № 280 від 21.05.1991 р.

У будинку на сучасній вул. Личаківській, 131 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: "Кінотеатр ім. Я. Галана" (1955 — поч. 1990-х рр.), "Кінотеатр ім. І. Миколайчука"  (1990-ті). Сьогодні (2012) у кінотеатрі розташоване книгосховище Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.

Цей модерністичний будинок спорудили у 1930-1937 роках для Клубу працівників залізниці. Спроектував його варшавський архітектор Ромуальд Міллер, а звела львівська фірма Генрика Заремби. Будинок вирізняється своєю стилістикою, його фасади виконані зі світлої цегли. Пам'ятка архітектури (охор. №317-М).

Тимчасовий павільйон кінотеатру "Континентальний театр Еден", розміщувався на території колишнього Літнього театру на Губернаторських валах у 1897 р.

Будинок пожежної стражниці на вул. Підвальній, 6 було споруджено у 1900 р. за проектом міського будівельного управління під керівництвом інженерів Володимира Підгородецького та Іґнатія Брунека.

У будинку на вул. Банківська, 5 діяли кінотеатри: “Сінефон” (1906–1907), “Люна” (1907, 1926–1930), “Полонія” (1930–1931).

На суч. вул. Повітряній, 20 знаходився кінотеатр, який діяв під різними назвами – "Супутник", від 1940-х рр. – кінотеатр ім. Коцюбинського, від 1990-х рр. – "Стрілець". У 2000-х у приміщенні розташовувався нічний клуб "Далі". Зараз у будинку не проводяться кінопокази, хоча екран збережений.

Кінотеатр “Орлятко” був відкритий у 1978 р. у будинку спорудженому посеред парку “Горіховий гай”. Цей кінотеатр був розрахований на дитячу публіку. У часи Незалежності його перейменовано на “Сокіл”. У середині 1990-х рр. він припинив свою діяльність, проте відновив її у 2003 р. і тут проводилися нерегулярні кінопокази. У 2015 р. тут відкрився Львівський кіноцентр – кінотеатр незалежного, авторського кіно та освітній центр.

У будинку на суч. вул. Личаківській, 99 повинен був відкритись у 1939 р. кінотеатр "Патрія". Однак через початок Другої світової війни кінотеатр так і не запрацював. 

Кінотеатр "Львів" на 760 місць існує з 1960 року. Це був перший широкоформатний кінотеатр України зі стереозвуком. Після спаду виробництва широкоформатних фільмів, його було переобладнано системою "Mono". 

У 1970-х рр. дитячий кінотеатр "Літак" був розташований у колишньому парку ім. 50-річчя Жовтня (тепер – Парк "Боднарівка") у фюзеляжі списаного пасажирського літаку АН-10 .

У будинку на суч. пл. Я. Осмомисла працював кінотеатр зі зміною назв і власників: "Олімпія" (1911–1913), "Кіно Людове" (1913–1916, 1918), "Сирена" (1916–1918).

Рекламні щити для афіш на торці будинку на кол. вул. Сонячній, 30 та 34 (нині вул. Куліша) закладу з плакатування афіш М. Гереніка (бюро розміщувалося за адресою вул. Берка Йоселовича, 22, нині вул. М. Балабана).

Будинок був споруджений у 1965 р. за типовим проектом, проект прив'язки виконав арх. Станіслав Соколов.

У цьому будинку діяв нічний клуб "Міленіум". У проекті адаптації кінотеатру під розважальний комплекс приймала участь Науково-дослідна лабораторія експлуатаційної надійності будівель і споруд Національного університету водного господарства та природокористування у м. Рівне.

На початку ХХ ст. існував проект вбудованого кінотеатру на 323 глядацьких місць (автор – Зиґмунт Шпербер (Zygmunt Sperber). Однак, концесії власниками так і не було отримано і проект не був реалізований.