Вул. Січових Стрільців, 11 – кінотеатр (не діє) ID: 1766

У будинку на вул. Січових Стрільців, 11 з 1912 року діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: "Еліт" (1912–1918), "Ванда" (1926–1931), "Оаза" (1931–1933), "Муза" (1933–1944), "Кінотеатр ім. Зої Космодем'янської" (1944–1991), "Левеня" (1991–2000). Сьогодні в будинку розміщений навчальний корпус Університету банківської справи.

Історія

"Еліт" ("Elite"), 1912–1918 рр.

У будинку, зведеному у 1901 році на колишній вул. Третього Травня, 11 (тепер — вул. Січових Стрільців), у 1912 році було влаштовано кінотеатр "Еліт". Його засновниками були Ісаак та Абіш Вехслери (Izaak, Abisz Wechsler). Кінотеатр був розташований на 1-му поверсі. Обабіч нього в будинку діяли фотосалони: "Ріволі" ("Rivoli") і "Ван Дик" ("Van Dyck"), а над його залою працювала кав'ярня "Американська" ("Amerykańska").

"Ванда" ("Wandа"), 1926–1931 рр.

У 1926–1931 рр. у цьому приміщенні діяв кінотеатр під назвою "Ванда". Його власником був Генрик Шеер (Henryk Scheer), а керівником — Кароль Бізанц (Karol Bisanz). Наприкінці грудня 1930 року кінотеатр почав демонструвати звукові фільми.

"Оаза" ("Oaza"), 1931–1933 рр.

У 1931–1933 рр. кінотеатр діяв під назвою "Оаза" і перебував у власності Центральної каси сільськогосподарських союзів (Centralna Kasa Spólek Rolniczych).

12 січня 1933 року в "Оазі" було відмінено кіносеанс через те, що у глядацькому залі виявили вибухівку. Її швидко знешкодили і обійшлося без жертв.

"Муза" ("Muza"), 1933–1944 рр.

У 1933–1944 рр. кінотеатр діяв під назвою "Муза". Його власниками залишались Центральна каса сільськогосподарських союзів, а також подружжя Хільди і Шуліма Розенбахів (Hilda, Szulim Rosenbach). У 1936 році Хільда Розенбах коштом свого батька встановила в кінотеатрі нову звукову апаратуру фірми "Клангфільм" (Klangfilm). Ця апаратура була дешевшою альтернативою обладнанню фірми "Вестерн електрік" (Western Electric), яку використовували у низці львівських кінотеатрів. У 1938–1939 рр. власниками "Музи" були Хільда Розенбах і її наступний чоловік Адлер (Adler). Хільда сама керувала кінозакладом, поки її чоловік перебував за кордоном.

Кінотеатр "Муза" був достатньо успішним.

"Кінотеатр ім. Зої Космодем'янської" (1944–1991)

Упродовж 1944–1991 рр. працював під назвою "Кінотеатр ім. Зої Космодем'янської". У післявоєнний період кінотеатр спеціалізувався на показі кіно- та анімаційних стрічок для дітей і молоді. На 1944 рік у кінотеатрі було 20,5 штатних одиниць (серед них і швейцар). На 1966 р. тут було 19,5 штатних одиниць. Глядацький зал був розрахований на 200 місць (до 1989 р. кількість зменшилась до 154). Кінотеатр працював щоденно, за день відбувалось близько 7 кіносеансів. У 1966-му у будинку протягом двох місяців відбувалися ремонтні роботи і кінотеатр не виконав плану роботи. Станом на 1973 вартість квитка на сеанс була різною і залежала від часу, зокрема, на вечірній кіносеанс квитки коштували від 10 до 45 коп. Протягом 1989-го кінотеатр відвідало 251,259 глядачів. Станом на січень 1991 року тут працювало 35 працівників.

"Левеня" (1991–2000)

У 1991-му кінотеатр перейменовано на "Левеня". У 1993 його передано у міську власність. Наприкінці 1990-х рр. кінопокази тут припинилися. У 2000 році державне комунальне підприємство "Левеня" було ліквідовано, і кінотеатр у цьому приміщенні остаточно припинив діяльність.

Архітектура

Кінотеатр розміщувався на партері будинку. Вхід вів до вестибюлю з квитковими касами, звідти вхід до глядацького залу, розміщений у його приекранній зоні. Зал складної форми у плані мав співвідношення сторін близько 1:2,5 та незначне підвищення. У 1973 році тут було 30 рядів глядацьких місць. Крісла у залі були жорсткими.

У 1934 зал був розрахований на 280 місць (ДАЛО), а у 1973 р. — на 200 місць.

Рекламна конструкція кінотеатру у 70-х–80-х рр. була розташована між вікнами на фасаді будинку на вул. Січових Стрільців, 11 та складалася з двох щитів із анонсами стрічок.

Пов'язані будівлі та простори

  • Вул. Січових Стрільців, 11 – корпус університету Банківської справи

    Вул. Січових Стрільців, 11 – корпус університету Банківської справи

Люди

Адлер (Adler) — один з співвласників кінотеатру.
Кароль Бізанц (Karol Bisanz) — керівник кінотеатру.
Абіш Вехслер (Abisz Wechslerспіввласник кінотеатру.
Ісаак Вехслер (Izaak Wechsler) співвласник кінотеатру.
Хільда Розенбах (Hilda Rosenbach) співвласниця кінотеатру.
Шулім Розенбах (Szulim Rosenbach) — співвласник кінотеатру.
Генрик Шеер (Henryk Scheerспіввласник кінотеатру.

Інтерв'ю

Джерела

  1. Chwila, 1939.
  2. Dziennik Polski, 1938, №249.
  3. Gazeta Lwowska, 1933, №12, 6.
  4. Taschenjahrbuch 1943. Für den deutschen Generalgouvernement (Krakau: ZKW Druck).
  5. Вільна Україна, 1946 р.: №№ 227, 232.
  6. Вільна Україна, 1949 р., №105.
  7. Вільна Україна, 1958 р., №260.
  8. Вільна Україна, 1965 р., №57.
  9. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 1/51/161.
  10. ДАЛО1/56/3976.
  11. ДАЛО 110/4/619.
  12. ДАЛО7/3/638.
  13. ДАЛО Р-1339/1/32.
  14. ДАЛО Р-1339/1/603.
  15. ДАЛО Р-1339/1/624.
  16. ДАЛО Р-1339/1/9.
  17. ДАЛО Р-1339/2/54.
  18. Львів: Довідник (Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1955).
  19. Львов: Справочник (Львів: Вільна Україна, 1949).
  20. Львовская Правда, 1948 р., №112.
  21. Львовская Правда, 1955 р., №111.
  22. Львовская Правда, 1958 р., №170.
  23. Пленарне засідання 10-ї сесії Львівської міської ради. Засідання “круглого столу” щодо підготовки до свята “День міста Львова”.
  24. Радянський Львів: 1939–1955. Документи й матеріали (Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1956).
  25. Справочник Львовской АТС (Львов, 1954).
  26. Barbara Gierszewska, Kino i film we Lwowie do 1939 roku (Kielce: Wydawnictwo Akademii Świętokrzyskiej, 2006), 428.
  27. Ірина Котлобулатова, Кінотеатр, Енциклопедія Львова, Т. 3 (Львів: Літопис, 2010), 216-221.

Цитування

Павло Кучерський, Оксана Лепак. "Вул. Січових Стрільців, 11 – кінотеатр (не діє)". Інтерактивний Львів (Центр міської історії, 2013). URL: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/sich-striltsiv-11-f-cinema/

Автор(ка): Павло Кучерський, Оксана Лепак

Редактор(ка): Ольга Заречнюк

Літературний(а) редактор(ка): Юлія Павлишин