Вул. Хмельницького, 11 – кінотеатр (не діє)

ID: 1713
У будинку за сучасною адресою вул. Б. Хмельницького, 11 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Сфінкс” (1913–1918, 1926–1933), “Мева” (1933, 1941–1944), “Адрія” (1933–1939), “Кінотеатр ім. 17 Вересня” (1946–1949). З 1949 р. він називався “Кінотеатр ім. Б. Хмельницького”. У 1990-х рр. основу репертуару складали стрічки індійського виробництва. У 2007 р. Львівська міська рада ухвалила рішення про ліквідацію Державного комунального підприємства “Кінотеатр ім. Б. Хмельницького”.

Історія

Сфінкс” (Sfinks”), 1913 – перед 1918 рр., 1926–1933 рр.

У 1913 р. у будинку за сучасною адресою вул. Б. Хмельницького, 11 (кол. вул. Жовківська) розмістився кінотеатр під назвою “Сфінкс”. Кам'яниця, зведена у 1912–1913 рр. за проектом арх. Романа Фелінського (Roman Feliński), належала Соломонові Рогатину (Salomon Rohatyn).

Кінотеатр отримав ліцензію на діяльність з 15 січня 1913 року до кінця грудня 1921 р. Ліцензію було видано на ім’я Павлини Данєлевич (Paulina Danielewicz), яка мешкала на вул. Висп’янського, 40 (тепер вул. І. Вишенського). На рекламних листівках зустрічалося також ім’я Й. Данєлевич (J. Danielewicz). Керівником “Сфінкса” було призначено інженера Яна Пелчарського (Jan Pelczarski). Кінотеатр працював з 16 до 23 год. Ціни на квитки коливалися від 40 геллерів до 1,5 корон. Кінотеатр був достатньо дорогим, хоча й не найдорожчим у Львові. Товариство ім. Петра Скарги (займалось популяризацією польської писемності в католицькому дусі; адреса – вул. Театральна, 3) скаржилось на кінотеатр за покази неморальних фільмів. Зокрема, йшлося про фільм “Єврейка” (“Żydówka”), який демонстрували у “Сфінксі” 19 грудня 1913 року. Відомості про “Сфінкс” зникають ще перед Першою світовою війною. Очевидно, цей кінотеатр припинив свою діяльність.

У 1926 р. “Сфінкс” відновив свою діяльність. Можливо, “Сфінкс” діяв і до 1926 р. Збереглася згадка про продовження ліцензії кінотеатру від 1921 р.

5% від прибутку власник “Сфінкса” мав віддавати на допомогу інвалідам війни. Кінотеатр мав 211 глядацьких місць (відносно малий кінотеатр, як на той час). Його власником був відомий львівський ресторатор Генрик Атляс (Henryk Atlas).

Мева” (“Mewa”), 1933 р.

У 1933 р. на короткий термін часу кінотеатр був перейменований на “Мева”. Власником “Меви” залишався Генрик Атляс.

Адрія” (“Adria”), 1933–1939 рр.

Після того, як у 1933 р. кінотеатр перейшов на покази звукового кіно, також було змінено і назву – на “Адрія”. Кінотеатр був облаштований на 251 глядацьке місце. У 1937 р. тут був розміщений Єврейський драматичний клуб ім. Перетца, який діяв паралельно з кінотеатром. Під кінець 1930-х рр. власником кінотеатру був Пепі Кульман (Pepi Kulman), а орендарем – Казимир Вєвурський (Kazimierz Wiewiórski). У 1939 р. орендна плата за приміщення кінотеатру становила 600 злотих на місяць. Кінотеатр був достатньо успішним і популярним у своїй місцевості.

Мева” (“Mewa”), 1941–1944 рр.

У 1941–1944 рр. кінотеатру була повернута стара назва – “Мева”. У 1944 р. тимчасово припинив кінопокази.

Кінотеатр ім. 17 Вересня (1946–1949)

У 1946 рр. кінотеатр відновив свою діяльність під новою назвою – Кінотеатр ім. 17 Вересня, під якою діяв до 1949 р. Мав 224 глядацьких місць.

Кінотеатр ім. Б. Хмельницького (1949–2007)

У радянські часи кінотеатри Львова фактично ділились на 3 категорії. Кінотеатр ім. Б. Хмельницького належав до другої категорії. У II пол. 1940-х – 1950-х рр. тут діяв оркестр, який виступав перед кіносеансами. На 1966 р. у Кінотеатрі ім. Б. Хмельницького працювало 20 осіб. Глядацький зал налічував 228 місць. Кінотеатр працював 360 днів на рік (по 7 сеансів на день). Кількість глядачів за 1966 р. становила 305,512 (населення Львова в той час було близько 400 тис.).

На 1989 р. у Кінотеатрі ім. Б. Хмельницького було 154 місця. Він працював 30 днів на місяць (9 сеансів на день). План кінотеатру на 1990 р. було перевиконано. 

У 1990-х рр. основу репертуару Кінотеатру ім. Б. Хмельницького складали стрічки індійського виробництва. Він був також відомий як кінотеатр повторного фільму.

Уже в 1990-х рр. загальна площа кінотеатру складала 383 кв. м, площа глядацького кінозалу – 135 кв. м, фойє – 127,7 кв. м. Потребував капітального ремонту і зміни санітарного вузла. Приміщення кінотеатру було передано в оренду приватному підприємству, зокрема, в кінці 1990-х у фойє було розміщено бар із більярдом та ігровими автоматами.

Львівська міська рада у 2007 р. ухвалила ліквідацію Державного комунального підприємства “Кінотеатр ім. Б. Хмельницького” – кінотеатр остаточно перестав діяти.

Пов'язані історії

Персоналії

Атляс, Генрик (Henryk Atlas) – відомий львівський ресторатор, один з власників кінотеатру
Вєвурський, Казимир (Kazimierz Wiewiórski) – орендар кінотеатру
Данєлевич, Павлина (Paulina Danielewicz)одна з власниць кінотеатру
Кульман, Пепі (Pepi Kulman)один з власників кінотеатру
Пелчарський, Ян (Jan Pelczarski) – інженер, один з керівників кінотеатру
Рогатин, Соломон (Salomon Rohatyn) – власник кам'яниці
Фелінський, Роман (Roman Feliński) – архітектор

Інтерв'ю

Джерела

  1. Вільна Україна, 1946 р., № 227, 232.
  2. Вільна Україна, 1949 р., №105.
  3. Вільна Україна, 1958 р., № 260.
  4. Вільна Україна, 1965 р., №57.
  5. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 1/57/337.
  6. ДАЛО 7/3/638.
  7. ДАЛО Р-1339/1/603.
  8. ДАЛО Р-1339/1/623.
  9. ДАЛО Р-1339/2/54.
  10. Львовская Правда, 1948 р., № 112.
  11. Львовская Правда, 1955 р., №111.
  12. Львовская Правда, 1958 р., №170.
  13. Радянський Львів: 1939–1955. Документи й матеріали (Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1956).
  14. Центральний державний архів у м. Львові (ЦДІАЛ) 190/1/13.
  15. Barbara Gierszewska, Kino i film we Lwowie do 1939 roku (Kielce: Wydawnictwo Akademii Świętokrzyskiej, 2006), 428.
  16. Роман Генега, Радянський кінематограф у Львові в перше повоєнне десятиліття, Український історичний журнал, 2011, № 2, 106-122.
  17. Приватна збірка П. Ґранкіна.
Автори опису – Павло Кучерський, Оксана Лепак
Редактор – Оксана Дудко
Літературний редактор – Юлія Павлишин