Вул. Академіка Гнатюка, 20-22 – будинок залізничних кас

Сучасний будинок на вул. Гнатюка, 20-22 постав 1911 р. на місці двох попередніх, що займали велику парцелю під конскрипційним №625 2/4  на тодішній вул. Ягайлонській (Jagiellońska). Вулиця виникла у XVI ст. на місці дороги, що вела від міських мурів у західному напрямку до фільварку заможного міщанина Штанцля Шольца, званого Штанцльовою Волею. Після того, як 1602 р. фільварок придбали оо. єзуїти і заклали на своїх землях великий сад — Єзуїтський сад (сучасний Парк Івана Франка), дорогу, що вела до нього, назвали Єзуїтською, а після скасування чернечого ордену 1773 р. — Поєзуїтською. Пізніше її неодноразово перейменовували: 1871 р. — Ягайлонською (Jagiellońska), на пошану польського короля Владислава Ягайла (Jagiełło) (1386–1434); під час радянської окупації (1939–1941) — Чернишевського, російського революціонера; у роки німецької окупації (1941–1944) — Поліційною (Polizeistrasse), бо вела до управління поліції; у радянський період (1944–1991) — Горького, російського письменника. 1991 р. вулицю назвали ім'ям Володимира Гнатюка (1871–1926) — видатного українського фольклориста та етнографа, довголітнього секретаря НТШ, академіка Всеукраїнської академії наук.

1910 р. львів'яни Якуб і Клара Ґрюнери (Grüner) придбали велику ділянку, що була забудована по периметру — з внутрішнім подвір'ям, і складалася з двох чільних будинків під №№ 20 і 22 та офіцин із господарськими приміщеннями. Чільні кам'яниці об'єднали спільною брамою-проїздом.

1874 р. парцеля перейшла до рук юдеїв: спочатку її власником був Соломон Габер (Haber), від 1884 р. — Осія Лош (Losch), котрі на першому поверсі мали крамниці. Після смерті Осії (1907) його сини Ісак і Якуб відпродали будівлю родині Ґрюнерів, які запланували звести новий будинок. Отримавши 1 червня 1910 р. дозвіл на будівництво нової кам'яниці, власники замовили проект у будівельному бюро Міхала Уляма (Ulam). У цьому бюро працювали такі знакові архітектори Львова, як Фердинанд Касслер (Kassler) і Роман Фелінський (Feliński). З 1911 р. саме Касслер є автором проекту кам'яниці Ґрюнерів. Розроблений проект чиншової кам'яниці затвердили у магістраті у листопаді 1910 р. Через те, що під час будівництва було змінене місце головної сходової кітки, а також внесені незначні зміни у розміщенні санвузлів, проект довелося корегувати. Додатковий проект затвердили 23 грудня 1910 р. Будівництво кам'яниці завершував архітектор Роман Фелінський, що став зятем Уляма. Під час будівельних робіт, які тривали впродовж 1911 р., були внесені зміни і у розпланування, і в декорування фасаду. Автором експресійної різьби кам'яниці є відомий львівський скульптор Зиґмунт Курчинський (Zygmunt Kurczyński).

3 листопада 1911 р. Ґрюнери отримали дозвіл на заселення чотириповерхового будинку з чотириповерховими офіцинами. Будинок складався з житлових, торгівельних та інших громадських приміщень. У цоколі ("сутеренах") були розміщені: 11 складських приміщень, 12 пивниць, 2 коридори; на партері — 3 крамниці, 1 склад, 2 брами-проїзди, кінематографічний заклад, що складався з двох залів, вкритого подвір'я, фронтових крамниць, сторожки з покоєм та з передпокоєм. На 1-му поверсі спереду був 1 зал, 11 санвузлів та 2 коридори; на 2-му–4-му поверхах — по 20 покоїв, по 4 передпокої, по 4 кухні, по 4 лазнички і по 4 комірки. З тилу кам'яниці був запроектований невеликий сад з геометрично розпланованими клумбами.

Наприкінці 1911 р. Маврицій Майблюм (Meiblum), відомий співвласник львівської театральної компанії "Країна чудес" (Kraina cudów), у новозведеному будинку Ґрюнерів заснував останній зі своїх кінотеатрів у Львові під назвою "Вандерленд". І вже 19 грудня дістав погодження на влаштування світлової рекламної вивіски "Kino-Teatr Wonderland". 1912 р. кінотеатр змінив назву на "Kino Jagiellońskie". З початком Першої світової війни почалися проблеми з електроенергією — Маврицій Майблюм покинув Львів, і майже усі засновані ним кінотеатри припинили свою діяльність. Відповідальний керівник кінотеатру "Яґелонський" утримував його до квітня 1914 р. В листопаді 1916 р. президент Товариства польських журналістів Олександр Вольський (Aleksandr Wolski) отримав ліцензію на діяльність кінотеатру.

1929 р. в будинку був влаштований електричний ліфт за проектом, розробленим будівничим Соломоном Кайлем (Keil). Того ж року в подвір'ї кам'яниці (праворуч) збудовали одноповерхові складські приміщення за проектом архітектора Якуба Зільбера (Silber).

У радянський період у приміщеннях першого поверху, де колись діяв кінотеатр, розмістили Міські залізничні квиткові каси попереднього продажу.

Монументальний будинок при вул. Гнатюка, 20-22 є яскравим зразком модернової львівської чиншової кам'яниці.