ID: 14

Триповерховий житловий будинок був споруджений у 1905 році за проектом, виконаним у бюро Івана Левинського для фірми "Ельстер і Топф". Це чиншовий будинок у стилі орнаментальної сецесії, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний №9). Сьогодні (2014) в будинку розміщена Прокуратура міста Львова та Львівський державний інститут проектування комунального будівництва "Львівпромкомунбуд".

Колишній будинок Галицького Музичного Товариства (1907, архітектор Владислав Садловський). Стиль будівлі – сецесія. Концертний зал прикрашений ліпним орнаментальним плафоном, на сцені встановлено орган (1880 p.). Сьогодні (2009 p.) – будинок Львівської обласної філармонії.

Колишній будинок театру-вар'єте (1909, архітектори Зиґмунт Федорський, Станіслав Мацудзинський). "Модернізований" історизм початку ХХ ст. В оформленні екстер'єру широко використано мотиви з арсеналу готики в поєднанні з декоративними елементами, типовими для сецесії. Сьогодні (2009 p.) – будинок Львівського театру ім. Л. Курбаса.

Будинок колишньої Промислової Школи (1907-1909, архітектори Владислав Садловський, А. Вайсс; 1920-і рр. - добудова). Стиль будівлі – cецесія. Сьогодні (2008 p.) – будинок Львівського технікуму залізничного транспорту і Львівського коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша.

Будинок колишньої клініки Солецького (1908-1910, арх. Олександр Лушпинський; 1934 - надбудова третього поверху, арх. Вавжинець Дайчак). Стиль будівлі – cецесія (народно-стильовий напрямок, з використанням гуцульських та закопанських мотивів). Сьогодні (2009 p.) - будинок військового шпиталю.

Чотириповерховий будинок на розі вулиць Руської та Підвальної було споруджено у 1905–1906 рр. за проектом архітекторів Івана Левинського і Тадеуша Обмінського. Ця будівля — один із найкращих та найяскравіших зразків "гуцульської" сецесії на території України, пам'ятка архітектури (ох. № 391-М). Товариство "Дністер" відігравало символічну роль в культурному житті та розвитку української громади на початку XX ст. Сьогодні в будинку функціонує Комунальна 1-а міська поліклініка.

Кам'яницю збудували за проектом арх. Альфреда Захаревича у 1909 р. для страхової компанії Assicurazioni Generali в стилі пізньої сецесії. У путівниках її називають італійською, однак вона була приписана до міста Трієст, що належав тоді до Австро-Угорщини. До ІІ Світової війни у цьому будинку, оздобленому горельєфами Тадея Блотницького та скульптурами Зиґмунта Курчинського, містилась ресторація Юзефа Баєра, у якій виступало кабаре "UL" ("Вулик") та кілька модних крамниць. Сьогодні (2009 р.) тут перебуває фінансово-економічний інститут.

Колишній будинок Празького Банку (зараз – будинок Промінвестбанку України), споруджений у 1912 р., проект арх. Матвія Блехи. Пізня сецесія. Монументальна споруда у ряді забудови центрального проспекту міста, локована на розі просп. Свободи та вул. Гнатюка. Разом з розташованим навпроти давнім будинком Галицької Ощадної Каси творить один з найпомітніших акцентів південно-західної ділянки львівського "ringstrasse". Будинок - цегляний, тинькований, зведений з використанням залізобетонних конструкцій. П'ятиповерховий, з високим дахом, в плані - Г-подібний.

Колишній дім адвоката Сеґаля — визначна пам'ятка ранньої (орнаментальної) сецесії у Львові, що характеризується оригінальною композицією фасадів та виразним силуетом. Один із містобудівельних акцентів проспекту Шевченка, зразок престижного житла початку ХХ ст. Пам'ятка архітектури місцевого значення, Ох. № 396. 

Чиншовий будинок, зведений за проектом Юзефа Сосновського і Альфреда Захарєвича у 1910 р. – одна з найкращих пам'яток архітектури Львова у стилі модерну. Постановою Львівського облвиконкому №130 від 26.02.1980 р. будинок внесений до Реєстру місцевих пам’яток, ох.№66-М. Сьогодні (2014) використовується як житлово-офісний будинок, тут розташовані вид-во "Світ", адвокатське бюро і Управління соціального захисту населення м. Львова.

Житловий будинок (1910, архітектурне бюро Івана Левинського). Будинок споруджено біля підніжжя пагорбів Стрийського парку. Характерний приклад постсецесійної архітектури у Львові.

Будинок архітектора Івана Долинського, споруджений за його власним проектом у 1898–1902 рр. у стилі "піттореск". Це — одна із містобудівельних домінант, що надають романтично-історичний колорит території колишньої Софіївки. Вписаний у складний рельєф, будинок вирізняється своїм силуетом із високою вежею, черепичними дахами складної конфігурації, цегляними коминами та шпилями. У ньому використані унікальні дерев'яні та металеві елементи конструкцій та декору (шпилі, огородження, водомет-горгулья тощо), а також живописні панно під карнизом вежі. Пам'ятка архітектури (ох. №764-М).

Вілла була зведена фірмою Івана Левинського у 1911-1912 рр. для українського адвоката Романа Ковшевича. Будівля — яскравий приклад пізньої сецесії, вирізняється елементами народної орнаментики у декорі фасадів. Пам'ятка архітектури (охор. №1214-М).

Багатоквартирний будинок споруджений у 1906–1907 рр. Проект розроблявся у бюро архітектора та будівничого Івана Левинського, ймовірно Левом Левинським. Триповерховий будинок в плані має Г-подібну структуру. Фронтальний корпус доповнює офіцина, прибудована під прямим кутом. Разом із сусіднім будинком № 7 кам’яниця формує парну групу Т-подібної конфігурації. Фасад виділяється в перспективі вулиці підковоподібним щитом аттика. Стиль — сецесія. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1906–1907 рр. Проект розроблявся у проектному бюро архітектора та будівничого Івана Левинського, ймовірно Левом Левинським. Будинок має Г-подібний абрис плану, традиційний для кам’яниць, що складаються з фронтального основного корпусу та внутрішнього крила-офіцини. Фасад, орієнтований по регуляційній лінії, оформлено трикутним причілком. Рисою декоративного опорядження кам’яниці є геометризація орнаментальних форм, що свідчить про тяжіння до стилю пізньої сецесії. У пізніші роки кам'яниця  була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1906–1907 рр. Проект розроблявся у бюро Івана Левинського. Велика триповерхова П-подібна в плані будівля розташована в глибині ділянки, має три фасади. На куті виступає призматичний еркер. Кам’яниця виділяється гострим, експресивним силуетом покрівлі з дашками. Секції квартир групуються навколо двох під’їздів. Будинок привертає увагу як зразок архітектури, орієнтованої на стилізацію мотивів народного мистецтва в рамках стилю сецесії. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Koлишній Акціонерний кооперативний банк (1911 р.) розташований з західної сторони площі. Зведений для Акціонерного кооперативного банку за проектом 1910 р. (архітектор Альфред Захаревич) у стилі модернізованого класицизму. У міжвоєнний період тут знаходилися різні державні установи, сьогодні – Управління МВС України у Львівській області.

(1909). Житловий будинок, розташований у периметральній забудові вулиці, побудований за проектом архітектора Адама Опольського для Міхала і Стефанії Завойських в стилі романтичного модерну.

(1908 р.). Житловий будинок, розташований у периметральній забудові вулиці. Побудований за проектом архітектора Аґенора Імдуховського з творчої майстерні архітектора Адама Опольського для Марії Рек в стилі романтичного модерну.

(1925–1926 рр.). Житловий будинок, розташований у периметральній забудові вулиці. Побудований за проектом архітектора Станкевича для Ірени Станкевич в стилі романтичного модерну.

(1910 р.). Житловий будинок, розташований у периметральній забудові вулиці. Побудований за проектом Аґенора Імдуховського з творчої майстерні Адама Опольського для Ванди Імдуховської в стилі романтичного модерну.

(1908–1911 рр.). Житловий будинок, розташований у периметральній забудові вулиці. Побудований за проектом 1908 р. архітектора Адама Опольського для Франциска Сави в стилі романтичного модерну. В 1911 р. за проектом архітектора Івана Левинського розроблені додаткові плани. В 1936 р. за проектом архітектора Генрика Сандіга виконана реконструкція першого поверху. В цьому будинку в 1909–1923 та 1923–1924 рр. жила українськa розвідниця Ольга Басараб з Левицьких. В 1946–1972 р. тут жив і працював письменник Антон Іванович Шмигельський.

(1928 р.). Житловий будинок, розташований у периметральній забудові вулиці. Побудований проектом 1925 р. (архітектор невідомий) для Юзефа Пенцаковського в стилі романтичного модерну.

Одна з небагатьох збережених синагог Львова, яка була чинною в радянські часи. До спотворень, пов’язаних з катаклізмами XX ст., була пишною сецесійною спорудою, що прикрашала забудову давньої площі Святого Теодора, яку від XIX ст. замешкували євpеї.

Два суміжні, дзеркально відображені будинки збудовані в 1906–1907 роках Якубом Рисяком. Обидва характеризуються сецесійною стилістикою, вираженою у прикметному ліпному декорі, а також в розписах з мотивом маків. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1906–1907 рр.  за проектом архітектора Альфреда Захаревича  (проектне бюро будівельної фірми Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича). Збудований у стилі сецесії для інженера Яна Лопушанського. У будинку деякий час проживав товариш Я. Лопушанського — Максиміліан Губер, відомий інженер-механік і ректор "Львівської політехніки". У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом  архітектора  та будівничого Юзефа Горнунґа. Триповерхова кам’яниця розміщена в рядовій забудові. План та декор повторюють у дзеркальному відображенні форми прилеглого будинку № 17. Перед фасадом облаштовано квітники; за корпусом, у глибині кварталу — сад. Посередині фасаду, під трикутним балконом-дашком, розміщено портал; з лівого боку — розкріповка, завершена причілком, на якому компонується майолікове панно. План має Г-подібну конфігурацію. Стиль — сецесія.

Житловий багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. за проектом архітектора та будівничого Юзефа Горнунґа. Триповерхова кам’яниця, розміщена в рядовій забудові. Її план та декор повторюють у дзеркальному відображенні форми прилеглого будинку № 19. Перед фасадом облаштовано квітники; за корпусом, у глибині кварталу — сад. Посередині фасаду, під трикутним балконом-дашком, розміщено портал; з правого боку — розкріповка, завершена причілком, на якому компонується майолікове панно. План має Г-подібну конфігурацію. Стиль — сецесія.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1900–1901 рр. за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Невеликий двоповерховий дім будувався з відступом від регуляційної лінії; брандмауером межує з будинком № 25. Фасади членуються розкріповками завершеними причілками. У плані будинок має форму видовженого прямокутника. Вужчий фасад виходить на вул. Генерала Чупринки, з лівого краю влаштовано портал. На тильному фасаді, з боку саду, прибудовано  невеликий виступ із верандою. Всередині корпусу розташований малий замкнений двір. Стиль — сецесія.

Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр., співавторами  проекту були архітектори Іґнатій Кендзерський та Адам Опольський. Чотириповерхова кам’яниця привертає увагу динамічним моделюванням фасаду, оформленого ризалітами та еркером. Основну масу архітектури становить прямокутний у плані корпус, прилеглий до вул. Генерала Чупринки,  доповнений офіцинами з боку подвір’я. Сходова клітка фіксує центральну вісь плану, приміщення компонуються двома рядами. Hеокласицизм початку ХХ ст., поєднаний із елементами пізньосецесійної архітектури. Верхня частина фасаду декорована парними горельєфами. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

Будинок є визначним прикладом львівської сецесії. Його звела фірма Зиґмунта Кендзерського і Міхала Уляма за проектом Тадеуша Обмінського для Юзефа Гауссмана у 1906-1907 роках. Пам'ятка архітектури (№735-М).

Kолишній Реколекційний дім єзуїтів – пам'ятка архітектури поч. ХХ ст., розташована у глибині ділянки, на південний захід від центральної частини міста, у дільниці Новий Світ. Побудований за проектом архітекторів Юзефа Пйонтковського та Кароля Ріхтмана. При реколекційному домі 1914 – 1916 рр. побудовано костел єзуїтів св. Йосифа і блаженного Анджея Боболі за проектом архітекторiв Станіслава Дидека i Францискa Мончинськoгo. У вересні 1939 р. під час обстрілу та авіабомбардування Львова дахи реколекційного дому і костелу були пошкоджені. Радянська влада закрила дім 04.04.1946 р. i у радянський час тут діяла школа (будівлю перебудовано і з’єднано галереєю з костелом, змінено декор головного фасаду). Від серпня 1993 р. частину будівлі передано на новіціат греко-католицького Згромадження сестер милосердя св. Вінцента де Поля. У костелі тепер греко-католицька церква св. Йосифа-обручникa, a більшу частину приміщень дому використовує Національний лісотехнічний університет України.

Житловий будинок (1911-1912 рр.), pозташований у периметральній забудові вулиці. Побудований за проектом архітектора Михайла Ковальчука для Едмунда і Марії Шнайдерів в стилі романтичного модерну.

Житловий будинок (1909 р.), pозташований у периметральній забудові вулиці. Побудований за проектом, виконаним в творчій майстерні архітекторів Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського для Едварда Яворського в стилі романтичного модерну. В 1936 р. за проектом архітектора Євгена Нагірного проведена реконструкція будинку.

Житловий будинок (1909 р.), pозташований у периметральній забудові вулиці. Побудований за проектом, виконаним в творчій майстерні архітекторів Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського для Володимира Черніка в стилі романтичного модерну.

Житловий будинок (1908-1909 р.), pозташований у периметральній забудові вулиці. Побудований за проектом виконаним в творчій майстерні архітекторів Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського для Вільгельма Манна в стилі романтичного модерну.

Житловий будинок (1910 р.) на червоній лінії вулиці, у периметральній забудові. Побудований за проектом архітектора Артура Шлеєна як колишній купецький банк. Близько 1918 р. тут знаходилася дирекція інженерії військової, а пізніше – команда гарнізону Львова. Будинок є характерним прикладом громадської будівлі початку ХХ ст. з прикметами європейської архітектурної школи.

Житловий будинок (1909–1911 рр.), pозташований в периметральній забудові вулиці. Побудований за проектом архітекторів Альфреда Захарієвича та Юзефа Сосновського. Скульптури на головному фасаді, які представляють алегорії мистецтва і ремесел, виконав скульптор Зиґмунт Курчинський.

Житловий будинок (1887–1888 рр.) на розі вул. Валової і пл. Галицької. Побудований за проектом архітектора Вінцента Кузневича як прибутковий будинок для власників Франциска Кобєльського і Міхала Валіхевича. У 1905 р. тут розмістилося культурно-освітнє товариство ім. М. Качковського, а в 1926–1932 рр. – редакція газети "Сель-Роб". На першому поверсі в кінці ХІХ ст. розмістилася кав’ярня "Центральна".

Житловий будинок (1909-1913 pp.) у периметральній забудові вулиці. Побудований за проектом Владислава Дердацького і Вітольда Мінкевича як прибутковий будинок.

Колишня школа ім. Бартоломея Зиморовича (1892 p.). На окремо розташованій ділянці, зі значним відступом від червоної лінії забудови вулиці. В 1935 р. за проектом архітектора Адама Кор'якєвича надбудований  четвертий поверх. Проект сходової клітки і залізобетонного перекриття четвертого поверху виконав інженер Рудольф Матула. В 1970-х рр. до тильної сторони старого будинку добудована нова споруда. Перед фасадом школи, на п’ядесталі, у 1965 р. встановлено погруддя Тараса Шевченка (скульптори – Яків Чайка, Емануїл Мисько), яке фактично є першим пам’ятником Шевченку у місті. Тепер у будину діє СШ №63.

Житловий будинок (1908 р.) pозташований в периметральній забудові вулиці. Побудований на кошти власника Броніслава Лоншама де Бер’є. Проект будинку виконав будівничий Станіслав Дец.

Житловий будинок (1908 р.), pозташований в периметральній забудові вулиці. Побудований для власника Юзефа Кьоніґа. Проект будинку виконав 1907 р. будівничий Владислав Гертман, проект фасаду – архітектор Юзеф Пйотковський. В 1910 р. архітектор Ігнатій Віняж виконав проект реконструкції першого поверху під магазин.

Житловий будинок, побудований  в 1912 р. за проектом арх. Юзефa Авінa для Владислава Жільбера в стилі модерну на місці знесеного невеликого двоповерхового будинку, який походив з 1830-х рр. Реконструктивні зміни фасаду будинку від вул. Св. Станіслава (тепер – вул. Тиктора) виконані за проектом арх. Владислава Шпетмана у 1926 р. В 1935 р. споруду реконструйoвaнo під готель "Splendid" (після 1945 р. "Прикарпатський"). Від грудня 2002 р. будівля готелю реконструюється під АТ кредит Банк (Україна).

Чотириповерхова кам'яниця на вул. Кониського, 4а розташована у центральній частині міста в лінійній забудові вулиці. Споруджена у 1907-1908 рр. за проектом арх. Зиґмунта Кендзерського для Ядвіґи Кендзерської. Сьогодні використовується як багатоквартирний житловий будинок.

Житловий будинок на розі вулиць Глібова і Драгоманова. Збудований для Г. Бріха (H. Brich) за проектом архітектора Тадея Обмінського у 1906 р. В будинку проживав відомий фізик Мар’ян Смолуховський (1872–1917). Будинок є характерним прикладом львівської житлової архітектури початку ХХ ст. в стилі  сецесії.