Вул. Руська, 20 – І-ша міська поліклініка

Будинок розміщений у центральній частині міста на розі вулиць Руської і Підвальної. Раніше тут проходив т. зв. Високий мур – перша лінія фортифікацій Львова, зведена у кінці XIV ст. Поряд розміщувалася "босацька хвіртка", назву якої зумовило розміщення монастиря кармелітів босих на пагорбі навпроти (тепер вул. Винниченка, 22). До муру з боку міста щільно прилягала житлова забудова: з одного боку — колишньої єврейської дільниці, що існувала між сучасними вулицями Руською, Арсенальною, Братів Рогатинців та Сербською, з другого — вул. Руської, де зосереджувалося українське (русинське) населення Львова.

Після того, як розібрали львівські фортифікації, у ІІ пол. XVIII ст. тут була зведена кам'яниця, що сформувала нову червону лінію забудови на вул. Підвальній. Цей будинок проіснував понад століття. У 1871 р. він належав Ецрілю Соломону Меллеру (Ezriel Salamon Meller), єврейському купцю (Skorowidz, 1871). Будинок був житловим, а приміщення на партері здавали в оренду, зокрема й українському спортивному товариству "Сокіл". 

На початку ХХ ст. ділянки на розі вул. Підвальної і Руської викупило українське страхове товариство "Дністер". У 1904 р. Товариство оголосило архітектурний конкурс на спорудження тут нового офісно-житлового будинку. Першу премію здобув архітектор Альфред Захарієвич (Alfred Zachariewicz), але його проект так і не було реалізовано. Натомість будинок спорудили за проектом бюро Івана Левинського (Бірюльов, 2008, 418). Згідно з першим їхнім проектом від 1904 р., також поданим на конкурс, було передбачено демонтаж лише трьох кам'яниць, мала зберегтися давня конфігурація вул. Руської (ДАЛО 2/2/3807). Однак проект переробили. Його остаточно затвердили до будівництва в магістраті Львова 23 липня 1905 р. (ДАЛО 2/1/3806). Відповідно до вже зміненого проекту, було розширено всю східну частину вул. Руської. Для цього розібрали всі кам'яниці на південному боці вулиці. Серед них — позначені номерами від 241 до 249. На їхньому місці спорудили сучасні житлові будинки на вул. Руській, 16, 18, 20. Будинки № 16 та 18 виконані у стилі історизму, № 20 у стилі "гуцульської" сецесії, що є однією із течій модерну.

У результаті цих перетворень червона лінія забудови вул. Руської змістилася на 4, 8 м до середини кварталу, а вул. Івана Федорова — на 2, 9 м (ДАЛО, 2/2/3802:79-80, 2/2/3803:89-90).

Будинок на вул. Руській, 20 був зведений у 1905–1906 рр. Фасади розробляв архітектор Тадеуш Обмінський (Obmiński), графічне вирішення керамічного оздоблення — Олександр Лушпинський під художнім керівництвом Осипа Білоскурського (календар т-ва "Просвіта", 1907, 88–89). Увесь художній метал на фасадах (вхідні двері, решітки вежі та балконів) виготовили у слюсарській майстерні Михайла Стефанівського. Керівником будівництва було призначено Філемона Левинського (ДАЛО 2/2/3806). Будинок товариства "Дністер", щедро декорований керамікою з візерунками етномотивів, ліпниною, металом, із гостроверхими дахами, що нагадують бойківські церкви, став перлиною стилю "гуцульської" сецесії у Львові і на території всієї України. Окрім цього, будинок відігравав важливе символічне значення, адже був осередком української культури міста, місцем зустрічі української громади.

Будинок споруджували для страхового товариства "Дністер", в ньому містилися також і інші українські спілки та організації. Приміщення першого поверху мали різні призначення для потреб громади — торгівельне, спортивне, харчового обслуговування тощо. У плані будівля поділена на два яскраво виражені блоки, кожен з яких містить внутрішній дворик і має окремий вхід: один — з вул. Руської (блок А), інший — з вул. Підвальної (блок Б). З архівних матеріалів відомо, що цей будинок мав дві адреси: Руська, 20 та Підвалля (Підвальна), 7 (ДАЛО, 2/1/3806:89). У західній частині (Руська, 20) розмістилися офіси товариства та інших організацій, а з боку вул. Підвальної — житло для української інтелігенції. З відомих українців-львів’ян тут мешкали: голова Державного Секретаріату (уряду) ЗУНР Кость Левицький, знаний у всій Галичині стоматолог Іван Бережницький, політик і громадський діяч Осип Назарук та інші (Ілько Лемко, "Львівська газета", № 32, 2007; український щоденник "Свобода", 1965, 1). Відомо, що в більшому подвір’ї будинку містився мистецький ринок. Спортивну залу на першому поверсі зайняло українське спортивне товариство "Сокіл". Не раз у цій залі відбувалися вистави театру "Руська Бесіда", окрім того, у складі аматорського студентського театру в 1909 р. тут вперше виступив майбутній режисер та актор Лесь Курбас. Також на першому поверсі була невеличка крамниця з виробами української кондитерської фабрики "Фортуна Нова", яка проіснувала до 1939 р. Недовгий час у будинку функціонував ресторан "Фухса" (Ілько Лемко, "Львівська газета", № 60, 2007; ДАЛО, 2/2/3806:93). Також цікавою особливістю проекту є те, що було передбачено за необхідності можливість розширення офісів із використанням площ житлових приміщень.

У 1950-х рр., після Другої світової війни, будівлю позбавили майже усіх первісних функцій. Тут розмістився гуртожиток № 1 Обласної радянської партійної школи при обкомі КПУ, їдальня, спортзал Львівської обласної ради, ремонт взуття та лазня № 5. Сьогодні в будинку функціонує Перша міська поліклініка, частково перший поверх займають приміщення Ощадбанку, палітурний цех, аптека, спортивний зал.

Реконструкцій будівлі не зафіксовано. У 2006 р. було проведено реставрацію дерев’яної вежечки та заміну частини даху.