Вул. Академіка Богомольця, 8 – житловий будинок ID: 34

Триповерховий рядовий житловий будинок, споруджений у 1907 році за проектом, виконаним у бюро Івана Левинського для фірми "Ельстер і Топф". Це чиншовий будинок у стилі сецесії, пам'ятка архітектури місцевого значення (ох.№М-8). Сьогодні (2014) використовується переважно як житловий, в одній із квартир розміщено офіс благодійної організації "Мальтійська служба допомоги у Львові".

Історія

Ділянка цього будинку виникла у 1904 році, коли було прокладено вулицю Богомольця (тоді Адама Асника) та розпарцельовано під забудову територію давньої вілли та садів, які тут були розташовані (давня адреса вулиця Панська, 5 або конскрипційний №508 4/4). Власницею останньої була Клементина з Бохданів Вітославська (z Bochdanów Witosławska).

Ділянку, де розмістився пізніше будинок №8, викупила фірма "Ельстер і Топф" (разом із ділянками будинків № 4, №9, №11). Згодом ділянці призначений новий конскрипційний №922 4/4. Проект нової триповерхової кам'яниці був розроблений в архітектурному бюро Івана Левинського та затверджений у червні 1906 році львівським магістратом (ДАЛО 2/1/128:8). Будівництво було завершене у серпні наступного року, дозвіл на заселення видано у жовтні 1907 року (ДАЛО 2/1/128:10).

У 1930-х роках власниками кам'яниці були Якуб Фершляйзер (Verschleiser) та Іда з Кляйнів (Ida z Kleinów) (Księga adresowa, 1935–1936). У 1936–1939 роках винаймав квартиру фотограф Олег Лужницький, який тут не тільки мешкав, а й використовував приміщення як фотоательє ("Фото-Ото") (Spis, 1937). Співвласником фотоательє був Юліуш Зільбербуш (Silberbusch).

Згідно рішення №381 Львівського облвиконкому від 5 липня 1985 року, будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення (ох.№8). Сьогодні (2014) будинок використовується як житловий, а в одній із квартир розміщено офіс благодійної організації "Мальтійська служба допомоги у Львові".

Архітектура

Будинок розташований у рядовій забудові вулиці Богомольця. Це колишня чиншова кам'яниця з плануванням, характерним для кам'яниць початку ХХ століття. Споруджена з використанням сучасних матеріалів та конструкцій, з під'єднанням до мереж водопостачання та каналізації, а також електрики. Кам'яниця вирізняється своїми комунікаціями: парадна сходова клітка півеліптична у плані, освітлена світловим ліхтарем. Нетипово розташовані чорнові сходи — одразу ззаду парадних, мають бічне освітлення. У декоративному вирішенні будинку поєднуються риси геометричної та орнаментальної сецесії.

Будинок триповерховий, з підвалами. Мурований з цегли та отинькований. Підвали перекриті склепіннями системи Кляйна, міжповерхові — на металевих двотаврових балках, горищне — дерев'яне. Сходи та балкони — залізобетонні. Дах з дерев'яної кроквяно-стійкової конструкції, покритий пофарбованою бляхою. У декорі фасадів, сіней та сходової клітки використані майолікова плитка, ліпнина, вставки із фактурною поверхнею з тиньку, ковані металеві елементи.

У плані будинок П-подібний. Типово, вхідний портал провадить до невеликих сіней з кількома сходинками. Звідти — вхід до просторої сходової клітки, освітленої скляним ліхтарем у даху будинку. Сходи півовальні у плані, за ними розташовані чорнові сходи. Згідно оригінального проекту, на кожному поверсі розташовано по 3 квартири: чотири- і шестикімнатна з кухнями, санвузлами та службовими приміщеннями всередині, та одна двокімнатна, розміщена в офіцині (флігелі), вхід до якої — з подвір'я чи галереї (залежно від поверху). Подвір'я будинку об'єднується з подвір'ями сусідніх кам'яниць — № 11 і №9 на вулиці Гулака-Артемовського та №7 на вулиці Кльоновича — і є досить освітленим та озелененим.

Фасад шестиосьовий, симетрія порушена розміщенням вхідного порталу. Подібно до сусіднього будинку №6, загальна композиційна схема фасаду наближена до історизму: тридільний фасад із рустованим партером, з обох країв — симетричні пристінки, завершені аттиками. Всі вікна прямокутні, без обрамлень. Чотири центральні вікна 2-го поверху мають стилізовані сецесійні сандрики у формі ліпних кіл і рядка квадратних ліпних плиток із геометричним орнаментом. На 2-му поверсі розташований балкон, спільний для двох квартир, що підтримується масивними залізобетонними елементами, які є водночас і консолями, і елементами огородження. Зверху вікон 3-го поверху проходить фриз: з майолікової плитки синього кольору, що на пристінках продовжується ліпним декором із виступаючих горизонтальних смуг. Фасад увінчує карниз широкого виносу. Вертикальності композиції додають 2 сецесійні вінки з довгими ліпними стрічками.

Подекуди ще збереглася оригінальна віконна столярка: з двома вертикальними стулками та однією на 1/3 висоти вікна зверху, що членується вертикальними накладними профілями. Збережений світловий ліхтар над сходами, а також частково — вітражі у вікнах у стіні між сходовими клітками, виготовлені на початку ХХ століття у майстерні Леона Аппеля.

Люди

Адам Куртц (Adam Kurtz) — доктор, лікар, мешканець будинку у 1937 р.
Адольф Лібман (Adolf Libman) — банкір, мешканець будинку у 1910–1913 рр.
Адольф Райс (Adolf Reiss) — асекураційний службовець, мешканець будинку у 1913 р.
Альберт Фрухтер (Albert Fruchter) — мешканець будинку у 1913 р.
Андрій Жук (Andrzej Żuk) — редактор, мешканець будинку у 1913 р.
Анна Гадінґер (Anna Hadinger) — вдова капітана, мешканка будинку у 1913 р.
Богуміл Малявський (Bogumił Malawski) — практикант митниці, мешканець будинку у 1913 р.
В. П. Новосьолов (Новоселов) — мешканець будинку у 1946 р.
Ванда Туркут (Wanda Turkut) — вдова, мешканка будинку у 1910 р.
Владислав Кульчицький (Władysław Kulczycki) — інженер, мешканець будинку у 1910 р.
Генрик Френкель (Henryk Fränkel) — директор фірми "Шенкер і Спілка" ("Schenker i Ska"), що займалася міжнародними транспортними перевезеннями, мешканець будинку у 1937 р.
Євгенія Цімельс (Eugenia Zimels) — вдова, мешканка будинку у 1913 р.
З. Димітровський (Dymitrowski) — лікар-спеціаліст із внутрішніх хвороб, мешканець будинку у 1937 р.
Зиґмунт Реґенштрайф (Zygmunt Regenstreif) — інженер, мешканець будинку у 1913 р.
Іда Кляйн (Ida z Kleinów) — співвласниця будинку.
ІзидорАуербах (Izydor Auerbach) — купець, мешканець будинку у 1913–1932 рр.
Ізраель Ельстер (Izrael Elster) — співвласник фірми "Ельстер і Топф".
Йоахім Пешес (Joachim Pesches) — доктор, секретар збору, мешканець будинку у 1913 р.
Казимир Войнаровський (Kazimierz Wojnarowski) — ювелір, мешканець будинку у 1913 р.
Клементина з Бохданів Вітославська (Klementyna z Bochdanów Witosławska) — власниця ділянки.
Леа Ландау (Lea Landau) — доктор, лікар, мешканець будинку у 1932 р.
Леон Топф (Leon Topf) — співвласник фірми "Ельстер і Топф".
Маврицій Шефтлер (Maurycy Scheftler) — купець, мешканець будинку у 1913 р.
Максиміліан Бауман (Maksymilian Baumann) — службовець банку, мешканець будинку у 1913 р.
П. П. Чепурной (Чепурной) — мешканець будинку у 1940 р.
Саломон Ельстер (Sаlomon Elster) — співвласник фірми "Ельстер і Топф".
Юзеф Ґрюнфельд (Józef Grünfeld) — інспектор торгівлі склом у Галичині та Буковині, мешканець будинку у 1910 р.
Юзеф Запрулкевич (Józef Zaprułkiewicz) — книгар, мешканець будинку №3 у 1914 р.
Юзеф Маєвський (Józef Majewski) — асекураційний інспектор, мешканець будинку у 1913 р.
Юліуш Зільбербуш (Juliusz Silberbusch) — співвласник фотоательє "Фото-Ото" (1936–1938 рр.).
Якуб Фершляйзер (Jakób Verschleiser) — співвласник будинку.

Інтерв'ю

Джерела