Вул. Лемика, 34 – житловий будинок

ID: 423

Будинок архітектора Івана Долинського, споруджений за його власним проектом у 1898–1902 рр. у стилі "піттореск". Це — одна із містобудівельних домінант, що надають романтично-історичний колорит території колишньої Софіївки. Вписаний у складний рельєф, будинок вирізняється своїм силуетом із високою вежею, черепичними дахами складної конфігурації, цегляними коминами та шпилями. У ньому використані унікальні дерев'яні та металеві елементи конструкцій та декору (шпилі, огородження, водомет-горгулья тощо), а також живописні панно під карнизом вежі. Пам'ятка архітектури (ох. №764-М).

Історія

1853 — на ділянці розміщувалася цегельня.
1889 — будинок з конскрипційним №534 ¼ (як і сусідні №№ 532,533,535 ¼) — частина фільварку Красучин.
Березень 1898 — затвердження проектних креслень будинку Івана Долинського на ділянці №534 ¼
Грудень 1898 — зміна конскрипційного номеру новозбудованого будинку на 1489 ¼.
Листопад 1904 — затвердження креслень підключення каналізації будинку.
24 липня 1986 — надання будинку статусу пам’ятки архітектури місцевого значення (охор. №764).

 

Будинок Долинського був споруджений у 1898-1902 рр. на території, що до того не була забудованою. Ця ділянка, позначена конскрипційним 534 ¼, утворилася на території колишнього фільварку Красучин. На кадастровій карті 1853 р. тут, на ґрунтовій парцелі №1489, позначена цегельня; її згадує Юрій Бірюльов як цегельню Герша Поземента (Бірюльов, 2001). У 1871 р. власником будинків на цій території, тоді за адресою вул. Снопківська 46 та 48 — конскр. №№ 532, 533 ¼ відповідно, був Кароль Кретер (Karol Kreter), а ділянки з конскр. №534, 535 ¼ не були незабудованими (Skorowidz, 1871).

Ряд індивідуальних будинків, збудованих за проектами Вільгельма Штенґеля (Wilhelm Stengel) і Йогана Міхеля (Johann Michel), існували тут ще до облаштування вулиці. 1885 р. (чи 1871 р.) з'явилася вул. Дверницького (Dwernickiego), що розмістилася вздовж забетонованого потоку Залізна Вода. Пізніше вона змінювала свою конфігурацію та назву: вул. Бадґассе (Bad Gasse, 1943-1944); Дверницького Й. (з 1944 до 1946); вул. Інститутська (з 1946 до 1975); вулиця 30-річчя Перемоги (1975-1991).

1991 р. вулицю поділили на дві частини, а 1993 р. виділили ще третю частину, зберігши при цьому стару нумерацію будинків. Нижня частина стала вулицею Іларіона Свенціцького (будинки №1– 20), середня частина — вул. Юрія Мушака (будинки №№22,24 та 42– 58), а верхня частина — вул. Миколи Лемика (з 1993, будинки №№28,30,30а,32,32а,34,40).

Район вул. Дверницького обрав львівський архітектор Іван Долинський (Jan Doliński) для зведення будинків на межі ХІХ-ХХ ст. Він запроектував і реалізував віллу на вул. Лемика, 34 (його власний будинок), вул. Мушака, 22 (в якому мав офіс у 1906 р.) та на вул. Мушака, 24. Неподалік він спорудив спарені вілли на вул. Снопківській (тепер вул. Стуса, 3-5) (Мельник, 2012, 282). Спільною рисою усіх цих будинків є вільне розташування об'ємів, мальовничий силует та використання елементів народної архітектури.

18 березня 1898 р. були затверджені проектні креслення будинку. На кресленні стоять підписи Івана Долинського (Jan Doliński), як власника і архітектора будинку, а також сусіда Станіслава Конопацького (Konopacki), та сусідки Юстини Камінської (Kamińska) (ДАЛО 2/1/4303:20-23). 12 грудня 1898 р. цьому двоповерховому будинку, що зводився на ділянці виділеній з парцелі №534 ¼, надано новий конскрипційний номер 1489 ¼ (ДАЛО 2/1/4303:1). У адресній книзі 1900 р. не зазначено жодних  мешканців, що може свідчити про незавершене будівництво. У адресній книзі 1902 р. вже фігурують два мешканці, хоча згідно із архівними кресленнями (ДАЛО 2/1/4303:24), квартир запроектовано три. Таким чином можна припустити, що у 1902 р. двокімнатні квартири на першому поверсі винаймали, а п'ятикімнатне помешкання другого поверху Іван Долинський проектував для себе. Фактів проживання архітектора у цьому будинку  не знайдено. 28 листопада 1904 р. було затверджене проектне креслення підключення каналізації будинку (ДАЛО 2/1/4303:26).

11 лютого 1922 р. мешканець вілли Станіслав Ґрайбнер (Stanisław Graybner) звертався до санітарного департаменту магістрату зі скаргою про несправну каналізацію у помешканні, що ігнорується власником будинку Володимиром Ясініцьким (Włodzimierz Jasinicki) (ДАЛО 2/1/4303:2). 6 листопада 1929 р. мешканка Марія Конечна (Maria Koneczna) скаржилася до магістрату про незадовільний стан підлог у цокольному помешканні та вимогу їхнього ремонту (ДАЛО 2/1/4303:8). 1 лютого 1930 р. Марія Конечна знов скаржиться на несправну систему каналізації, що проходять під підлогою у її цокольному помешканні (ДАЛО 2/1/4303:12-13). 30 березня 1930 р. підписується висновок магістрату про несправність системи каналізації з вимогою про її ремонт. 8 липня 1930 р. власника змушено до ремонтних робіт системи каналізації та підлоги (ДАЛО 2/1/4303:6).

24 липня 1986 р. віллі Івана Долинського був наданий статус пам'ятки архітектури місцевого значення з охор. №764 (основа №330). Сьогодні будинок залишається багатоквартирним житловим.

Архітектура

Будинок споруджений архітектором для проживання своєї сім’ї та для розташування офісу, а також для здачі помешкань орендарям. Сьогодні будинок використовується як житловий багатоквартирний.

Будинок розташований окремо, на складному рельєфі, а саме на північно-східному схилі однієї з пагорбів Софіївки. Головний фасад виходить на невеличку вулицю Лемика, бічну вул. Мушака та вул. Свенціцького. Його оточення складають будинки кін. ХІХ – поч. ХХ ст. у стилі піттореску та сецесії.

Будинок двоповерховий, з цоколем із боку чільного фасаду. Він вирізняється вільним плануванням з асиметричним розташуванням об'ємів що характерний для стилю "піттореск". У нього є дві сходові клітки, входи до яких і з вулиці. Центральна сходова клітка чотиримаршева, розміщена у квадратному об'ємі вежі. Бічна сходова клітка розташована справа, є двомаршевою із забіжними сходинками. Через перепади рельєфу до чорного входу ведуть сходи з вулиці. Згідно проектних креслень висота цокольного поверху — 3,75 м, першого поверху — 4 м, другого поверху — 4,35 м. Загальні габарити будинку в плані — 24,05 х 16,20 м (ДАЛО 2/1/4303:21-22)

Планування будинку. Згідно з проектними кресленнями у цокольному поверсі розміщувалися пральня, кімната сторожа та два санвузли у протилежних крилах будинку. З центральної сходової клітки влаштований спільний для двох помешкань передпокій. На першому поверсі запроектовані дві двокімнатні квартири. Їхнє планування не є комфортним: всі кімнати прохідні, багато комірок, ніш, альковів. У помешканнях є кухні, вікна яких виходять на тильний фасад, є туалети, але не передбачено ванних кімнат. З іншого боку, передбачений доступ між кухнями цих квартир і пивницями, так як тут влаштовані сходи. Крім того з помешкання справа є вихід на службові сходи, якими можна зійти на рівень вулиці або, піднявшись на другий поверх, зовнішньою галереєю вийти на пагорб за будинком. В помешканні зліва передбачено два входи — до передпокою та одразу до кімнати, яка могла слугувати офісом (приймальнею). Весь другий поверх займає лише одна п'ятикімнатна квартира, яку, вочевидь, архітектор проектував для себе. Біля кухні цього помешкання міститься службова кімната (ДАЛО 2/1/4303:24). З однієї з кімнат влаштований вихід на веранду, звідки кількома сходинками можна спуститися до невеличкого саду на пагорбі. Кімнати у лівому крилі будинку на І і ІІ поверхах мають кутові балкони на чільному фасаді. Центральною сходовою кліткою можна було вийти як на горище, так і на дерев'яну галерею.

Фасади будівлі вирішені в стилі "піттореск" (мальовничому стилі) із застосуванням стилізованих елементів готичної, романської, необарокової та народної (карпатської) архітектури. Будівлі характерне вільне компонування різновеликих об'ємів зі складними дахами, серед яких домінує центральна вежа, завершена стрілчастим дахом, увінчаним шпилями та кованою масивною огорожею. Вежу оздоблює металевий фриз з трилисниками. Додатковий акцент створює кована горгулья-водомет, розроблена Іваном Долинським, як і інші мистецькі елементи будівлі, ще на стадії проектних креслень (ДАЛО 2/1/4303:23). Відповідно до принципу "правди матеріалів" на фасадах будинку використані відкриті поверхні будівельних та обличкувальних матеріалів:  цегляне мурування верхньої частини стін та високих коминів, дерев'яні профільовані елементи галереї, веранд, ґанків, масивні металеві елементи завершення дахів, покриття дахів та підвіконь черепицею. Цегла, знайдена коло будинку, має клейма "Gruderowka" (яку ймовірно виробляли поряд у цегельні Майєра Ґрудера (Majer Gruder) — тоді вул. Снопківська, 28). За принципами унікальності та виконання вручну, властивим архітектурі межі ХІХ-ХХ ст. усі вікна будинку мають різні розміри та конфігурацію. Є вікна як одинарні, так і біфорії, як з циркульною, лучковою чи двоцентровою арками, так і прямокутні. У деяких вікнах сходової клітки збереглися псевдовітражі неоренесансної стилістики, виконані методом травлення у вигляді симетричного вазона-арабески. Вхідні двері головного входу — дерев'яні, з металевими решітками у віконечках. Двері до чорної сходової клітки замінені на сучасні металеві. Цокольний ярус підкреслений дошковим рустом та вставками opus rusticus внизу. Об'єм вежі на головному фасаді виділений декоративним необароковим асиметричним фронтоном. Металеве огородження всіх балконів та містка на пагорб є максимально простим, з металевих прутів, накритих поручнем, лише балкони головного фасаду оздоблені жардиньєрками. За принципами сецесії композиція будівлі розвивається знизу догори, поступово зростаючи від гладко тинькованих стін нижніх поверхів до цегляних з живописними панно, намальованих в заглиблених дзеркалах та захищених великим виносом даху. Ці панно намальовані, очевидно, за ескізами самого архітектора вілли Івана Долинського, який відомий і як живописець. Панно є різних розмірів — два менші, три середні та одне найбільше. На одному з дзеркал нема розпису, можливо, він знищений. Менші два панно декоровані т.зв. окуттєвим орнаментом з плодовими гірляндами в стилістиці північного маньєризму, а більші чотири панно представляють путті з атрибутами. Зокрема на одному зображений путті з сагайдаком що стріляє з лука (Амур), на другому путті малює на глобусі, а на інших двох  путті (дівчинка та хлопчик) бавляться. Панно виконані в реалістичній манері, з використанням земляної палітри, зокрема теплого (вохристого) кольору сюжету та холодного (сірого) тла, що гармоніює з червоним цегляним обрамленням та натуральним кольором дерев'яних елементів.

Будинок є однією з містобудівельних домінант, що надають романтично-історичний колорит території колишньої Софіївки. Як видно на старих фото, завдяки застосуванню спільних композиційних прийомів (вежі, цегляне мурування, дерев'яні елементи, живописні вставки) будинок створював гармонійний містобудівельний ансамбль разом з будинками на вул. Свенціцького, 22, 24 (арх. І. Долинський) та 28 (арх. Д. Кричковський, 1910-1912).

Сьогодні стан збереження будинку Івана Долинського є незадовільним. Перекриття значної частини даху оцинкованою гофрованою бляхою спотворює не тільки вигляд пам'ятки, а також міського краєвиду. Очевидно, це було зроблено в межах програми поточного ремонту житлового фонду  (http://lviv.nashigroshi.org/2015/10/29/yaki-budynky-tsohorich-remontuyut-u-halytskomu-rajoni-lvova/). Крім того ще раніше перекрито бляшаними листами центральну вежу, більшість вікон замінено на пластикові, втрачені псевдовітражі, розписи фасаду автентична огорожа збережена фрагментарно. Втрачено ряд різьблених дерев'яних елементів будинку, які зображені на архівному кресленні фасаду (ДАЛО 2/1/4303:23) та видні на старому фото (http://strubcina.org/улица-юрия-мушака/). Відсутній балкон другого поверху, що був вирішений в такій самій стилістиці, що й балкон вежі. Немає дашка над входом, який був  на архівному кресленні. Мешканці будинку вказують на аварійний стан вілли, пов'язаний зі зсувом ґрунту.

Доступні для огляду інтер'єри сходових кліток вирішені у стилі "піттореск". Підлога вестибюлю та сходових майданчиків вимощена поширеними у львівській архітектурі межі ХІХ-ХХ ст. мозаїчними плитками з багатоколірним фризом-плетінкою та заповненням з ромбами (вохристого та бордового кольору). Центральна сходова клітка дерев'яна з металевим огородженням, що складається з кручених прутів та орнаменту з волют, квіток та об'ємних спіралей. Очевидно, ідентичне огородження було при вікнах сходової клітки, на що вказують збережені елементи кріплення. На сходинках збереглися гачки для фіксації килима. Конструкцію сходів підтримує центральний стовп, квадратний в плані, з вузькими неготичними колонками по наріжниках. Відповідно до сторін стовпа стіни сходової клітки зміцнені лізенами з ідентичними колонками на кутах. При вході, обличчям до сходового маршу, колись стояла статуя, від якої зберігся лише п'єдестал. За словами мешканця квартири першого поверху нижня частина сходових маршів була оздоблена розписами у "карпатському стилі" — з візерунками синього, зеленого, червоного кольорів. Ці розписи збережені під численними вапняними пофарбуваннями, здійсненими під час санітарних ремонтів. На першому поверсі збереглися автентичні двостулкові двері входу до квартири. Віконечка дверей оздоблені травленим малюнком з арабесками (ламбрекени, вазони, картуші), що узгоджується з травленим орнаментом вікон сходової клітки (вазони, королівські лілії).

Службова сходова клітка дерев'яна з точеними балясинами. Її стіни обличковані дизгармонійними багатоколірними плитками, місток виходу на пагорб — у аварійному стані.

Тильний фасад будинку можна оглядати з пагорба, на якому прокладено тераси та стежки. До нього можна вийти з веранди помешкання другого поверху. На жаль, різьблені елементи веранди, позначені на проектному кресленні (ДАЛО 2/1/4303:21), були знищені під час однієї з перебудов помешкання (за словами мешканки). При цій веранді влаштований невеличкий сад, обмежений підпірною стінкою. У стінці влаштовано аркові ніші, в одній з яких, очевидно, була скульптура. З цього саду можливо вийти на пагорб арковим порталом або зійти на рівень вулиці складною системою сходів. Із боку тильного фасаду збереглася металева хвіртка із сітчастим заповненням та орнаментом з сердець, завитків, кіл, об'ємних спіралей, що узгоджується з орнаментом огородження сходів в інтер'єрі.

Завдяки своєму осібному розташуванні при пагорбі та мальовничій архітектурі будинок навіює історично-романтичні асоціації мешканцям міста, нагадуючи їм середньовічний замок, сюжет картини Брейгеля (http://zbruc.eu/node/32437) або є своєрідним символом українського Львова (http://www.ji-magazine.lviv.ua/anons2013/Antonov_Ukr_Lviv.htm ). 

Персоналії

Костянтин Вреульс (Konstantyn Vreuls) — директор фірми "Petroleum", мешканець будинку у 1913 р.
Станіслав Ґрайбнер (Stanisław Graybner) — мешканець будинку у 1922 р.
Майєр Ґрудер (Majer Gruder) — власник цегельні на вул. Снопківській 28 у 1900 р., з цегли якої, ймовірно, побудували будинок Долинського.
Іван Долинський (Jan Doliński; 1852-1916) — львівський архітектор українського походження, що проектував у стилі піттореск та ранньої сецесії, живописець, педагог. Онук живописця Луки Долинського, батько архітектора Вітольда Долинського. Архітектор і власник будинку на вул. Лемика, 34. У 1894 р. мав офіс на вул. св. Миколая, 2 (вул. Грушевського — колишній костел св. Миколи); у 1897 р. — на вул. Длуґоша, 14 (вул. Кирила і Мефодія), а мешкав поряд на вул. Длуґоша, 17. У 1900 р. мешкав та мав офіс на вул. Зиблікевича, 36 (вул. О. Кобилянської, 1, у будівлі колишньої школи лісництва); у 1902 р. — на вул. Дверницького, 36 (вул. Лемика, сьогодні цей будинок не існує). У 1904 р. та 1914 р. мав офіс на вул. Дверницького, 20; у 1906 р. — на вул. Дверницького, 22 (вул. Мушака, 22). У 1910 р. та 1913 р. мешкав та мав офіс на вул. Обозовій, 6 (вул. Волощака), у 1916 р. мешкав на вул. Городоцькій, 16.
Володимир Дрвенцький (Włodzimierz Drwęcki) — службовець, мешканець будинку у 1902 р.
Марія Камінська (Marya Kamińska) — вдова, мешканка будинку у 1910 р.
Юстина Камінська (Justyna Kaminska) — власниця сусідніх ґрунтових парцель (1490/1, 1489/2), позначена на ситуаційній схемі проектних креслень будинку Долинського.
Ян Камінський (Jan Kamiński) — кахляр, мешканець будинку у 1902 р.
Антоній Коляж (Antoni Kolarz, 1883-1967) — службовець у приватній організації, польський діяч кооперативний, власник будинку у 1935 р.
Марія Конечна (Maria Koneczna) — мешканка будинку (у цокольному поверсі) у 1929 р.
Cтаніслав Конопацький (Stanisław Konopacki) — власник сусідніх ґрунтових парцель (1490/2, 1489/8, 1489/4), позначений на ситуаційній схемі проектних креслень будинку  Долинського.
Микола Красуцький (Mikołaj Krasucki) — власник у 1889 р. фільварку Красучин, до якого входили ділянки з конскр.№№ 532,533,534,535 ¼.
Кароль Кретер (Karol Kreter) — власник будинків на вул. Снопківській, 46, 48 (відповідно конскр. №№ 532,533) у 1871 р.
Ян Манц (Jan Manz) — службовець у приватній організації, мешканець будинку у 1913 р.
Оксана Муха — сучасна українська співачка, теперішня мешканка будинку.
Герш Поземент (Hersch Posament) — власник цегельні на ґрунтовій парцелі №1489 (де пізніше був зведений будинок Долинського).
Людвіг Рихліцький (Ludwik Rychlicki) — масажист, мешканець у будинку у 1913 р.
Францішек Седлячек (Franciszek Sedlaczek) — вчитель, мешканець будинку у 1935 р.
Ядвіга Хшановська (Jadwiga Chrzanowska) — вдова евіденційного інспектора, мешканка будинку у 1913 р.
Дмитрій Чубатий (Dymitr Czubaty) — слубжовець, мешканець будинку у 1935 р.
Міхаліна Шеліга (Michalina Szeliga) — мешканка будинку у 1933 р.
Євгенія Ярошинська (Eugenia Jaroszyńska) — вдова, мешканка будинку у 1910 р.
Володимир Ясєніцький/Ясініцький (Włоdzimierz Jasiеnicki/Jasinicki) — доктор, власник будинку на вул. Лемика, 34, мешканець будинку на вул. Чехова, 28 (1922) і його власник (1930).

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО), 2/1/4303:26.
2. Lemberg (Lwów) Cadastral Map 1849/1853.
3. Kalendarz Lwowskiego Towarzystwa Ratunkowego na rok 1914 (Lwów, 1914). 
4. Księga Adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1900).
7. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1902).
8. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1910).
9. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, Stryj, 1913).
10. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1916).
11. Księga Adresowa Małopolski, Lwów-Stanisławów-Tarnopol (Kraków, 1935/1936).
12. Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej Wystawie Krajowej (Lwów, 1894)
13. Haliczanin: kalendarz powszechny zastosowany do potrzeb wszystkich mieszkańców Galicyi na rok Pański 1904 (Lwów: Wydawnictwo "Szczutka", 1904).
14. Lwowskie Wiadomości Parafjalne: tygodnik poświęcony życiu religijnemu m. Lwowa. R. 6, 1933 nr 3. (Lwów: Nakładem Towarzystwa ,"Bibljoteka Religijna", 1933).
15. Skorowidz. król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1872).
16. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1889).
17. Skorowidz przemysłowo-handlowy Królestwa Galicyi (Lwów, 1906).
18. Іван Долинський. Сайт "Енциклопедія Сучасної України. Культура"
19. Божена Городницька, "Дарія Зав’ялова про театр, Львів та пори року", Збру́ч (українська інтернет-газета, 06.02.2015) 
20. Володимир Антонов, "Український Львів". Незалежний культурологічний часопис, 1.07.2013
21. Юлія Сабадишина, "Люди твого міста: Оксана Муха про…", Міський портал "Твоє Місто"
22. Ю. О. Бірюльов, "Мешканці Снопкова і Софіївки — уславлені та призабуті", Галицька брама, 2001, №11-12.
23. Ігор Мельник, Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова (Львів: Апріорі, 2012), 352.
24. Улица Юрия Мушака, Сайт "Старый Львов глазами очевидца"
25. Які будинки цьогоріч ремонтують у Галицькому районі Львова, Сайт"Наші гроші", 29 жовтня 2015
26. І. Лемко, В. Михалик, Г. Бегляров, 1234 вулиці Львова (1939–2009), (Львів: Апріорі, 2009), 528.
 

Автори опису — Тетяна Казанцева, Сергій Леонов