Вул. Лемика, 34 – житловий будинок

Будинок споруджений архітектором для проживання своєї сім’ї та для розташування офісу, а також для здачі помешкань орендарям. Сьогодні будинок використовується як житловий багатоквартирний.

Будинок розташований окремо, на складному рельєфі, а саме на північно-східному схилі однієї з пагорбів Софіївки. Головний фасад виходить на невеличку вулицю Лемика, бічну вул. Мушака та вул. Свенціцького. Його оточення складають будинки кін. ХІХ – поч. ХХ ст. у стилі піттореску та сецесії.

Будинок двоповерховий, з цоколем із боку чільного фасаду. Він вирізняється вільним плануванням з асиметричним розташуванням об'ємів що характерний для стилю "піттореск". У нього є дві сходові клітки, входи до яких і з вулиці. Центральна сходова клітка чотиримаршева, розміщена у квадратному об'ємі вежі. Бічна сходова клітка розташована справа, є двомаршевою із забіжними сходинками. Через перепади рельєфу до чорного входу ведуть сходи з вулиці. Згідно проектних креслень висота цокольного поверху — 3,75 м, першого поверху — 4 м, другого поверху — 4,35 м. Загальні габарити будинку в плані — 24,05 х 16,20 м (ДАЛО 2/1/4303:21-22)

Планування будинку. Згідно з проектними кресленнями у цокольному поверсі розміщувалися пральня, кімната сторожа та два санвузли у протилежних крилах будинку. З центральної сходової клітки влаштований спільний для двох помешкань передпокій. На першому поверсі запроектовані дві двокімнатні квартири. Їхнє планування не є комфортним: всі кімнати прохідні, багато комірок, ніш, альковів. У помешканнях є кухні, вікна яких виходять на тильний фасад, є туалети, але не передбачено ванних кімнат. З іншого боку, передбачений доступ між кухнями цих квартир і пивницями, так як тут влаштовані сходи. Крім того з помешкання справа є вихід на службові сходи, якими можна зійти на рівень вулиці або, піднявшись на другий поверх, зовнішньою галереєю вийти на пагорб за будинком. В помешканні зліва передбачено два входи — до передпокою та одразу до кімнати, яка могла слугувати офісом (приймальнею). Весь другий поверх займає лише одна п'ятикімнатна квартира, яку, вочевидь, архітектор проектував для себе. Біля кухні цього помешкання міститься службова кімната (ДАЛО 2/1/4303:24). З однієї з кімнат влаштований вихід на веранду, звідки кількома сходинками можна спуститися до невеличкого саду на пагорбі. Кімнати у лівому крилі будинку на І і ІІ поверхах мають кутові балкони на чільному фасаді. Центральною сходовою кліткою можна було вийти як на горище, так і на дерев'яну галерею.

Фасади будівлі вирішені в стилі "піттореск" (мальовничому стилі) із застосуванням стилізованих елементів готичної, романської, необарокової та народної (карпатської) архітектури. Будівлі характерне вільне компонування різновеликих об'ємів зі складними дахами, серед яких домінує центральна вежа, завершена стрілчастим дахом, увінчаним шпилями та кованою масивною огорожею. Вежу оздоблює металевий фриз з трилисниками. Додатковий акцент створює кована горгулья-водомет, розроблена Іваном Долинським, як і інші мистецькі елементи будівлі, ще на стадії проектних креслень (ДАЛО 2/1/4303:23). Відповідно до принципу "правди матеріалів" на фасадах будинку використані відкриті поверхні будівельних та обличкувальних матеріалів:  цегляне мурування верхньої частини стін та високих коминів, дерев'яні профільовані елементи галереї, веранд, ґанків, масивні металеві елементи завершення дахів, покриття дахів та підвіконь черепицею. Цегла, знайдена коло будинку, має клейма "Gruderowka" (яку ймовірно виробляли поряд у цегельні Майєра Ґрудера (Majer Gruder) — тоді вул. Снопківська, 28). За принципами унікальності та виконання вручну, властивим архітектурі межі ХІХ-ХХ ст. усі вікна будинку мають різні розміри та конфігурацію. Є вікна як одинарні, так і біфорії, як з циркульною, лучковою чи двоцентровою арками, так і прямокутні. У деяких вікнах сходової клітки збереглися псевдовітражі неоренесансної стилістики, виконані методом травлення у вигляді симетричного вазона-арабески. Вхідні двері головного входу — дерев'яні, з металевими решітками у віконечках. Двері до чорної сходової клітки замінені на сучасні металеві. Цокольний ярус підкреслений дошковим рустом та вставками opus rusticus внизу. Об'єм вежі на головному фасаді виділений декоративним необароковим асиметричним фронтоном. Металеве огородження всіх балконів та містка на пагорб є максимально простим, з металевих прутів, накритих поручнем, лише балкони головного фасаду оздоблені жардиньєрками. За принципами сецесії композиція будівлі розвивається знизу догори, поступово зростаючи від гладко тинькованих стін нижніх поверхів до цегляних з живописними панно, намальованих в заглиблених дзеркалах та захищених великим виносом даху. Ці панно намальовані, очевидно, за ескізами самого архітектора вілли Івана Долинського, який відомий і як живописець. Панно є різних розмірів — два менші, три середні та одне найбільше. На одному з дзеркал нема розпису, можливо, він знищений. Менші два панно декоровані т.зв. окуттєвим орнаментом з плодовими гірляндами в стилістиці північного маньєризму, а більші чотири панно представляють путті з атрибутами. Зокрема на одному зображений путті з сагайдаком що стріляє з лука (Амур), на другому путті малює на глобусі, а на інших двох  путті (дівчинка та хлопчик) бавляться. Панно виконані в реалістичній манері, з використанням земляної палітри, зокрема теплого (вохристого) кольору сюжету та холодного (сірого) тла, що гармоніює з червоним цегляним обрамленням та натуральним кольором дерев'яних елементів.

Будинок є однією з містобудівельних домінант, що надають романтично-історичний колорит території колишньої Софіївки. Як видно на старих фото, завдяки застосуванню спільних композиційних прийомів (вежі, цегляне мурування, дерев'яні елементи, живописні вставки) будинок створював гармонійний містобудівельний ансамбль разом з будинками на вул. Свенціцького, 22, 24 (арх. І. Долинський) та 28 (арх. Д. Кричковський, 1910-1912).

Сьогодні стан збереження будинку Івана Долинського є незадовільним. Перекриття значної частини даху оцинкованою гофрованою бляхою спотворює не тільки вигляд пам'ятки, а також міського краєвиду. Очевидно, це було зроблено в межах програми поточного ремонту житлового фонду  (http://lviv.nashigroshi.org/2015/10/29/yaki-budynky-tsohorich-remontuyut-u-halytskomu-rajoni-lvova/). Крім того ще раніше перекрито бляшаними листами центральну вежу, більшість вікон замінено на пластикові, втрачені псевдовітражі, розписи фасаду автентична огорожа збережена фрагментарно. Втрачено ряд різьблених дерев'яних елементів будинку, які зображені на архівному кресленні фасаду (ДАЛО 2/1/4303:23) та видні на старому фото (http://strubcina.org/улица-юрия-мушака/). Відсутній балкон другого поверху, що був вирішений в такій самій стилістиці, що й балкон вежі. Немає дашка над входом, який був  на архівному кресленні. Мешканці будинку вказують на аварійний стан вілли, пов'язаний зі зсувом ґрунту.

Доступні для огляду інтер'єри сходових кліток вирішені у стилі "піттореск". Підлога вестибюлю та сходових майданчиків вимощена поширеними у львівській архітектурі межі ХІХ-ХХ ст. мозаїчними плитками з багатоколірним фризом-плетінкою та заповненням з ромбами (вохристого та бордового кольору). Центральна сходова клітка дерев'яна з металевим огородженням, що складається з кручених прутів та орнаменту з волют, квіток та об'ємних спіралей. Очевидно, ідентичне огородження було при вікнах сходової клітки, на що вказують збережені елементи кріплення. На сходинках збереглися гачки для фіксації килима. Конструкцію сходів підтримує центральний стовп, квадратний в плані, з вузькими неготичними колонками по наріжниках. Відповідно до сторін стовпа стіни сходової клітки зміцнені лізенами з ідентичними колонками на кутах. При вході, обличчям до сходового маршу, колись стояла статуя, від якої зберігся лише п'єдестал. За словами мешканця квартири першого поверху нижня частина сходових маршів була оздоблена розписами у "карпатському стилі" — з візерунками синього, зеленого, червоного кольорів. Ці розписи збережені під численними вапняними пофарбуваннями, здійсненими під час санітарних ремонтів. На першому поверсі збереглися автентичні двостулкові двері входу до квартири. Віконечка дверей оздоблені травленим малюнком з арабесками (ламбрекени, вазони, картуші), що узгоджується з травленим орнаментом вікон сходової клітки (вазони, королівські лілії).

Службова сходова клітка дерев'яна з точеними балясинами. Її стіни обличковані дизгармонійними багатоколірними плитками, місток виходу на пагорб — у аварійному стані.

Тильний фасад будинку можна оглядати з пагорба, на якому прокладено тераси та стежки. До нього можна вийти з веранди помешкання другого поверху. На жаль, різьблені елементи веранди, позначені на проектному кресленні (ДАЛО 2/1/4303:21), були знищені під час однієї з перебудов помешкання (за словами мешканки). При цій веранді влаштований невеличкий сад, обмежений підпірною стінкою. У стінці влаштовано аркові ніші, в одній з яких, очевидно, була скульптура. З цього саду можливо вийти на пагорб арковим порталом або зійти на рівень вулиці складною системою сходів. Із боку тильного фасаду збереглася металева хвіртка із сітчастим заповненням та орнаментом з сердець, завитків, кіл, об'ємних спіралей, що узгоджується з орнаментом огородження сходів в інтер'єрі.

Завдяки своєму осібному розташуванні при пагорбі та мальовничій архітектурі будинок навіює історично-романтичні асоціації мешканцям міста, нагадуючи їм середньовічний замок, сюжет картини Брейгеля (http://zbruc.eu/node/32437) або є своєрідним символом українського Львова (http://www.ji-magazine.lviv.ua/anons2013/Antonov_Ukr_Lviv.htm ).