Рафаель Лемкін
– Рафаель Лемкін нині вважається найвидатнішим польським юристом ХХ століття. Він став широко відомим своєю працею з розробки лінгвістичних і юридичних термінів для означення того, що завдяки його зусиллям увійшло в міжнародний обіг під назвою "геноцид".
Герш Лаутерпахт
– Герш Лаутерпахт належить до найвпливовіших міжнародних правознавців ХХ століття і подекуди вважається засновником сучасного міжнародного права завдяки своїм визначним внескам у закладення основ міжнародного захисту прав людини після 1945 року.
Ґіза Френкель
– Мистецтвознавиця, дослідниця єврейської культури.
Максиміліан Ґольдштайн
– Колекціонер, мистецтвознавець, один із ініціаторів створення Єврейського музею у Львові. Біограма описує
колекціонерську справу Ґольдштайна.
Герш Бад
– Вчитель юдейської релігії, філософ і збирач книг.
Нафталі Шиппер
– Вчитель юдейської релігії, лідер вчительських товариств, автор і видавець підручників.
Мойжеш Вурм
– Вчитель юдейської релігії в школах Львова.
Ця тeмa виділяє будівлі і персоналії з історії єврейської спільноти міста. Євреї становили значну частину населення міста впродовж століть, часом до третини мешканців, виділяючись у окремих ділянках міського життя. Місце проживання львівських євреїв було історично обмежене ґетто в історичнім центрі міста і жовквівським і краківським передмістями, де вони часто ставали жертвою погромів. До 1867 р., коли житлові обмеження були нарешті зняті, тільки окремі євреї, котрі мусіли відмовитися від традиційного вбрання і культури, могли мешкати за межами ґетто. На зламі століть і в перших десятиріччях XX ст., багато промисловців єврейского походження були визначними культурними діячами, підтримуючи різні проекти, навчальні та благодійні установи. Історія єврейської спільноти раптово обривається із закінченням Другої світової війни і тільки нещодавно почалися спроби відродження і надання їй належної публічної присутності
Гаркавый Александр и Л.Каценельсон. Eврейская энциклопедия. Ст. Петербург, 1906-1913; Vol. 10.
Meламед Владимир. Евреи во Львове (XIII – первая половина XX века): события, общество, люди. Львів: TEKOP, 1994.
Gabriele Kohlbauer/Fritz, “Zur Geschichte der Juden in Lemberg,” in Hans Bisanz, ed., Lemberg / Ľviv 1772-1918. Wiederbegegnung mit einer Landeshaupstadt der Donaumonarchie. Vienna: Historisches Museum der Stadt Wien, Katalog der 179. Sonderausstellung, 1993.
Організації
Музей Єврейської громади
Музей єврейської громади (або
Єврейський музей) — діяв у Львові у 1934–1940 роках. Заснований групою
колекціонерів-меценатів і представників єврейських еліт та митців, серед яких
Юзеф Авін, Марек і Ада Райхенштайни, Людвік Ліллє і Віктор Хаєс. Музей створили
як інституцію при єврейській громаді Львова, яка займалася ідентифікацією, збереженням і експонуванням пам'яток
культури. Основу фонду музею склали приватні колекції та депозити від синагог і
приватних осіб.
Кам'яниця (конскр. №232 ст., №244
н.) Оґожалковська постала у XVIII ст. в стилі бароко на фундаментах давньої кам'яниці.
Вона відома наріжним зображенням лева. Впродовж існування належала різним
власникам: Оґожалковським (XVII), Озґевичам, Крижовським, відтак Морунським.
Постановою Ради Міністрів УРСР №442
від 06.09.79 р. кам'яниця включена до Національного реєстру пам'яток під ох.№1284.
Нині (2014) на партері кам'яниці від вул. Галицької розташована крамниця "Цифра" та кафе швидкої їжі, у склеплених пивницях із входом від вул.
Староєврейської, 5 розмістилося кафе "Хорс".
Це — характерна ренесансна кам'яниця середмістя, що
зберегла ренесансні архітектурні елементи. Належала різним власникам, не раз
перебудовувалася та змінювала свою оздобу. З початку XIX ст. її власниками були
юдеї, які партерні приміщення використовували під шинок і крамниці. В радянські
часи приміщення пристосували під житлові — цю функцію вони виконують і
сьогодні. Пам'ятка архітектури (ох.
№1296).
У Покоровичівській кам'яниці впродовж
двох сторіч мешкали знакові львівські будівничі, причетні до її вигляду: Адам і
Ян Покоровичі, Амвросій Прихильний, Андрій Бемер, Йоан Поправа, Вигодний, Йосиф
Дубльовський. Через різні перебудови вона дійшла до нас у зміненому вигляді,
все ж зберігши давні пивниці та партер. Пам'ятка архітектури (ох. №1300).
Всі будинки на ділянці на вул. Арсенальській, 7, згідно з ліктьовим податком за 1767 рік, належали кагалу. Ділянка з конскр. № 252 від середини XIX ст. перейшла у власність львівського Ізраелітського шпиталю. Тут у різний час розташовувалися приміщення: ритуальна лазня з миквою (басейном) та шхіта (різня), в'язниця та шпиталь.
Бет
гаМідраш– молитовний
дім з бібліотекою, який опалювався, де
самостійно вивчали Талмуд. Мурований
Бет гаМідраш в середміській дільниці
Львова звели 1797 року. Це була барокізуюча
споруда зі стриманим архітектурним
вистроєм, що вирізнялася арковими
вікнами на партері, які освітлювали
молитовний зал. Наприкінці XIX
ст. Бет гаМідраш розбудували. 1943 року
його підірвали нацисти разом з синагогою
"Золота Роза".
Цвинтар був відкритий у
1855 р. у зв'язку із закриттям старого єврейського кладовища. У часи німецької
окупації цвинтар був знищений. У післявоєнний період тут були перепоховані
останки євреїв зі знищених поховань та розстріляних у 1942–1943 рр., встановлено
обеліск. Цвинтар заслуговує на особливу увагу, адже тут зберігаються залишки
надгробків з поч. ХХ ст., які є недослідженими мистецькими пам’ятками. З 1962
р. включений до Янівського цвинтаря.
Давній
єврейський цвинтар розміщувався в межах сучасних вул. Раппапорта,
Клепарівської, Броварної та Базарної на місці сучасного ринку “Краківський”. Це
був один із найдавніших єврейських цвинтарів у Європі, перша згадка про який
сягає 1414 р. Сьогодні не існує.
Синагога постала у 1582–1595 роках, з цегли і каменю. Зведена архітектором Павлом Щасливим (Paweł Szczęśliwy) у ренесансному стилі, на кошти заможних львівських міщан-юдеїв Нахмановичів (ben Nachman). Синагога – одна з найдавніших мурованих єврейських святинь на теренах України – яскравий зразок історії, архітектури і містобудування. У серпні 1941 року синагогу цілковито розграбували, а 1943 року її підірвали нацисти. Збережені руїни є символом трагедії львівських євреїв.
Міська синагога, звана Великою, перестала
існувати 1943 року. Сьогодні на її місці
вільна площа з протрасованими фундаментами.
Зруйнована синагога була збудована
1801 року в класицистичному стилі на місці
ґотичної з 1555 року. Дві півциркульні
арки, крізь які сьогодні можна потрапити
на площу з вулиць Староєврейської та
Братів Рогатинців, – це збережені входи у
синагогу. Композиційно-просторовою
структурою міська синагога була подібна
до передміської.
Ініціатива встановити пам'ятник загиблим у львівському ґетті
належала Товариству єврейської культури ім. Шолом-Алейхема (1988). Встановили
монумент 1992 року за проектом скульпторки Луїзи Штеренштейн, архітектора
Василя Пліхівського. Місце вибрали біля залізничного мосту, де розміщувався
головний в'їзд до ґетта.
Монументальна, окремо розташована будівля, зі значним відступом від червоної лінії вулиці, розміщена у північно-західній частині міста, в глибині ділянки на похилому терені. Становить архітектурну домінанту вулиць Раппапорта та Леонтовича. Стиль будівлі – iсторизм (мавританський стиль). Будинок cпopуджений на коштифундації Мавриція Лазаруса. В 1902 за проектом архітектора Владислава Годовського виконано муровану огорожу шпиталю. Сьогодні в будинку знаходиться пологове відділення 3-ої міської клінічної лікарні (2009 p.).
Передміська Синагога на колишньому Краківському передмісті була оборонною
спорудою. За все існування її вигляд кілька разів змінювався. Восени 1941 року
синагогу підірвали нацисти, а її залишки було розібрано наприкінці 1940-х
років.
Триповерховий житловий будинок був споруджений у 1895–1896 рр.
як Дім убогих ізраелітів Фундації Германа Гешелеса. Запроектував його міський
будівничий Анджей Ґоломб. Це типовий рядовий житловий будинок у стилі
історизму. Сьогодні він залишається повністю житловим.
Синагога "Хасидим Шуль"
збереглася на світлині, зробленій після
погрому 1918 року. 1941 року її підірвали
нацисти. Споруда в стилі неоренесансу
– це реконструкція архітектора Артура
Шлєєна. Сьогодні на її
місці розташовуються господарські
споруди та кав'ярня в "совдепівському" стилі.
Львівська поступова (прогресивна) синагога, звана темпль (храм), стала першою синагогою реформованого типу в Галичині. Це була монументальна споруда в стилі класицизму, що вирізнялася великою банею і, на відміну від європейських поступових синагог, для яких характерними були орієнтально-мавританські декоративні мотиви (Берлін, Відень чи Будапешт), вона скоріше нагадувала візантійський храм. Львівський темпель знищили нацисти влітку 1941 року.
Синагога "Цорі Ґільод" ("Cori Gilod") розташована в мешкальній забудові двох вулиць, вирізняючись великими вікнами та сецесійним декором. Це одна з кількох синагог в Україні, у якій зберігся стінопис, автором якого є Максиміліан Куґель. 1989 року споруду повернули львівській євpейській громаді "Бейс Аарон ве Ісраель".
Одна з небагатьох збережених синагог Львова, яка була чинною в радянські часи. До спотворень, пов’язаних з катаклізмами XX ст., була пишною сецесійною спорудою, що прикрашала забудову давньої площі Святого Теодора, яку від XIX ст. замешкували євpеї.
Давня кам'яниця, що походила з XVI ст.,
називалася Крохмалівською – від імені власника Шльоми Крохмаля. Це була
ренесансна будівля, характерна для тогочасного Львова, яку зафіксував Франц
Ковалишин на рисунку вул. Бляхарської 1904 р., i реконструкцію якої
запропонував арх. Януш Вітвіцький на поч. 1944 р.
Будинок №21 у модерновому стилі постав перед
Першою світовою війною на фундаментах і пивницях ренесансної кам’яниці, званої
Крохмалівською від імені власника юдея Шльоми Крохмаля. Сучасний будинок – один
із багатьох чиншових будинків, які зводилися у Львові на зламі ХІХ–ХХ ст. Сьогодні
у приміщеннях партеру розташована книгарня "Рідкісна книга" та ремонт телефонів "Мобакс".
Житловий будинок, побудований в 1912 р. за проектом арх. Юзефa Авінa для Владислава Жільбера в стилі модерну на місці знесеного невеликого двоповерхового будинку, який походив з 1830-х рр. Реконструктивні зміни фасаду будинку від вул. Св. Станіслава (тепер – вул. Тиктора) виконані за проектом арх. Владислава Шпетмана у 1926 р. В 1935 р. споруду реконструйoвaнo під готель "Splendid" (після 1945 р. "Прикарпатський"). Від грудня 2002 р. будівля готелю реконструюється під АТ кредит Банк (Україна).
Синагога "Аґудас Шльома" (Agudas Schloma) — один із
численних хасидських клойзів Львова. Попри своє скромне архітектурне вирішення,
вона вирізнялася на тлі забудови кварталу. Синагогу зруйнували під час Шоа.
Після знищення на її місці залишилася вільна ділянка.
Будівля "Єврейськогo товариствa притулку для бездомних" (1929 p., кол. вул. Старотандетнa, 2a) за проектом архітекторів Марека Вайца і Юліуша Кольнера. Ділянка під забудову надавалася безкоштовно з умовою, що за 3 роки на цьому місці буде збудовано притулок для бездомних. Будинок мав 5 поверхів і дві брами; на 1-му поверсі знаходилась громадська їдальня на 260 місць. В 1935 р. в їдальні влаштували розборну сцену для вистав. Перед 2-ою світовою війною, коли євр. громаду було розігнано, в будинку облаштували поліклініку. 1941 р., за наказом губернатора дістрікту "Галичина" в цьому будинку знаходився Юденрат з усіма відділами.
