Вул. Мечнікова – Личаківський цвинтар

Личаківський цвинтар є найстарішим заміським цвинтарем Львова, який зберігся до сьогодні. Його місце розташування популярно називали “пісками”. Перші лаконічні згадки про цей цвинтар походять приблизно з 1567 р., коли тут ховали жертв чуми. Однак, найдавніші збережені до сьогодні пам’ятники датуються кін. ХVІІІ ст.

Офіційно Личаківський цвинтар відкрито наприкінці 1786 р. після того, як згідно з імператорськими декретами було скасовано цвинтарі при храмах. Він був розташований тоді за межами міста і призначався для середмістя та Личаківської дільниці. Переважно на ньому ховали заможних львів'ян, а бідних, натомість, ховали на Стрийському, а потім на Янівському кладовищах.

Спочатку Личаківський цвинтар займав значно меншу територію, ніж сьогодні. У перші роки свого офіційного заснування він був розташований на вершині пагорба, де у ХVІІІ ст. стояла дерев’яна альтанка (існувала ще на поч. ХХ ст.). Тоді цвинтар займав простір теперішніх цвинтарних полів №7, 9, 10, 14, де й сьогодні можна побачити декілька старовинних надгробних плит.

Завдяки віддаленості від регулярної міської забудови, територія Личаківського цвинтаря могла розширюватися. У 1804 р. та у 1808 р. для збільшення території докупили кілька прилеглих земельних ділянок. Цвинтар на початках належно не доглядався. Однак, під час наступного розширення у 1856 р. для його упорядкування було запрошено університетського ботаніка Карла Бауера, який у співпраці з керівником цвинтаря Титом Тхуржевським впорядкував територію, запроектував алеї та доріжки і надав території цвинтаря характеру паркової зони.

Сьогодні Личаківський цвинтар – один із найвідоміших некрополів Європи. 10 липня 1990 року ухвалою Львівської міської ради територія Личаківського цвинтаря стала історико-культурним заповідником місцевого значення. У 1991 р. до його складу включено військове кладовище Пагорб Слави.

Личаківський цвинтар – місце поховання безлічі видатних осіб.

У північно-східній частині цвинтаря на полі №45 поховані заступник голови Української Центральної Ради, професор Львівської політехніки Микола Шраг (†1970), на полі №64 – могила хорунжої УСС і УГА, історика, письменниці Олени Степанівни (†1963); поруч поховані церковні історики о. Авреліан Андрухович (†1942), о. Р. Лукань (†1943) та о. Т. Коструба (†1943). На полі №82 збереглася єдина могила з поховань на знищеному військовому цвинтарі австро-угорської армії. В ній похований Володимир Гребеняк (†1915) – археолог, антрополог, дійсний член НТШ. У північно-західній частині кладовища на полі №59 похований біохімік Степан Ґжицький (†1967), математик Мирон Зарицький (†1961), художник Олекса Новаківський (†1935), етнограф Володимир Шухевич (†1915), на полі №60а – письменник Василь Лукич (Левицький) (†1938) і директор академічної гімназії Ілля Кокорудз (†1933). Поруч на полі №61 похована художниця Стефанія Ґебус-Баранецька (†1985).

Ліворуч головного входу розташоване поле №1, яке з кін. ХІХ ст. вважалося пантеоном заслужених львів’ян. Тут у гробниці родини Свачинських містилося первісне поховання Івана Франка (†1916) – через 5 років домовину з його прахом перенесли в окрему могилу, на якій 1933 р. споруджено йому пам’ятник. На полі №1 поховані українські письменники Андрій Волощак (†1973), Володимир Ґжицький (†1973), Василь Пачовський (†1942), Григорій Тютюнник (†1961), Петро Карманський (†1956), Петро Козланюк (†1965), Петро Інгульський (†1976), Михайло Яцків (†1961), Степан-Юрій Масляк (†1960), художники Іван Труш (†1911), Осип Курилас (†1951), В. Савин (†1971), скульптор Іван Севера (†1971), громадсько-політичні діячі Омелян Огоновський (†1894), О. Марков (†1909), Роман Сушко (†1944), Ольга Ціпановська (†1941), Микола Голубець (†1942), академік Михайло Возняк (†1954), професор Степан Щурат (†1990), зодчі Іван Багенський (†1967), Адам Курилло (†1980), Генріх Швецький-Вінецький (†1965). На прилеглому полі №59 – могили історика Івана Крип’якевича (†1967) та письменниці Ірини Вільде.

Нижче пам’ятника Юліушу Ордону (Ordon) поховані засновник молодіжної спортивно-виховної організації “Сокіл” Антоній Дурський (†1908), піонер нафтової промисловості у Галичині Станіслав Щепановський (Szczepanowski) (†1900), президенти Львова Міхал Міхальський (Michalski) (†1907), Тадеуш Рутовський (Rutowski) (†1918) і Годзімір Малаховський (Małachowski) (†1908). Поруч розташовані могили діячів польської культури, мистецтва та громадського життя. Тут поховані польська письменниця Марія Конопницька (Konopnicka) (†1910) та Ґабріела Запольська (Zapolska) (†1921), поети Владислав Белза (Bełza) (†1913) та Северин Ґощинський (†1876), архітектор Зиґмунт Ґорґолевський (Gorgolewski) (†1903), історик О. Чоловський (†1944), професор Львівської політехніки Кароль Скібінський (Skibiński) (†1922) та багато інших.

У повоєнний період на полі №1 були поховані публіцист-письменник Ярослав Галан (†1949) та інші радянські діячі: Кузьма Пелехатий (†1952), Семен Стефаник (†1981), Микола Гнидюк (†1976), Б. Дудикевич (†1972), Юрій Мельничук (†1963), ректор Львівської політехніки та ЛДУ ім. І. Франка Микола Максимович (†1981) з дружиною Марією Кіх (†1979), лікар-ортопед І. Зайченко (†1964), генерали Василь Бісярін (†1969) і Микола Абашин (†1969) та інші.

Поруч на полі №3 міститься гробниця та поховання родини Барвінських, серед яких тут похований Олександр Барвінський (†1926), видатний педагог і літератор, історик, член австрійського парламенту та його син – відомий композитор, політв’язень ГУЛАГу Василь Барвінський (†1964). Праворуч від гробівця Барвінських похований Ярослав Кулачківський (†1919), засновник і директор Товариства взаємних зобов’язань та банку “Дністер”. У глибині поля знаходиться могила видатного діяча української культури Івана Верхратського (†1919). На цьому ж полі поховані також старшина УГА Є. Олексій (†1934), композитори Станіслав Людкевич (†1979) та Анатолій Кос-Анатольський (†1983).

Неподалік, на полі №4, містяться могили Ольги з Хоружинських (†1941), дружини Івана Франка, відомої співачки Соломії Крушельницької та членів її родини, акторів Василя Яременка (†1976), Івана Рубчака (†1952), музиканта Т. Шухевича (†1951), письменника Івана Белея (†1921), фізика Василя Міліянчука (†1958), художників Леопольда Левицького, З. Масляка (†1984), Абеля Марії Пер’є (Perier) (†1881). На цьому ж полі містяться також два неоготичні надгробки вірменських архієпископів Ісаака Іссаковича (†1901) та Самуеля Стефановича (†1858).

На полі №5 розташовані поховання заслужених українців. Тут поховані член “Руської Трійці” Іван Вагилевич (†1866), директори “Народної Торгівлі” А. Нечай (†1916) і Василь Нагірний (†1921), провідник українського студентського руху Адам Коцко (†1910), голова “Просвіти” Іван Кивелюк (†1922), письменниці Марійка Підгірянка (†1968) та Костянтина Малицька (†1947), лікар Мар’ян Панчишин (†1943), академік Володимир Гнатюк (†1926), історик Антон Петрушевич (†1913), художник Антін Манастирський (†1969) та інші. Тут поховані також видатні діячі польської культури: художник Артур Ґроттґер (Grottger), скульптор Юліан Марковський (†1903). На цьому ж полі міститься могила філантропа, опікуна вірменських сиріт Юзефа Торосевича (†1869), надгробок для якої виконаний скульптором Едмундом Яскульським. Поруч на полі №11 поховані Антон (†1838) та Йоганн (†1856) Шимзери (Schimser).

На полях давніх поховань спочивають також діячі української культури. З них слід виділити могилу Антона Павецького (†1889), редактора першої української газети “Зоря Галицька” (поле №7), актора Йосипа Стадника (†1954) – директора театру “Руська бесіда” (поле №8), О. Партицького (†1895), педагога, редактора часопису “Зоря”, о. камергера О. Погорецького (†1956) – діяча Листопадового чину 1918 р., посла до австрійського парламенту (поле №27), Ю. Медвецького (†1918), ректора Львівської політехніки (поле №19), архітектора І. Базарника (†1985) (поле №7).

У південній частині кладовища вздовж головної алеї та на прилеглих полях (№13, 21, 22, 51, 52, 53, 54, 69, 71, 72, 73, 76, 78) містяться поховання заслужених львів’ян. Тут поховані письменники Осип Турянський (†1915), Антін Лотоцький (†1949), Юліан Опільський (†1937), Михайло Павлик (†1915), Михайло Рудницький (†1975), Мілена Лисяк-Рудницька (†1976); вчені Максим Музика (†1972), Іларіон Свєнціцький (†1956), Василь Левицький (†1956), Володимир Охримович (1870–1931), Юліан Целевич (†1892), Філарет Колесса (†1947); архітектори Іван Левинський (†1916), Юліан Захарієвич (Zachariewicz) (†1898); історики Денис Зубрицький (†1862), Ісидор Шараневич (†1901), Мирон Кордуба (†1947); композитори Анатоль Вахнянин (†1908), Володимир Івасюк (†1979); художники Олена Кульчицька (†1941), Ярослава Музика (†1974), Павло Ковжун (†1939).

На полі №23 розташована символічна могила письменника Антона Крушельницького (†1937) та його дітей, які були знищені більшовицьким режимом у 1934–1937 рр. На полі №59 можна побачити пам’ятну дошку адвоката Володимира Старосольського (†1942) і його дружини Дарії (†1941). Поруч міститься гробниця родини Левицьких, де поховані Лев Левицький (†1937) – правник, громадський діяч, його дочка Галина (†1949) – талановита піаністка, дружина Івана Крушельницького, та Юліан-Юрій Дорош (†1982) – один із перших кінематографістів Галичини.