Вул. Мечнікова – Личаківський цвинтар

ID: 939
Личаківський цвинтар розташований при вул. І. Мечнікова, його територія займає Личаківське плато і прилеглі до нього околиці. Сьогодні це – найдавніший збережений цвинтар Львова, який був офіційно відкритий у 1786 р. Це один із найвідоміших європейських некрополів, який містить велику кількість мистецьких пам'яток, визнаний пам’яткою історії, археології та мистецтва національного значення. Тут розміщені могили багатьох видатних осіб, військові поховання часів Першої та Другої світових воєн тощо.

Історія

Личаківський цвинтар є найстарішим заміським цвинтарем Львова, який зберігся до сьогодні. Його місце розташування популярно називали “пісками”. Перші лаконічні згадки про цей цвинтар походять приблизно з 1567 р., коли тут ховали жертв чуми. Однак, найдавніші збережені до сьогодні пам’ятники датуються кін. ХVІІІ ст.

Офіційно Личаківський цвинтар відкрито наприкінці 1786 р. після того, як згідно з імператорськими декретами було скасовано цвинтарі при храмах. Він був розташований тоді за межами міста і призначався для середмістя та Личаківської дільниці. Переважно на ньому ховали заможних львів'ян, а бідних, натомість, ховали на Стрийському, а потім на Янівському кладовищах.

Спочатку Личаківський цвинтар займав значно меншу територію, ніж сьогодні. У перші роки свого офіційного заснування він був розташований на вершині пагорба, де у ХVІІІ ст. стояла дерев’яна альтанка (існувала ще на поч. ХХ ст.). Тоді цвинтар займав простір теперішніх цвинтарних полів №7, 9, 10, 14, де й сьогодні можна побачити декілька старовинних надгробних плит.

Завдяки віддаленості від регулярної міської забудови, територія Личаківського цвинтаря могла розширюватися. У 1804 р. та у 1808 р. для збільшення території докупили кілька прилеглих земельних ділянок. Цвинтар на початках належно не доглядався. Однак, під час наступного розширення у 1856 р. для його упорядкування було запрошено університетського ботаніка Карла Бауера, який у співпраці з керівником цвинтаря Титом Тхуржевським впорядкував територію, запроектував алеї та доріжки і надав території цвинтаря характеру паркової зони.

Сьогодні Личаківський цвинтар – один із найвідоміших некрополів Європи. 10 липня 1990 року ухвалою Львівської міської ради територія Личаківського цвинтаря стала історико-культурним заповідником місцевого значення. У 1991 р. до його складу включено військове кладовище Пагорб Слави.

Личаківський цвинтар – місце поховання безлічі видатних осіб.

У північно-східній частині цвинтаря на полі №45 поховані заступник голови Української Центральної Ради, професор Львівської політехніки Микола Шраг (†1970), на полі №64 – могила хорунжої УСС і УГА, історика, письменниці Олени Степанівни (†1963); поруч поховані церковні історики о. Авреліан Андрухович (†1942), о. Р. Лукань (†1943) та о. Т. Коструба (†1943). На полі №82 збереглася єдина могила з поховань на знищеному військовому цвинтарі австро-угорської армії. В ній похований Володимир Гребеняк (†1915) – археолог, антрополог, дійсний член НТШ. У північно-західній частині кладовища на полі №59 похований біохімік Степан Ґжицький (†1967), математик Мирон Зарицький (†1961), художник Олекса Новаківський (†1935), етнограф Володимир Шухевич (†1915), на полі №60а – письменник Василь Лукич (Левицький) (†1938) і директор академічної гімназії Ілля Кокорудз (†1933). Поруч на полі №61 похована художниця Стефанія Ґебус-Баранецька (†1985).

Ліворуч головного входу розташоване поле №1, яке з кін. ХІХ ст. вважалося пантеоном заслужених львів’ян. Тут у гробниці родини Свачинських містилося первісне поховання Івана Франка (†1916) – через 5 років домовину з його прахом перенесли в окрему могилу, на якій 1933 р. споруджено йому пам’ятник. На полі №1 поховані українські письменники Андрій Волощак (†1973), Володимир Ґжицький (†1973), Василь Пачовський (†1942), Григорій Тютюнник (†1961), Петро Карманський (†1956), Петро Козланюк (†1965), Петро Інгульський (†1976), Михайло Яцків (†1961), Степан-Юрій Масляк (†1960), художники Іван Труш (†1911), Осип Курилас (†1951), В. Савин (†1971), скульптор Іван Севера (†1971), громадсько-політичні діячі Омелян Огоновський (†1894), О. Марков (†1909), Роман Сушко (†1944), Ольга Ціпановська (†1941), Микола Голубець (†1942), академік Михайло Возняк (†1954), професор Степан Щурат (†1990), зодчі Іван Багенський (†1967), Адам Курилло (†1980), Генріх Швецький-Вінецький (†1965). На прилеглому полі №59 – могили історика Івана Крип’якевича (†1967) та письменниці Ірини Вільде.

Нижче пам’ятника Юліушу Ордону (Ordon) поховані засновник молодіжної спортивно-виховної організації “Сокіл” Антоній Дурський (†1908), піонер нафтової промисловості у Галичині Станіслав Щепановський (Szczepanowski) (†1900), президенти Львова Міхал Міхальський (Michalski) (†1907), Тадеуш Рутовський (Rutowski) (†1918) і Годзімір Малаховський (Małachowski) (†1908). Поруч розташовані могили діячів польської культури, мистецтва та громадського життя. Тут поховані польська письменниця Марія Конопницька (Konopnicka) (†1910) та Ґабріела Запольська (Zapolska) (†1921), поети Владислав Белза (Bełza) (†1913) та Северин Ґощинський (†1876), архітектор Зиґмунт Ґорґолевський (Gorgolewski) (†1903), історик О. Чоловський (†1944), професор Львівської політехніки Кароль Скібінський (Skibiński) (†1922) та багато інших.

У повоєнний період на полі №1 були поховані публіцист-письменник Ярослав Галан (†1949) та інші радянські діячі: Кузьма Пелехатий (†1952), Семен Стефаник (†1981), Микола Гнидюк (†1976), Б. Дудикевич (†1972), Юрій Мельничук (†1963), ректор Львівської політехніки та ЛДУ ім. І. Франка Микола Максимович (†1981) з дружиною Марією Кіх (†1979), лікар-ортопед І. Зайченко (†1964), генерали Василь Бісярін (†1969) і Микола Абашин (†1969) та інші.

Поруч на полі №3 міститься гробниця та поховання родини Барвінських, серед яких тут похований Олександр Барвінський (†1927), видатний педагог і літератор, історик, член австрійського парламенту та його син – відомий композитор, політв’язень ГУЛАГу Василь Барвінський (†1964). Праворуч від гробівця Барвінських похований Ярослав Кулачківський (†1919), засновник і директор Товариства взаємних зобов’язань та банку “Дністер”. У глибині поля знаходиться могила видатного діяча української культури Івана Верхратського (†1919). На цьому ж полі поховані також старшина УГА Є. Олексій (†1934), композитори Станіслав Людкевич (†1979) та Анатолій Кос-Анатольський (†1983).

Неподалік, на полі №4, містяться могили Ольги з Хоружинських (†1941), дружини Івана Франка, відомої співачки Соломії Крушельницької та членів її родини, акторів Василя Яременка (†1976), Івана Рубчака (†1952), музиканта Т. Шухевича (†1951), письменника Івана Белея (†1921), фізика Василя Міліянчука (†1958), художників Леопольда Левицького, З. Масляка (†1984), Абеля Марії Пер’є (Perier) (†1881). На цьому ж полі містяться також два неоготичні надгробки вірменських архієпископів Ісаака Іссаковича (†1901) та Самуеля Стефановича (†1858).

На полі №5 розташовані поховання заслужених українців. Тут поховані член “Руської Трійці” Іван Вагилевич (†1866), директори “Народної Торгівлі” А. Нечай (†1916) і Василь Нагірний (†1921), провідник українського студентського руху Адам Коцко (†1910), голова “Просвіти” Іван Кивелюк (†1922), письменниці Марійка Підгірянка (†1968) та Костянтина Малицька (†1947), лікар Мар’ян Панчишин (†1943), академік Володимир Гнатюк (†1926), історик Антон Петрушевич (†1913), художник Антін Манастирський (†1969) та інші. Тут поховані також видатні діячі польської культури: художник Артур Ґроттґер (Grottger), скульптор Юліан Марковський (†1903). На цьому ж полі міститься могила філантропа, опікуна вірменських сиріт Юзефа Торосевича (†1869), надгробок для якої виконаний скульптором Едмундом Яскульським. Поруч на полі №11 поховані Антон (†1838) та Йоганн (†1856) Шимзери (Schimser).

На полях давніх поховань спочивають також діячі української культури. З них слід виділити могилу Антона Павецького (†1889), редактора першої української газети “Зоря Галицька” (поле №7), актора Йосипа Стадника (†1954) – директора театру “Руська бесіда” (поле №8), О. Партицького (†1895), педагога, редактора часопису “Зоря”, о. камергера О. Погорецького (†1956) – діяча Листопадового чину 1918 р., посла до австрійського парламенту (поле №27), Ю. Медвецького (†1918), ректора Львівської політехніки (поле №19), архітектора І. Базарника (†1985) (поле №7).

У південній частині кладовища вздовж головної алеї та на прилеглих полях (№13, 21, 22, 51, 52, 53, 54, 69, 71, 72, 73, 76, 78) містяться поховання заслужених львів’ян. Тут поховані письменники Осип Турянський (†1915), Антін Лотоцький (†1949), Юліан Опільський (†1937), Михайло Павлик (†1915), Михайло Рудницький (†1975), Мілена Лисяк-Рудницька (†1976); вчені Максим Музика (†1972), Іларіон Свєнціцький (†1956), Василь Левицький (†1956), Володимир Охримович (1870–1931), Юліан Целевич (†1892), Філарет Колесса (†1947); архітектори Іван Левинський (†1956), Юліан Захарієвич (Zachariewicz) (†1898); історики Денис Зубрицький (†1862), Ісидор Шараневич (†1901), Мирон Кордуба (†1947); композитори Анатоль Вахнянин (†1908), Володимир Івасюк (†1979); художники Олена Кульчицька (†1941), Ярослава Музика (†1974), Павло Ковжун (†1939).

На полі №23 розташована символічна могила письменника Антона Крушельницького (†1937) та його дітей, які були знищені більшовицьким режимом у 1934–1937 рр. На полі №59 можна побачити пам’ятну дошку адвоката Володимира Старосольського (†1942) і його дружини Дарії (†1941). Поруч міститься гробниця родини Левицьких, де поховані Лев Левицький (†1937) – правник, громадський діяч, його дочка Галина (†1949) – талановита піаністка, дружина Івана Крушельницького, та Юліан-Юрій Дорош (†1982) – один із перших кінематографістів Галичини.

Відомі скульптори Антон Попель (Popiel) (†1910) та Леонард Марконі (Marconi) (†1928) поховані на полі №57, на полі №13 – дослідники Львова Францішек Яворський (Jaworski) (†1914) і Богдан Януш (†1930).

Пов'язані історії

Архітектура

Площа цвинтаря становить понад 42 га, на його 86 полях розташовано біля 300 тис. поховань. На цвинтарі розміщені понад 2 тис. гробівців, на могилах встановлено біля 500 скульптур та рельєфів.

Найдавніші збережені могильні плити датуються 1787 та 1797 рр. Найдавніші поховання Личакова, які збереглися дотепер, розташовані на полях №2, 6, 7, 8, 9, 10, 14. Зокрема, на полі №6 міститься відреставрована в кін. 1990-х рр. каплиця родини Дунін-Борковських (1812 р.), прикрашена скульптурами Гартмана Вітвера (Witwer). До робіт скульптора належать також розташовані на полі №10 пам’ятники на могилах Юліани Зівітліх-Шрагнер (†1809 р.), Йозефа Шабінгера (†1808 р.) та на полі №7: М. Понінської-Калиновської (†1797), С. Новицького (†1815).

Головний вхід до кладовища розташований з боку вул. Мечникова. Тут у 1875 р. та у 1901 р. було зведено дві неоготичні брами. Права з них вела до невеликого рондо, навколо якого були розташовані поховання найбільш заслужених львів’ян. На цьому місці проводилися патріотичні маніфестації. При великому рондо Личаківського цвинтаря розташована каплиця Бачевських, а також п’ять родинних каплиць, які належали львівським міщанським родинам: Кшечуновичів і Суходольських, Кисельків, Молендзинських, Адамських, Моровських та Лодинських. Загалом на Личаківському цвинтарі розташована 21 поховальна каплиця львівських аристократичних родин. Двадцять друга – графів Дідушицьких (на полі №73) – була знищена артилерійським пострілом у липні 1944 р.

Авторами найцінніших пам’ятників Личаківського некрополю була ціла плеяда скульпторів і архітекторів. До них належали: Гартман Вітвер, Антоній, Йоганн і Леопольд Шимзери, Пауль Ойтеле (Eutele), Абель Марія Пер’є, Ципріян Годебський (Godebski), Парис Філіппі (Filippi), Юліан Марковський, Антоні Кужава, Тадеуш Баронч (Barącz), Томаш Дикас (Dykas), Станіслав Левандовський (Lewandowski), Леонард Марконі, Григорій Кузневич, Тадеуш Блотницький (Błotnicki), Вітольд Равський (Rawski), Едмунд Яскульський, Станіслав Казимир Островський (Ostrowski), Люна Дрекслер (Drexler). Творчість цих майстрів залишила на Личакові пам’ятники у стилях класицизму, ампіру, еклектики, сецесії та арт-деко.

До робіт Антона Шимзера належать трифігурні скульптурні композиції на могилі Браєрів, Тренклів, Вайґлів та Юліанни з Шабінгерів Нефатер (поле №10), фігура ангела смерті на могилі Марії Катерини Шодуар (de Chaudoir) (†1821) на полі №2, саркофаг Йоанни Баґгофвунд (поле №14) та родини Гаузнерів (поле №8), пам’ятник губернатору Галичини Францу фон Гауеру (Franz von Hauer) (†1822) на полі №7. У характерних для манери Антона Шимзера рисах виконаний надгробок “Леося” (поле №2). Його брат Йоганн Шимзер виконав пам’ятники на могилах М. Бауера та М. Шока (поле №5), Манугевичів (поле №14), А. Странської, Е. Ільського (поле №15) та багато інших.

Спадщина Пауля Ойтеле на Личакові нараховує 60 творів. До найкращих з них потрібно зарахувати пам’ятник Антону Шимзеру (поле №11), могилу родини Івановичів (поле №2), могилу сестер Облочинських (поле №50), пам’ятник Антону Тарновському (поле №14), надгробок подружжя Саравеллі (поле №7).

У 1896 р. на полі №1 фірмою Юліана Марковського за проектом Тадеуша Баронча поставлено пам’ятник Юліушу Ордону, польському повстанцю, герою оборони Варшави у 1831 р. Спорудження цього пам’ятника надало полю характеру пантеону. На цьому полі розташований також один із найкращих надгробків міжвоєнного періоду – гробівець родини Закрейсів і Трушковських (скульптори Ян Нальборчик (Nalborczyk) та Броніслав Солтис (Sołtys)).

Між каплицями Адамських та Бачевських починається одна з основних алей кладовища, яка охоплює всю територію цвинтаря і повертається до входу біля пам’ятника Северину Ґощинському. На її початку в ХХ ст. на полях №3, 4 і 5 та прилеглих до них утворився український меморіал Личакова. У 1933 р. тут встановлено пам’ятник українському письменнику Івану Франку (скульптор Сергій Литвиненко). Навпроти розташований пам’ятник Маркіяну Шашкевичу (†1843), основоположнику нової української літератури в Галичині, члену “Руської Трійці” (майстерня Генрика Пер’є) та Володимиру Барвінському, письменнику та публіцисту, громадському діячеві (скульптор Станіслав Левандовський).

Ліворуч поля №11 на початку головної алеї розташований пам’ятник пресвітеру Гавриїлу Костельнику (†1948) та гробниця Святоюрської капітули, де між іншими спочивають митрополити Спиридон Литвинович (†1869), Григорій Яхимович (†1863) та Юліан Сас-Куїловський (†1900).

Поетичний надгробок Юзефи Марковської у вигляді сплячої жінки, виконаний скульптором Юліаном Марковським у 1887 р., прикрашає поле №69. Монументальна “Гробница русских журналистов”, в якій поховані галицько-руські письменники та журналісти москвофільського напрямку, розташована на полі №72. Пам’ятний “Талергофський хрест”, символічна могила жертв австрійських репресій 1914–1918 рр., які пройшли Талерґоф – перший у світі концентраційний табір для мирного населення, – розташований на полі №60.

На початку поля №82 до 1990-х рр. стояв скромний безіменний пам’ятний знак – три хрести на братській могилі і напис “Вічна їм пам’ять”. У цій братській могилі поховані розстріляні в’язні тюрми №1 на вул. Лонцького. У 1995 р. тут встановлено новий пам’ятник (автор проекту Григорій Лупій) та пам’ятну дошку. Трохи нижче поля №82 стоїть стилізований під березу Стрілецький хрест. Приблизно на цьому місці були колись поховання стрільців та старшин Української Галицької Армії, які полягли в період Українсько-польської війни 1918–1919 рр. Хрест встановлений за ініціативою львівського “Меморіалу” у 1989 р. Розстріляні у тюрмі №2 на вул. Замарстинівській були поховані у могилі на її подвір’ї. У повоєнний період її зрівняли з землею. У 1990 р. останки замордованих в’язнів ексгумували, а в 1994 р. перепоховали на вільне місце військового меморіалу на вул. Мечнікова.

У липні 1944 р. в північній частині Личаківського цвинтаря, на місці так званих “городів Бондара”, було споруджено радянський військовий цвинтар для воїнів Червоної армії та підрозділів НКВС, які загинули в боях за Львів під час каральних експедицій проти УПА або померли від ран у військових шпиталях. Загалом, тут за період 1944–1950 рр. поховано 3491 особу. У 1974 р. військовий цвинтар, згідно проекту реконструкції (арх. Андрій Шуляр, В. Каменщик, скульптор В. Бойко), пристосовано під Меморіал воїнів збройних сил СРСР. Тоді окремі поховання ексгумували, а тлінні останки загиблих розташували обабіч головної алеї під плитами з червоного та чорного граніту. На плитах написи з прізвищами, переважно без дат.

Личаківський цвинтар включає ще два невеликі військові кладовища, які виникли за часів приналежності Львова до Австрії. Це кладовище ветеранів збройного антиросійського наступу польських патріотів у 1830–1831 рр., розташоване на полі №71, що займає ділянку 5 арів. У 1881–1916 рр. тут було поховано 47 учасників повстання. На Личаківському цвинтарі у різних місцях поховано близько 146 їхніх соратників. Після поразки Січневого повстання 1863–1864 рр. проти царської Росії ветерани створили низку організацій, які опікувалися його учасниками. Зокрема, за ініціативою Товариства взаємної допомоги учасникам Польського повстання 1863–1864 рр. у ІІ пол. 1890-х рр. на вершині Личаківського пагорба міська влада Львова виділила місце для поховання інсургентів (поле №40). Тут поховано 230 ветеранів цього повстання.

У південно-східній частині Личаківського цвинтаря розташований меморіал – Польські військові поховання 1918–1920 рр. Меморіал споруджений за проектом асистента Львівської політехніки Рудольфа Індруха (Indruch). Кладовище зазнало значних руйнувань під час Другої світової війни, остаточно ліквідоване в 1970-х рр. Відновлення цвинтаря розпочалося у 1990-х рр.

Поруч на полі №76 споруджується меморіал визвольних змагань українського народу. Проект виконаний авторським колективом у складі скульпторів Миколи Посікіри, Дмитра Крвавича, арх. І. Гавришкевича.

Пов'язані місця

Опис

Територія Личаківського цвинтаря – цвинтар cічневого повстання 1863/1864 рр

Перейти до повного опису
Опис

Територія Личаківського цвинтаря - Цвинтар "Орлят"

Перейти до повного опису
Опис

Територія Личаківського цвинтаря – цвинтар "Марсове поле"

Перейти до повного опису
Опис

Територія Личаківського цвинтаря – цвинтар "Залізної компанії"

Перейти до повного опису
Опис

Територія Личаківського цвинтаря – Австрійський військовий цвинтар

Перейти до повного опису
Опис

Територія Личаківського цвинтаря – військові поховання на ґрунті "Тарло"

Перейти до повного опису

Персоналії

Абель Марія Кароль Пер’є (Abel Maria Karol Perier) – львівський скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Анатолій Кос-Анатольський – український композитор, народний артист України, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
Андрій Шуляр (нар. 1918 р.) – український архітектор.
Антін Манастирський – український художник, живописець і графік.
Антон Павецький – редактор першої української газети “Зоря Галицька”.
Антон Шимзер (Antoni Schimser) – львівський скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Антоні Кужава – скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Артур Ґроттґер (Artur Grottger) – польський живописець, один із провідних представників романтизму в польському мистецтві, ілюстратор, рисувальник, автор циклу творів на тему Січневого повстання 1863–1864 рр.
Броніслав Мар’ян Солтис (Bronisław Marian Sołtys) – скульптор.
Валентин Подольський – львівський скульптор.
Василь Барвінський – син Олександра Барвінського, відомий композитор, політв’язень ГУЛАГу.
Василь Лукич (Левицький) – український письменник і громадський діяч, видавець, літературознавець, почесний член товариства “Просвіта”, дійсний член НТШ.
Василь Нагірний – український архітектор та громадський діяч кін. XIX – поч. XX ст., засновник багатьох товариств, у т.ч. “Товариства для розвою руської штуки”.
Вінцент Вітольд Еразм Равський (Wincenty Witold Erazm Rawski) – архітектор, скульптор, реставратор, історик мистецтва, живописець.
Володимир Барвінський – український громадський діяч, видавець, історик, соціолог, журналіст, письменник (літературні псевдоніми “Василь Барвінок”, “Ришмидинов” та ін.), перекладач.
Володимир Ґжицький – український письменник, публіцист, перекладач.
Володимир Івасюк – український композитор і поет, Герой України.
Володимир Шухевич – український громадський діяч, етнограф, педагог і публіцист, дійсний член НТШ.
Гартман Вітвер (Hartman Witwer) – львівський скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Григорій Кузневич – український скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Григорій Лупій – заслужений працівник культури України, перший директор Львівського історико-культурного музею-заповідника “Личаківський цвинтар”.
Григорій Тютюнник – український письменник, поет.
Григорій Яхимович – з 1864 р. Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський – предстоятель УГКЦ.
Денис Зубрицький – український історик, етнограф, архівіст, упорядкував низку львівських архівів.
Дмитро Крвавич – український скульптор і мистецтвознавець, лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1972).
Едмунд Яскульський – скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Еммануїл Мисько – львівський скульптор.
Євген Дзиндра – скульптор, один із перших майстрів і найбільш плідних авторів меморіальної пластики після Другої світової війни, вчився під керівництвом скульпторів Андрія Коверка та Яна Набольчука, виконав на Личакові більше 20 оригінальних робіт (стела на могилі о. Авреліана Андроховича, надгробок на могилі професора Іларіона Свєнціцького, пам’ятник на могилі Михайла Яцківа, надгробок з портретним зображенням брата скульптора – композитора Володимира Дзиндри та ін.).
Євген Прокопович – скульптор, працював на Личаківському цвинтарі.
Іван Баґенський – львівський архітектор, педагог.
Іван Вагилевич – священик УГКЦ, український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч, член “Руської Трійці”, один з авторів “Русалки Дністрової”.
Іван Крип’якевич – історик, академік АН УРСР, професор, директор Інституту суспільних наук АН України, автор низки підручників з історії України.
Іван Левинський – український архітектор, педагог, підприємець, громадський діяч.
Іван Труш – український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині.
Іван Франко – український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч.
Ілля Кокорудз – професор, спричинився до розвитку української школи, належав до українських товариств (НТШ, “Просвіта”, “Руський клуб” тощо).
Йоан-Баптіст Шимзер (Schimser) – львівський скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Йосип Стадник – актор, директор театру “Руська бесіда”.
Карл Бауер – університетський ботанік, який у 1856 р. впорядкував територію цвинтаря.
Лука Біганич – львівський скульптор.
Любомир Яремчук – львівський скульптор.
Люна Амалія Дрекслер (Luna Amalia Drexler) – скульпторка і малярка, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Марійка Підгірянка (справжнє ім’я – Марія Ленерт-Домбровська) – українська поетеса, більшість творів написані для дітей.
Марія Конопницька (Maria Konopnicka) – польська письменниця, поетеса, новелістка, літературний критик і публіцистка, автор творів для дітей і юнацтва.
Маркіян Шашкевич – основоположник нової української літератури в Галичині, член “Руської Трійці”.
Микола Посікіра – львівський скульптор.
Микола Шраг – український економіст і громадсько-політичний діяч, заступник голови Української Центральної Ради, професор Львівської політехніки.
Мирон Зарицький – український математик, професор Львівського державного університету, дійсний член НТШ.
Михайло Яцків – український поет, представник “Молодої музи”.
Олекса Новаківський – український живописець і педагог.
Олександр Барвінський – видатний педагог і літератор, історик, член австрійського парламенту.
Олена Степанівна (Степанів) – хорунжа УСС і УГА, історик, письменниця.
Ольга з Хоружинських – дружина Івана Франка.
Пауль Ойтеле (Paul Eutele) – львівський скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Петро Дзиндра – львівський скульптор.
Петро Інгульський – журналіст, публіцист, видавець, редактора журналу “Жовтень”.
Петро Карманський – український поет, перекладач, представник “Молодої музи”.
Петро Кулик – скульптор, працював на Личаківському цвинтарі.
Роман Сушко – військовий і політичний діяч, поручник УСС, співорганізатор і полковник Січових Стрільців, крайовий комендант УВО, співзасновник ОУН, командир “Легіону Сушка” (псевдоніми: “Сич”, “Кіндрат”).
Рудольф Індрух (Rudolf Indruch) – архітектор, інженер, капітан Війська польського.
Соломія Крушельницька – українська оперна співачка, педагог.
Спиридон Литвинович – з 1860 р. Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський – предстоятель УГКЦ.
Станіслав Казимир Островський (Stanisław Kazimierz Ostrowski) – скульптор-модерніст, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Станіслав Людкевич – український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, дійсний член НТШ.
Станіслав Щепановський (Stanisław Szczepanowski) – польський економіст, інженер, хімік, нафтовий підприємець, громадський діяч, публіцист, політик.
Тадеуш Блотницький (Tadeusz Błotnicki) – скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Теодозія Бриж – скульпторка, працювала на Личаківському цвинтарі.
Тит Тхуржевський – керівник цвинтаря у 1856 р.
Томаш Дикас (Tomasz Dykas) – польський скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Францішек Яворський (Franciszek Jaworski) – польський історик, журналіст, публіцист, письменник, архіваріус і колекціонер, один із найталановитіших дослідників і популяризаторів історії Львова і міст Галичини.
Ципріян Ґодебський (Cyprian Godebski) – скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Юліан Марковський – онук скульптора Йоана-Баптіста Шимзера, львівський скульптор, на Личаківському цвинтарі багато його робіт.
Юліан Октавіан Захарієвич (Julian Oktawian Zachariewicz) – львівський архітектор, засновник і організатор Львівської архітектурної школи, яка визначала архітектурне обличчя Львова ІІ пол. XIX – поч. ХХ ст.
Юліан Сас-Куїловський – з 1899 р. Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський – предстоятель УГКЦ.
Юліан-Юрій Дорош – один із перших кінематографістів Галичини.
Юліуш Константи Ордон (Juliusz Konstanty Ordon) – учасник Польського повстання 1830–1831 рр., один із організаторів оборони Варшави у 1831 р., офіцер Війська Польського.
Яків Чайка – скульптор, працював на Личаківському цвинтарі.
Ян Юліуш Нальборчик (Jan Juliusz Nalborczyk) – львівський скульптор і педагог.

Інтерв'ю

Джерела

1. A. Medyński, Przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim (Lwów, 1937).
2. B. Prendkówna, 150 lat historii cmentarza Łyczakowskiego, Przegląd Krajoznawczy, 1938, №12.
3. Dziennik literacki, 1863, №47.
4. Dziennik Polski, 1867, №82.
5. Ilustrowany przewodnik po Lwowie i powszechnej wystawie krajowej (Lwów, 1894).
6. J. Białynia-Chołodecki, Cmentarzyska i groby naszych Bogaterów z lat 1794–1864 na terenie Wschodnej Małopolski (Lwów, 1928).
7. J. Białynia-Chołodecki, Żelazna Kompania, Kronika Powszechna, 1913, №48.
8. J. Markowski, Cmentarz Łyczakowski (Lwów, 1890).
9. J. Wiczkowski, Lwów, jego rozwój i stan kulturalny (Lwów, 1907).
10. Kurier Lwowski, 1888.
11. Kurjer Lwowski, 1890, №254.
12. Kurіer Lwowski, 1886, №174.
13. Kurіer Lwowski, 1898, №327.
14. M. Baczyńska, Przewodnik po cmentarzach lwowskich Łyczakowskim i Janowskim (Lwów, 1937).
15. M. Orłowicz, Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta (Lwów–Warszawa: Zjednoczone zakłady kartograficzne i wydawnicze tow. naucz. szkół. średn. i wyż. s. a., 1925).
16. M. Rolle, Lwowska Boża rola, Gazeta lwowska, 1930, №256.
Miasto Lwów w okresie samorządu 1870–1895 (Lwów: Z drukarni W. A. Szyjskiego, 1896).
17. S. Nicieja, Łyczaków. Сmentarz Łyczakowski we Lwowie (Wrocław, 1989).
18. М. Голубець, Личаківський цвинтар у Львові, Діло, №232, №233.
19. М. Голубець, Пантеон Галицької землі, Діло, №236, №237.
20. J. Biriulow, Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku (Warzszawa, 2007).
21. S. Schnür-Pepłowski, Obrazy z przeszłości Galicyi i Krakowa (1772–1858), T. II (Lwów, 1896).
22. Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających, T. I, II.


Автор опису – Христина Харчук
Редактор – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення

Пов'язані відео