Просп. Свободи, 28 – Oперний театр

Монументальна споруда оперного театру замикає перспективу центрального проспекту Львова — просп. Свободи. Зведена у стилі історизму в дусі так званого віденського "неоренесансу". Симетрична об’ємно-планувальна структура будинку характерна для європейської академічної архітектури ХІХ ст.

Театр побудований із цегли та каменю, з використанням металевих конструктивних елементів, тинькований,  у плані має форму витягнутого прямокутника. Фундамент стрічковий залізобетонний (поруч із руслом ріки Полтва, взятим у підземний колектор).

Фасади будівлі декоровані з використанням принципів ордерної класичної архітектури. Горизонтальні смуги карнизів ділять будівлю на три яруси. Нижній ярус рустований, акцентований на чільному фасаді трьома порталами. Другий ярус містить аркові лоджії, розділені спареними коринтськими колонами, на крайніх композиційних осях розміщено ніші з алегоричними фігурами: "Комедія" з маскою та "Трагедія" зі стилосом в руках. Авторами цих скульптур були скульптори Антоній Попель (Antoni Popiel) і Тадеуш Баронч (Tadeusz Barącz). Антревольти арок лоджій декоровані алегоричними фігурами: праворуч — "Поезія" і "Музика", у центрі — "Слава" і "Фортуна", ліворуч — "Комедія" і "Трагедія", автором яких був скульптор Станіслав Вуйцик (Stanislaw Wójcik).

Фасад увінчаний розвиненим аттиком із п’єдесталом і трикутним фронтоном. П’єдестал декорований кам’яними статуями муз авторства скульпторів Антонія Попеля, Юліана Марковського (Julian Markowski), Тадеуша Вишневецького (Tadeusz Wiśniowiecki), Юліуша Белтовського (Juliusz Bełtowski). Між цими фігурами — дві горельєфні композиції "Данина поезії" (ліворуч) та "Гомер декламує свої поезії" (праворуч). У тимпані фронтону — дев׳ятифігурна горельєфна композиція "Радощі і страждання життя" (скульптор Антоній Попель). Ці фігури майже триметрової висоти виконані з гідравлічного вапна з домішкою цементу та прикріплені залізними анкерами до стіни і карнизів. Фронтон завершений трьома акротеріями — шестиметровими бронзовими статуями. У центрі  — "Слава" (з позолоченою пальмовою гілкою), зліва на п'єдесталі — "Комедія і Драма", справа — "Музика". Автором цих статуй був скульптор Петро Війтович.

Частину скульптурного декору будівлі за рисунками Ґорґолевського виконав скульптор Едмунд Плішевський (Edmund Pliszewski). Це, зокрема, гербові щити, частина з яких розміщена на п’єдесталі аттика. Таблички на цих щитах мали містити написи з прізвищами найзнаменитіших артистів, які грали у театрі. Поряд на цьому самому п’єдесталі на чільному фасаді встановлено два картуші з гербами Львова, яких тримають статуї хлопців.

Будівлю завершує масивний купол з люкарнами та світловим ліхтарем. Із боків купола розміщено бронзові скульптурні групи: сидячі фігури згруповані навколо ліри та лебедя, що символізують музику. Їх виконав Едвард Подгурський (Edward Podgórski) за моделями Петра Війтовича на фабриці А. Бешорнера у Відні.

Внутрішній декор театру включає позолоту, мармур, декоративні розписи і скульптуру. Ядро внутрішньої планувальної структури — чотириярусна театральна зала (розрахована на 1800 глядачів), яка за формою нагадує ліру. Зала складається з партеру, оточеного з обох боків ложами, двох балконів із ложами та третього балкону, до якого ведуть окремі сходи; передбачено окремі входи з бічних фасадів споруди. Всього лож 44, одна з них — поряд з авансценою — призначалася для цісаря і була обладнана окремим входом, проте Франц Йосиф І так ніколи і не побував у Великому міському театрі. Далі розміщений потужний призматичний блок сцени, над яким ззовні надбудований купол. Зала і сцена оточені з обох боків коридорами, вздовж яких розташовані ряди службових приміщень. Фронтальну частину інтер’єру будівлі займає вестибюль, двоярусне фойє та два симетрично розташовані марші парадних сходів.

Окрасою сцени є декоративна завіса "Парнас" (1900 р.) — робота відомого у Європі живописця Генрика Семирадського (Henryk Siemiradzki), яка зображає алегоричне трактування сенсу людського життя у постатях Парнасу. Для зручності глядачів художник просив дирекцію театру надрукувати тлумачення картини.

Скульптурний декор залу був виконаний під керівництвом Петра Гарасимовича. У цій роботі також брали участь Петро Війтович, Едвард Подґурський, Джованнi Джованетті (Giovanni Giovanetti) та учні Львівської художньо-промислової школи.

Над авансценою вміщено скульптури крилатого Генія та богині Мистецтв авторства Петра Війтовича, які тримають герб міста Львова та лаврову гілку. Стелю театральної зали прикрашає круглий плафон розписаний під керівництвом Станіслава Рейхана (Stanisław Rejchan), який був також автором плафону "Апофеоз Слави" над авансценою. Простір довкола люстри над театральним залом поділено на десять секторів. У кожному з них поміщені алегоричні жіночі постаті: повернута до центру сцени "Грація" (автор Едвард Мирон Піч (Edward Miron Pietsch), праворуч від неї — "Правда", з люстерком (Тадеуш Попель), далі по колу — "Ілюзія", з мильною бульбашкою (Антоній Стефанович (Antoni Stefanowicz), "Невинність" (Тадеуш Попель), "Вакханка" (Станіслав Качор-Батовський (Stanisław Kaczor-Batowski), "Натхнення" (Олександр Августинович (Aleksander Augustynowicz), "Драма" (Людомир Кьолер (Ludomir Kӧhler), "Критика", з нагайкою (Тадеуш Рибковський (Tadeusz Rybkowski), "Танець" (Зиґмунт Розвадовський (Zygmunt Rozwadowski), "Музика" (Олександр Августинович). По колу встановлено також гіпсові барельєфи 10-ти знаменитих польських акторів кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Також багато оздобленим різнокольоровим мармуром, позолотою, декоративними розписами і скульптурою вестибюль театру. Центральні сходи з вестибюлю ведуть до театральної зали, портал входу якої прикрашений скульптурами з білого мармуру: Петра Війтовича "Комедія" і "Трагедія"; барельєфом Зиґмунта Ґорґолевського, створеним у 1907 р. Юліушем Белтовським. Під плафоном вестибюлю розміщені 12 полотен — алегорій пір року, різних мистецтв та професій, створених різними художниками під керівництвом Тадеуша Попеля. Серед них "Символи львівського міщанства" (Тадеуш Рибковський), "Весна" (Тадеуш Попель), "Селянство" (Зиґмунт Розвадовський), "Літо" і "Лицарство" (Тадеуш Рибковський), "Скульптура" і "Осінь" (Тадеуш Попель), "Наука і мистецтво" (Марцелій Гарасимович), "Зима" (Тадеуш Попель), "Малярство" і "Новітня музика" (Домази Котовський (Domazy Kotowski), "Старовинна музика" (Валеріан Крицінський).

У нішах було встановлено бюсти польських поетів Яна Кохановського (Jan Kochanowski), Адама Міцкевича (Adam Mickiewicz), Іґнатія Красінського (Ignacy Krasiński) та Юліуша Словацького (Juliusz Słowacki). Після реставрації у 1984 р. залишився лише Адам Міцкевич, інших забрали, встановивши на їх місця погруддя Тараса Шевченка, Івана Франка та Олександра Пушкіна.

З другого поверху вестибюлю є вхід до фойє (дзеркального залу), яке прикрашають чотири жіночі алегоричні скульптури Петра Війтовича (над архівольтами входів до бічних залів) — "Любов", "Заздрість", "Пиха" (з люстерком в руках) та "Материнство". Окрім того, є багато декоративних скульптур та барельєфів авторства Петра Гарасимовича.

У нішах над дзеркалами стояли раніше погруддя польських композиторів Фридерика Шопена, Станіслава Монюшка (Stanisław Moniuszko), Юзефа Ельснера (Józef Elsner), Кароля Курпінського (Karol Kurpiński). У 1984 р. їх замінили бюстами композиторів Миколи Лисенка, Семена Гулака-Артемовського, Петра Чайковського та Михайла Глінки. Панно на стелі ("Танець", "Поезія", "Музика") виконав Станіслав Дембіцький, який також намалював чотири квадратні алегоричні картини під стелею фойє: "Любов", "Ненависть" (жінка з мечем), "Справедливість" (з терезами), "Мудрість" (з паперовим сувоєм).

Під його керівництвом художники Юліуш Зубер (Juliusz Zuber), Олександр Августинович, Станіслав Качор-Батовський створили вісім картин, що представляють твори польської драматургії, популярні наприкінці ХІХ ст. — "Краков'яки і гуралі" Войцеха Богуславського, "Верховинці" Юзефа Коженьовського (Józef Korzeniowski), "Відправа грецьких послів" Яна Кохановського, "Помста" Олександра Фредра, "Балладина" Юліуша Словацького, "Барбара Радивиллівна" Алойзи Фелінського (Alojzy Feliński), "Фірцик в зальотах" Францішека Заблоцького (Franciszek Zabłocki) та "Гальку" Станіслава Монюшка. У центрі зали в 2002 р. встановлено бронзову скульптуру Патронки театру, видатної української співачки Соломії Крушельницької (1873–1952).