...

Мітинг 1 травня 1905 року у Львові

ID: 20

У липні 1889 р. Паризький Конгрес ІІ Інтернаціоналу вирішив відзначати 1 травня як День солідарності трудящих. Таким чином, робітники в Європі та Північній Америці вперше почали відзначати 1 травня у 1890 р. Демонстрація цього дня відбулася і у Львові. У період до Першої світової війни відбулося 16 мітингів, наймасовішим став мітинг 1905 року.

Історія

Масовості події у 1905 році частково сприяла тепла і сонячна погода, частково — революційна ситуація у Російській імперії. Варто зауважити, що у Львові маніфестація мала виразне пропольське та антиросійське спрямування. Зокрема, на одному із транспарантів містився напис "Слава полеглим у боротьбі з царатом" ("Chwala poleglym w walce z caratem"). Промови, які виголошували на мітингу, торкалися не лише захисту класових інтересів (впровадження 8-годинного робочого дня, загального виборчого права, братерства народів), а й можливості відродження Речі Посполитої на руїнах царської імперії. Ввечері, 1 травня 1905 року, для охорони російського консула були задіяні кілька десятків поліцейських і військові з 80-го піхотного полку.

 

Опис події з локалізацією

Центральною подією святкування 1 травня 1905 року було проведення мітингу, скликаного Соціал-демократичною партією на площі Ґосєвського (тепер частина  вулиці Тершаковців). Тут спорудили трибуну, яку прикрасили червоним транспарантом. На ньому було написане гасло "Пролетарі всіх країн об'єднуйтеся!" польською мовою ("Proletaryusze wszystkich krajów lączciecię!"). На паркані сусіднього будинку був встановлений транспарант із закликом "Геть з царатом!" ("Precz z caratem!"). Збори розпочалися близько 10 години ранку співанням робітничих пісень, зокрема виконувалися "Травнева пісня" ("Pieśń majowa") і "Марсельєза" ("Marsylianka"). Після цього лідери лівого руху Юзеф Гудец (Józef Hudec), Микола Ганкевич та інші виголосили промови перед зібранням чисельністю 10-15 тис. осіб (за різними оцінками).

Після виконання гімну польського пролетаріату"Червоний прапор" ("Czerwony sztandar") учасники рушили в похід із транспарантами: "Хай живе вільна, незалежна польська республіка" ("Niech żyje wolna, niepodległa republika polska"), "Хай живе Русь і Україна" ("Niech żyje Ruś i Ukraina"), "Геть з царатом" ("Precz z caratem") тощо.

Мітинг закінчився святковою ходою близько 10 тисяч осіб вулицями Кохановського (сучасна вулиця Левицького), Баторія (тепер Князя Романа), площею Маріацькою (сучасна Міцкевича), вулицею Кароля Людвіка (тепер проспект Свободи) до площі перед Міським театром, (тепер оперний театр).

Після полудня відбулися народні забави в парку на Високому Замку ("na polance pod Kopcem"), які тривали орієнтовно до 8 години вечора. Цього ж вечора група молоді, яка брала участь у забавах, вирушила до центру міста. На вулиці Краківській зчинилася паніка, почали замикатися магазини, оскільки власники очікували заворушень. На площі Ринок більшу частину молоді зупинила поліція, лише незначній частині "вдалося дістатися" до традиційного проведення зборів — сучасній площі Міцкевича. За опір владі було арештовано двох студентів, яких відпустили одразу після складання протоколу.

Пов'язані історії

Пов'язані місця

Опис

Просп. Свободи

Детальніше про місце
Опис

Просп. Свободи, 28 – Oперний театр

Детальніше про місце
Опис

Вул. Високий Замок – парк "Високий Замок"

Детальніше про місце

Персоналії

Микола Ганкевич (1869-1931) — політичний та профспілковий діяч, лідер лівого руху, перший голова і засновник Української Соціал-Демократичної Партії (УСДП).
Юзеф Гудец (Józef Hudec, 1863-1915) — лідер лівого руху.

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 350/1/2459.
2. ДАЛО 350/1/2852.
3. Центральний державний історичний архів у м. Львів (ЦДІАЛ) 146/8/443.
4. "1 maja", Gazeta Lwowska, 1905, №99, s. 3
5. "Pierwszy maja", Gazeta Narodowa, 1905, №100, s. 1
6. "Święto robotnicze", Kurjer Lwowski, 1905, №120, s. 1
7. Wiek Nowy, 1905 (03.05)
8. Галичанинь, 1905, (21.04 (04.05))
9. Pierwszy Maj we Lwowie (Lwow, 1890), 39.
10. Володимир Кубійович, Енциклопедія українознавства (Париж, Нью-Йорк: "Молоде Життя", 1954–1989).
11. Ярослав Ісаєвич, Микола Литвин, Феодосій Стеблій (ред.), Історія Львова, т. 2, (Львів: "Інститут українознавства ім. І. П. Крип'якевича НАНУ" – "Центр Європи", 2007), 559.
12. Борис Мельник, Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ–ХХ століття (Львів: "Світ", 2001).

Автор — Назар Кісь
Літературна редакторка — Юлія Павлишин