Пл. Ринок, 01 – будинок ратуші

ID: 291

Будівлю зводили у 1827–1835 рр. архітектори Алоїз Вондрашка, Єжи Ґлоґовський, Йозеф Маркль і Франц Трешер. У 1849–1851 рр., після пожежі, проведено відбудову за проектом Йогана Зальцмана. Її вежа належить до найпомітніших акцентів панорами Львова, є візуальним символом міста. Стиль — типовий для австрійських адмінбудівель 1830–1840-х рр. Сьогодні тут розміщена Львівська міська рада.

Історія

Будівля на пл. Ринок, 1 — теперішня домівка Львівської міської ради — споруджувалася на місці старої ратуші, історія якої сягає ХІV ст., а також групи колишніх кам'яниць т.зв. "середринкового" кварталу.

Стара львівська ратуша, яку впродовж віків неодноразово добудовували і перебудовували, під кінець ХVІІІ ст. перебувала у аварійному стані. Частину будівлі у 1801 р. довелося розібрати через загрозу обвалу. Після цього австрійська адміністрація Львова ініціювала розробку проектів нового будинку, який мав би замінити руїну (Jaworski, 1907, 13, 68-70; Вуйцик, 1991, 29).

У архівних фондах збереглися відповідні архітектурні плани 1820-х рр. із підписами урядників, які їх опрацьовували: Антона Марішлера (Anton Marischler), Фр. Хріштана (Fr. Chrischtan) та Антона Штайнкелера (AntonSteinkeler) (ЦДІАЛ 742/1/1414:1-6; 1416:1-3; 1417:1; 1418:1-2). Ці проекти передбачали прибудову нового будинку до давньої восьмикутної у плані вежі, яка залишилася від старої ратуші. Ця вежа була споруджена будівничим Андреасом Бемером (Bemer) на початку ХVІІ ст., за часів бургомістра Мартина Кампіана (Łoziński, 1901, 96; Вуйцик, 1991, 29).

Однак, реалізувати такий задум не судилося: 14 липня 1826 р., під вечір, "кампіанівська" вежа зненацька обвалилася. За інформацією Францішека Яворського, обвал відбувся через послаблення фундаментів саме в той момент, коли офіційна технічна комісія завершила її огляд і складала на місці протокол із висновком про задовільний стан старої будівлі. Жертвами цієї катастрофи стали восьмеро осіб, які загинули під уламками (Jaworski, 1907, 70-73).

Після цієї трагічної події проект нової ратуші зазнав кардинальної переробки. В остаточному варіанті він передбачав не лише зведення цілком нової вежі, але й збільшення розмірів будинку удвічі за рахунок використання прилеглої території "середринкового" кварталу, з ділянками 11 старих кам'яничок і провулком "багатих крамів" на півночі, та кордегардії, розташованої зі сходу (Jaworski, 1907, 51-53; Капраль, 2003, карта 1).

Великий архітектурно-будівельний проект, яким був проект нової ратуші у Львові, найчастіше обумовлює колективний характер авторства. І, як часто буває в таких випадках, різні дослідники називають різні імена архітекторів-проектантів. Так, Францішек Яворський, автор детальної монографії, присвяченої львівській ратуші, приписує виконання її проекту двом особам: уряднику "дирекції будівництва" Йозефу Марклю (JosefMarkl) та міському будівничому Францу Трешеру (FranzTrescher) (Jaworski, 1907, 76). На деяких архівних планах фігурують особисті підписи Маркля (ЦДІАЛ 742/1/1426:1-3; 1427:1-4).

Проте, згодом відомий львівський дослідник Тадеуш Маньковський (TadeuszMańkowski) назвав двох інших працівників дирекції будівництва, у числі співавторів поряд із Йозефом Марклем: архітектора Єжи (Юрія) Ґлоґовського (JerzyGłogowski) та Алоїза Вондрашку (AloisWondraschka). Посилаючись  на віденську публікацію 1836 р., Маньковський стверджував: "Ближчою до правди... є інша інформація, що Маркль спільно з Алоїзом Вондрашкою і під керівництвом Ґлоґовського брав участь у будові львівської ратуші та її вежі між 1828 і 1835 р."(Mańkowski, 1923, 13). Дійсно, на  архітектурних планах нової ратуші бачимо і підписи Ґлоґовського (ЦДІАУЛ 742/1/1422:1-2; 1423:1; 1424:1).

Узагальнюючи попередні атрибуції, Володимир Вуйцик включив у групу співавторів будинку ратуші усіх вищезгаданих архітекторів: Вондрашку, Маркля, Трешера і Ґлоґовського (Вуйцик, 1991, 29).

Після затвердження проекту розпочали будівельні роботи. 21 жовтня 1827 р. відбулася церемонія освячення наріжного каменя. Подальше будівництво тривало 8 років. Спочатку спорудили південну секцію будівлі з головним фасадом. Пізніше почалися роботи на північній ділянці, де поступово розбирали останні "середринкові" кам'яниці ("ще близько 1830 року, коли збудовано вже фронтальне крило нової ратуші, деякі з цих кам'яничок стояли..."). Освячення нової ратуші провели 2 жовтня 1835 р. (Jaworski, 1907, 69-70, 76, 80).

Однак, вже за недовгий час — після революційних подій 1848 р. — новобудова вимагала масштабної реконструкції. У Львові революція завершилася бомбардуванням, вчиненим 2 листопада 1848 р. австрійським військом під командою генерала Вільгельма Фрідріха фон Гаммерштайна (von Hammerstein). Вранці того дня у будинок поцілили кілька снарядів, і "велетенський стовп вогню здійнявся над ратушею з боку прохідної кам'яниці Андреолліі вулиці Краківської" (Jaworski, 1907, 83). Полум'я вдалося остаточно загасити лише 8 листопада завдяки енергійним заходам, координатором яких був інспектор міського будівництва Йоган Зальцман (JohannSalzmann). Наступна відбудова 1849–1851 рр. здійснювалася за проектом того ж Зальцмана, а роботами на будівельному майданчику керував будівничий Вільгельм Шмідт (WilhelmSchmidt).

Йоган Зальцман вніс деякі помітні зміни в архітектуру реконструйованого будинку. Зокрема, архітектор вирішив не відновлювали купол над вежею, тож вона врешті отримала пласке завершення з оглядовою терасою. Ступінчасті аттики на фасадах були замінені трикутними фронтонами. На вежі замість знищеного годинника встановили новий, доставлений з фабрики Вільгельма Штіле під Віднем (Jaworski, 1907, 93).

Згодом будинок під №1 на львівському Ринку неодноразово ставав об'єктом критики як пам'ятка габсбурзької бюрократичної архітектури. Певний час міська влада розмірковувала над проектами його кардинальної перебудови, які, на щастя, не були реалізовані. У міжвоєнний період проведено реконструкцію зали засідань, яка отримала залізобетонне перекриття.

У 1881 р. на честь приїзду імператора Франца-Йосифа I головний вхід до ратуші був оздоблений алегоричною скульптурною групою авторства Леонарда Марконі (Marconi), яка не збереглася (ДАЛО 2/4/1154:129-130). Сьогодні центральний вхід фланкують скульптури левів зі щитами, виконані у 1940 р. скульптором Євгеном Дзиндрою.

Нова львівська ратуша була свідком багатьох історичних подій. Хоча за модерної доби головний осередок міського життя Львова пересунувся з пл. Ринок на захід, на територію Гетьманських валів, цей будинок завжди був і донині залишається одним із найвиразніших символів міста і місцем постійного перебування муніципальної влади.

Пов'язані історії

Архітектура

Львівська ратуша, споруджена упродовж 1827–1835 рр., стоїть на місці своєї попередниці — старої ратуші, побудованої за пізнього середньовіччя і ранньомодерної доби, яка у давнину займала південну половину ділянки нового будинку. Північна частина ділянки утворилася з парцель колишніх "середринкових"  кам'яниць.

Новий будинок ратуші проектувався як виокремлена будівля, вільно розташована у центрі пл. Ринок. Його масивний корпус домінує над історичною забудовою Ринку, що згодом неодноразово давало привід для критики. Наприклад, Францішек Яворський писав про ратушу як про "бридкий чотирикутник, з вежею у формі комина... придавила львівська ратуша перш за все сам ринковий майдан, якому раптом забракло повітря..."(Jaworski,  1907, 78).

Будинок — чотириповерховий, під дахом пізніше обладнали ярус мансардних приміщень. Плану має форму правильного прямокутника, розмір по периметру — 78х58 м (Jaworski, 1907, 78). Призматичний корпус має чотири симетричні фасади, з класицистичним декором. Фасади розділено карнизами, прокладеними над 1-им та 3-ім поверхами, в композиції переважають горизонтальні членування. На пристінках і південному ризаліті компонуються ряди пілястр. Вікна 2-го поверху виділені трикутними сандриками, на пристінках і ризаліті — півкруглими завершеннями. Вежу та фасади на рівні 1-го поверху оформлені французьким рустом. В опорядженні застосований аскетичний декор пізнього класицизму, типовий для австрійських адміністративних будівель 1830–1840-х рр.

Роль південного фасаду як головного акцентована виступом ризаліту з великими півциркульними вікнами сесійної залиі трикутним фронтоном. Ризаліт спирається на портик із аркадою, під якою розташований портал головного входу. Перед аркадою вхід фланкують дві скульптури, які зображують левів зі щитами (автор — Євген Дзиндра). На західному фасаді також виступає портик, завершений на рівні 2-го поверху балконною терасою.

До західного тракту будинку ратуші добудовано триярусну квадратну в плані вежу висотою 65 м (Jaworski, 1907, 77) з годинником, встановленим у верхньому ярусі. Над вежею влаштована оглядова тераса, до якої ведуть внутрішні сходи.

У центрі масивного будинку міститься замкнене прямокутне подвір'я, охоплене чотирма трактами корпусу, з виступом вежі на західній стороні, блоком вхідних сіней і головної сходової клітки — на південній, та в'їздом через браму північного фасаду.

За інформацією Францішека Яворського, на 1835 р. у новій ратуші налічувалося "156 покоїв і 9 більших зал" (Jaworski, 1907, 78). Згодом відбулися деякі внутрішні перебудови, але загалом об'єкт зберіг планування середини ХІХ ст. Довгі сполучені коридори, прокладені всередині корпусу паралельно периметру, забезпечують циклічну комунікацію на кожному з поверхів. Уздовж коридорів розташовані ряди службових кабінетів та інших приміщень. У південному блоці влаштована центральна сходова клітка, прилегла до вхідних сіней. Дві допоміжні сходові клітки розміщені у західному та східному блоках.

Планувальна структура львівської ратуші є типовою для адміністративних будівель ХІХ ст. Найважливіші у функціональному відношенні кімнати розміщені на 2-му поверсі: тут розташована велика сесійна зала, кабінет мера та офіси фракцій, представлених у міській раді.

Персоналії

Андреас Бемер (Andreas Bemer) — будівничий, на поч. ХVІІ ст. звів готичну вежу львівської ратуші.
Алоїз Вондрашка (Alois Wondraschka) — архітектор, співавтор проекту ратуші.
Вільгельм Фрідріх фон Гаммерштайн (Wilhelm Friedrich von Hammerstein) — генерал, під командуванням якого 2 листопада 1848 року австрійське військо бомбардувало Львів.
Ґеорґ Ґлоґовський (Georg Glogowski, Jerzy Głogowski) — архітектор, співавтор проекту ратуші.
Євген Дзиндра — скульптор, автор левів при центральному вході до ратуші.
Йоган Зальцман (Johann Salzmann) — архітектор, інспектор міського будівництва Львова.
Мартин Кампіан — бургомістр Львова.
Антон Марішлер (AntonMarischler) — співавтор проекту ратуші 1820-х рр.
Йозеф Маркль (Josef Markl) — львівський архітектор, займався будівництвом львівської ратуші.
Франц Трешер (Franz Trescher) — архітектор, співавтор проекту ратуші.
Фр. Хріштан — співавтор проекту ратуші 1820-х рр.
Антон Штайнкелер (Anton Steinkeler) — співавтор проекту ратуші 1820-х рр.
Вільгельм Шмідт (Wilhelm Schmidt) — архітектор.
Вільгельм Штіле — власник фабрики годинників під Віднем

Організації

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/4/1154.
2. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ) 742/1/1414.
3. ЦДІАЛ 742/1/1416.
4. ЦДІАЛ 742/1/1417.
5. ЦДІАЛ 742/1/1418.
6. ЦДІАЛ 742/1/1422.
7. ЦДІАЛ 742/1/1423.
8. ЦДІАЛ 742/1/1424.
9. ЦДІАЛ 742/1/1426.
10. ЦДІАЛ 742/1/1427.
11. Вуйцик Володимир, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові, (Львів: Каменяр, 1991).
12. Капраль Мирон, Національні громади Львова XVI–XVIII ст.: соціально-правові взаємини, (Львів: Піраміда, 2003).
13. Jaworski Franciszek, Ratusz lwowski: Z 21rycinami w tekscie,(Lwów, 1907, reprint 1990) [Biblioteka Lwowska, t. 1].
14. Mańkowski Tadeusz, Początki nowożytnego Lwowa w architekturze (Lwów, 1923).
15.  Łoziński Władysław, Sztuka lwowska w XVI s XVII wieku: Architektura i rzeźba, (Lwόw: Księgarnia Altenberga, 1901).


Автор опису — Ігор Жук
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення