Вул. Винниченка, 1 – житловий будинок

Архівна справа будинку за сучасною адресою вул. Винниченка, 1 (ДАЛО 2/2/3444) фіксує випадки з його історії починаючи із 1850-х коли його власниками були Анна і Станіслав Родкєвичі (Anna i Stanisław Rodkiewicz). Проте він збудований раніше. У списку пам'яток архітектури Львова як дата будівництва вказаний 1833 рік (Постанова Львівського облвиконкому №381 від 05.07.1985). На картах міста він з'являється з 1844 року, абрис його плану сьогодні практично ідентичний із тим що позначений на кадастровому плані 1849 року. У 1877 році половиною нерухомості стала володіти графиня Анна Скарбек, теж відома як Станіслава з Вітвіцьких (ДАЛО 2/2/3444:11). Вулиця Винниченка у ХІХ столітті спершу називалася Панською (нім. Herren Gasse/ пол. Pańska), а 1871 року її перейменували на вулицю Чарнецького. Адреса будинку була незмінною з часу будівництва і до 1939: конскрипційний №869 ¼.

Будинок спорудили у стилі класицизму, його зовнішній вигляд не зазнав значних перебудов до сьогодні. Кілька разів змінилися вікна і дах. 1871 року з введенням вимоги що покрівлі мають бути виключно вогнетривкими, власники цього будинку (як і більшість тогочасних львів'ян), зіткнулися з необхідністю замінити старе ґонтове покриття. У 1874 році магістрат оштрафував Анну і Станіслава Родкєвичів, адже вони самовільно поремонтували велику частину свого даху, що заборонялося (ДАЛО 2/2/3444:9). Заміна покрівлі на бляшану була пов'язана із значними коштами, і у 1880 році Анна Родкєвич звернулася до магістрату за дозволом відкласти заміну. У липні 1885 року під керівництвом Яна Добровольського (Jan Dobrowolski) здійснювався ремонт будинку. Хоча масштаб і характер робіт невідомий,  можна припустити що саме тоді ґонтова покрівля була замінена на бляшану (ДАЛО 2/2/3444:17).

Будинок Товариства купців

Товариство купців та торговельної молоді — найстаріше товариство у Львові, у червні 1892 року придбало будинок на вул. Чарнецького, 1. До того вони містилися у винайнятих кімнатах на вул. Личаківській, 3 та у інших локаціях. Як стверджує преса, Товариство придбало цю кам'яницю у графині Скарбек за власні кошти, а ініціював це заступник директора Юліан Шаєр (Julian Schajer/Szajer). У будинку розмістили бібліотеку, читальню, ігрову залу, тут стали проводити презентації та лекції, та ін. До відкриття будинку 8 грудня 1892 року (у 219 річницю заснування Товариства), жінки організовані дружиною Юліана Шаєра, зібрали кошти та замовили фігуру Діви Марії для будинку. Двометрову фігуру виконав відомий львівський скульптор Леонард Марконі, її встановили у ніші (замурованому вікні) на наріжнику будинку на 3 поверсі (Biriulow, 2007, 153; "Po 219 latach", Dodatek do №340 Kurjera Lwowskiego, 1892, 1). Сьогодні тут встановлена нова фігура.

Ймовірно, через нестачу коштів Товариство не мало змоги повноцінно адаптувати будинок до своїх потреб, зокрема у пресі повідомляється про брак достатнього приміщення і про критику членами Товариства купівлі цього будинку ("Towarzystwo młodzieży handlowej", Dodatek do №91 Kurjera Lwowskiego, 1895, 2).

У 1892-1894 роках у будинку з'явилася цукерня Д. Кнаппа, з 1904 року її замінила кав'ярня "Сецесія" (Бірюльов, 1995, 14). Також на початку ХХ століття тут орендували приміщення виховно-науковий заклад Марії Заґурської та ін.

1911 року Товариство купців взялося за реконструкцію будинку. Старий проїзд у центрі східного фасаду використали для розширення приміщень, а невеликий магазин справа колишнього в'їзду переобладнали на вхідні сіни якими вони є й сьогодні (ДАЛО 2/2/3444:18-20). Замінювали теж частину старої стелі у кав'ярні. У 1913 році на їх замовлення Валерій Шульман (Walery Szulman) розробив проект незначного перепланування кав'ярні, але у результаті справу доручили Іванові Левинському (Jan Lewiński) (ДАЛО 2/2/3444:23-29).

1925 року архітектор і будівничий Максиміліан Кочур (Maksymilian Koczur) розробив проект ґрунтовного перепланування будинку із надбудовою 4 поверху. Проект затвердив магістрат (ДАЛО 2/2/3444:31), проте його не реалізували. У результаті Товариство купців продало будинок і переїхало на сучасний просп. Свободи, 1 (тоді вул. Легіонів).

У цей період кав'ярня також змінила власника і стала називатися "Європейською" (Europejska). Її власником у кінці 1920-х – поч. 1930-х років був К. Швайцер (K. Schweitzer).

Товариство народної школи (Towarzystwo Szkoły Ludowej/ TSL)

У 1928 році власником цього будинку стало Товариство народної школи,тут розмістилося керівництво цієї організації для території Східної Галичини (ДАЛО 2/2/3444:37). Метою Товариства була "оборона" польської мови і національності , їхня діяльність здебільшого була спрямована на освіту різних рівнів, організацію читалень, тощо. Товариство діяло у цьому будинку до початку Другої Світової війни.

Одразу після купівлі будинку, Товариство взялося за його реконструкцію. Вже цього ж року архітектор Вавжинець Дайчак (Wawrzyniec Dajczak) розробив відповідний проект, який затвердили на початку 1929-го (ДАЛО 2/2/3444:69-84). Проект був зосереджений на переплануванні і внутрішній адаптації будинку. Пізніше, у 1937 році здійснювалася заміна каналізації під керівництвом інженера-інсталятора Адольфа Майснера (Adolf Meissner).

Окрім перепланування, будинок ознакували написами на фасадах. На головному східному фасаді з'явився видовжений напис Dom oświatowy T.S.Ł. im. Ernesta Adama (Освітній дім ім. Ернеста Адама), на південному Towarzystwo Szkoły Ludowej, поруч із входом — Książnica publiczna TSL (Громадська книгарня ТСЛ). У внутрішньому подвір'ї будинку, яке з одного боку обмежує давня оборонна стіна, у рівні другого поверху встановлена таблиця з інскрипцією:

"Murów warownych to resztki w nich dawnej strzelnicy ślady a kresów wschodnich obrona oto był ongis ich cel. Dziś to zadania spelniają cichych działaczy gromady złączone w oświaty służbie i w pracy dla T. S. L."

"Мурів сторожових це рештки, у них давньої стрільниці сліди, а оборона східних кресів – це було їх призначення. Сьогодні це завдання виконують тихі діячі громади, згуртовані у службі освіті і в праці для TSL" [Товариства народної школи].

1939 — до сьогодні

У радянський період на місці кав'ярні "Європейська" розмістилася дієтична їдальня, замість якої у 1990-х з'явилася кав'ярня "На розі" що діє і сьогодні. У будинку також діяв Дитячий садок №1 Ленінського району (Лемко, Бєгляров, 2009,). З 1990-х років тут діє Львівська обласна бібліотека для дітей №1. У 2000-х роках у вікнах сходової клітки були встановлені вітражі.