Пл. Музейна, 3 – церква Пресвятої Євхаристії (кол. костел Божого Тіла / домініканців)

Домініканський костел Божого Тіла збудoваний у бароковому стилі в 1745–1764 рр. за проектом генерала артилерії Яна де Вітте. Будівничим Домініканського костелу був Мартин Урбанік (Marcin Urbanik). Основні будівельні роботи завершили у 1759 р., коли урочисто встановили хрест на куполі костелу. Головна брила храму у плані еліпсу оточена розташованими каплицями і доповнена прямокутною вівтарною апсидою. Великий еліптичний купол підтримують вісім пар колон, на осях яких, під куполом встановлено 18 дерев’яних фігур домініканських святих вирізьблених у 1764–1768 рр. Антоном Осінським (Antoni Osiński).

У 1760–1768 рр. споруджували головний вівтар та вівтар каплиці Потоцьких, який запроектував М. Урбанік. Після його смерті у 1764 р. оздоблювальними роботами керував архітектор Христофор Мурадович (Krzysztof Muradowicz). У головному вівтарі Домініканського костьолу знаходиться розп’яття 1397 р. Чотири дерев’яні скульптури головного вівтаря (Святих Івана Хрестителя, апостолів Петра і Павла та євангеліста Луки) виконав у 1777 р. Матвій Полейовський або скульптори його школи. У 1764–1767 встановили кам’яні фігури на головному фронтоні, які ймовірно виконали Антон Осінський та Себастьян Фесінґер (Sebastian Fesinger). Дехто з дослідників приписував ці скульптури Йоганну Георгу Пінзелю (Johann Georg Pinsel).

Костел постраждав від пожеж у 1766 і 1778 рр. Його ремонт і добудову закінчував у 1792-1798 рр. Клеменс Фесінґер (Klemens Fesinger). На фронтоні костелу привертає увагу латинський напис: "Soli Deo honor et gloria" – "Лише Богові честь і слава". Зі старого готичного костелу залишились ренесансні алебастрові надгробки сплячих лицарів XVI–XVII ст., реставрацією яких займались у 1866–1868 рр. Парис Філіппі (Parys Fillipi) і Петро Козакевич (Piotr Kozakiewicz). Протягом ХІХ ст. інтер’єр костелу прикрасили кілька плит і пам’ятників. У 1865 р. за проектом Йозефа Браунзайса (Jozef Braunseis) добудували дзвіницю, оздоблену у бароковому стилі. Авторами проекту дзвіниці вважаються також Юліан Захаревич (Julian Zachariewicz) та Вінцент Равський-старший (Wincenty Rawski-starszy).

У 1905–1914 рр. відбувалась реставрація інтер’єру костелу, під час якої були встановлені: новий орган (у 1955 р. його перенесли до будинку філармонії на Чайковського, 7) і балюстрада хорів за проектом арх. Едґара Ковача (Edgar Kovats). Кілька скульптур створив тоді для костелу Петро Війтович.

У 1956–1958 р. велись реставраційні роботи, зокрема відремонтовано пошкоджений під час війни купол костелу. За радянських часів в храмі та монастирі влаштували склади, а з 1973 р. він став частиною Музею релігії та атеїзму (тепер - 2009 р. - Музей історії релігії). Наприкінці 1990-х Домініканський костел став греко-католицьким храмом Пресвятої Євхаристії.