...

Влодко (Володимир) Костирко

ID: 279
Митець, мистецтвознавець, куратор, колекціонер та дизайнер інтер'єру. Автор живопису, графіки, колажів, асамбляжів, інсталяцій, енвайронментів та вуличного мистецтва. Живе і працює у Львові.

Народився у 1967 році у Львові. У 1982-1987 роках Костирко навчався у Львівському училищі ужиткового та декоративного мистецтва, а у 1990-1995 — на факультеті історії мистецтва Люблінського католицького університету. Він заснував і видавав самвидав "Кремнюк", літературним ядром якого були члени львівського угруповання "ЛуГоСад".

У багатьох випадках, відкриття залізної завіси стало поштовхом до експерименту з новими матеріалами та формами. Для деяких митців експерименти відкинули на маргінес традиційний, "скучний" фігуративний живопис. Саме його, за основу взяли такі львівські художники, як Володимир Костирко та Євген Равський. Вони використовують класичну мову живопису західної традиції для творення сучасних сюжетів, часто послуговуючись іронією.


"Сама іронічність в радянські часи допомагала не впадати в істерику та відчай від тиску абсурду системи та була чудовим способом для дистанції від усіх чорно-білих поділів: "правильно-неправильно", "добре-погано", "мистецтво-не мистецтво"…"(Наталя Космолінська, "Лувр" – виклик гри, Zbruč, 2013).




Костирко користується стилістикою живопису середньовіччя, ренесансу, бароко аби говорити про сучасність, повсюдно пронизану образами західно-європейського мистецтва (Філоненко, "Правдою мистецтва є фікція", 2017). Через це художника часто називають "міфотворцем" та "містифікатором Галичини". Його ранні твори є візуалізаціями історії коронного краю Галичини та Володимирії. У 1998-1999 роках Костирко виконав цикл портретів провідних діячів культури у межах міжнародного арт-проекту "Гранди мистецтв", також він був головним художником імпрез "Галицький лицар". За словами Богдана Ворона "художник був розчарований Великою Україною, тому головний герой його творів — Велика Галичина" (Ворон, 2013).

У своїй творчості він намагається використовувати живописні техніки минулого, але водночас, піддаючи сумніву їх образність. Так у виставці "Правдою мистецтва є фікція" (2017) у Харкові він деміфологізовував роль митця, на київській "Art…&Of" (2015) реінтерпретовував образ жінки розширюючи діапазон "звичних" для неї ролей.

Окрім суто мистецької діяльності Костирко займається дизайном інтер'єрів, зокрема кав'ярень і ресторанів у Львові. Серед них: "Під синьов фляшков", "Кафе 1", "Кабінет", "Кумпель", "Хмільний дім Роберта Домса", "ЦК Локаль", "Mons Pius", "Кентавр", "Атлас". У дизайні Костирко творить образи давнього, здебільшого габсбурзького Львова, виконує для цих приміщень живопис. Своїм дизайном Костирко започаткував своєрідний "львівський стиль", який часто повторюється іншими дизайнерами та вийшов за межі Львова. Окрім цього Костирко є активним діячем вуличного мистецтва, віддаючи перевагу творам на папері перед класичним графіті.

Пов'язані історії

Пов'язані місця

Опис

Вул. Снопківська, 47 – Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва

Костирко навчався в училищі імені Труша у 1982-1987

Детальніше про місце
Опис

Вул. Стефаника, 03 – Львівськa Галерея Мистецтв

Тут відбувалися художні виставки Костирка

Детальніше про місце
Опис

Вул. Руська, 04 – житловий будинок

Тут діє кав'ярня "Під синьою фляшкою", дизайн якої розробив Костирко

Детальніше про місце
Опис

Вул. Галицька, 04 – колишня кам'яниця Капітульна

Тут діє винотека "Кафе 1" дизайн інтер'єру якої розробив Костирко

Детальніше про місце
Опис

Вул. Винниченка, 12 – житловий будинок

Кав'ярня-книгарня "Кабінет", що діяла тут у 2000-х, мала інтер'єр розроблений Костирком

Детальніше про місце
Опис

Вул. Валова, 19 – житловий будинок

Кав'ярня ЦК Локаль, що діяла тут, мала інтер'єр розроблений Костирком

Детальніше про місце
Опис

Вул. Лесі Українки, 12 – житловий будинок

Ресторан Mons Pius що міститься у будинку, має інтер'єр розроблений Костирком

Детальніше про місце
Опис

Пл. Ринок, 34 – колишня кам'яниця Авенштоківська

На Ринку, 34 і Краківській, 2 міститься кафе Кентавр (Centaur), дизайн якого розроблений Костирком

Детальніше про місце
Опис

Пл. Ринок, 45 – житловий будинок

Ресторан "Атлас" у цьому будинку має інтер'єр розроблений Костирком

Детальніше про місце
Опис

Палац мистецтв

Тут відбувалися виставки художніх робіт Костирка

Опис

Клуб-кафе "Лялька"

Праці та проекти

1988 — Мапа
1992 — Ще не вмерла Україна
1995 — 1238
1995 — Себастьянські грації
1999 — Kleopatra
2000 — 1097
2000 — Lviv. Zbruc. Kordon.
2000 — Postup
2001 — Львівський замок
2001 — Leopolis
2002 — Galycyna i Ukrajina
2002 — Obladunky i kubita pered lustrom
2004 — Sebasjan i Amur
2005 — Дівчина з простирадлом
2005 — Брама – Бляхарська, 1
2005 — Св. Лука малює Львів
2006 — Персоніфікація Галичини
2006 — Андрій Вархола
2007 — Тут може бути…
2008 — Єдинороги
2008 — Готика
2008 — Galicijska xustka
2009 — Pistolj
2009 — Lembergsjkyj Janus
2009 — Золота Галичина
2009 — Василько Теребовлянський
2009 — Portret colowika z cerepom
2009 — Rockokovyj portret
2009 — Final
2009 — Frifajter
2009 — We are the firm
2010 — Mytusa
2010 — Sv. Lazar
2010 — Majster sia pomylyv
2010 — Roco-Cola
2010 — Bernard Meretyn
2010 — Sirnyky
2010 — QQRUDZA
2010 — Rococo's not dead
2010 — Pinsel abo Meretyn
2010 — Jazyk
2011 — Ruka majstra
2011 — Стиль бароко
2011 — Kubita renesansu
2011 — Вenvenuto Cellini
2011 — Pietro Perugino
2011 — Winckelmann
2011 — Herb Pietra Torrigiani
2011 — Caravaggio i joho kumpelj Onorio Longhi
2011 — Vanitas-Ultras
2012 — Jack London vs Ernest Hemingway
2012 — Bile Suxe Ordynarne
2012 — Spraj
2012 — 32
2012 — 50 haleriv
2012 — Rembrandt 1977
2012 — Julian Falat sered molodi
2012 — Torrigiano lamaye nosa Michelangelo
2013 — Rozhevy cherep
2013 — Donald Kuspit
2013 — Banan
2013 — Dotyk
2013 — Annibale carraci maluje za dopomohow camery obscura
2013 — Harni avta harno palajut
2013 — Leonardo anatom
2013 — Ruka stoljara
2013 — Столярна
2013 — Львівська історія смітнику (інсталяція)
2013 — Jean Baudrillard
2015 — До проекту Art&Of
2015 — Vyzvoljaj cas, valy derzavu
2015 — Jael i Sisera
2015 — Judyf i Olofern
2015 — Za narod, za scastia, za volju
2015 — Обійми миру та справедливості
2015 — Judyf, Abra i golova Oloferna
2015 — Prawdow mystectva je fikcija
2015 — Jakso pomaljuvaty budynok na ruzovo – to joho ne stane
2015 — Transkvadrat
2015 — To je Rokoko
2016 — Портрет з квадратом
2016 — Stepan Kalynovyc
2016 — Leonardo da Vinci i joho mama
2017 — Ja maljuju v styli barokko
2017 — Picasso i modeljka
2017 — Xorunza kreatyvnoho klasu
2017 — Bunt Revoljucijnyj zryv Agresyvnistj

 

Персональні виставки:

2002 — Арес і Ерос, Львівська картинна галерея
2004 — Духовні відрижки (галерея Soviart, Київ)
2010 — Rococo's not dead (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2011 — Рука майстра. Кримінальні історії митців (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2012 — Шпилька, виставка карикатур (Кав'ярня "Штука", Львів)
2013 —Транскультура (Галерея "ХудПромо", Одеса)
2013 — Ars longa (Арт-центр "Я Галерея", Дніпро)
2013 — Рожева серія/ Столярня (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2015 — Art… & Of (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2016 — Transkvadrat (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2018 — Художник і модель (Галерея "Бункермуз", Тернопіль; Арт-центр "Я Галерея", Київ)

 

Групові виставки:

2007 — реАНІМАЦІЯ (Львівська картинна галерея)
2009 — Народне актуальне. Портрет (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2009 — Мінімистецтво (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2010 — I don't like fish (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2011 — Слово (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2011 — Нові старі майстри (Дніпро, Львів)
2012 — Оживаючі фігури (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2012 — Родичі Ворхола. Сучасне мистецтво Західної України ("Центральный дом художника", Москва)
2013 — Наймасштабніша виставка з часів кінця світу "50" (Палац Любомирських, Львів)
2013 — Лувр (Львівський Палац мистецтв)
2013 — Лиман ІІ. Трієнале сучасного українського мистецтва (Люблін)
2014 — Міф Галичини (Міжнародний центр культури, Краків)
2016 — В очікуванні героя (Міжнародний центр культури, Краків)
2017 — Правдою мистецтва є фікція (Галерея "COME IN", Харків)

Джерела

1. Вікторія Бавикіна, "Харківський вимір 'нових старих майстрів': Влодко Костирко та Євген Равський", ЛБ, 2018
2. Гліб Вишеславський, Олег Сидор-Гібелинда, Термінологія сучасного мистецтва, (Париж-Київ: Terra incognita, 2010), 416 с.
3. Богдан Ворон, "Володимир Костирко: міфотворець Галичини", Мистецький альманах АРТЕС, 2013 [30.10.2019]
4. Володимир Костирко, "Гризім залізо бо ми не люди", prostory [30.10.2019]
5. Наталія Космолінська, "'Лувр' — виклик гри, Zbruc, 2013 [30.10.2019]
6. Наталія Космолінська, "Влодко Костирко: арт-портрет на тлі міста", Zbruč, 2013
7. Любко Петренко, "Влодко Костирко: Як на мене, Львову буде ліпше, коли держави не буде зовсім :)", Zaxid.net, 2013 [30.10.2019]
8. Борис Філоненко, "Лувр. Володимир Костирко, Євген Равський", (Київ: Артбук, 2017), 208 с.
9. Борис Філоненко, "Правдою мистецтва є фікція", Я Галерея, 2017 [30.10.2019]
10. Володимир Костирко на сайті МІТЄЦ [30.10.2019]
11. Володимир Костирко на ArtLvivOnline [30.10.2019]
12. Володимир Костирко на сторінці Арт-центру Я Галерея [30.10.2019]

Авторка опису — Анастасія Марусій
Редактори — Богдан Шумилович, Ольга Заречнюк
Створено за підтримки Українського культурного фонду