Вул. Винниченка, 12 – житловий будинок

Ділянка була забудована ще у XVIII столітті, тут стояло декілька дерев'яних будинків. Ділянка має неправильну форму — це пов'язано з її розміщенням поміж півкруглої бастеї на розі сучасної вулиці Підвальної та бастіону позаду сучасної будівлі Облдержадміністрації (Винниченка, 14-16). Ці фортифікації хоч і були розібрані в кінці XVIII століття, проте визначили форму вулиць. Ймовірно, з 1790-х років ця ділянка пов'язана із друкарями Піллерами, які у 1794 році стали власниками сусідньої ділянки і збудували тут друкарню. З іншого боку, історія будинку пов'язана із будинком Франца Краттера, засновника газети Gazeta Lwowska (Lemberger Zeitung), що розміщувався на ділянці №16 на цій вулиці, а пізніше — палац губернатора (потім намісника) Галичини з початку 1820-х років.

Сучасна вулиця Винниченка з 1820-х років до 1871 називалася Herrengasse, тобто Панською. Надалі, до 1939 року називалася іменем Стефана Чарнецького, польського воєводи XVII століття.

Сучасний будинок №12 з'явився у 1810-1820-х роках, що засвідчує карта 1828 року. Він є старішим за сусідній №14, і це помітно по тому, як ці два будинки прилягають один до одного.

Найдавніша письмова згадка про цей будинок у будівельній справі походить з лютого 1851 року. Його власницею у той час була Анна Ностіц (Anna Nostiz). Тоді будівельна служба вимагала від неї перемурувати два комини у передньому будинку на ділянці (ДАЛО 2/2/3452:26), а отже на той час будинок уже не був новим. Збереглася переписка з 1852 року, у якій Авґуст Шуман (August Schumann), власник сусіднього будинку №99 4/4 (вул. Личаківська, 5) позивався до магістрату на власників цього будинку, тоді Кароліни Штинцінґ (нар. Ностіц, Karolina Stynzing), Юлії Фрібен (Julia Frieben) та Карла Добжанського (Karl Dobrzanski) у справі спільного брандмауера (ДАЛО 2/2/3452: 28).

Поруч із палацом намісника

Згідно з картами міста, сусідній будинок №14 був збудований у 1840-х роках (тепер це частина Облдержадміністрації). Для його побудови у №12 довелося замурувати декілька вікон на північній стіні. Документ з 1856 року свідчить, що торговець Карл Вернер (Karl Werner, bürgerliche Handelsmann), тодішній власник №12, при розбудові на ділянці зводив триповерхову офіцину "обіч будівлі Намісництва, що зводиться" (zunächst dem ausstossenden Statthaltereigebäude) (ДАЛО 2/2/3452: 40-41). Оскільки будівельна документація палацу губернатора не збереглася, це свідчення варте уваги.

Після смерті Вернера, будинок успадкувала його дочка Кароліна, яка одружилася 1859 року із банкіром Авґустом Шелленберґом (August Schellenberg, 1830-1894). 1892 року, зокрема, здійснено реконструкцію складського приміщення у тилу ділянки на житло за проектом Яна Шульца (Jan Schulz) на замовлення Кароліни Шелленберґ (ДАЛО 2/2/3452: 49-52). У 1894 році будинок підключили до каналізаційних мереж на вулиці, які тоді прокладалися.

До близько 1911 року тут мешкали діти Короліни та Авґуста Шелленберґві, серед яких, зокрема, Артур із дружиною Авґустою Вельш де Вельшенау (Augusta Welsch de Welschenau). Артур продовжував батьківський бізнес, банківську фірму "Авґуст Шелленберґ і син", засновану 1853 року. 15 квітня 1908 року він помер у віці 46 років, через три дні після вбивства намісника Галичини Анджея Потоцького. Некролог у "Кур'єрі Львовському" говорить про серцевий напад у зв'язку з потрясінням, що завдала смерть намісника та їхню близькість: вони мешкали у сусідніх будинках і їхні діти разом бавилися (Kurjer Lwowski, 1908, 26.04). "Ґазета Львовська" подає іншу версію смерті — через важкі хвороби та неефективність операції (Gazeta Lwowska, 1908, Nr. 88, 4).

Леопольд Шелленберґ, ще один син Авґуста та Кароліни — лікар-гінеколог та член Лікарського товариства у Львові, повернувшись наприкінці 1890-х із практики у Відні та Вроцлаві, деякий час мав приймальню у цьому будинку. Його професійна і, напевно, товариська близькість із Едвардом Жераром де Фестенбурґом (Edward Gérard de Festenburg), теж лікарем-гінекологом, а також президентом Палати лікарів, стала однією з причин, що останній став наступним власником цього будинку поміж 1908 і 1911 роками, але мешкав він на вулиці Домініканській (сучасна Ставропігійська).

1911 року на замовлення де Фестенбурґа була проведена незначна реконструкція будинку (ДАЛО 2/2/3452: 11). Після його смерті у 1914 році якийсь час будинком володіла його дружина Гелена із Савицьких. Їхня дочка Стефанія (у заміжжі Лобачевська) стала відомою польською музикознавицею.

"Книжниця Польська" і "Заклад Ґрафія" — "Книжниця-Атлас"

Біля 1920 року власниками будинку стали організація "Książnica Polska" Towarzystwa Nauczycieli Szkół Wyższych, що займалася виданням освітньої літератури польською мовою та містилася на вулиці Зіморовича, 17 (сучасна вулиця Дудаєва), вірогідно у співпраці з розташованими тут потужностями газети "Słowo Polskie"; а також "Графічний заклад Grafia", друкарня і палітурня. На початку ХХ століття ці дві організації тісно співпрацювали, а згодом і об'єдналися. Також 1921 року у Львові була заснована акційна спілка "Атлас" що спеціалізувалася на друці карт, її очолив др. Євґеніуш Ромер (Eugeniusz Romer). Разом ці організації утворили спілку "Книжниця-Атлас". Вона розміщувалася у Львові у двох місцях — на вулиці Чарнецького, 12 сполучена із будинком на вулиці Личаківській, 5 і на Зеленій, 20.

У 1922 році був виконаний невеликий проект на замовлення "Ґрафії", що визначив сучасний вигляд фасаду будинку. Саме тоді з'явився в'їзд на подвір'я на тому місці, де він є сьогодні. Вікно перетворили на широку браму, над нею мав бути перенесений балкон другого поверху, що до того розміщувався на центральній осі фасаду, але в результаті від балкону взагалі відмовилися. Автором проекту був архітектор і будівничий Едмунд Жихович (Edmund żychowicz) (ДАЛО 2/2/3452: 8-12).

Нова друкарня

У 1924 році розроблений проект для побудови нової друкарні у подвір'ї цього будинку. Архітектор Едмунд Жихович підготував два варіанти — більш і менш масштабний. Згідно першого, для П-подібної у плані друкарні із допоміжними приміщеннями довелося б знести частину існуючих офіцин. Реалізований був другий, згідно з яким будівлю помістили посеред подвір'я. Розрахунок залізобетонних конструкцій здійснив професор Львівської політехніки др. Ян Боґуцький (Jan Bogucki) (ДАЛО 2/2/3452: 76-93).

У документах збереглася вимога магістрату з 1938 року до власників будинку відремонтувати пошарпані фасади (ДАЛО 2/2/3452: 38).

Після Другої світової війни, потужності "Книжниці-Атлас" перейшли до Львівського поліграфічного інституту (тепер Українська академія друкарства). На місці читальні тут у 2000-х діяла кав'ярня-книгарня "Кабінет", сьогодні (2018) тут заклад під аналогічною назвою. Також, у будинку містяться різноманітні громадські організації, Відділ містобудування та архітектури Львівської обласної державної адміністрації, а також від 2017 — Почесне консульство Королівства Нідерландів.