...

Євген Равський

ID: 281
Художник-живописець, акціоніст і багаторічний куратор культурного центру "Лялька" у Львові. Живе і працює у Львові. 
Народився у 1966 році у Львові. Його батько працював на авіазаводі, мати — медсестрою. За словами художника, його батько був чутливим до мистецтва. Ходив разом з ним на етюди, зробив коробку для фарб. У 1978-1984 роках Євген Равський навчався у Республіканській художній школі-інтернаті імені Тараса Шевченка у Києві: вступив він сюди після того, як його батько натрапив на оголошення в газеті про набір учнів (Цимбаліста, 2015). На формування художньої мови Равського значно вплинули твори Мікеланджело та Караваджо, якими він захопився ще у школі.

 



 

Після школи Равський брав уроки в українського графіка Андрія Чебикіна та кілька разів намагався вступити до Київського художнього інституту. Через великий конкурс вступити йому не вдалося, і художник повернувся до Львова. Тут він потрапив до молодіжної секції Спілки художників, під керівництвом графіка Юрія Чаришкіна, де познайомився з Михайлом Москалем, Ігорем Подольчаком (Космолінська, "'Іліада': перезавантаження", Zbruč, 2014).

Активну виставкову діяльність почав у 1993-му. Був стипендіатом польської програми "Gaude Polonia". Згодом творчість Євгена Равського окреслили у відношенні до мистецтва минулого, він належить до "нових-старих майстрів". Це поняття описав американський критик Дональд Куспіт. Ця течія з'явилася через "удушливу ситуацію в сучасному мистецтві", внаслідок якої митці стали повертатися до візуально-насиченого мистецтва на противагу концептуальному. Так звані "нові-старі майстри" користуються класичними техніками фігуративного живопису, наслідуванням західної класичної школи, використанням академічних традиційних технік (винайдених і популярних в часи Відродження), але на символічному рівні вони апелюють до переосмислення образів сучасної культури (Філоненко, 2017, 53).

Його твори часто є певними реінтерпретаціями класичних текстів. Наприклад, в основу його серії "Іліада" (2014) покладений класичний текст Гомера. Художник наголошує, що він не займався просто переілюстровуванням:


"Я пробую розказати про вже сказане, але по-іншому (...) Я шукав свою мову, розказував так, щоб це було нашим часом (...) хотілося показати це все нашим часом — відкрити завісу, якими були ті герої" (Філоненко,  2017, 129).


Відтак, головними учасниками боїв, перемовин, закликів та розпачів на полотнах Равського стають львівські митці в джинсах, а місцем дії — рідна вулиця Вірменська, зображена як арена театру бойових дій з пишними червоними завісами. У серії "Warner sisters present" (2009) Равський звертався до творчості Шекспіра, зокрема творів "Макбет", "Ромео і Джульєтта", переплітаючи їх з впізнаваними образами сучасної масової культури. Так, на символічній площині автор проводить паралель з шекспірівським Макбетом та сучасним Бетменом: "На одному полі опиняються тексти про зразковий, але небезпечний героїзм та найжахливішу деспотію, рівні в своєму прагненні до темряви" (Філоненко,  2017, 95).

Пов'язані історії

Пов'язані місця

Опис

Вул. Стефаника, 03 – Львівськa Галерея Мистецтв

Тут відбувалися виставки Євгена Равського

Детальніше про місце
Опис

Вул. Академіка Богомольця, 06 – Центр міської історії

Тут відбувалася виставка Равського

Детальніше про місце
Опис

Клуб-кафе "Лялька"

Равський - багаторічний куратор "Ляльки", що діяла у будинку театру Ляльок

Опис

Культурно-мистецький центр "Дзиґа"

Тут виставлялися мистецькі роботи Євгена Равського

Опис

Палац мистецтв

Тут виставлялися мистецькі роботи Равського

Праці та проекти

1990 — Акція на вулицях нічного Львова
1997 — Фотоательє від Равського ("Дзиґа", Львів)
1998 — Ноктюрн
1999 — Автопортрет
2002 — Король Данило
2008 — проект "HALYWOOD", фотоколаж
2008 — Velyka tajemnycja
2008 — Svojemu sercu čulomu skažu, ščo zla ne stalos. O, zlovisnyj den!
2008 — Nas nezvorušno sluxajut svjati
2008 — Kudy ž ity, koly ya sercem tut?
2009 — Iz niččju vže zmahajets'a svitanok
2009 — Zabuv ty son – vsoho žyvoho vtixu
2009 — Ty čuyeš klyč: 'Zroby – i vse tvoje!'
2009 — Warner Sisters Present
2009 — In via veritas
2009 — I. D. L. F.
2009 — Homo homini lupus est
2009 — Sonny
2009 — Nevidomyj 1
2009 — Nevidomyj 2
2010 — Навернення Савла
2010 — Ecce homo
2010 — Hosti
2010 — Žertvoprynošenja
2010 — Nasamkinec
2010 — Kajin
2010 — Avtoportret
2010 — Ja viruju!
2010 — Marnota
2011 — Dialoh
2012 — Smert' Hectora
2012 — Hniv Ahillesa
2012 — Masakra I
2013 — Podvyh Menelaja
2013 — Masakra II
2014 — Masakra III
2014 — Uryvok I
2014 — Uryvok II
2014 — Uryvok III
2016 — Marsovi dity

 

Вибрані персональні виставки:

1999 — Гімн Герою ("Дзиґа", Львів)
2004 — Сімейний альбом (Львівська картинна галерея)
2006 — WY&МИ (Галерея "Pociąg do sztuki", Варшава; Дзиґа, Львів)
2009 — Warner sisters presents (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2011 — Ecce Homines (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2014 — Іліада (Арт-центр "Я Галерея", Київ)

 

Групові/тандемні виставки:

2007 — реАНІМАЦІЯ (Львівська картинна галерея)
2009 — Народне актуальне. Портрет (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2009 — Мінімистецтво (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2010 — I don't like fish (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2010 — Бебібум (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2010 — На столі. Народне актуальне (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2011 — Слово (Арт-центр "Я Галерея", Київ)
2011 — Нові старі майстри (Дніпро; Львів)
2012 — Genius loci — Геній місця! (Львівський палац мистецтв)
2013 — Лиман ІІ. Трієнале сучасного українського мистецтва (Люблін)
2013 — Лувр (Львівський Палац мистецтв)
2016 — В очікуванні героя (Międzynarodowy Centrum Kultury, Краків)
2016 — Богдановіч/ Равський (Центр міської історії, Львів)
2017 — Правдою мистецтва є фікція (Галерея COME IN, Харків)
2019 — Ангели (Львівська національна картинна галерея)

 

Інше:

Дизайнер обкладинок музичних альбомів груп Піккардійська Терція ("Сад ангельських пісень" 1996 року), Плач Єремії ("Най буде все як є" 1996 року) та ін.

Джерела

Авторка опису — Анастасія Марусій
Редактори — Богдан Шумилович, Ольга Заречнюк
Створено за підтримки Українського культурного фонду