Пл. Ринок, 34 – колишня кам'яниця Авенштоківська
Перші згадки про Авенштоківську (Ганушівську) кам’яницю на пл. Ринок, 34 датуються поч. XVIII ст. Будівлю ґрунтовно перебудували у 1767 р. (будівничий Антоній Косинський). Сучасного вигляду набула після реконструкцій, здійснених у ХІХ ст. Поєднує елементи класицизму та неоренесансу, зберігаючи об’ємно-просторову структуру, типову для будівель ранньомодерного Львова.
Пам’ятка архітектури, ох.№326/31. Нині використовується як житловий будинок, а у приміщенні 1-го поверху розташоване кафе “Кентавр”.Історія
Історична назва кам’яниці, “Авенштоківська”, походить від прізвища заможної кушнірської родини Авенштоків, перший представник якої Ганс Руперт Авеншток (Hawenschtuk) згадується у Львові ще у документах, датованих 1578 р. (Charewiczowa, 1935, 39). У ліктьовому податку 1767 р. будинок фігурує саме як “кам’яниця Авенштоківська” (ЦДІАЛ 52/2/812:30, 813:24; див. також: Мельник, Шестакова, 2008, 134; Могитич, 2009, 28; Капраль, 2003, карта 1). Інша його традиційна назва – “кам’яниця Ганушівська”.
На поч. XVIII ст. будинок був триповерховим, мав горище та флігель із тильного боку. За Луцією Харевічевою, станом на 1750 р., кам’яниця перебувала у “повній руїні” (разом із сусідньою, розташованою на ділянці на пл. Ринок, 35), і можна припустити, що невдовзі було проведено відбудову (Charewiczowa, 1935, 39). Своєю чергою, Володимир Вуйцик подає інформацію про реконструкцію, здійснену у 1767 р. цеховим майстром-будівничим Антонієм Косинським (Kosiński) (Вуйцик, 1991, 34, 172; Вуйцик, 2013, 125; див. також: Рибчинський, 2008, 151). З 1768 р. приміщення партеру займав палітурний цех Стронського. Після подальших реконструкцій, здійснених у ХІХ ст., Авенштоківська кам’яниця набула свого сучасного вигляду, зокрема, класицистичного оформлення фасаду. Упродовж XIX – І третини XX ст. за будинком було закріплено конскр.№153, середмістя.
Із сер. ХІХ ст. до 1930-х рр. на 1-му поверсі була розташована винарня Ріхарда Штадтмюллера (Stadtmüller), яку часто відвідувала львівська богема. У 1960-х рр. проведено капітальний ремонт будівлі.
У ІІ пол. минулого століття кам’яниця набула статус пам’ятки архітектури і містобудування національного значення (постанова №970 Ради Міністрів Української ССР від 24 серпня 1963 року), ох.№326/31. Сьогодні це – житловий будинок, а приміщення 1-го поверху використовує кафе “Кентавр”.Пов'язані історії
Архітектура
Кам’яниця займає ділянку у лінії забудови на північній стороні Ринкової площі. Складається з головного чотириповерхового блоку та флігеля з тильного боку, вписаних між межовими мурами і розділених подвір’ям (Памятники градостроительства, 1985, 57-58). Будинок у плані прямокутної форми, з внутрішнім подвір’ям. Мурований із цегли, на підвалах із бочковими склепіннями. 1-й поверх, викладений з кам’яних блоків, частково зберіг давню конструкцію і має хрестові склепіння. У житлових приміщеннях верхніх поверхів первісна планувальна структура втрачена.
Головний фасад має виразне горизонтальне членування, яке відображає хронологічні етапи перебудов. Ліворуч розташований широкий портал, який має аркове завершення у профільованому обрамуванні. Двері до під’їзду розміщені праворуч, мають світлик, оздоблений рельєфом. Характерний елемент на рівні партеру – ніша, де колись була вміщена невелика скульптура. Партер відокремлений широким карнизом від верхніх ярусів фасаду, оформлених у ХІХ ст. у класицистичній манері. 2-й і 3-й поверхи об’єднані пілястрами та наріжним рустуванням. 4-й поверх відділений профільованою тягою та завершений розвиненим карнизом із широким орнаментальним фризом. Вікна прямокутні з лучковими та трикутними сандриками.
Тильні фасади головного будинку та флігеля не мають декору. Їх охоплюють дерев’яні балкони з металевим огородженням.
У тому вигляді, який пам’ятка має сьогодні, її архітектура поєднує елементи класицизму та неоренесансу, зберігаючи об’ємно-просторову структуру, типову для будівель ранньомодерного Львова.Персоналії
Ганс Руперт Авеншток (Hanus Rupertus Hawenschtuk) — міщанин, власник кам’яниці.
Ріхард Штадтмюллер (Richard Stadtmüller) — власник винарні.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/3679.
- Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 52/2/812.
- ЦДІАЛ 52/2/813.
- Lucja Charewiczowa, Czarna kamienica a jej mieszkańcy (Lwów, 1935, reprint 1990).
- Борис Мельник, Н. Шестакова, Кам’яниці Львівського середмістя, Наукові записки. Львівський історичний музей, 2008, Вип. XII, 133-158.
- Володимир Вуйцик, Будівельний рух у Львові другої половини XVIII ст., Leopolitana (Львів: ВНТЛ-Класика, 2013), 116-135.
- Володимир Вуйцик, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові (Львів: Каменяр, 1991).
- М. Бевз, Т. Максим’юк, І. Оконченко, О. Рибчинський, Архітектура бароко (XVII–XVIII ст.), Архітектура Львова: Час і стилі XIII–XXI ст. (Львів: Центр Європи, 2008), 120-169.
- М. Капраль, Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини) (Львів: Піраміда, 2003).
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: 3 том. Львовская область… (Київ: Будівельник, 1985).
- Р. Могитич, “Ліктьовий” податок 1767 року у Львові: Ідентифікація забудови за сучасними адресами, Вісник Ін-ту “Укрзахідпроектреставрація”, 2009, ч. 19, 22-34.
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення
