Сихів: макроісторія мікрорайону

ID: 63
Cоціокультурне й антропологічне дослідження виникнення та життя одного з львівських мікрорайонів.

Місця

Опис

Вул. Зелена, 385 – церква св. Михаїла (кол. костел Діви Марії Королеви Польщі)

Детальніше про місце
Опис

Детальніше про місце
Опис

Детальніше про місце
Опис

Детальніше про місце
Опис

Детальніше про місце
Опис

Вул. Майданна, 1а – церква Пресвятої Трійці

Детальніше про місце
Опис

Просп. Червоної Калини, 057 – дитяча поліклініка

Детальніше про місце
Опис

Просп. Червоної Калини, 70 – церква Різдва Пресвятої Богородиці

Детальніше про місце
Опис

Просп. Червоної Калини, 081 – кінотеатр "Кінопалац ім. О. Довженка", "Кіно", "ім. О. Довженка"

Детальніше про місце
Опис

Просп. Червоної Калини, 109 - громадсько-торговий центр "Зубра-Центр"

Детальніше про місце
Опис

Вул. Чукаріна, 1б – житловий будинок

Детальніше про місце
Опис

Вул. Скрипника, 8 – молитовний дім Християн Віри Євангельської "Голгофа"

Детальніше про місце
Опис

Вул. Зубрівська, 30 – середня загальноосвітня школа №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської

Детальніше про місце
Опис

Вул. Драгана, 12-16 – житловий будинок

Детальніше про місце

Ця тема – соціокультурне й антропологічне дослідження, яке має на меті доповнити передовсім історичний проект Центру – "Інтерактивний Львів". Тема присвячена вивченню минулого та сьогодення одного із львівських мікрорайонів – Сихівського масиву. Він полягає у дослідженні й насиченому описі функцій і символічних значень Сихова, а також їхнього використання.

Сихів часто виступає у ролі "абсолютно Іншого" щодо Львова. Його протиставляють історичному центру та глорифікованій багатій минувшині міста. Цей мікрорайон уособлює недавнє минуле, проте трансформації, які відбувалися у місті, залишили тут помітні відбитки. Сихів за польських часів був селом біля Львова. У 60-х рр. ХХ ст. його майже повністю зруйнували під час соціалістичної індустріалізації, хоч де-не-де село збереглося ще до нині. Те, що постало на його місці, є досконалим прикладом мікрорайону – головної просторової одинці соціалістичного міста часів радянської урбанізації. Проте новий Сихів так і залишився незавершеним урбанізаційним проектом, невдалою спробою створити ідеальний радянський урбаністичний простір. На початку 90-х рр. ХХ ст. його захопили і присвоїли собі мешканці. Він перетворився на поле змагання й «приватизації». Нині Сихів – це динамічний район міста, який зростає. Його приклад дуже добре ілюструє дивні шляхи урбаністичного розвитку в нашому регіоні.

Це етнографічне дослідження Сихова зосереджується на різноманітних взаємодіях між людьми та міським простором, які виявляються через щоденні практики та особисте досвідчування міста. Методи, які використовуються, – це етнографічна й дослідницька діяльність, спрямована на збір контекстуальних і макроструктурних даних (таких, як інформація про демографічну, соціально-економічну, мовну, етнічну ситуацію, стан здоров'я та міграційні процеси); глибинні інтерв'ю; наративні описи подій, дослідження карт та графічних зображень, серед них – планів розвитку урбанізації та забудови; візуальний аналіз фотокарток і фільмів; аналіз щоденників і наративів про подорожі.