Вул. Драгана, 12-16 – житловий будинок

ID: 2363
Будинок за адресою вул. М. Драгана, 12, 14, 16 – типовий великопанельний житловий будинок мікрорайону №18 соціалістичного житлового району Сихів у Львові. Він формально складається з трьох частин, за кожною з яких закріплений окремий номер. Будинок належить до другої черги будівництва житлового району, а саме його південної частини – Сихів-ІІ, спорудження якої почалася у 1986 р. Він збудований за принципами індустріального типологізму, за стильовими ознаками належить до модернізму.

Історія

У зв’язку з активною індустріалізацією Львова, що почалася у ІІ пол. 1940-х рр., та маятниковою міграцією робітників нових заводів і фабрик, яка невдовзі набула особливо великих масштабів, у 1960–1980 рр. швидкими темпами будували нові житлові райони (Боднар, 2010, 40). У генплані 1966 р. затвердили новий містобудівний принцип – мікрорайонування, а будівництво було переведено на індустріальну основу (Боднар, 2010, 75). Після переходу до нового типу будівництва у Львові простежується 3 етапи розвитку житлового фонду. Зведення соціалістичного району Сихів, де власне і розташований будинок за адресою вул. М. Драгана, 12, 14, 16 (колишня вул. К. Ворошилова), належить до третього етапу, який умовно тривав з поч. 1970-х рр. до сер. 1980-х. Його особливістю є, зокрема, проектування будинків із неоднаковими типами квартир і пошуками архітектурної виразності індустріального будівництва (Трегубова, 1989, 218, 219). Спеціально для виготовлення елементів будівель було споруджено Домобудівельний комбінат – 1 (ДБК-1) на вул. Зеленій.

Спорудження району Сихів відбувалося у 2 етапи: перший розпочався у 1979 р., другий – у 1986 р. Будинок за адресою вул. М. Драгана, 12, 14, 16 належить до другої черги будівництва – Сихів-ІІ. Функціонально район Сихів був розчленований на 3 планувальні зони, які, своєю чергою, поділені на 12 мікрорайонів (М-11, М-12, М-13 … М-22). Досліджуваний житловий будинок належить до мікрорайону №18. Він збудований за типовим проектом серії №84, яка є найбільш поширеним житловим прототипом Сихова. Серія №84 була розроблена московським Центральним науково-дослідним інститутом експериментального проектування житла для кліматичного регіону, який відповідав Львову, і була найпрогресивнішою на час проектування району. Крім цього, архітектори місцевого філіалу проектного інституту “Діпромісто” розробили львівський варіант 84-ї серії, який передбачав різноманітні інваріанти блок-секцій: торцеві, кутові та рядові з наскрізними проходами або без них (Інтерв’ю з Петром Крупою, 2012). Також у львівській версії було змінено пластику фасадів, удосконалено планувальні та конструктивні характеристики із врахуванням місцевих умов, передбачено наскрізні проходи на рівні перших поверхів.

Намагаючись надати житловій забудові своєрідності, у мікрорайонах М-13 – М-22 було змінено форму огородження лоджій та балконів. У звіті “Огляд досягнень архітекторів та будівельників республіки” зазначено, що головною характерною рисою нового району є застосування активного кольору на фасадах будинків (Килессо, Строительство и архитектура, 1984, №12, 1). Фасади оздоблювали полімерцементним напиленням із барвником або керамічною плиткою. Крім естетичної, колір також відігравав навігаційну роль: у межах одного мікрорайону використовували оздоблювальні матеріали одного кольору: зеленого, теракотового, коричневого (Килессо, Строительство и архитектура, 1984, №12, 1). Проте найбільш вдалим визнане застосування блакитної та бежевої глазурованої плитки львівського керамічного заводу, якою власне і облицьовані житлові будинки у мікрорайоні М-18, і зокрема будинок за адресою вул. М. Драгана, 12, 14, 16.

Зважаючи на складність проекту та його масштаби, реальні темпи будівництва не відповідали встановленим термінам. Проте через нагальну потребу житла будинки намагалися спорудити якомога швидше, і це вдавалося не завжди якісно. Як наслідок, помешкання здавалися в експлуатацію зі значними недоліками, зокрема, у стінах невдовзі з’являлися тріщини, протікав дах, підлога у помешканнях була нерівною, якість столярних робіт – низькою. Мешканці самотужки починали ліквідовувати недоліки одразу після поселення (Боднар, 2010, 80). Проте, незважаючи на невисоку якість будинків, черги на отримання квартир були вкрай великі. І хоч, отримавши помешкання, нові власники переважно трактували його як тимчасове (постійне залишалося в селі), проте намагалися різними способами адаптувати житловий простір. Наприклад, через відчуття тісноти вони трансформували балкони та лоджії у комірки для зберігання речей, які не були передбачені плануванням квартир; поряд із будинками влаштовували імпровізовані городи та квітники (Боднар, 2010, 94). На сьогодні соціальна складова району змінилася, Сихів більше інтегрувався у загальну структуру міста.

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок за адресою вул. М. Драгана, 12, 14, 16 – дев’ятиповерховий, Г-подібний у плані, формально поділений на 3 будинки та складається з 7 блок-секцій: двох торцевих, одної кутової та чотирьох рядових. У двох рядових блок-секціях на рівні перших поверхів передбачені наскрізні проходи. Проект прив’язки будинку до території був виконаний авторським колективом: Василь Каменщик, В. Куліковський, Олександр Базюк, Л. Кутна та ін. За допомогою конфігурації будинку сформовано просторий внутрішній двір, в якому сьогодні розташований дитячий майданчик, МАФ, значна частина якого використовується для паркування. Через питання орієнтації п’ять входів у будинки організовані з боку внутрішнього двору, проте два входи у будинок №16, який розташований перпендикулярно до інших двох, організовані з боку вулиці.

Адресу вул. В. Драгана, 16 присвоєно частині будинку, сформованій трьома блок-секціями (під’їздами) – торцевою, рядовою з наскрізним проходом і кутовою. Рядова блок-секція містить 35 квартир (аналогічна блок-секція без проходу містила б 36). Площа забудови цієї блок-секції – 370 м2, її загальна площа – 25379 м2, житлова – 1154,2 м2. Секція містить підпілля, 9 житлових поверхів і технічне горище. На 1-му поверсі розташовані три квартири, на 2-9 – по чотири. Планування типового поверху – симетричне відносно поперечної осі, яка проходить через сходово-ліфтовий вузол. Таким чином, на поверсі розташовано по 2 трикімнатні квартири загальною площею 70 м2 та житловою – 42 м2, та по 2 двокімнатні квартири загальною площею 50 м2 та житловою – 28 м2. Трикімнатні квартири мають двосторонню орієнтацію. Висота житлового поверху – 2,8 м.

Проектом передбачалося також оздоблення інтер’єрних поверхонь. Покриттям підлоги житлових кімнат, коридорів, передпокоїв повинен був служити паркет, санітарних вузлів і позаквартирних просторів будинку – керамічна плитка. Вікна та двері мали бути покриті масляною фарбою білого кольору. Стіни житлових приміщень, коридорів обклеювали шпалерами, стіни санвузлів були оздоблені керамічною плиткою на висоту 1,8 м, вище – покриті фарбою на клейовій основі. Позаквартирні простори переважно тинькували полімерцементними фарбами.

Поверхня фасаду оздоблена блакитною та бежевою керамічною плиткою. Важливими впізнаваними елементами є фризові та декоративні камені, елементи огородження балконів і лоджій. Проте мешканці одразу після заселення почали склити балкони та лоджії, незважаючи на конфігурацію отвору; через недостатні теплоізоляційні показники та, відповідно, невиправдано великі енерговитрати – самостійно утеплювати фасад. Великі площини утеплювача, тиньковані різними відтінками, змінюють загальну тектоніку будинку, стають характерною ознакою такого типу забудови.

Персоналії

В. Куликовський – один із авторів прив’язки будинку до території.
Василь Вікторович Каменщик – один із авторів прив’язки будинку до території.
Л. Кутна – одна з авторів прив’язки будинку до території.
Олександр Федорович Базюк – один із авторів прив’язки будинку до території.

Джерела

  1. Технічний архів ДП ДІПМ “Містопроект”, Объект №167/6/Серия 84. Крупнопанельные жилые дома и блок-секции / типовой проект 84-1л/84-044.85 / 9-этажная блок-секция жилого дома рядовая на 35 квартир со сквозным проходом. Комплект АС.1-2 / Жилой район Сихов-IV в г. Львове (Львов: Госстрой УССР, 1986).
  2. Боднар Г., Львів. Щоденне життя очима переселенців із сіл (50–80-ті роки XX ст.) (Львів: Видавничий центр ЛНУ ім І. Франка, 2010), 340.
  3. Інтерв’ю з одним із авторів проекту забудови Сихова, Петром Крупою, березень, 2012 р.
  4. Килессо С. К., Смотр достижений архитекторов и строителей республики, “Строительство и архитектура”, 1984, №12, 1.
  5. Съедин А. В., К новому качеству жилой среды, “Строительство и архитектура”, 1982, №10, 2-6.
  6. Трегубова Т., Львів. Архітектурно-історичний нарис (Київ: Будівельник, 1989), 232.

Авторка опису – Наталя Мисак
Літературний редактор – Юлія Павлишин