Просп. Червоної Калини, 70 – церква Різдва Пресвятої Богородиці
Історія
Храм Різдва Пресвятої Богородиці є головною іконічною спорудою району Сихів, спорудження якої символізувало ідейну зміну житлового утворення від робітничого поселення до самодостатнього житлового району (Черкес, Мисак, 2012).
Розташування церкви у головному громадському ядрі житлового району пов'язане з низкою подій. Зведення найбільшого у Львові соціалістичного поселення, яке стало домом переважно для робітників прилеглих підприємств, почалося наприкінці 1970-х рр. Загальний центр був передбачений на перетині просп. Червоної Калини та вул. Сихівської. Згідно початкового проекту, у ньому передбачалося 6 функціональних зон: торгівля, охорона здоров’я, обслуговування, адміністративні органи та управління, культура та спорт, готелі. У зв’язку з ідеологічними та економічними проблемами, які передували розпаду Радянського Союзу, цей комплекс так і не був реалізований, натомість велика площа посеред району пустувала аж до 1993 р. (Черкес, Мисак, 2012).
У 1989 р., після атеїстичного періоду, Українська греко-католицька церква вийшла із підпілля і стала легальною. В цей час розпочалася активна відбудова храмів, і на Сихові також почалося активне релігійне життя. Таким чином, у 1990 р. близько 10 тис. людей зібралися на посвячення каменя під будівництво нової церкви у центрі району. Біля освяченого каменя було зведене легке покриття-дах, і впродовж наступного року тут проводилися богослужіння (Історія парохії). Паралельно греко-католицькою громадою Сихова було оголошено конкурс на проект церкви на цьому місці. Переміг проект канадського арх. укр. походження Радослава Жука, який є учнем Луїса Кана (Louis Kahn) та є професором Монреальського університету Макгілла (McGill University) (Черкес, 2009, 3-4). Радослав Жук спроектував багато українських католицьких церков у Канаді та США.
Будівництво храму Різдва Пресвятої Богородиці розпочалося у 1995 р., а 8 жовтня 2000 року його освятив єпископ Любомир Гузар (Історія парохії).
26 червня 2001 року біля новозбудованого храму відбулася зустріч Отця Івана Павла ІІ Папи Римського з молоддю, на яку прийшло близько півмільйона людей. Відтоді на честь Понтифіка названо площу, а храм має подвійну адресу: просп. Червоної Калини, 70 та Майдан папи Івана Павла ІІ, 1. Поряд із храмом розташовано пам’ятник п. Івану Павлу ІІ та закладено парк на його честь (Черкес, Мисак, 2012).
Укрупнений масштаб головного громадського простору навколо церкви дозволяє проводити багатолюдні заходи, тепер тут часто організовують різного роду масові зустрічі релігійного характеру. Місткість храму становить 1000 прихожан. Згідно з анкетуванням, проведеним на поч. 2005 р., храм Різдва Пресвятої Богородиці відвідують 9,7 тис. мешканців Сихова (Історія парохії). За результатами опитування 100 львівських архітекторів, проведеного у 2009 р., церкву було визнано найкращим зразком сучасної архітектури міста (Черкес, 2009, 3-4).
За проектування і спорудження храму автор проекту Радослав Жук у співдружності з арх. Зиновієм Підлісним, іконописцем Святославом Владикою та отцем парохії Різдва Пресвятої Богородиці Орестом Фрединою удостоєні звання лауреатів Шевченківської премії. У 2011 р. церква нагороджена Державною Премією України в галузі архітектури (Жук, 2014, 36).Пов'язані історії
Архітектура
Церква розташована на перетині двох головних візуальних та функціональних осей району і є його архітектурною домінантою. Об’ємно-просторове вирішення церкви – гармонійне поєднання пуристичних, переважно прямокутних об’ємів, увінчаних п’ятьма позолоченими куполами – було вдало вписане у контекст модерністичного житлового комплексу з його лаконічною геометрією. У проекті церкви Радослав Жук інтерпретував візантійську традицію за допомогою сучасних архітектурних форм, вписавши її у архітектурний ансамбль району.
План церкви має риси типового плану візантійського храму, де можна прочитати квадратний хрест, притвор та апсиду. Об’ємне вирішення храму подібне до типових ритмічних композицій, притаманних українським церквам (Жук, 2014, 36). Разом з тим, геометрична лаконічність споруди не передбачала складного конструктивного вирішення. Конструктивна схема церкви побудована на основі несучого залізобетонного каркасу та кладки з червоної цегли. Це дозволило залучати до будівництва працівників невисокої кваліфікації. Разом з тим, ще до початку зведення храму Радослав Жук передбачав, що до процесу зможуть долучитися всі охочі віруючі (Черкес, 2009, 3-4). Врешті до будівництва церкви долучилося чимало добровольців, переважно мешканці району та парафіяни місцевої релігійної громади. Завдяки цьому будівля була вписана не лише у містобудівний контекст району, а також інтегрована у його соціальний вимір.
Святослав Владика, член української спілки іконописців, разом із Асоціацією сакрального мистецтва, яку він очолює, працюють над вирішенням інтер’єрних розписів церкви. Вони продовжили концептуальний лейтмотив арх. Радослава Жука щодо інтерпретації традиційних мотивів за допомогою сучасних форм у розписах, трансформувавши древні візантійські традиції у сучасний український іконопис. Під час роботи митці контактують та консультуються із архітектором храму. Стилістично Святослав Владика такий іконопис характеризує як "сакральний мінімалізм". Для розпису використовують переважно італійські матеріали, мармур, венеційське золото (Тунік-Чорна, 2010).
Церква на Сихові є просторовим магнітом та центром культурного життя. Зокрема у приміщеннях напівпідземного поверху церкви локалізовано багато дитячих гуртків, студій, ансамблів. При церкві діє катехитична школа, хор, Асоціація сакрального мистецтва тощо.Персоналії
Зиновій
Підлісний
– архітектор, співавтор Храму Різдва Пресвятої Богородиці.
Іван
Павло ІІ (Ioannes Paulus PP.
II) – святий
Католицької Церкви, папа римський, відвідав Львів та Храм Різдва Пресвятої
Богородиці у 2001 р.
Любомир
Гузар – єпископ,
який освятив Храм
Різдва Пресвятої Богородиці у 2000 р.
Орест
Фредина
– отець парохії Різдва Пресвятої Богородиці.
Радослав
Жук
– канадський архітектор українського походження, професор Монреальського
університету Макгілла, переміг у конкурсі на проект Храму Різдва Пресвятої Богородиці.
Святослав Владика – іконописець, голова Асоціації сакрального мистецтва,
оформляв Храм Різдва Пресвятої Богородиці.
Джерела
- Hofer A., Lviv Architecture&City (Wien: LIT VERTRAG GmbH&Co KG Wien, 2012), 195; іл. с. 165.
- Жук Радослав, Місце – люди – час і архітектура (Львів: Видавництво Львівської Політехніки, 2014), 36.
- Історія парохії [Електронний ресурс], Храм Різдва Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви (Режим доступу до ресурсу: http://www.theotokos.org.ua/history.html).
- Паспорт Сихівського району, 2012. 3
- Пояснювальна записка до проекту детального планування центру Сихова в м. Львові (Львів, 2008), 9-11.
- Тунік-Чорна Ю., Сакральне мистецтво на сучасний лад [Електронний ресурс], "Високий Замок", 2010 (Режим доступу до ресурсу: http://archive.wz.lviv.ua/articles/84865).
- Черкес Б. С., Мисак Н. Р., Релігійна компонента у трансформації ідентичності району масової житлової забудови "Сихів" у Львові, Вісник НУ "ЛП" "Архітектура", 2012.
- Черкес Б. С., Сучасна архітектура Львова між історизмом та реставраціонізмом, Архітектура: зб. наук. пр. (Львів, 2009), 3-4.
Літературний редактор – Юлія Павлишин