Вул. Майданна, 1а – церква Пресвятої Трійці ID: 90

Дерев'яна церква Пресвятої Трійці була споруджена у XVII ст. у селі Сихів (1683). У кадастрі 1850 р. згадуються сама церква, невелика дзвіниця та прилеглий цвинтар. Церкву відремонтували у 1875 р. та капітально відреставрували у 1932–1933 рр., коли під неї підвели новий кам'яний фундамент. Парох Андрій Іщак (1887–1941), пізніше беатифікований Папою Іваном Павлом II, був убитий радянськими солдатами неподалік від церкви. Він похований на церковному цвинтарі. У 1969 р. під керівництвом Богдана Кендзьорського проведено реставрацію. Церква діяла до 1960-х рр., коли її закрили та перетворили на музей. Місцеві мешканці Сихова знову відкрили її у 1990 р. як греко-католицький храм, а в 1994 р. було відреставровано внутрішній розпис.

Історія

Точна дата спорудження невідома, хоча деякі джерела вказують бл. 1600 р. У кадастрі 1850 р. також згадуються невелика дзвіниця та прилеглий цвинтар. Перша дерев'яна церква згоріла під час татарської облоги 1676 р.

Церкву відбудували у XVII ст., а нава та баня були розписані у 1683 р.

Згодом, церкву відремонтували у 1875 р. та капітально відреставрували у 1932 р., коли її поставили на новий кам'яний фундамент.

У 1969 р. було проведено реставрацію за проектом Богдана Кендзьорського.

Храм діяв до 1960-х рр., коли його закрили й перетворили на музей.

Місцеві мешканці Сихова знову відкрили церкву у 1990 р. як греко-католицьку. Першим греко-католицьким священиком, який служив у нововідправленому храмі, був о. Олександр (Прилип), монах-студит із Брюховичів.

У 1994 р. відреставровано інтер'єрні розписи. Сьогодні (2008 р.) будівля використовується як греко-католицька церква.

Архітектура

Дерев'яна трьохбанева церква, зведена на кам'яному цоколі. Пізніший бабинець (наву) прибудували із західного боку до давнішої структури, яка мала окремий вхід з півночі. Головний об'єм перекритий чотирискатним дахом.

У наві частково зберігся стінопис із зображенням Теодора Тирона, св. Юрія та св. Дмитра, який датується 1683 р. і є цінною пам'яткою історії мистецтва. Ймовірним автором цих розписів був Олександр Лянинський.

Люди

Завідувачі парафії / Адміністратори:

• близько 1932–1933 рр. — о. Теофіл Горникевич (за часів реставрації 1932 р.), о. Дудикевич (дати невідомі).

• Парох о. Андрій Іщак (1887–1941), пізніше беатифікований Папою Іваном Павлом II, був убитий радянськими солдатами неподалік від церкви. Похований на церковному цвинтарі.

• о. Олександр Прилип (1990–1991). О. Олександр належав до того ж греко-католицького ордену, що й брати Вороновські, де Юліан Вороновський був його настоятелем як у Студійському ордені, так і в (підпільній) церковній ієрархії. На початку 1989 р. єпископ попросив Олександра залишити посаду в Тернополі та приїхати до Львова для підготовки до відродження Греко-Католицької Церкви. У 1990 р. о. Олександр розпочав служіння на Сихові, а митрополит Стернюк надав йому спеціальну грамоту, визнавши о. Олександра Прилипа єдиним греко-католицьким священиком усього Сихівського району.

Джерела