...

Вул. Чукаріна, 1б – житловий будинок

ID: 2361
Житловий 15-поверховий будинок за адресою вул. В. Чукаріна, 1б є частиною постсоціалістичного комплексного містобудівного утворення – району масової житлової забудови Сихів у Львові. Будинок збудований за індивідуальним проектом повторного застосування. На основі цього ж проекту з деякими модифікаціями на Сихові було збудовано низку 15-поверхових будинків. Їхнє зведення почалось у сер. 1980-х рр. Акцентні будинки розташовані на головних візуальних осях району та маркують важливі функціональні вузли, за стильовими ознаками належать до модернізму. Індивідуальний проект був розроблений львівською Конструкторсько-проектною майстернею №1, головний архітектор проекту – Олександр Базюк.

Історія

У комплексному проекті південно-східного житлового району спочатку була передбачена система пішохідних бульварів, які повинні були забезпечити зв’язок між окремими житловими групами, проходячи повз будівлі шкіл, дитячих дошкільних закладів, підприємств торгівлі та побутового обслуговування. В місцях перетину бульварів із магістральними вулицями, як правило, мали бути розміщені громадські заклади, акцентовані 15-поверховими житловими будинками, одним із яких є будинок за адресою вул. Чукаріна, 1б. На основі одного проекту з деякими модифікаціями на Сихові були збудовані будинки за адресами: вул. Довженка, 16; вул. Драгана, 4; вул. Зубрівська, 27, 34; вул. Кос-Анатольського, 18; вул. Полуботка, 2; вул. Трильовського, 16, 18; пр. Червоної Калини, 16, 40, 49, 61, 76, 93; вул. Чукаріна, 1б, 6. Поєднання з 9-поверховою забудовою дозволяло створювати силуетні композиції (Трегубова, 1989, 232).

Будівництво житла в період індустріального типологізму відбувалося з префабрикованих елементів, переважно з великих залізобетонних панелей за типовими проектами. Використовувати цеглу як будівельний матеріал вважалося економічно невиправданим. Чинні норми не передбачали можливості розвитку архітектурного та типологічного різноманіття житлових будинків і можливості інтегрування у них нежитлових функцій (Иноземцева, “Строительство и архітектура”, 1986, №12, 12-15). Дозвіл на будівництво цегляних 15-типоверхівок із можливістю вбудованих функцій громадського обслуговування на рівні 1-го поверху отримували лише шляхом містобудівних обґрунтувань, які опиралися на необхідність створення архітектурного акценту в одноманітному середовищі, забезпечення навігаційності простору та підвищення архітектурної вартості житла (Інтерв’ю з Петром Крупою, 2012). Індивідуальний проект 15-типоверхового 72-квартирного житлового будинку був створений на основі низки документів, до складу яких входили: завдання на проектування, затверджене головою Львівського облвиконкому 12.01.1987 р.; архітектурно-планувальне завдання на проектування мікрорайону №15 у 1980 р.; лист АПУ м. Львова (1986); лист планової комісії (1987); дозвіл Держбуду УРСР на застосування житлових будинків підвищеної поверховості – витяг із протоколу №8 від 14.05.1986 р. (Технічний архів ДП ДІПМ “Містопроект”, Объект №1850).

Пов'язані історії

Архітектура

15-поверхові житлові будинки району масової житлової забудови Сихів у Львові є акцентними вставками серед 9-типоверхової типової забудови. Вони розташовані в основних композиційних вузлах, поблизу громадських центрів, сприяють кращому орієнтуванню в районі та є пізнаваними елементами панорами району. Будинок за адресою вул. В. Чукаріна, 1б – один із ряду житлових будинків-акцентів Сихова, збудованих за індивідуальним проектом повторного застосування. Їхнє зведення почалося у сер. 1980-х рр. Ці будинки різнили наявність чи відсутність вбудованої громадської функції на рівні 1-го поверху. У будинку за адресою вул. В. Чукаріна, 1б додаткової громадської функції не передбачалося, і він залишився одним із трьох будинків даної типології, де не було додано громадської функції. Це можна пояснити тим, що він дещо віддалений від активної комерційної смуги – головної осі житлового району пр. Червоної Калини, а також тим, що поряд із ним розташований ринок роздрібної торгівлі “Шувар”, який достатньою мірою забезпечує торгівельну функцію та функцію обслуговування. В інших будинках, збудованих за схожими проектами, до житлової функції додалися промислові та продуктові магазини, побутове обслуговування, заклади харчування, відділення банків, медичні кабінети, аптеки тощо.

Будинок на вул. В. Чукаріна, 1б зблокований із десятиповерховим житловим будинком №1а, разом із яким він був комплексно спроектований. Шістнадцятиповерховий будинок складається з підвалу, 15-ти житлових поверхів та 16-го – технічного. Для того, щоб сформувати пірамідальний силует, архітектори зменшили площі 14-16 поверхів. Проте кількість і планування квартир, розташованих з 2-го по 13-й поверх – незмінні (Технічний архів ДП ДІПМ “Містопроект”, Объект №1850). У будинку розташовано 72 одно-, дво-, три- та п'ятикімнатні квартири, загальною площею 4815 м2 та житловою – 2904 м2. Однокімнатних квартир передбачено 3, житлова площа кожної з них – 18 м2, загальна – приблизно 39 м2; двокімнатних квартир – 13, житловою площею 29 м2 та загальною – 51 м2. Найбільше у будинку трикімнатних помешкань – 43, серед яких є квартири трьох типів, житлові площі яких приблизно 40 м2, а загальні варіюються в межах 55-70 м2. Також у будинку передбачено 13 п'ятикімнатних квартир із житловою площею 50 м2 та загальною – 97 м2. Висота поверху 2,8 м, в чистоті – 2,5 м. В будинку передбачено 2 ліфти: пасажирський і вантажний. Площа забудови – 542 м2 (Технічний архів ДП ДІПМ “Містопроект”, Объект №1850). Згідно конструктивної схеми будівлі, несучими з 1-го по 7-й поверхи є внутрішні та зовнішні поперечні стіни включно з силуетними каменями; з 8-го до технічного поверху – зовнішні стіни з ефективної цегли, оздоблені силікатним каменем; внутрішні стіни з 8-го по технічний поверх – з ефективної цегли. Перекриття виконані зі збірних залізобетонних панелей, сходи – зі збірних залізобетонних сходових маршів і майданчиків. Збірні залізобетонні балкони з напівкруглим завершенням у плані є особливим елементом будівлі (Технічний архів ДП ДІПМ “Містопроект”, Объект №1850). Окремі площини фасаду будинку оздоблені набризком пневмоспособом полімерцементним розчином. Насиченим бордовим і жовтим кольорами позначено головну вертикальну вісь, яка підкреслює вхід і відображає на фасаді розташування сходової клітки. Додатково промальовано вертикальні смуги, які, підкреслюючи морфологію будівлі, членують її монолітний об’єм. Передбачалося, що цоколь повинен бути оздоблений фасадною плиткою бежевого кольору. Проте тинькування не поновлювалося, і на сьогодні вся поверхня фасаду будинку відображає кладку силікатної цегли. Оздоблення інтер’єрних поверхонь: в кімнатах передбачався паркет, у передпокоях – лінолеум, санвузли облицьовувалися керамічною плиткою, а стіни покривалися мокрим тиньком (Технічний архів ДП ДІПМ “Містопроект”, Объект №1850). Зважаючи на недостатні теплоізоляційні показники будинків цієї типологічної групи, мешканці часто самостійно утеплюють фасади у хаотичний спосіб. Незважаючи на конфігурацію балконів, мешканці активно їх склять. Враховуючи також зміну функції перших поверхів, можна констатувати трансформацію цих житлових структур та їх адаптацію до нових умов.

На сьогодні квартири у будинках, збудованих за індивідуальним проектом повторного застосування, користуються більшим попитом, ніж помешкання у типових 9-типоверхових панельних будинках, які складають основу житлового району Сихів.

Персоналії

В. А. Куликовський – головний конструктор КПМ-1.
Василь Вікторович Каменщик – керівник КПМ-1.
Олександр Федорович Базюк – головний архітектор проекту.

Джерела

  1. Технічний архів ДП ДІПМ “Містопроект”, Объект №1850, Индивидуальный проект 15-тиэтажного односекционного кирпичного жилого дома на 72 квартиры. Комплект АС. Корпус 15 микрорайона Сихов 12 ІІ очередь строительства (Львов: Госстрой УССР, 1983).
  2. Иноземцева А. С., Архитектура и технология: творческое содружество, “Строительство и архитектура”, 1986, №12, 12-15.
  3. Інтерв’ю з одним із авторів проекту забудови Сихова, Петром Крупою, березень 2012 р.
  4. Трегубова Т., Львів. Архітектурно-історичний нарис (Київ: Будівельник, 1989), 232.
Авторка опису – Наталя Мисак
Літературний редактор – Юлія Павлишин