https://lia.lvivcenter.org/uk/themes/?ci_themeid=118Сецесійний ансамбль вулиці Богомольця
Сецесійний ансамбль вулиці Богомольця
ID:
118
Вулиця Богомольця — це один із перших житлових комплексів у місті, у ній відображені сучасні для поч. ХХ ст. урбаністичні тенденції співзвучні з ідеєю міста-саду. Спроектував її у 1903 р. арх. Іван
Левинський.
Історія
Дизайн вул. Богомольця — непересічний для Львова. Ансамбль багатоквартирних житлових будинків згрупований тут довкола невеликої площі зі сквером. Для перших років ХХ ст. таке вирішення є цілком новаторським, адже в той час нові вулиці у Львові прокладали виключно прямими і без розривів, а фасади будинків, відповідно до будівельних норм, межували безпосередньо із тротуарами.
Про що говорить сквер?
Вулиця Богомольця розташована практично в центрі міста. Те, що її влаштовано зі сквером посередині, свідчить про увагу архітекторів до проблем щільно забудованого міського середовища, про їхнє розуміння того, наскільки потрібними є озеленення та публічна рекреаційна зона з урахуванням потреб мешканців передусім задля їхнього комфорту. Реалізація проекту вулиці Богомольця (тоді Адама Асника) у 1904–1908 рр. стала прецедентом, після якого львівські архітектори почали шукати нові форми вулиць, які б давали змогу включити у них більше озеленення, при тому роблячи міський простір більш комфортним та орієнтованим на людину.
Будинки вул. Богомольця
Вартою уваги є і архітектура окремих будинків на вулиці. Це три- й чотириповерхові багатоквартирні кам'яниці, споруджені зі застосуванням новітніх залізобетонних конструкцій та інженерних мереж. У їхньому дизайні поєднуються мотиви принесеного з Відня стилю сецесії із стилізованими/ модернізованими елементами стилів минулих епох — від античної архітектури до неоготики та необароко. Комбінація цих елементів різна у кожному з будинків. Дизайн включає нетипової форми просторі парадні сходи, псевдовітражні вікна, ковані елементи химерних форм, кольорову майолікову плитку на стінах та орнаментовану підлогову керамічну плитку.
Мета теми
Мета теми — висвітлити важливість вулиці Богомольця як пам'ятки містобудування у період зародження архітектурного модернізму, а також продемонструвати особливості вирішення окремих будинків у контексті загального урбаністичного розвитку Львова, стилістичних, ідеологічних та ін. чинників, що впливали на архітектуру міста протягом ХІХ ст.
Станіслав Прогульський
– Лікар-педіатр, педагог, професор кафедри педіатрії медичного факультету Львівського університету ім. Яна Казимира (1938-1939), Медичного інституту (1939–1941).
Євген Олесницький
– Громадсько-політичний діяч, адвокат, економіст, публіцист, перекладач, член НТШ.
Леон Аппель
– Купець, громадський діяч, графік,
живописець-декоратор, вітражист, власник майстерні з виготовлення вітражів у
Львові.
Іван Левинський
– Один з найвідоміших архітекторів
Габсбурзького Львова, підприємець, один з найбільших
роботодавців свого часу у місті. Його фірма була причетна до незліченних будівництв
і реконструкцій по всьому Львову та краї. Викладач Вищої технічної школи,
активний громадський діяч пов'язаний із українським народовецьким рухом.
Іван Левинський був автором концепції вулиці, його фірма здійснювала будівництво у 1903-1909 рр.
Іван Левинський, одна з найцікавіших постатей в історії архітектури і містобудування Львова початку ХХ століття, народився 6 липня 1851 p. у галицькому містечку Долина поблизу Станіслава (сьогодні Івано-Франківськ). У 1875 p. закінчив Львівську Політехніку і незабаром відкрив своє власне архітектурне бюро, фірму будівничих матеріалів і керамічну студію. Від 1903 p. професор, викладав архітектуру на Львівській Політехніці.
Левинський був членом декількох товариств галицьких русинів - “Просвіти,” “Сільського господаря”, студентського товариства “Основа”, патроном освітянського робітничого товариства “Поступ”, членом ради Народного музею.
Депортований росіянами у 1914 p. до Києва разом з численними представниками польської інтеліґенції, Левинський заснував аґрономічно-технічне товариство “Праця” і з будував у Києві католицьку церкву в “гуцульському стилі”. По поверненню до Львова у 1918 p. невдовзі занедужав і помер.
Левинський спроектував і збудував численні будівлі Львова у стилі, що поєднував сецесію віденського зразка і мотиви народної архітектури Карпат. Найцікавішими є зокрема будівлі Торгово-промислової палати, товариства “Дністер”, Академічного дому та ансамбль вулиці Асника (тепер Богомольця). Він також проектував і будував лікарні і санаторії у Львові, Городенці, Коломиї, Тернополі, Ворохті, Заліщиках і Золочеві. 1917-го p. збудував у Києві католицьку церкву в “гуцульському стилі”.
Чотириповерховий будинок,
розміщений на розі вул. Академіка Богомольця та Івана Франка, споруджений у 1905–1906 роках за проектом Яна Шульца для Гелени та Станіслава Якуба Балів. Це
колишня чиншова кам'яниця, зведена у стилі історизму (неоренесансу). Сьогодні (2014) використовується
як житловий будинок з офісами відділень банків, салоном краси та перукарнею на
партері.
На місці сучасного будинку за
адресою вул. Богомольця, 1, а точніше його північної частини, у XIX столітті була розміщена менша житлова кам'яниця. Це був
двоповерховий будинок, побудований, імовірно, ще наприкінці XVIII століття. Його протягом століття неодноразово реконструювали.
Загалом це була типова кам'яниця секційно-галерейного типу. Розібрана у 1905 році для прокладення вулиці Богомольця.
Чотириповерховий будинок був споруджений у 1907–1908
роках за проектом Казимира Жечицького як чиншова кам'яниця лікарів Марії та
Антона Сабатовських. Будинок вирізняється своїм ранньомодерністським стилем, у
його вистрої застосовані мотиви середньовічної архітектури. Пам'ятка
архітектури місцевого значення (Ох. №2). Сьогодні (2014) будинок житловий, а також тут розміщені
Почесне консульство Канади в Україні у Львові та Львівське комунальне
підприємство №505.
Триповерховий житловий будинок
споруджений у 1906 році за проектом, виконаним у бюро Івана Левинського для лікаря
Яна Папе та його дружини Марії. Будинок є однією з шести кам'яниць, що оточують
озеленений сквер у центрі вулиці. Зразок ранньомодерністичної чиншової
кам'яниці I десятиліття ХХ ст., вирішеної в сецесійній
стилістиці, вплив на яку мала архітектурна школа Отто Ваґнера. Пам'ятка
архітектури (ох.№ М-3). Сьогодні використовується переважно як житловий.
Територія усієї забудови вулиці Богомольця з кінця XVIII ст. до 1905 року була єдиною ділянкою, позначеною конскрипційним №508
4/4, а з 1871 року отримала адресу вулиця Панська (сучасна Франка), 5. У її центрі (на
місці сучасного будинку на вулиці Богомольця, 3) була розташована вілла у стилі
класицизму — зразок характерної для XIX століття резиденції середнього
класу.
Триповерховий рядовий будинок споруджений у 1905–1906
роках за проектом, виконаним у бюро архітектора Івана Левинського для фірми "Ельстер і Топф".
Колишня чиншова кам'яниця є частиною сецесійного ансамблю житлових будинків, що
оточують озеленений сквер у центрі вулиці. Пам'ятка архітектури місцевого
значення (ох.№М-4). Сьогодні використовується як житловий.
Чотириповерховий житловий
будинок у рядовій забудові вулиці Богомольця — одна із шести кам'яниць, що
оточують сквер у центрі вулиці. Споруджена у 1905–1906 роках за проектом, розробленим
у бюро Івана Левинського. Це чиншовий будинок у стилі сецесії, пам'ятка архітектури
місцевого значення (ох.№М-5). Сьогодні виконує житлову функцію.
Триповерховий житловий будинок споруджений у 1906
році за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського, як чиншова кам'яниця підприємця
Леона Штаубера. Автором дизайну чільного фасаду є архітектор Тадеуш Обмінський. Цей
будинок у стилі орнаментальної сецесії — один із кращих зразків цього стилю у
Львові, пам'ятка архітектури (ох.№М-6). Сьогодні значну
його частину займає Центр міської історії
Центрально-Східної Європи.
Триповерховий житловий будинок, споруджений у 1906
році за проектом Івана Левинського для Генрика Ґоттліба Гашлякевича. Це
чиншовий будинок у стилі орнаментальної сецесії з елементами неороманського та
неоготичного стилю, пам'ятка архітектури (ох.№М-7). Сьогодні (2014) залишається житловим.
Триповерховий рядовий житловий будинок, споруджений
у 1907 році за проектом, виконаним у бюро Івана Левинського для фірми
"Ельстер і Топф". Це чиншовий будинок у стилі сецесії, пам'ятка архітектури
місцевого значення (ох.№М-8). Сьогодні (2014) використовується переважно як
житловий, в одній із квартир розміщено офіс благодійної організації
"Мальтійська служба допомоги у Львові".
Триповерховий житловий будинок був споруджений у
1905 році за проектом, виконаним у бюро Івана Левинського для фірми "Ельстер
і Топф".
Це чиншовий будинок у стилі орнаментальної сецесії, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний №9). Сьогодні (2014) в будинку
розміщена Прокуратура міста Львова та Львівський державний інститут проектування
комунального будівництва "Львівпромкомунбуд".
Чотириповерховий (первісно — триповерховий) наріжний житловий
будинок споруджений у 1907–1908 роках за проектом Юліана Цибульського для адвоката Альфреда
Зґурського і його дружини Марії. Це колишній чиншовий будинок у стилі, що
поєднує елементи історизму та орнаментальної сецесії. Сьогодні використовується
як житловий.
Триповерховий житловий будинок, споруджений у 1905
році для Ізраеля та Саломона Ельстерів, а також Леона Топфа. Це чиншовий будинок
у стилі орнаментальної сецесії, пам'ятка архітектури
місцевого значення (ох.№10). За будинками №9 та №11 розміщена будівля колишньої
фабрики "Ельстер і Топф". Сьогодні (2014) в будівлі розташовані офіси.
Триповерховий житловий будинок, споруджений у 1905
році за проектом Генрика Сальвера для перукаря Германа Валлаха. Зразок
ранньомодерністичної чиншової кам'яниці I десятиліття ХХ століття. Вирішена у стилі сецесії з
історизуючими елементами. Сьогодні використовується як житловий.
Триповерховий житловий будинок споруджений у 1907–1908 роках за проектом Юліана
Цибульського для лікаря Юзефа Ґрацка, де крім його помешкання та квартир для здачі
в оренду розмістилася лікарська приймальня. Будинок є зразком
ранньомодерністичної чиншової кам'яниці I десятиліття ХХ ст., декорованої у стилі історизму
з елементами сецесії. Сьогодні (2014) у будинку, крім житлових квартир, розміщене
Почесне консульство Мексиканських Сполучених Штатів та офіс турагенції.
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 1 – житловий будинок
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 1 – житловий будинок (не існує)
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 2 – житловий будинок
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 3 – житловий будинок
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 3 – вілла на вул. Панській, 5 (не існує)
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 4 – житловий будинок
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 5 – житловий будинок
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 6 – Центр міської історії
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 7 – житловий будинок
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 8 – житловий будинок
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 9 – адміністративний будинок (кол. житловий)
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 10 – житловий будинок
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 11 – житловий будинок
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 11а – житловий будинок
Вул. Академіка Олександра Богомольця, 15 – житловий будинок
Джерела
Державний архів Львівської області (ДАЛО) ф. 2, оп. 1, справи №№ 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 133
Franciszek Mączyński, "Najnowszy Lwów", Architekt, 1908, Zeszyt 9, s. 91-97.
Jan Bołoz-Antoniewicz, "Secesya", Słowo Polskie, Nr. 125, 1902, s. 2-3
Markian Prokopovych, Habsburg Lemberg. Architecture, Public Space, and Politics in the Galician Capital, 1772-1914, (West Lafayette, Indiana: Purdue University Press, 2008), 357
George R. Collins, Christiane Crasemann Collins, Camillo Sitte: The Birth of Modern City Planning, (Mineola, New York: Dover publications Inc., 2006), 440
Ignacy Drexler, Miasta ogrodowe, (Lwów, 1. Związkowa drukarnia, 1912), 30
Ignacy Drexler, Odbudowa wsi i miast na ziemi naszej, (Lwów – Warszawa – Kraków, Wydawnictwo Zakl. Nar. Im. Ossolińskich, 1921), 323
Jakub Lewicki, Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warszawa: Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, Wydawnictwo Neriton, 2005), 590.
Світлана Лінда, "Архітектура історизму", Архітектура Львова: час і стилі ХІІІ-ХХІ ст., ред. Ю. Бірюльов, (Львів: Центр Європи, 2008), 720
Юрій Бірюльов, Мистецтво львівської сецесії, (Львів: Центр Європи, 2005), 184
Юрій Бірюльов, Захаревичі: творці столичного Львова, (Львів: Центр Європи, 2010), 336
Ігор Жук, "Львівська пам'ятка стилю модерн. Ансамбль вулиці Богомольця та його архітектор", Жовтень, №12, 1983, ст. 83-85
Ігор Оконченко, Ольга Оконченко "Укріплення Львова XVII ст.", Історичний атлас Львова (Київ: ДНВП "Картографія", 2014), с. 44-51, схеми № 3.5 і № 3.6