Кол. вул. Панська, 5 – житловий будинок

Будівля вілли (палацу) була спочатку прямокутною, двоповерховою, з невеликим ризалітом (пристінком) у центрі чільного фасаду. Була вирішена в класицистичному стилі, фасади – симетричні, зі стриманим декором. Накритий будинок був шатровим дахом. На кресленнях проектів добудов у 1870-х – 1880-х рр. видно прямокутні вікна вілли із профільованими обрамленнями; тягу, що розділяє площину стін партеру та вищого поверху; пологий дах з бляшаною покрівлею. Будинок мав поздовжні та поперечні несучі стіни, муровані з цегли, планування було анфіладним, а кімнати були розташовані у два поздовжні ряди. Дві добудови (1875-го і 1885-го), які розширили будинок з півночі та з півдня, цілком повторювали його існуючий стиль, але вирізнялися тим, що відступали від фасаду центральної частини на товщину однієї цегли, а також мали нижчий 2-й поверх, а отже й дах. Їхні вікна шириною близько 1,8 м були або три-, або чотиридільні, декорувалися такими самими обрамленнями, як і вікна старішої частини будинку.

У 1879 р. до вілли прибудований павільйон фотоательє. Він розмістився з північного боку та мав окремий вхід. Це була одноповерхова Г-подібна в плані споруда габаритами близько 8,3х14 м. Вона містила 4 кімнати: більшу при вході, меншу збоку неї, позаду них розміщувалося просторе приміщення фотостудії і невелика фотолабораторія. Це була модерна будівля, збудована з використанням сучасних матеріалів і конструкцій. Більша частина північного фасаду, якого не було видно з вулиці, була заскленою (довжина вікна – близько 6 м). Натомість чільний (західний) фасад ательє був вирішений у консервативних формах історизму, щоб не виділятися з оточуючої забудови. Його аттик приховував дах зі світловим ліхтарем. Цей фасад був симетричним, з порталом у центрі та вікнами обабіч. По краях декорувався пілястрами тосканського ордеру на п'єдесталах. Над вінцевим карнизом будівлі розміщувався аттик з назвою фотоательє. Вікна і двері прямокутні, з профільованими обрамленнями та лінійними сандриками.

У XVIII–XIX ст. рельєф на території всієї забудови вул. Богомольця значно відрізнявся від сучасного, зберігаючи яскраві сліди існування тут раніше бастіону. При проектуванні нової вулиці у 1903 р. арх. Іван Левинський накреслив поздовжній розріз по рельєфу. З боку вул. Панської (Франка) перепад між ділянкою і хідником вулиці становив 0,5 м. Далі територія перед віллою і трохи ззаду неї злегка піднімалася. Останні 24 м із загальних 116-ти, де розміщувався сад, мали досить крутий підйом, а потім різкий спад на 3,2 м до рівня вул. Кльоновича.

Огорожа з боку вул. Панської служила і підпірною стінкою. У 1872 р. влаштовано новий паркан на місці старого. Він був симетричний, з шістьма отинькованими цегляними стовпами і металевими штахетами. У центрі – широка в'їзна брама, а по боках – 2 хвіртки. Таке парадне вирішення огорожі свідчить про палацовий характер вілли. Цього ж року при вході на ділянку зведено невеличкий одноповерховий будинок для сторожа: прямокутний у плані, накритий двосхилим бляшаним дахом, з двома приміщеннями всередині, які мали пічне опалення. Фасади декоровані в стилістиці історизму: вікна фланковані пілястрами з коринфськими капітелями, що підтримували лінійні сандрики з невеликими акротеріями.

Загалом уся ділянка мала репрезентативний характер, типовий для XIX ст. По центру території перед віллою була розміщена велика кругла клумба, а ззаду будинку був розпланований регулярний сад. Подалі, з південного боку, була розташована дерев'яна господарська споруда. З півночі ділянки була розміщена будівля стайні та возівні, яка з північного боку прилягала до аналогічної споруди на сусідній ділянці, де тепер кам'яниця на вул. Пекарській, 4, а на заході (з 1870 р.) межувала з ділянкою №607 4/4 (кол. вул. Панська, 3). Це була проста одноповерхова мурована будівля, прямокутна у плані, габаритами близько 30х7,5 м, з односхилим дахом. У 1870 р. її реконструйовано з пристосуванням під житло – в ній влаштовано 3 помешкання, при цьому збережено існуючий дах. Чільний фасад став восьмиосьовим, несиметричним. Залежно від розміру кімнат різнився розмір вікон: половина з них – з 12-тафлевою столяркою, половина – з 8-тафлевою. Така конструкція і засклення характерні для класицизму і загалом періоду кін. XVIII – сер. XIX ст. Для освітлення передпокоїв вхідні двері мали верхні та бічні світлики. У даху були 2 півциркульні люкарни.