Центр міської історії

Інтерактивний Львів

...

Пл. Ринок, 10 – колишній палац Любомирських

ID: 138
Будинок на пл. Ринок, 10 (охор. №326/9) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку площі Ринок. Будівля палацу Любомирських, побудована на місці кількох давніх кам'яниць, є зразком архітектури магнатського палацу доби бароко, інкорпорованої в масив забудови площі Ринок.

Історія

Будівля палацу Любомирських побудована на місці кількох давніх кам'яниць, пивниці та фундаменти яких походять з періоду ґотики. В кінці ХVІІ ст. вони були об'єднані в одне ціле, три з боку вул. Руської і дві з вул. Бляхарської (сучасної вул. І. Федорова).

На фасаді від вул. І. Федорова є портал, який зберігся від давньої кам'яниці. На його замковому камені поміщений картуш з датою "1695". Кам'яниці від пл. Ринок, які належали князю Яну Сапізі (Jan Sapieha), в 1744 р. перебудовано за проектом Бернарда Mеретина.

У одній з них (від пл. Ринок) жив польський поет ХVІІ ст. Шимон Шимонович (Szymon Szymonowycz). 1760 р. Станіслав Любомирський (Stanisław Lubomirski) купив кам'яницю Сапіги, а також будівлі від вул. Руської та сучасної вул. І. Федорова і запросив відомого архітектора Яна де Вітте (Jan de Witte) для будівництва свого палацу.

1763 рр. будинок був фундаментально перебудований за проектом архітектора Яна де Вітте. Будівельними роботами керували архітектори Бернард Меретин та Мартин Урбанік (Marcin Urbanik). Декоративне оздоблення аттика з люкарнами, картушами та фігурою орла, який збирається до злету, і опори-наріжника з військовою атрибутикою, яка представляє алегорію збройної слави роду Любомирських, від вул. Руської виконав за проектом Себастяна Фесінґера (Sebastian Fesinger) скульптор Стефан Кодецький (Stefan Kodecki). Стюкові каміни в приміщеннях за проектом Себастяна Фесінгера виконав Іван Оброцький (Jan Obrocki).

У тепер вже неіснуючому малярському декоруванні приміщень брав участь Станіслав Строїнський (Stanisław Stroiński). У 1767 р. тут влаштував собі резиденцію російський генерал Михайло Кречетніков. У 1772–1821 рр. в будинку містилася резиденція австрійських губернаторів Галичини. Тут мешкали австрійський губернатор Галичини граф Йоган-Антон Перген (Johann-Anton von Pergen) і його наступники.

У 1869 р. реконструйовано планування першого поверху. У 1870-х рр. будинок належав Ігнатію Домініку Леваковському (Ignacy Dominik Lewakowski). В останній чверті ХІХ ст. у будинку містилося товариство вчительок, засноване у 1882 р. (керівник – Софія Романовичева (Zofia Romanowiczowa).

У 1895 р. палац викупило українське товариство "Просвіта". Від тоді і до 1939 р. в цьому будинку містився ряд культурно-освітніх установ, зокрема, товариство "Просвіта", книгарня Наукового товариства ім. Т. Шевченка, редакція і друкарня газети "Діло", журнал "Громадський вісник". Його в різний час відвідали Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, інші видатні діячі української культури.

У 1920 і 1925 рр. проект фасаду першого поверху для будинку товариства "Просвіта" виконав архітектор Лев Левинський. Проект порталу від вул. Руської для книгарні товариства "Просвіта" у 1935 р. виконав архітектор Євген Нагірний. Тоді ж проект конструктивних елементів для виконання порталу виконав інженер Володимир Савчак. Проект вхідної брами та реконструкцію сіней у будинку товариства "Просвіта" від пл. Ринок, а також проект книжкового магазину у брамі будинку при вул. Бляхарській (тепер вул. І. Федорова) виконав у 1934-1935 рр. архітектор Євген Нагірний.

У 1975 р. після реконструкції у будинку відкрито музей меблів і фарфору зі збірок Музею етнографії та художнього промислу НАН України. Тепер у будівлі розташовані відкриті фонди Музею етнографії та художнього промислу НАН України.

Пов'язані історії

Архітектура

Будівля палацу Любомирських за стилем одна з найкращих барокових житлових кам'яниць у Львові. Палац займає кутову ділянку на східній стороні пл. Ринок. Бічним фасадом виходить на вул. Руську, тильним – на вул. Федорова. У XVII ст. будівля зводилася на місці п'яти давніх кам'яниць, над фундаментами і пивницями з періоду готики. В XVIII ст. – грунтовно перебудовувалася.

Будинок мурований з цегли, тинькований, в плані витягнутий прямокутник з невеликим внутрішнім двориком, триповерховий. Займає кутову ділянку на східному боці пл. Ринок. Має три відкритих для огляду фасади. Парадний, найпишніше оздоблений, виходить на пл. Ринок. Він розчленований пілястрами з ліпними декоративно оздобленими капітелями, вікна прикрашені ліпними обрамуваннями з гірляндами. Балкони огороджені кованими ґратами, опираються на фігурні кронштейни. Наріжник будинку від вул. Руської оформлений військовою атрибутикою, яка представляє алегорію збройної слави роду Любомирських. Аттик прикрашений люкарнами, картушами та фігурою орла, який збирається злетіти. Фасади, які виходять на вул. Руську та вул. І. Федорова вирішені значно простіше. Гладку поверхню їх стін розчленяють плоскі пілястри з капітелями, вікна оформлені наличниками строгої форми. З боку вул. І. Федорова розташований різьблений у камені портал, на замковому камені якого поміщений картуш з датою "1695". Проте планування підвалів та збережені в них ґотичні склепіння свідчать про більш раннє походження кам'яниць, які сформували у пізніший період палац.

Особливістю архітектурно-планувального вирішення будинку є виступаючі за фасадну лінію підвальні приміщення, які утворювали так звані передпоріжжя. Вони полегшували завантаження пивниць товарами й водночас слугували підмурівком хідників, про які згадує у своїх спогадах Мартин Груневег. На думку київської дослідниці Тетяни Трегубової, ґотична кладка та портали у пивницях дозволяють датувати появу цих передпоріж ХІV – ХV ст.

Перед 1527 р. на них розміщували відкриті дерев'яні галереї та навіси (так звані передсіння), будівництво яких було заборонено після пожежі. Перший поверх перекритий хрестовими склепіннями. Інтер'єр прикрашають стюкові каміни, виконані за проектом Себастяна Фесінгера (Sebastian Fesinger) скульптором Іваном Оброцьким (Jan Obrocki).

Персоналії

Автори проекту (реконструкції), співавтори:

  • Будівля палацу Любомирських побудована на місці кількох давніх кам'яниць, над пивницями та фундаментами з періоду ґотики. В кінці ХVІІ ст. були об'єднані в одне ціле, три з боку вул. Руської і дві з вул. Бляхарської (сучасної вул. І. Федорова). На фасаді від вул. І. Федорова є портал, який зберігся від давньої кам'яниці. На його замковому камені поміщений картуш з датою "1695". Автор проекту невідомий.
  • Кам'яниці від пл. Ринок, які належали князю Яну Сапізі (Jan Sapieha), в 1744 р. перебудовано за проектом Бернарда Mеретина (Bernard Meretyn).
  • У 1763 рр. будинок був фундаментально перебудований за проектом архітектора Яна де Вітте. Будівельними роботами керували архітектори Бернард Меретин та Мартин Урбанік (Marcin Urbanik). Декоративне оздоблення аттика з люкарнами, картушами та фігурою орла, який збирається до злету, і наріжника з військовою атрибутикою, яка представляє алегорію збройної слави роду Любомирських, від вул. Руської виконав за проектом Себастяна Фесінґера (Sebastian Fesinger) скульптор Стефан Кодецький (Stefan Kodecki). Стюкові каміни в приміщеннях за проектом Себастяна Фесінгера виконав Іван Оброцький (Jan Obrocki). У тепер вже не існуючому малярському декоруванні приміщень брав участь Станіслав Строїнський (Stanisław Stroiński).
  • У 1920 і 1925 рр. проект фасаду першого поверху для будинку товариства "Просвіта" виконав архітектор Лев Левинський.
  • Проект порталу від вул. Руської для книгарні товариства "Просвіта" у 1935 р. виконав архітектор Євген Нагірний. Тоді ж проект конструктивних елементів для виконання порталу виконав інженер Володимир Савчак.
  • Проект вхідної брами та реконструкцію сіней у будинку товариства "Просвіта" від пл. Ринок, а також проект книжкового магазину у брамі будинку при вул. Бляхарській (тепер вул. І. Федорова) виконав у 1934-1935 рр. архітектор Євген Нагірний.
  • У 1975 р. після реконструкції у будинку відкрито музей меблів і фарфору зі збірок Музею етнографії та художнього промислу НАН України.

Основні власники нерухомості (ділянки і будинку):

  • Давні кам'яниці від пл. Ринок, де тепер стоїть будинок на пл. Ринок, 10, належали ХVІІ ст. князю Яну Сапізі (Jan Sapieha).
  • У 1760 р. Станіслав Любомирський (Stanisław Lubomirski) купив кам'яницю Сапіги, а також будівлі від вул. Руської та сучасної вул. І. Федорова.
  • У 1767 р. тут влаштував собі резиденцію російський генерал Міхаіл Кречетніков.
  • У 1772–1821 рр. в будинку містилася резиденція австрійських губернаторів Галичини. Тут мешкали австрійський губернатор Галичини граф Йоган-Антон Перген і його наступники.
  • У 1870-х рр. будинок належав Ігнацію Домініку Леваковському (Ignacy Dominik Lewakowski).
  • В останній чверті ХІХ ст. у будинку містилося товариство вчительок, засноване у 1882 р. (керівник – Зоф'я Романовічова (Zofia Romanowiczowa).
  • У 1895 р. палац викупило українське товариство "Просвіта". Від тоді і до 1939 р. в цьому будинку містився ряд культурно-освітніх установ, зокрема, товариство "Просвіта", книгарня Наукового товариства ім. Т. Шевченка, редакція і друкарня газети "Діло", журнал "Громадський вісник".
  • У 1975 р. після реконструкції у будинку відкрито музей меблів і фарфору зі збірок Музею етнографії та художнього промислу НАН України.
  • Тепер (2010 р.) у будівлі розташовані відкриті фонди Музею етнографії та художнього промислу НАН України.

Організації

Джерела

  1. Проект "Галіціана" (І. Жук), 2001-2002.
  2. Державний архів Львівської області. – Ф. 2. – Оп. 2. – Спр. 3654. Справа на будинок на пл. Ринок, 9. – С. 22, 106, 111, 114, 115, 134-142, 136, 150-151.
  3. Bуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. Львів: Каменяр, 1987. – C. 54. 
  4. Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. – Львів, 1991. – C. 32.
  5. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. / Серія "Історичні місця України". – Вид. 3-тє зі змінами. – Львів: Світ, 2006. – C. 71.
  6. Пам'ятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – В четырех томах. – Т. 3. – Киев, 1985. – C. 49. 
  7.  Трегубова Т. О. Нове про архітектуру середньовічного житла на площі Ринок у Львові // Українське мистецтво. – Вип. 3. – К.: Наукова думка, 1969. – С. 154–156.
  8. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. – Київ: "Будівельник", 1989. – С. 57-58. • Charewiczowa Ł. Czarna kamienica i jej mieszkańcy. – Lwów, 1935. – S. 26-27.
  9. Ilustrowany skorowidz stolecznego m. Lwowa z okazyi wystawy krajowej roku 1894. – Lwów: nakładem autora, 1894. – S. 81.
  10. Księga adresowa miasta Lwowa. – Rocznik szósty. – Wydawca i właściciel Reichman. – Lwów, 1902. – S. 70.
  11. Medyński A. Lwów. Ilustrowany przewodnik dla zwiedzających miasto. – Drugie wydanie poprawione i uzupelnione. – Lwów: nakładem autora. – 1937. – S. 87-88.
  12. Orłowicz M. Przewodnik po Lwowie. – Lwów, 1925. – S. 74.
  13. Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, nazw ulic i placów król. stół. miasta Lwowa wedlug Rady meijskiej w r. 1871 z urzędowych źródeł zestawiony. Lwów: nakładem Karola Wilda. – 1872. – S. 206.
  14. Skorowidz król. stół. miasta Lwowa. – Lwów: nakladem król. stół. miasta Lwowa. – Z drukarni instytutu Stawropigialnego. – Lwów, 1889. – S. 195.
  15. Skorowidz król. stół. miasta Lwowa z planem miasta. – Lwów: staraniem i nakladem gminy. – Z drukarni "Dziennika Polskiego" (Dr. Felixa Wojnarowskiego) pod zarządem Fr. Kattnera. – Lwow, 1899. – S. 183.
  16. Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa . – S. 67. // Księga adresowa Małopołski. – Lwów. Stanisławów. Tarnopól. Rocznik 1935/1936.
Авторка опису — Христина Харчук

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення