viev 119 Share

Сецесійний ансамбль вулиці Богомольця

Дизайн вул. Богомольця — непересічний для Львова. Ансамбль багатоквартирних житлових будинків згрупований тут довкола невеликої площі зі сквером. Для перших років ХХ ст. таке вирішення є цілком новаторським, адже в той час нові вулиці у Львові прокладали виключно прямими і без розривів, а фасади будинків, відповідно до будівельних норм, межували безпосередньо із тротуарами.

Про що говорить сквер?

Вулиця Богомольця розташована практично в центрі міста. Те, що її влаштовано зі сквером посередині, свідчить про увагу архітекторів до проблем щільно забудованого міського середовища, про їхнє розуміння того, наскільки потрібними є озеленення та публічна рекреаційна зона з урахуванням потреб мешканців передусім задля їхнього комфорту. Реалізація проекту вулиці Богомольця (тоді Адама Асника) у 1904–1908 рр. стала прецедентом, після якого львівські архітектори почали шукати нові форми вулиць, які б давали змогу включити у них більше озеленення, при тому роблячи міський простір більш комфортним та орієнтованим на людину.

Будинки вул. Богомольця

Вартою уваги є і архітектура окремих будинків на вулиці. Це три- й чотириповерхові багатоквартирні кам'яниці, споруджені зі застосуванням новітніх залізобетонних конструкцій та інженерних мереж. У їхньому дизайні поєднуються мотиви принесеного з Відня стилю сецесії із стилізованими/ модернізованими елементами стилів минулих епох — від античної архітектури до неоготики та необароко. Комбінація цих елементів різна у кожному з будинків. Дизайн включає нетипової форми просторі парадні сходи, псевдовітражні вікна, ковані елементи химерних форм, кольорову майолікову плитку на стінах та орнаментовану підлогову керамічну плитку.

Мета теми

Мета теми — висвітлити важливість вулиці Богомольця як пам'ятки містобудування у період зародження архітектурного модернізму, а також продемонструвати особливості вирішення окремих будинків у контексті загального урбаністичного розвитку Львова, стилістичних, ідеологічних та ін. чинників, що впливали на архітектуру міста протягом ХІХ ст.

Особливості дизайну будинків. Деталі

Іван Левинський. Архітектор сецесійного Львова

Іван Левинський, одна з найцікавіших постатей в історії архітектури і містобудування Львова початку ХХ століття, народився 6 липня 1851 p. у галицькому містечку Долина поблизу Станіслава (сьогодні Івано-Франківськ). У 1875 p. закінчив Львівську Політехніку і незабаром відкрив своє власне архітектурне бюро, фірму будівничих матеріалів і керамічну студію. Від 1903 p. професор, викладав архітектуру на Львівській Політехніці.

Левинський був членом декількох товариств галицьких русинів - “Просвіти,” “Сільського господаря”, студентського товариства “Основа”, патроном освітянського робітничого товариства “Поступ”, членом ради Народного музею.

Депортований росіянами у 1914 p. до Києва разом з численними представниками польської інтеліґенції, Левинський заснував аґрономічно-технічне товариство “Праця” і з будував у Києві католицьку церкву в “гуцульському стилі”. По поверненню до Львова у 1918 p. невдовзі занедужав і помер.

Левинський спроектував і збудував численні будівлі Львова у стилі, що поєднував сецесію віденського зразка і мотиви народної архітектури Карпат. Найцікавішими є зокрема будівлі Торгово-промислової палати, товариства “Дністер”, Академічного дому та ансамбль вулиці Асника (тепер Богомольця). Він також проектував і будував лікарні і санаторії у Львові, Городенці, Коломиї, Тернополі, Ворохті, Заліщиках і Золочеві. 1917-го p.  збудував у Києві католицьку церкву в “гуцульському стилі”.

Джерела та Література

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) ф. 2, оп. 1, справи №№ 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 133
  2. Franciszek Mączyński, "Najnowszy Lwów", Architekt, 1908, Zeszyt 9, s. 91-97.
  3. Jan Bołoz-Antoniewicz, "Secesya", Słowo Polskie, Nr. 125, 1902, s. 2-3
  4. Markian Prokopovych, Habsburg Lemberg. Architecture, Public Space, and Politics in the Galician Capital, 1772-1914, (West Lafayette, Indiana: Purdue University Press, 2008), 357
  5. George R. Collins, Christiane Crasemann Collins, Camillo Sitte: The Birth of Modern City Planning, (Mineola, New York: Dover publications Inc., 2006), 440
  6. Ignacy Drexler, Miasta ogrodowe, (Lwów, 1. Związkowa drukarnia, 1912), 30
  7. Ignacy Drexler, Odbudowa wsi i miast na ziemi naszej, (Lwów – Warszawa – Kraków, Wydawnictwo Zakl. Nar. Im. Ossolińskich, 1921), 323
  8. Jakub Lewicki, Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warszawa: Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, Wydawnictwo Neriton, 2005), 590.
  9. Світлана Лінда, "Архітектура історизму", Архітектура Львова: час і стилі ХІІІ-ХХІ ст., ред. Ю. Бірюльов, (Львів: Центр Європи, 2008), 720
  10. Юрій Бірюльов, Мистецтво львівської сецесії, (Львів: Центр Європи, 2005), 184
  11. Юрій Бірюльов, Захаревичі: творці столичного Львова, (Львів: Центр Європи, 2010), 336
  12. Ігор Жук, "Львівська пам'ятка стилю модерн. Ансамбль вулиці Богомольця та його архітектор", Жовтень, №12, 1983, ст. 83-85
  13. Ігор Оконченко, Ольга Оконченко "Укріплення Львова XVII ст.", Історичний атлас Львова (Київ: ДНВП "Картографія", 2014), с. 44-51, схеми № 3.5 і № 3.6