Перебування
в університеті було для молоді не тільки часом інтенсивної праці та навчання, а
й часом бурхливого товариського життя. Студенти організовували віча, зустрічі,
ходили разом до театру, кіно та на футбольні матчі. Інколи зустрічалися у
популярних львівських закладах, таких як кав'ярня "Рома" (вул. Академічна, 25 — тепер просп.
Шевченка, 25), "Шкоцька" (вул. Академічна, 27 — тепер
просп. Шевченка, 27). Оскільки походи до кав'ярень були пов'язані зі значними витратами, Товариство
братньої допомоги Університету імені Яна Казимира відкрило чайну на вулиці
Лозинського, 7 (у Польському академічному домі, сучасна вул. Герцена). Також організовувало урочисту Вігілію і
Великодній сніданок для студентів, які не мали змоги поїхати додому на свята
через брак фінансів. А особливим видом студентської діяльності у сфері
товариського життя була організація балів і танцювальних вечорів.
Найчастіше
презентаційні бали студенти влаштовували взимку, у січні або лютому.
Танцювальні вечори найчастіше відбувалися в залах Міського касино й
Літературно-мистецького кола на жвавій вулиці Академічній, 13 (просп. Шевченка),
або в залі Офіцерських курсів (Ognisko Oficerskie)
на вулиці Фредра, 1. Обидва приміщення були розташовані у ближньому центрі,
неподалік університетських корпусів і гуртожитків. Студент Політехніки
Станіслав Гербст (Stanisław Herbst) згадував, що за
його студентських часів на забави ходили також до будинку графа Скарбека (театр
ім. Заньковецької), до "Сокола" (вул. Дудаєва, 8) і на вулицю
Лозинського (вул. Герцена). Великий зал, у якому влаштовували танці, мав у
своєму розпорядженні також ІІ Дім техніків на вулиці Абрагамовичів, 14 (тепер гуртожиток
НУ "ЛП" на вул. Бой-Желенського, 14).
Траплялося, що бали також організовували у приміщеннях вищих навчальних
закладів (наприклад, у лютому 1931 року студенти-правники влаштували раут у
презентаційних залах ректорату Університету імені Яна Казимира). Орендою приміщень
для організації вечірок займалася і Академічна читальня, яка пропонувала свої
послуги зазвичай за відповідну плату. Інколи ставалося так, що студентська
організація не мала коштів, щоб оплатити рахунок. Так було у випадку
Львівського академічного хору, який, організовуючи 19 березня (свято святого
Юзефа) танцювальну вечірку, не отримав очікуваних прибутків.
Бали
організовували і популярні товариства українських студентів, такі як "Медична громада" (яка вперше влаштувала популярний "Бал медиків" уже в 1911 році) чи Студентська
громада. Щоб прикрасити студентам свято, запрошували популярні оркестри. На той
час таким був оркестр "Ябцьо".
У 1930-х роках серед української молоді популярними були танцювальні вечори,
які зазвичай організовували щосуботи в залі товариства "Сокіл" на вулиці Руській, 20. Також там
проводили танцювальні курси. Молодь, яка репрезентувала русофільську течію,
згуртована в товаристві "Друг", охоче влаштовувала вечірки в залі
Руського казино на вулиці Рутовського, 22 (тепер вул. Театральна, 22).
Бувало,
що на бал, який організовувала студентська молодь, приходили й інші особи.
Квиток для них був тоді вдвічі дорожчим, ніж для студентів. Організація вечірок
і танцювальних вечорів забирала багато часу й була пов'язана з необхідністю
залагоджувати численні формальності (серед них — отримання дозволу від Податкової палати
на продаж алкоголю під час вечірки); а також була значним джерелом прибутку для
багатьох академічних товариств. Кошти, зібрані під час таких заходів,
призначали на розвиток окремих академічних організацій або розбудову житлового
фонду студентів. За таким принципом Управління академічного дому (гуртожитку) імені Адама Міцкевича
24 листопада 1927 року влаштувало Велику танцювальну вечірку, прибутки з якої
призначило на ремонт будинку. Схожим чином кошти збирали студентки
Університету імені Яна Казимира, які шукали фінанси, щоб побудувати Дім
студенток на вулиці Торосевича (сучасна адреса — вул. Студентська, 2). Варто
наголосити, що, окрім балів, важливою академічною ініціативою, яка сприяла збиранню
грошей на студентські потреби, була організація щорічного Тижня академіка (що
тривав кожного року майже 10 днів), під час якого молодь влаштовувала раути,
концерти, лотереї, театральні й кіновистави.
Часто
бали та забави відбувалися під патронатом учених і професорів Університету. 14
квітня 1923 року "Всепольська молодь" організувала Великий весняний
раут під патронатом Станіслава Ґрабського (Stanisław Grabski), Яна
Розвадовського (Jan Rozwadowski), Леонарда Шталя
(Leonard Stahl). Траплялося, що
в балах, які організовували студенти, брали участь і викладачі. Правдоподібно,
частим гостем, якого охоче запрошували студентки, був математик Стефан Банах.
Нерідко
вже в запрошенні було зазначено, що потрібно вдягнути, йдучи на бал. Це могло
бути і вбрання для урочистостей, і костюм чи маска. Лев Кальтенберґ (Lew Kaltenbergh) — письменник,
студент гуманітарного факультету Університету імені Яна Казимира — згадував
потім одного з "вічних студентів" Тадеуша Нєдзьвєдського (Tadeusz Niedzwiedzki),
який багато років "зимував" в Університеті, тому знав усіх молодших
наукових працівників і його запрошували на бали асистентів. Легендою у
студентських колах став випадок із Нєдзьвєдським, який продав своє пальто, щоб
купити білі рукавички спеціально на бал. Кальтенберґ писав потім про нього: "І що вдіяти з таким вар'ятом, коли
збирався решту не надто лагідної того року зими проходити в літньому плащі?" Купівля відповідного вбрання, як і
сама участь у балі, була привілеєм заможніших студентів, які непривітно
дивилися на слухачів, котрим доводилось повернутися просто на лекцію після
вечірки, що закінчилася під ранок.
