/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Звичайна таблиця"; mso-style-parent:""; font-size:11.0pt;"Calibri","sans-serif"; mso-fareast-"Times New Roman"; mso-bidi-"Times New Roman";} Будинок, в якому сьогодні діє театр ім. Марії Заньковецької, був споруджений у 1837–1842 рр. як театр фундації гр. Cтаніслава Скарбека. Проект будинку виконав віденський арх. Людвік Піхль, будівництвом керував львівський міський арх. Йоганн Зальцманн. Стилістично будинок є характерним зразком пізнього класицизму у варіанті віденської архітектурної школи. Будинок театру є одним із найбільших у Європі, пам'яткою архітектури національного значення, ох.№1286. - lia.lvivcenter.org" />

Вул. Лесі Укрaїнки, 01 – театр імені Марії Заньковецької

ID: 304

Будинок, в якому сьогодні діє театр ім. Марії Заньковецької, був споруджений у 1837–1842 рр. як театр фундації гр. Cтаніслава Скарбека. Проект будинку виконав віденський арх. Людвік Піхль, будівництвом керував львівський міський арх. Йоганн Зальцманн. Стилістично будинок є характерним зразком пізнього класицизму у варіанті віденської архітектурної школи. Будинок театру є одним із найбільших у Європі, пам'яткою архітектури національного значення, ох.№1286.

Історія

Театр розташований на місці давнього Низького замку, який був споруджений у XIV ст. як частина міських фортифікацій. У 1802 р. замок був розібраний. Згодом гр. Станіслав Скарбек (Skarbek) викупив у міста велику частину цієї території та використав її для будівництва багатофункціональної будівлі, значну частину якої зайняв театр. Проект будинку виконав віденський арх. Людвік Піхль (Pichl), проте будівництво здійснювалося під керівництвом тодішнього львівського міського арх. Йоганна Зальцмана (Salzmann), який вніс певні зміни до первісного проекту.

Згідно з літературними джерелами, при будівництві було використано 16 тис. дубових паль, привезених із маєтку гр. Скарбека під Миколаєвом. Історична назва “Театр Скарбека” походить від імені фундатора. Граф Скарбек був також директором цього театру, який свого часу був одним із найбільших театрів Європи. Глядацька зала була розрахована на 1460 місць. Після побудови театру, вулицю, на яку виходить його східний фасад, перейменовано на “Театральну” (до того вона називалася “Довгою”, бо сполучала оборонні мури протилежних кінців середньовічного Львова).

У 1940–1942 рр. було проведено ґрунтовну реконструкцію будинку за проектом арх. Вітольда Мінкевича (Minkiewicz). Зокрема, реконструйовано глядацьку залу, обладнано рухому сцену, а також перебудовано вестибюль. У фойє було усунено статую Станіслава Скарбека і виконано новий скульптурний декор стін. Інтер'єри фойє та глядацької зали були оформлені новими декоративними рельєфами, які виконали скульп. Маріан Внук (Wnuk) та Яніна Райхер-Тот (Reichert-Toth).

У 1997 р. на стіні фойє поміщений сучасний медальйон із портретним зображенням Станіслава Скарбека, автором якого є скульп. Дмитро Крвавич.

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок займає велику прямокутну ділянку, заповнюючи своєю масою квартал між вул. Лесі Українки, Театральною, Торговою та просп. Свободи. Просторово-планувальна структура і композиція чотирьох фасадів вирізняється строгою симетрією, характерною для класицизму. Свого часу це була найбільша будівля у Львові.

Будинок чотириповерховий, мурований з цегли на фундаментах із дубових паль. Фасади отиньковані, почленовані горизонтальними тягами і фланковані симетрично розташованими наріжними пристінками (розкріповками). У центрі головного (південного) фасаду розміщено монументальний портик іонічного ордеру, увінчаний фронтоном, який раніше завершувала квадрига Аполлона. Бічні фасади також декоровані пілястрами іонічного ордеру. Вікна прямокутні, а на 1-му поверсі – аркові, півциркульні, у строгих класицистичних обрамуваннях.

Стрижнем внутрішньої планувальної структури є просторий інтер'єр глядацької зали, яку розміщено на центральній осі, разом із фойє та блоком сцени. Будинок фланкують два внутрішні подвір'я. Сполучення між його секціями забезпечують коридори, прокладені вздовж корпусу паралельно до фасадів. По обидві сторони від коридорів розташовано ряди службових приміщень.

У 1940–1942 рр. було проведено ґрунтовну реконструкцію будинку за проектом арх. Вітольда Мінкевича, тоді ж театр був обладнаний рухомою сценою. Інтер'єри фойє та глядацької зали були оформлені декоративними рельєфами, авторами яких є скульп. Маріан Внук та Яніна Райхерт-Тот.

Персоналії

Вітольд Мінкевич (Witold Minkiewicz)архітектор, у 1940–1942 рр. провів реконструкцію будівлі.
Дмитро Крвавич – український скульптор, автор медальйону із портретним зображенням Станіслава Скарбека.
Йоганн Зальцман (Johann Salzmann)львівський міський архітектор, керував будівництвом будівлі суч. театру ім. Марії Заньковецької.
Людвік Піхль (Ludwik Pichl)віденський архітектор, виконав проект будинку, де сьогодні розташований театр ім. Марії Заньковецької.
Мар’ян Внук (Marian Wnuk) – скульптор.
Станіслав Скарбек (Stanisław Skarbek) – граф, засновник Театру Скарбека (тепер – Театр ім. Марії Заньковецької).
Яніна Райхерт-Тот (Janina Reichert-Toth) – скульпторка.

Організації

Джерела

  1. Lityński M., Gmach Skarbkowski we Lwowie na tle architektury w pierwszej połowie XIX wieku (Lwów, 1921).
  2. Orłowicz M., Przewodnik po Lwowie (Lwów, 1925).
  3. Schnür-Pepłowski S., Teatr polski we Lwowie (Lwów, 1889).
  4. Вуйцик В. С., Липка Р. М., Зустріч зі Львовом (Львів: Каменяр, 1987).
  5. Пам'ятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, Т. 3. (Киев, 1985).
  6. Проект “Галіціана”, 2001–2002.
Автори опису – Христина Харчук, Ігор Жук
Редактор – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення

Пов'язані відео