Вул. Дудаєва, 8 – Спортивний корпус Львівського державного університету фізичної культури ID: 2169

Корпус розміщений у кутовій ділянці рядової житлової забудови на перехресті вул. Дудаєва і Ковжуна. Складається з двох будівель: давнішої, зведеної за проектом Альфреда Каменобродського та Владислава Галицького 1884 року і новішої — Альфреда Каменобродського, 1906 р. До 1939 року корпус належав гімнастичному товариству "Сокіл". Після 1945 — перейшов у власність Львівського державного інституту фізичної культури (зараз — Львівський державний університет фізичної культури).

Історія

Гімнастичне товариство "Сокіл" у Львові виникло на межі 1866–1867 рр. у студентському середовищі зусиллями Клемента Жукотинського (Klemens Żukotyńcki) і Людвика Ґольтенталя (Ludwyk Goltenthal). Його першим головою обраний Юзеф Міллерет (Józef Milleret) (Cepnik, 1907, 11–13, 16, 27; Michalski, 1998, 458; Wolańczyk, 1927, 31). Головним завданням товариства було навчання гімнастичним вправам, боротьбі і співу (Вацеба, 1997, 15; Statut, 1867). До перших учителів належали Станіслав Шитилинський (Stanisław Szytyliński), Людвик Ґольтенталь — гімнастика, Ахілл Мар'є (Achilles Marie) — фехтування (шерм), Венант Пясецький (Wenant Piasiecki), який заклав підвалини для розвитку шкільної гімнастики (Michalski, 1998, 458; Toporkowicz, 1987, 79-80).

Не маючи власної домівки, "Сокіл" винаймав приміщення спершу у лікувально-гімнастичному закладі Ф. Баркоді (F. Barkody), потім — у Стрілецькому товаристві на вул. Курковій (Michalski, 1998, 458). Такі умови зберігалися до 1883 року, поки "Сокіл" не розпочав спорудження свого головного осередку. Найревніше до цієї справи долучився тогочасний його голова Ян Добжанський (Jan Dobrzański), як організаційно, так і фінансово (Michalski, 1998, 458). Завдяки його клопотанням магістрат Львова виділив частину землі на перехресті вулиць Зиморовича (тепер — Дудаєва) і Слюсарської (пізніше — Сокола, тепер — Ковжуна). Для будівництва осередку гімнастичного товариства "Сокіл" фінансову підтримку надала Галицька ощадна каса (Przewodnik Gimnastyczny, 1881, 5, 39). Проект споруди виконав архітектор Владислав Галицький, а восени 1883 року архітектор Альфред Каменобродський розпочав його реалізацію (Архітектура Львова, 2008, 314; Трегубова, Мих, 1989, 185; Architektura Lwowa, 1997, 82; Michalski, 1998, 458–459).

2 грудня 1884 року сокільня прийняла перші гімнастичні змагання. Вони проходили у просторому залі площею 377 кв. м (Dziędzielewicz, 1899, 7). "Сокіл" розгорнув діяльність з упровадження фізичних вправ до шкільних програм, заініціював підготовку вчителів фізичного виховання, активізував видавничу роботу з метою популяризації фізичного виховання, заручившись підтримкою Міністерства освіти і Крайової шкільної ради (Nowak, 1991, 9). З-поміж викладачів товариства вирізнялися Едвард Маєвський (Edward Majewski), Антоній Дурський (Antoni Durski), Едмунд Ценар (Edmund Cenar).

Кількісне зростання товариства спонукало до розширення програми його спортивно-виховної діяльності. Вона поповнилася новими видами спорту: легкою атлетикою, футболом, кінним спортом, які вимагали відповідних спортивних об'єктів. Садиба "Сокола" на Хорущині вже не могла задовольнити зрослі потреби, тому 1906 року Альфред Каменобродський спроектував нову будівлю, яка прилягала до вже чинної з вул. Сокола (Ковжуна), 11 (ДАЛО 2/ 1/ 7129; Архітектура Львова, 2008, 315). У цих приміщеннях товариство працювало до 1939 року. У 1946 році. їх отримав у своє користування організований у Львові Інститут фізичної культури.    

Усі вправи сокільської гімнастики складали чотири групи: 1) вправи на приладах (поперечка, кінь, бруси) та з предметами (палиці, булави, хустини, макети зброї для юнаків); 2) вправи без приладів; 3) групові вправи (акробатичні вправи та побудова веж); 4) бойові вправи (елементи фехтування та боротьби).

У 1867 році "Сокіл" налічував 125 членів, у 1884 р. — 440; 1912 р. — 1840 членів. До їх числа входили: професори вищих і середніх навчальних закладів, артисти, літератори, адвокати, нотаріуси, лікарі, інженери, архітектори, урядовці, банкіри, купці, студенти, гімназисти, школярі різних національностей.

Від 1881 року Гімнастичне товариство "Сокіл" видало свій друкований орган — "Przewodnik Gimnastyczny "Sokół"", редактором якого був Тадеуш Жулинський (Tadeusz Żuliński). У перший рік свого існування він мав 171 передплатника. У 1882 році їх кількість зросла до 3200.

Архітектура

Спортивний корпус розташований на кутовій ділянці рядової житлової забудови. Будівля П-подібна у плані, з невеликим внутрішнім двориком, сформованим двома, з'єднаними між собою будинками різного часу зведення, що позначилося на їх композиції та оздобленні. Давніша будівля — наріжна, двоповерхова, новіша — частково дво-, частково — триповерхова, прибудована до північного фасаду первісної будівлі, внаслідок чого комплекс набув видовженої форми (від вул. Ковжуна). Головний фасад обернений до вул. Дудаєва, бічний — до вул. Ковжуна.

Корпус має три входи. На осі головного порталу розміщений тонкий пристінок, який завершується аттиком складної форми. Літери "T" i "S" на аттику вказують на призначення будівлі. Другий вхід влаштований на наріжній частині будинку і завершений гранчастою вежею. Обидва входи зберегли автентичні дерев'яні двері зі стилізованими картушами, куди вкарбовані ті самі літери ("T" i "S"), що переплітаються між собою. Архітектурне оздоблення фасадів давнішої будівлі доволі стримане і мало чим вирізняється з-поміж навколишніх житлових будинків. Перший поверх рустований, другий членований пілястрами, капітелі яких мають картуші з літерою "S". В оформленні фасаду використано поширені неоренесансні форми.

Час спорудження другої будівлі позначився на її архітектурній композиції та оформленні фасаду. Вона розділена на дві частини: права — двоповерхова, ліва — триповерхова, хоча загальна висота будинку однакова. На першому поверсі — півциркульні вікна, декоровані трикутними сандриками з ліпниною. Решта вікон — прямокутної форми, оздоблені лінійними сандриками та ліпниною.

Ліва частина будівлі акцентована пристінком, членованим пілястрами. Тут влаштований портал з півкруглим світликом, із оздобленим замковим каменем. Увесь фасад рустований, завершений фризом з розетками та профільованим карнизом. Фасад від вул. Ковжуна завершений неоренесансним аттиком з мотивом, популярним у Львові на поч. ХХ ст. (Архітектура Львова, 2008, 315; Трегубова, Мих, 1989, 185).

Спортивний комплекс має у своєму розпорядженні шість тренувальних залів: два великі, репрезентаційні — на першому поверсі, чотири менші — у цокольному приміщенні, які мають склепінчасті перекриття. В інтер'єрі збереглися автентичні поручні сходів.

Люди

Владислав Галицький (Władysław Halicki) — архітектор, автор проекту спортивного корпусу "Сокола" 1883 р.
Ян Добжанський (Jan Dobrzański) — голова Гімнастичного товариства "Сокіл" у 1871–1886 рр., ініціатор будівництва домівки товариства на вулицях Зиморовича і Сокола.
Альфред Каменобродський (Alfred Kamienіobrodzki) — архітектор, автор проектів спортивного корпусу "Сокола" 1883 та 1906 р.
Іван Комаров — фехтувальник, учасник Олімпійських Ігор 1952 р., шабліст.
Кухарі (Kuchar): Тадей (Tadeusz), Кароль (Karol), Владислав (Władysław), Вацлав (Wacław), Мечислав (Mieczysław), Збіґнєв (Zbigniew) — вихованці "Сокола", гімнасти, пізніше — уславлені діячі спорту.
Дмитро Леонкін — гімнаст, олімпійський чемпіон 1952 р.
Ахілл Мар'є (Achilles Marie) — вчитель фехтування у товаристві "Сокіл".
Сергій Рибалко — борець, дворазовий чемпіон світу у найлегшій вазі.
Сергій Спиридонов — борець, неодноразовий чемпіон СРСР кінця 1940-х рр.
Василь Станкович — фехтувальник, неодноразовий чемпіон СРСР, олімпійський медаліст, рапірист.
Віктор Чукарін — гімнаст, дворазовий абсолютний чемпіон Олімпійських Ігор (1952, 1956 рр.), володар 11-ти олімпійських нагород.
Станіслав Шитилінський (Stanisław Szytyliński) — вчитель гімнастики у товаристві "Сокіл".

Джерела