Вул. Пекарська, 55-59 – комплекс будівель колишнього монастиря Воскресенців

ID: 2449
Комплекс будинків, що включає церкву Христа Спасителя та Окружний військовий шпиталь, є колишнім монастирем польського ордену Воскресенців, заснованого в Парижі 1836 р. Збудований у 1881–1932 рр. на ґрунті, що належав монахам-францисканцям, на місці давнього сиротинця. Зразок архітектури історизму.

Історія

Ділянка комплексу монастирських споруд під №№ 55-59 на вул. Пекарській у Львові відповідає давнім парцелям із конскр.№№6469-6470 на кадастровому плані Львова 1849 р. (ЦДІАЛ 186/8/829). До 1874 р. тут знаходився приватний сиротинець. Відтак, ці землі придбав орден францисканів, маючи на меті вибудувати тут монастир черниць згромадження Пресвятої Євхаристії. Однак вже за кілька років монахині перебралися на інші терени – в район вул. Куркової (тепер – вул. Лисенка). 1880 р. ділянки при вул. Пекарській відкупило у францисканок Згромадження Воскресіння Господа Нашого Ісуса Христа (Cоngregatio a Resurrectione Domini Nostri Iesu Christi). Воно було засноване 1832 р. Адамом Міцевичем та Богданом Янським у Парижі під назвою Товариства об’єднаних братів, а з 1835 р. – Братства національної служби; з 1842 р. має сучасну назву. Статут Згромадження Воскресенців (Zmartwychwstańców) був вироблений 1860 р. Головним завданням Згромадження стало впровадження християнської етики і моралі та боротьба з проявами нехристиянської поведінки серед молоді. 1868 р. відомий польський історик Валеріан Калінка (Kalinka) вступив до цього Згромадження і 1870 р. прийняв монаший сан. Саме він доклав зусиль для появи монахів-воскресенців на галицьких землях.

Комплекс споруд почали розбудовувати 1881 р., коли за проектом Альбіна Заґурського (Zagórski) в глибині ділянки спорудили будівлю виховного закладу Воскресенців. Його також називали Інтернатом для руських хлопців. Основне своє завдання Згромадження бачило у прищепленні українським хлопцям західних європейських цінностей. У північній частині будівлі знаходилася каплиця. Корпус збудували досить швидко і вже 1882 р. здали в експлуатацію. У 1887 р. за проектом того ж архітектора розбудували крило від вул. Пекарської, а у 1890 р., згідно планів 1888 р., звели костел з вежею, яка стала однією з вертикальних домінант вул. Пекарської. 7 липня 1897 року завершено добудову з півдня до будинку інтернату. Відтак, виховний заклад отримав додаткове приміщення. Того ж року за проектом Альбіна Заґурського звели надбрамний корпус, який доповнив ансамбль споруд при вході до подвір’я від вул. Пекарської. 1931 р. арх. Вавжинець Дайчак (Dayczak) розробив проект реконструкції споруд, який через кризу не був реалізований. Перебудували тільки будинок семінарії, що прилягає до костелу з півночі та заходу.

1945 р. монахи-воскресенці змушені були залишити Львів. У споруді інтернату розмістили військовий шпиталь, який ліквідували у 2010-х рр. З 1994 р. в колишньому костелі діє протестантський храм Христа Спасителя Української християнської місії відродження милосердя, інші будівлі віддані у колективну власність Українській православній церкві Московського патріархату.

Архітектура

Комплекс споруд колишнього монастиря Воскресенців розташований на Личаківському передмісті Львова, займає ділянки під №№ 55, 57 та 59 на вул. Пекарській. Комплекс містить: 1) колишній костел Воскресенців (тепер – храм Христа Спасителя Української християнської місії відродження милосердя) на вул. Пекарській, 59 (1888–1890 рр.); 2) колишню споруду монастиря (1880–1896) на вул. Пекарській, 55-57; 3) колишній будинок семінарії (1890 р., 1932 р.) на вул. Пекарській, 57; 4) колишній будинок "Руського інтернату" (1881–1897) на вул. Пекарській, 59; 5) будівлю надбрамного корпусу (брами-проїзду) на вул. Пекарській, 59 (1897). Територія комплексу – 100х65 м.

Це ансамбль сакральних споруд, сформований наприкінці ХІХ ст. і частково реконструйований у 1930-х рр. Основною домінантою ансамблю виступає храмова вежа, яка акцентує монастирську забудову вздовж вул. Пекарської. З заходу до храму прилягає двоповерховий монастирській будинок, що виходить фасадом на вулицю. З півночі та північного заходу храм оперізує колишня семінарська будівля. У східній частині колишньої монастирської ділянки розташований триповерховий корпус колишнього "Руського інтернату". Між ним та храмом вбудована двоповерхова будівля брами-проїзду. Всі споруди, за винятком будинку семінарії, у стильовому відношенні мають ознаки неоренесансу – з елементами бароко та псевдо-романського стилю (храмова споруда). Ансамбль яскраво відображає загальні тенденції архітектури Львова кін. ХІХ ст. та творчу манеру Альбіна Заґурського – одного з характерних представників львівської архітектурної школи.

У північно-східній частині – територія колишнього монастирського скверу, тепер приналежна УПЦ МП. На даний час територія не використовується.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Пекарська, 55-57 – колишній монастир ордену Воскресенців

Детальніше про місце
Опис

Вул. Пекарська, 59 – колишній костел Воскресіння Христового

Детальніше про місце
Опис

Вул. Пекарська, 59 – колишній надбрамний корпус монастиря

Детальніше про місце
Опис

Вул. Пекарська, 59 – колишній "Руський Інтернат"

Детальніше про місце
Опис

Вул. Пекарська, 61 – колишній притулок св. Йосифа

Детальніше про місце

Персоналії

Валеріан Калінка (Walerian Kalinka) (1826–1886) – історик, священик, політичний діяч, прибічник культурно-релігійної єдності поляків та русинів.
Альбін Загурський (Albin Zagórski) (1846–1910) – архітектор, автор архітектурних проектів у Львові та інших місцевостях Галичини.
Вавжинець Дайчак (Wawrzyniec Dayczak) (1882–1968) – архітектор, педагог, політичний діяч.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/2324: 19, 117-128.
  2. Betlej A., "Kościół p. w. Zmartwychwstania Jezusa Chrystusa oraz klasztor, seminarium i "Internat Ruski" ks. Zmartwychwstańców", Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wshodnich dawnej Rzeczypospolitej, Cz. I: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa Ruskiego, T. 12 (Kraków, 2004), 103-116.
  3. Kraszewski J. I., Braci Zmartwychwstańcy (Warszawa: Editon, 2000).
  4. Łoziński B., Leksykon zakonów w Polsce (Warszawa, 1998), 245-246.
  5. Мельник Ігор, Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини (Львів: Центр Європи, 2008), 318-319.
Автор опису – Ігор Сьомочкін
Редактор – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин