...

Вул. Пекарська, 59 – колишній костел Воскресіння Христового

ID: 2446
Будинок був споруджений як каплиця монастиря ордену Воскресенців у 1888–1890 рр. за проектом арх. Альбіна Заґурського. Зразок архітектури історизму з застосуванням мотивів неоренесансного та неороманського з окремими необароковими елементами. Пам'ятка архітектури (Ох.№М-1649). Сьогодні – храм Христа Спасителя Української християнської місії відродження милосердя.

Історія

Костел як монастирську каплицю почали зводити за проектом Альбіна Заґурського (Zagórski) 1888 р. За неперевіреними даними, у проектних роботах брав участь також Лукаш Бодашевський (Bodaszewski). У деяких старих путівниках помилково вказується 1887 р. як час зведення костелу. Насправді будівництво практично було завершене 1889 р. У листопаді того ж року храм освятили. 1890 р. поклали підлогу, 1891 р. за проектом Яна Томаша Кудельського (Kudelski) скульптор Петро Гарасимович (Harasimowicz) виконав головний вівтар.

Наступні роботи проводили у 1931–1932 рр. За проектом Вавжинця Дайчака (Dayczak) нове завершення отримала сигнатурка. Тоді ж споруду прикрасив новий фронтон із півночі. Інтер’єр розмалювали Казимир Смучак (Smuczak) та Станіслав Еренфельд (Erenfeld). Той же Смучак безкоштовно створив на хорах оригінальну композицію "Усікновення глави Івана Хрестителя".

1945 р. монахи-воскресенці залишили Львів. З 1994 р. в колишньому костелі діє протестантський храм, тепер – храм Христа Спасителя Української християнської місії відродження милосердя. У 1992–1994 рр. група художників під керівництвом Романа Довганика провела реставрацію стінопису.

Архітектура

Основна будівля комплексу монастирських споруд. Завдяки стрункій вежі становить акцент у забудові непарної сторони вул. Пекарської на її верхньому східному відрізку. Будівля розташована у південно-східній частині ансамблю. З заходу храм поєднаний із колишньою монастирською спорудою, з півночі та північного заходу – з будівлею семінарії. Східним фасадом церква виходить на невеликий майдан із озелененням, відділений від вулиці огорожею з мурованими стовпцями.

Храмова споруда мурована з цегли, тинькована, у плані наближена до прямокутника, з виступом ризаліту колишньої каплиці зі сходу та пресвітерію з півночі. Храм має два прясла: складається з нави та фланкуючих її каплиць. Від півдня та заходу нава розширена за рахунок хорів. У південно-східному наріжнику влаштований об’єм вежі. Склепіння нави хрестові, у пряслах – півциркульні з розпалубками (люнетами). Простір нави виділений потужними стовпами, розділеними пілястрами і завершеними арками.

Композиційним акцентом споруди виступає чільний східний фасад із наріжною триярусною восьмибічною вежею та ризалітом каплиці по центру, увінчаним фронтоном. Вежу завершує гостроверхий намет. На осі з вежею влаштований головний вхід до храму. Прорізи вікон та входів до храму аркові, в обрамуваннях. Над входами влаштовані вікна-ілюмінатори.

Фасад від вулиці двоярусний, п’ятиосьовий, з пристінком (профільованим виступом) посередині. Вікна на фасаді та у верхньому ярусі вежі аркові, півциркульні. На рівні фризу, в тимпані фронтону каплиці та під наметом вежі проходить аркатурний пасок, що становить один із характерних стилістичних (неороманських) елементів пам’ятки. Над колишнім семінарським корпусом здіймається північний фронтон храму з літерами, що символізують Христа. Дах основного об’єму мансардовий; над каплицею – двосхилий, критий бляхою; у наметі вежі – з чотирма люкарнами.

Станкові мистецькі твори не збережені. З монументальних творів присутні чотири олійні настінні композиції у каплиці: "Благовіщення", "Поклін пастухів", "Стрітення Господнє" (бл. 1900 р.). На склепіннях та стінах нави орнаментальні та символічні композиції у стилі Ар Деко (Казимир Смучак, Станіслав Еренфельд, 1932 р., реставрація 1994 р.). У костелі збереглася пам’ятна таблиця, присвячена ксьондзу Валеріану Калінці.

У стилістиці храму неоренесанс поєднаний з неороманським стилем, присутні окремі елементи необароко (фронтон каплиці). Такий еклектичний набір притаманній творчій манері арх. Альбіна Заґурського, який презентує львівську архітектурну школу кін. ХІХ ст.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Пекарська, 55-59 – комплекс будівель колишнього монастиря Воскресенців

Детальніше про місце
Опис

Вул. Пекарська, 55-57 – колишній монастир ордену Воскресенців

Детальніше про місце
Опис

Вул. Пекарська, 59 – колишній надбрамний корпус монастиря

Детальніше про місце
Опис

Вул. Пекарська, 59 – колишній "Руський Інтернат"

Детальніше про місце

Персоналії

Альбін Заґурський (Albin Zagórski) (1846–1910) – архітектор, автор архітектурних проектів у Львові та інших місцевостях Галичини.
Вавжинець Дайчак (Wawrzyniec Dayczak) (1882–1968) – архітектор, педагог, політичний діяч.
Валеріан Калінка (Walerian Kalinka) (1826–1886) – священик та історик, засновник польської гілки ордену Воскресенців.
Казимир Смучак (Kazimierz Smuczak) – львівський художник-монументаліст, учень Яна Генрика Розена.
Лукаш Бодашевський (Łukasz Bodaszewski) – фізик, архітектор, ймовірний співавтор проекту.
Петро Гарасимович (Piotr Harasimowicz) – скульптор.
Роман Довганик – сучасний львівський художник-монументаліст.
Станіслав Еренфельд (Stanisław Erenfeld) – художник.
Ян Томаш Кудельський (Jan Tomasz Kudelski) – архітектор.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/2324.
  2. Betlej A., "Kościół p. w. Zmartwychwstania Jezusa Chrystusa oraz klasztor, seminarium i "Internat Ruski" ks. Zmartwychwstańców, Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wshodnich dawnej Rzeczypospolitej", Cz. I, Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa Ruskiego, T. 12 (Kraków, 2004), 103-116.
  3. Lwów. Ilustrowany przewodnik (Lwów-Wrocław, 2001), 226.
  4. Miasto Lwów w okresie samorządu (Lwów, 1896), 344.
  5. Orłowicz M., Ilustrowany przewodnik po Lwowie (Lwów, 1925), 191.
  6. Історія храму Христа Спасителя, "Добрий самарянин".
  7. Мельник Ігор, Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини (Львів: Центр Європи, 2008), 318-319.
Автор опису – Ігор Сьомочкін
Редактор – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин