Вул. Пекарська, 55-57 – колишній монастир ордену Воскресенців

ID: 1345

Будинок монастиря ордену Воскресенців з колишнім семінарським корпусом був розбудований у 1886–1896 рр. за проектом арх. Альбіна Заґурського на базі попередніх споруд, які належали монахам-францисканцям. З березня 2022 року перейшли з УПЦ МП до Православної церкви України.

Історія

У жовтні 1880 р. завдяки душпастирю Валеріану Калінці (Kalinka) для Згромадження отців-воскресенців була викуплена ділянка, що раніше належала сестрам-францисканкам Найсвятішого Сакраменту. На ній стояли будівлі, що їх від 1874 р. використовували для потреб монастиря. Вони були розташовані в глибині ділянки, і лише одне крило знаходилося на місці західного об’єму майбутнього монастирського корпусу ченців-воскресенців. Розбудовувати монастир (включно зі знесенням більшості попередніх споруд) розпочали лише після побудови корпусу "Руського інтернату" і після смерті о. Валеріана Калінки (1886), метою життя якого було прилучення українських (руських) хлопців до західного християнства. План розбудови монастиря опрацював у 1886 р. Альбін Заґурський (Zagórski). 1888 р. до старого монастирського корпусу добудували один поверх. До 1896 р. вже існував монастирський корпус у своєму сучасному вигляді. Натомість будинок семінарії (відкрита 1890 р.) тоді стояв окремо, долучений до північної частини костельної споруди.

1927 р. арх. Артур Адольф (Adolf) опрацював плани перебудови монастиря і семінарії. Однак, у зв’язку з фінансовими труднощами, будівництво розпочали тільки 1931 р. Тоді старий корпус семінарії повністю розібрали. Нові проекти надіслали одночасно п’ятеро львівських архітекторів. Відібрали для реалізації проект Вавжинця Дайчака (Dayczak), який передбачав повну перебудову корпусів монастиря і семінарії. Проте зупинилася лише на будівництві нового корпусу семінарії (будівельні роботи провадив Юзеф Дромірецький (Dromirecki)), натомість корпус монастиря залишився у незмінному вигляді. У 1939–1941 рр. у цих приміщеннях знаходилася архідієцезіальна латинська семінарія.

Після виїзду монахів-воскресенців після 1945 р. до Польщі колишні монастирські приміщення перейшли до рук радянських військових. 2013 р. розпорядженням голови Львівської облдержадміністрації зі сфери управління Міністерства оборони ці споруди перейшли до сфери управління ЛОДА для подальшої передачі Українській православній церкві Московського патріархату. У березні 2022 року перейшли до Православної церкви України.

Архітектура

Складові комплексу споруд колишнього монастиря Воскресенців (Zmartwychwstańców) включають видовжену вздовж вул. Пекарської прямокутну в плані споруду колишніх монастирських келій та прилеглу до неї з півночі будівлю колишньої семінарії, що оперізує храмову споруду з заходу та півночі. Монастирський будинок складається з трьох частин, споруджених у різний час протягом останньої чверті ХІХ ст. Це двоповерхова споруда з коридорним розташуванням приміщень та 12-осьовим поділом фасаду від вул. Пекарської. Два об’єми п’ятиосьові, третій – прилеглий до храму – двоосьовий. У зовнішньому опорядженні чітко виражені риси неоренесансу. Нижній ярус виділений рустуванням та відділений від верхнього широким профілем міжповерхової тяги. Довші об’єми окреслені з боків профільованими виступами, акцентованими вертикалями рустованих лізен. Вікна прямокутної форми, у нижньому ярусі без обрамувань, у верхньому – з трикутними сандриками та замками над заглибленими профілями віконних ніш. Тильний північний фасад має 11 віконних осей. Дах двосхилий з люкарнами, критий бляхою.

Другою складовою виступає колишній будинок семінарії, який не має чітко визначених стильових ознак. Зведений у 1930-х рр., він має Г-подібну в плані конфігурацію, двоповерховий, з коридорною системою планування з одностороннім розташуванням приміщень. Вхід, підкреслений профілем, влаштований у західному крилі. Вісь сходової клітки над входом акцентована фронтоном. Вікна прямокутні, без обрамувань, з підвіконними карнизами. Дах плаский. Попри різночасовість будівництва, в об’ємній та планувальній структурах корпуси складають єдину цілісність.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Пекарська, 55-59 – комплекс будівель колишнього монастиря Воскресенців

Детальніше про місце

Опис

Вул. Пекарська, 59 – колишній костел Воскресіння Христового

Детальніше про місце

Персоналії

Альбін Заґурський (Albin Zagórski) (1846–1910) – архітектор, автор архітектурних проектів у Львові та інших місцевостях Галичини.
Артур Адольф (Artur Adolf) – архітектор.
Вавжинець Дайчак (Wawrzyniec Dayczak) (1882–1968) – архітектор, педагог, політичний діяч.
Валеріан Калінка (Walerian Kalinka) (1826–1886) – історик, священик, політичний діяч, прибічник культурно-релігійної єдності поляків та русинів.
Юзеф Дромірецький (Józef Dromirecki) – архітектор, будівничий.

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/2324: 19, 117-128.
Betlej A., "Kościół p. w. Zmartwychwstania Jezusa Chrystusa oraz klasztor, seminarium i "Internat Ruski" ks. Zmartwychwstańców, Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wshodnich dawnej Rzeczypospolitej", Cz. I Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa Ruskiego, T. 12 (Kraków, 2004), 103-116.
Мельник Ігор, Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини (Львів: Центр Європи, 2008), 318-319.
"УПЦ МП отримала майно у центрі Львова під єпархіальне управління", Історична правда, 13.01.2014.
"Монастир у Львові, який вийшов з Московського патріархату, офіційно перейшов до ПЦУ", Твоє місто, 25.05.2022.

Автор опису – Ігор Сьомочкін
Редактор – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин