Алеї вул. Підвальної – Винниченка (колишніх Губернаторських валів)

Плантації Губернаторських валів виросли на місці східної частини оборонних мурів — найбільш укріпленої, найпотужнішої ланки в системі давніх фортифікацій Львова. Наприкінці ХVІІІ ст. матеріали укріплень використали, як і на Гетьманських валах, для заповнення фортечних ровів і розрівнювання території, але до сьогодні тут збереглися т. зв. Порохова вежа, міський та королівський арсенали).

До перших років ХІХ ст. "зі східного боку за Босацькою брамою простір знесених валів стирчав наметом сміття, руїн, повний дір і проваль". Цю територію почали впорядковувати у 1816 p. у зв'язку з приїздом до Львова цісаря Франца І. "На честь прибуття цісаря Франца  у 1816 р. засаджено (splantowano) і вирівняно поруч з вулицею Панською (сучасна Винниченка) ту площу, яка сьогодні оздоблює будинок Намісництва" (Stankiewicz, 1928, 64, 65). Свою назву Губернаторські вали отримали, коли до нового будинку державної адміністрації, спорудженого поруч, вселився губернатор Франц фон Гауер (Franz von Hauer).

За даними передвоєнних публікацій, плантації (озеленення) Губернаторських валів, насаджені на розрівняних валах, створили у 1821 р. з ініціативи губернаторського радника Вільгельма Райценгайма (Reitzenheim). У Львові його згадували як великого ентузіаста садівництва, фанатично відданого справі озеленення міста. Локальний топонім "Райценгаймівка" (Reitzenheimówka), яким львів'яни колись охрестили терен Губернаторських валів, походив від його імені (Jaworski, 1911, 256). На літографії Карла Ауера (Karl Auer), датованій 1830-ми роками, бачимо ідилічний, типовий для бідермаєру вид тогочасних Губернаторських валів.

Після великої бурі, яка у 1850-ті роки повалила найстаріші дерева, зелені насадження  "східних валів" відновлювали за проектом директора міських садів Карла Бауера (Karl Bauer). Основна вісь прокладеної тут алеї проходила вздовж валів, насипаних вище рівня вулиці Підвалля (вул. Підвальна). Звідси відкривалися чудові панорами середмістя.

В останній третині ХІХ ст., із спорудженням нового будинку канцелярій намісництва і прокладанням трамвайних ліній, Губернаторські вали набули більш модернізованого вигляду.

Цю затишну алею на початку ХХ століття залюбки відвідували "ветерани бюр" – урядники-пенсіонери, які мали на Губернаторських валах щоденне місце зустрічей і відпочинку, на лавках поруч зі своїм колишнім місцем служби, канцеляріями намісництва. На відміну від Гетьманських валів, які набули функцій рухливої магістралі, на взірець Рінґштрасе – Губернаторські вали тривалий час зберігали затишок, який вони мали у першій половині ХІХ ст.

Після парку ім. І. Франка, озеленені території вулиць Підвальної – Винниченка вважаються другою за віком садово-парковою зоною міста.