Вул. Підвальна, 5 — музей зброї "Арсенал"

ID: 379

Міський арсенал — пам’ятка оборонної архітектури XIV–XVI ст. ЇЇ реставрацію і переобладнання під музей зброї здійснила Львівська міжобласна спеціальна науково-реставраційна виробнича майстерня (СНРВМ) у 1973–1980 рр. Будівля є пам’яткою архітектури національного значення, Ох. № 334. 

Історія

Наприкінці XIV ст. було зведено Високий мур, вежі Шевську, Токарів та Поворозників. Перший арсенал згадується на цьому місці вже в 1430 р.; другий, збудований у 1555–1556 рр. під керівництвом майстра Івана Лиса, знищила пожежа 1571 р.; третій, який зберігся донині, реконструйовано в 1574–1575 рр. за участю будівничих Павла і Себастьяна. Із плином часу будівля арсеналу зазнала численних змін, реконструкцій, перебудов тощо, і цю еволюцію узагальнено та зведено до семи основних етапів, кожен з яких представлено у графічних реконструкціях (Казанцева, Предко, Присяжний, 1998).


I етап. Кінець XIV ст. Збудовано Шевську вежу, Високий мур та вежу Токарів і Поворозників на половину висоти. Оскільки з вежі Шевської, як кутової, контроль мав здійснюватися у двох напрямах оборони, то її було першочергово зведено на повну висоту, вежу Токарів було законсервовано на рівні Високого муру.

Високий мур завтовшки 1,95 м викладено правильними рядами в техніці "opus mixtum", де кожен ряд великих каменів чергується з рядом дрібних. На рівні 5-и м Високого муру по шві спостерігається консерваційна обмазка, що означає тимчасову зупинку будівництва. До цього рівня кам’яне мурування Високого муру перев’язане з кутовою Шевською вежею, вище вежу зведено вже з цегли 8,2 (7,5) х 13 х 27 у характерному готичному муруванні з підрізкою швів. На рівні шва з консерваційною обмазкою закладена на майбутнє п’ята стрілчастої арки. Ця арка мала слугувати опорою для оборонної галереї в місці повороту Шевської вежі до перпендикулярного прясла Високого муру. Факт закладення п’яти майбутньої арки свідчить про існування заздалегідь підготованого плану майбутньої будівлі.


II етап. У 1418 р. розпочинається будівництво Низького муру з бастеями, що були призначені для артилерії. З внутрішнього боку до Низького муру прилягала галерея-парапет. Відсутність кронштейнів перед парапетом дає підстави для сумніву щодо наявності стрільниць у цьому періоді. Існування парапету зі самого початку підтверджують кілька нижніх рядів готичного цегляного мурування. Можливо, оборона муру забезпечувалася лише фланкуючим обстрілом з бастей. Низький мур зводили з ламаного каменю на вапняному розчині з невеликою домішкою товченої цегли. Частина бастей Низького муру мала парапети з зубцями, мурованими із цегли, а частина — з каменю. Перед Низьким муром був влаштований рів, рівень води в якому підтримувався системою гаток і шлюзів.

 Від 1430 р. згадується збудований під захистом Низького муру Міський арсенал. Тоді він функціонував як невелика зброярня. Залишки стіни цього першого Міського арсеналу навпроти Шевської вежі включені до пізнішої будівлі (див. зондаж). Уцілілий фрагмент демонструє характерне для готики цегляне мурування із чергуванням довжиків та перепалених поперечиків.

Вежа Токарів і Поворозників виводиться на всю висоту разом із Високим муром, увінчаним машикулями й зубцями. Про одночасне їх спорудження свідчить наявність перев’язки в муруванні. На другому поверсі вежі Токарів і Поворозників зі сторони міста був влаштований вихід на оборонну галерею, а також ізольовані від верхніх поверхів зовнішні гвинтові сходи на перший поверх.

У примиканні Високого муру до Шевської вежі існує кількасантиметровий розрив, у якому законсервовано первісну обмазку вежі, забарвлену в масі у темно-червоний колір (саме це є причиною, чому в процесі реставрації арсеналу в 1978–1980 рр. його пофарбовано у червоний колір). Ряд машикулів Високого муру не оперізує Шевської вежї, а закінчується перед нею. Останній машикуль Високого муру врубаний у вежу під кутом. Можливо, захист Шевської вежі удосконалювався рядом машикулів, влаштованим на вищому рівні.


III етап. Із впровадженням і розвитком вогнепальної зброї старий арсенал виявився замалим для великих запасів амуніції та пороху. У 1554 р. старий Міський арсенал розбирають, і камінь з нього йде на будівництво Порохової вежі. У 1555–66 рр. між Шевською і Поворозницькою вежами будують новий арсенал, посвячений на честь Св. Михаїла. Позаяк будівництво велося коштом міста, то будівля отримала назву Міський арсенал, на відміну від королівського, який будувався на кошти короля. Ця споруда в місці прибудови до вежі Токарів і Поворозників законсервувала біля 15 шарів набілів та обмазок. На Високому мурі залишилась можливість обстрілу нападників понад дахом, хоча машикулі втратили своє оборонне значення. Володимир Вуйцик називає будівничим арсеналу Івана Лиса.


IV етап. Пожежа 1571 р. знищила тільки-но збудований арсенал. У 1574–1575 рр. його відбудовано за участю львівських будівничих Павла (Павло Щасливий?), Гануша, Себастяна (Себастян Мочиґемба?). у записах міської каси на будівельні роботи при Міському арсеналі зазначено про видатки на залізо для воріт, теслям на закінчення даху і за деревину на "dwoje piętra spichlirzowe". З уваги на останнє можна зробити висновок, що цей арсенал вже від самого початку був триярусним.

Високий мур втратив оборонне значення в цей період. Арсенал разом із вежею Токарів і Поворозників з півночі та вежею Шевською з півдня, а також із бастеєю створював потужний вузол оборони міста. У мирний час в Арсеналі зберігали і лагодили зброю. Від 1582 р. при Арсеналі (з боку вул. Братів Рогатинців) діяла людвисарня для відливання гармат, споруджена львівським будівничим Себастяном Мочиґембою. Відоме ім’я одного з людвисарів того часу — Данила, який разом із помічниками відливав гармати, кулі, різноманітне знаряддя для оборони міста й на продаж [Вуйцик, Липка, 1987, 46].

У 1616 р. згорів дах Арсеналу, а в 1618 р. будівлю було відремонтовано. Рів між Високим і Низьким мурами засипали, на Низькому мурі вибудували новий парапет вже зі стрільницями. На бастеї було споруджено дерев’яне підсябиття ("cieslom dwom, co podsiebitke przed cekhauzem robili…"). Простір між арсеналом і Низьким муром перекрили й почали використовувати як склад зброї. Для вентиляції нижнього ярусу арсеналу в стінах Високого муру вирубали ніші й віконця ("za kucie kamer na schpiklerzu"). На східному фасаді було споруджено "вінду" — ліфт-підйомник для завантаження тягарів ("сztery dęby na windę").

З актових книг Львівського маґістрату відомо, що Арсенал був оздоблений живописними та скульптурними зображеннями і ззовні, і всередині (Вуйцик, 2005). Над головним входом до Арсеналу були розміщені латинські написи, характерні для епохи Ренесансу, наприклад: "Щасливе місто, яке в часи спокою дбає про майбутню безпеку". Арсенал набув виразного поліхромного вирішення: стовпи інтер’єру розмалював "маляр Андрій" в ілюзорні фрескові квадри, на червоному фасаді над дверима сяяв золотом орел, позолочений тим самим Андрієм. На південній стіні були вмуровані пам’яткові таблиці з іменами видатних городян, у 1655 р. туди ж встановлюють бюсти фортифікаторів і військових Кшиштофа Гродзицького (Krzysztof Grodzicki) та Кшиштофа Арцішевського (Krzysztof Arciszewski).

У 1670 р. обвалилась Шевська вежа, пошкодивши будівлю Арсеналу.


V етап. Пожежа і сильний вибух у 1703 р. утворили великі проломи у Високому мурі й у вежі Токарів і Поворозників. Руйнування Арсеналу довершили шведи. Обвалилося склепіння першого поверху, значною мірою знищено третій поверх.

Після переходу Львова під владу Австрії рови засипають, розбирають кам’яні укріплення. У 1795 р. Арсенал став неофіційною в’язницею: у 1768-1770 рр. тут перебували ув’язнені гайдамаки — учасники Коліївщини. Тому й інколи його називають «Гайдамацькою тюрмою» (Крип’якевич, 1991, 52). У 1777 р. австрійська влада вирішила перебудувати Арсенал на в’язницю, проте не знайшла для того коштів. У 1800 р. для в’язниці почали використовувати приміщення монастиря взутих кармелітів (вул. Князя Романа), а в Арсеналі влаштували військовий склад. У проломах Високого муру зробили вікна, пробили віконця також у східній стіні цокольного поверху. Замість дверей влаштували аркові брами; блоки маньєристичних трьох порталів використали для сходів у пробитому склепінні з цоколя на перший поверх. Дах покрили дахівкою. Шевську вежу розібрали, залишивши одну стіну, до якої примкнув Арсенал, на ній розмістили старанням будівничого Гаспарі картуші із гербами Львова, герби Собеських та Яблоновських, зняті з розібраних міських мурів з боку монастиря кармелітів. У 1869 р. герби було відреставровано.


VІ етап. Від 1850 р. в Арсеналі знову зберігали зброю, конфісковану в населення Львова та околиць після революційних подій 1848 р. Згодом він стає складом-шпихліром для зберігання збіжжя. У 1869 р. розібрали верхній ярус вежі Токарів і Поворозників. Дах понизили і зробили покрівлю з оцинкованої бляхи, стіни помалювали у жовтий колір. Дерев’яний міст на другий поверх замінили кам’яною апареллю з вбудованим ватерклозетом.

У листопаді 1918 р. в Арсеналі містилися склади Української харчової управи. Щодня селяни звозили туди провіант, давно не бачений у такій кількості "в голодуючім австрійськім Львові" (Крип‘якевич, 1991, 52). У радянські часи Арсенал використовували як склад товарів (до 1973 р.).

 У 1934 р. було проведено реставрацію арсеналу: розкрито цегляне готичне мурування вежі Токарів і Поворозників, кам’яні деталі обрамувань, замінено пошкоджене кам’яне мурування, розкрито південну браму.

У 1973 р. завдяки зусиллям тодішнього директора Львівського історичного музею Терентія Новака Арсенал не перейшов на баланс цього музею. Будівля Арсеналу була в занедбаному стані та потребувала ремонту (Бренер, Прокіп, 2012). За радянських часів згідно з договором № 227 від 15 березня 1973 р. реставрацію будівлі Міського арсеналу проводила Львівська міжобласна науково-реставраційна виробнича майстерня (Архів інституту "Укрзахідпроектреставрація", Л/15/11/1). Загальне керівництво процесом реставраційних робіт було доручено начальникові науково-дослідних реставраційних відділів Львівської міжобласної спеціальної науково-реставраційної майстерні (після реорганізацій — Інститут "Укрзахідпроектреставрація"), якому активно допомагали колеги — головний архітектор Іван Могитич, начальник науково-дослідного реставраційного відділу № 1 Кость Присяжний, старший архітектор Ганна Новаківська, старший науковий працівник Любарт Ліщинський, архітектори М. Верес, В. Федьків, Лідія Горницька, Роман Липка та ін. Ґрунтовні архівні та іконографічні дослідження Арсеналу здійснив історик Володимир Вуйцик [Архів інституту "Укрзахідпроектреставрація", Л/15/51, Л/15/10; Вуйцик, 2004, 104–109]. До реставраційних робіт були також залучені працівники Львівського державного історико-архітектурного заповідника (Бренер, Прокіп, 2012).

Реставрація 1973–1980 рр. частково розкрила первісний рівень. Підлогу в цокольному поверсі було понижено майже на метр. Відкрито і зреконструйовано оборонну галерею, машикулі та бланки оборонних мурів. Щоб була змога їх експонувати відвідувачам музею, реставратори вирізали частину перекриття, укріпивши його на прокатних балках. Збережено дерев’яні конструкції 1869 р., хоча повернено попередню висоту даху. За збереженими фрагментами частково вдалося відреставрувати Шевську вежу: відновлено втрачені обрамлення, ковані віконниці, первісну поліхромію.

Високий науковий рівень реставрації належно оцінили спеціалісти різних країн. Однак проект не було остаточно реалізовано: залишилися нереставрованими вежа Токарів і Поворозників та частини Високого муру.

У 1975 р. рішенням міської ради Львова приміщення Арсеналу передано Львівському історичному музеєві. Після завершення реставраційних робіт у Міжнародний день музеїв — 18 травня 1981 року — тут було урочисто відкрито експозиційний відділ Львівського історичного музею — Музей-Арсенал, який не має аналогів в Україні. Нині це єдиний державний Музей зброї в Україні, який ознайомлює з історією розвитку зброї від Х ст. до І половини ХХ ст.

На першому поверсі та у рові між арсеналом та Низьким муром від 15 листопада 2014 р. діє фуд-маркет та нічний клуб "Ринок зброї – Арсенал". Зараз проект перебуває на стадії створення нової ідеї.

На першому поверсі Шевської вежі працює крамниця сувенірів. У підвалі вежі Поворозників функціонує ресторан "Арсенал". 

Архітектура

Будівля розташована на вул. Підвальній між фрагментами системи оборонних укріплень Львова, а саме між Низьким та Високим мурами. З вул. Руської до Арсеналу примикає вежа Токарів і Поворозників, з вул. Братів Рогатинців — кутова Шевська вежа.

Триповерхова прямокутна в плані будівля довжиною 53 м, зі зрізаним південного-західним рогом. Арсенал накритий високим двосхилим дахом зі заломом. Нижній ярус будівлі зі сторони вул. Підвальної розміщений нижче рівня хідників, експонується завдяки широкому рову між будівлею та фрагментом Низького муру. Низький мур реконструйовано на половину висоти бійниць, на хіднику перед муром трасовано півкруглу бастею, а з внутрішнього боку влаштовано дерев’яну галерею. Західною стіною для Арсеналу слугує Високий мур XIV ст., який зберігся майже в первозданному вигляді разом зі слідами машикулів. З тильного (західного) фасаду на Високому мурі реконструйовано оборонну дерев’яну галерею, накриту ґонтовим дашком. Із торців будівлі влаштовано дві в’їзні брами. Увійти до музею можна з північного фасаду будівлі по апарелі, що веде на рівень другого поверху. З північно-західного боку до Арсеналу примикає двоярусна гранчаста вежа Токарів і Поворозників, накрита наметовим дахом. Перехід з вежі Токарів і Поворозників на Високий мур пролягає через тромп із лучковою аркою. З південно-західного боку до Арсеналу примикає реконструйована чотириярусна Шевська вежа з металевими гвинтовими сходами, якими можна піднятися на галерею при Високому Мурі. Перехід з Високого муру на Шевську вежу здійснюється через стрілчасту арку, яка слугує опорою для оборонної галереї.

Фасади будівлі мають характерне для оборонної архітектури стримане вирішення. Нижній ярус фасаду Арсеналу з вул. Підвальної, нижній ярус вежі Токарів і Поворозників, а також тильний фасад Арсеналу мають відкрите нерегулярне мурування з ламаного каменю. Наріжники на всю висоту будівлі вимуровано з квадрів білого каменю, над першим ярусом та між вікнами третього ярусу викладено гзимси з постелистого ламаного каменю. На верхніх ярусах стіни пофарбовано в червоний колір з попереднім тинькуванням «під рукавицю» по нерегулярному муруванню стіни. На першому ярусі влаштовано білокам’яні ключовидні бійниці, на другому ярусі — прямокутні вікна з білокам’яними обрамленнями з фасками, на третьому — лучкові вікна з простим білокам’яним обрамленням. Вікна третього ярусу найбільші за розміром. Усі вікна будівлі зсередини закриті кованими віконницями (найраніший вид столярки), а з фасаду захищені діагональними ґратками. На фасаді з вул. Підвальної (зліва — 8-ме вікно, справа — 5-те вікно) під карнизом даху реконструйовано дерев’яний ліфт-підйомник, якому відповідає широке вікно. Дах накрито керамічною черепицею, влаштовано 6 люкарень. З торців фасади будівлі завершуються ламаними фронтонами. На північному фасаді експонуються дві цегляні волюти — залишки фронтону будівлі у XVI–XVII ст. Цей фасад має фактично симетричну тривіконну композицію, за винятком порталів, розташованих асиметрично. В’їзна брама зміщена зліва, а вхід до музею — справа, впритул до вежі Токарів та Поворозників. Обидва ці портали — циркульні, з квадрів білого каменю, двері — реконструйовані, дерев’яні з металевими заклепками, над входом до музею влаштовано кований дашок із написом. Наріжник при вході оздоблено кованою композицією з різновидів зброї.

Верхні яруси вежі Токарів і Поворозників, яка складає цілісний архітектурний ансамбль з будівлею Арсеналу, мають відкрите цегляне готичне мурування з полив’яними поперечиками. Лучкові віконечка вежі заґратовані.


Інтер’єри. Через циркульний білокам’яний портал з північного фасаду потрапляємо до приміщення на першому поверсі. Сім масивних квадратних стовпів розділяють інтер’єр на дві анфілади, перекриті хрестовими склепіннями з розпалубками для бійниць. Склепіння тиньковано "під рукавицю", мурування стін — відкрите нерегулярне з ламаного каменю, перемички над бійницями — цегляні. З боку вул. Валової в цьому приміщенні відновлено автентичну поліхромію стовпів. Тіло стовпів має ілюзорне пофарбування на квадри діамантового русту (білий, сірий, бежевий, чорний), бази та капітелі помальовано на червоно, склепіння — на біло. Підлога вимощена квадратними кам’яними плитами.

До другого поверху потрапляємо апареллю через циркульний білокам’яний портал. Приміщення перекрито дерев’яними балками, накритими зверху дощатим настилом. Додатковою опорою для балок слугують 6 стовпів. В інтер’єрі музею можна ознайомитися з особливостями конструкції Високого муру, який, як вже зазначалося, є одночасно західною стіною Арсеналу. Прясло стіни Високого муру нижче машикулів має відкрите нерегулярне мурування з каменю. До третього поверху потрапляємо дерев’яними сходами, встановленими під час реставрації з двох торців будівлі. Приміщення третього поверху досить просторе через відкриті фермові дерев’яні конструкції даху. Дощатий настил підлоги вирізаний на відстані 1,5 м від Високого муру. Таким чином створено огороджену галерею для експонування ряду реконструйованих машикулів Високого муру, що спиралися на білокам’яні кронштейни. Кілька кронштейнів збережено або відновлено, більшість кронштейнів зрубано, видніються лише їхні сліди у Високому мурі. Мурування машикулів цегляне, готичне (один довжик, один поперечик). Вікна другого й третього поверхів закриті віконницями, тому освітлення інтер’єру музею штучне, точкове.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Братів Рогатинців, 32 – залишки бастеї

Детальніше про місце
Опис

Руїни Високого замку

Детальніше про місце
Опис

Просп. Свободи - залишки стін міських укріплень

Детальніше про місце
Опис

Вул. Підвальна – Залишки бастеї та стін міських укріплень

Детальніше про місце
Опис

Пл. Соборна, 3a – будинок інституту "Укрзахідпроектреставрація" (кол. оборонна стіна і вежа)

Детальніше про місце

Персоналії

Андрій Новаківський — керівник авторського колективу Львівської СНРВМ, що здійснила реставрацію та пристосування Арсеналу для музею зброї у 1973–1980 рр.
Володимир Вуйцик — історик, що провів архівні дослідження Арсеналу під час його реставрації в 1973–1980 рр.
Ганна Новаківська — старший архітектор Львівської СНРВМ, що брала участь у реставрації та пристосуванні приміщення Арсеналу для музею зброї у 1973–1980 рр.
Гануш — один із львівських будівничих Арсеналу в 1574–1575 рр.
Гаспарі — будівничий, стараннями якого в стіну Арсеналу вмурували герби Львова, Собєських та Яблоновських .
Іван Ліс — будівничий Арсеналу в 1555–1556 рр.
Іван Могитич — головний архітектор Львівської СНРВМ, що брала участь у реставрації та пристосуванні Арсеналу для музею зброї у 1973–1980 рр.
Кость Присяжний — начальник науково-дослідного реставраційного відділу № 1 Львівської СНРВМ, що брала участь у реставрації та пристосуванні приміщення Арсеналу для музею зброї у 1973–1980 рр.
Кшиштоф Арцішевський — фортифікатор та військовий, бюст якого було розміщено на південній стіні Арсеналу у 1618 р.
Любарт Ліщинський — старший науковий працівник Львівської СНРВМ, що брала участь у реставрації та пристосуванні Арсеналу для музею зброї у 1973–1980 рр.
Майстер Андрій — маляр, який розмалював стовпи цоколю та позолотив орла над дверима Арсеналу в XVI ст.
Павло (Павло Щасливий?) — один із львівських будівничих Арсеналу в 1574–1575 рр.
Павло Гродзицький — фортифікатор та військовий, бюст якого розміщено на південній стіні Арсеналу у 1618 р.
Себастян (Себастян Мочиґемба?) — один із львівських будівничих Арсеналу в 1574–1575 рр.
Станіслав Яблоновський — власник герба, який знято з розібраних міських мурів та вмуровано в південну стіну у ХІХ ст.
Терентій Новак — директор Львівського історичного музею, завдяки якому у 1973 р. Арсенал перейшов на баланс цієї установи.
Ян Собєський — власник герба, який знято з розібраних міських мурів та вмуровано в південну стіну у ХІХ ст. 

Джерела

1. Архів Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного інституту "Укрзахідпроектреставрація", Л/15/10.
2. Архів Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного інституту "Укрзахідпроектреставрація", Л/15/11.
3. Архів Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного інституту "Укрзахідпроектреставрація", Л/15/51: Володимир Вуйцик, Проект реконструкції Міського арсеналу під палату зброї. Матеріали історико-архівних пошуків, Львів, 1977.
4. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 742/1/1775.
5. Володимир Вуйцик, Роман Липка, Зустріч зі Львовом (Львів: Каменяр, 1987).
6. Володимир Вуйцик, "Міський арсенал у Львові", Вибрані праці. До 70-річчя від дня народження, Вісник інституту "Укрзахідпроектреставрація",, 2004, № 14, 104–109.
7. Іван Крип'якевич, Історичні проходи по Львові (Львів: Каменяр, 1991).
8. Кость Присяжний, "Невідомий рисунок львівського міського арсеналу Ф. Ковалишина", Вісник інституту "Укрзахідпроектреставрація”, 2005, № 15, 148–149.
9. Лілія Бреннер, Андрій Прокіп, "Історія Відділу зброї "Музей-Арсенал", Наукові записки Львівського історичного музею, 2012, вип. XVI, 200–222.
10. Тетяна Казанцева, Оксана Предко, наук. керівник Кость Присяжний, "Міський арсенал у Львові. Пам’ятка архітектури XVI ст. Реконструкція етапів будівництва", Галицька брама. Фортифікації Львова, 1998, № 3 (39), 6–7.
11. Janusz Witwicki, "Obwarowania śródmieścia Lwowa", Kwartalnyk Architektury i Urbanistyki, T. XVI, 1971.
12. Wladyslaw Tomkiewicz, "Dzieje obwarowań miejskich Lwowa", Kwartalnyk Architektury i Urbanistyki, T. XVI, 1971, № 2–3, 93–137.
13. Zbigniew Hornung, "Były arsenał miejski we Lwowie. Kilka uwag na marginesie ostatniej restawracji", Gazeta poranna, Lwów, 1934, № 10878.
14. http://www.theinsider.ua/lifestyle/gastro-lviv-yak-u-misti-stvorili-postiinii-festival-vulichnoyi-yizhi/
 

Авторка опису — Тетяна Казанцева

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення