Вул. Вірменська, 7 – cобор Успення Пресвятої Богородиці / Вірменський собор

Пам'ятка архітектури національного значення згідно постанови Ради Міністрів УРСР№ 970 від 24 серпня 1963 р. Охоронний номер 318/1.

Вірменський собор – мурований, тринефний, чотиристовпний, з трьома півкруглими апсидами і одним куполом. На перехресті нефа і трансепта здіймається дванадцятигранний барабан, завершений наметовим дахом. Споруда мурована з ламаного каменю, обличкованого кам’яними плитами. З таких же плит було зроблено покрівлю, що до нині є під бляшаним дахом. Купол, над яким здіймається дванацятигранний барабан, має ребра, викладені з опалених глиняних горщиків.

Вірменський собор складається з трьої різних за часом частин. Найстаріша – вівтарна частина, власне, це церква, зведена у ХVІ ст., походить з ХІV ст. Центральна, зведена у 1630 р. за проектом архітектора Войцєха (Альберта) Кєляра (Wojciech (Albert) Kielar). Найновіша – притвор, побудований з заходу за проектом 1908 р. архітектора Францішка Мончинського (Franciszek Mączyński) .

Стара частина собору прямокутна в плані, з трьома півкруглими апсидами, тринавова, чотиристовпна, хрестова. З півночі до неї прибудована захристія, з півдня – відкрита галерея з хрестовим склепінням. Центральна частина також прямокутна в плані, перекрита по дерев'яним балкам, в західній частині розміщені хори. Західний притвор – найновіша частина – гранчастий в плані.

Зовні храм прикрашений кам'яною різьбою, особливо апсиди і барабан купола. Стіни – гладкі, прорізані вікнами, обрамованими різьбленим орнаментом.

Основні габарити споруди: ширина 21,90 м, довжина – 51,70 м, висота – 17,40 м.

На північній стіні собору є дві меморіальні дошки: Юзефу Жулінському (Józef Żuliński) (1841–1908 рр.) та Каролю Мікулі (Karol Mikuła) (1819–1897 рр.).

В інтер'єрі Вірменська церква багато оздоблена мозаїкою та живописом на релігійні сюжети, а також орнаментальними розписами на мотиви запозичені з вірменських стародруків.

Найстарша вівтарна частина простягається від апсиди до амвона. На арках і стовпах цієї частини вирізьблені в каменю, мармурі та алебастрі малі вотивні вірменські хрести – хачкари, які походять з ХІV–ХV ст. З цього часу походять також унікальні фрески кінця ХІV – початку ХV ст. на віконних фрамугах південної стіни, виконані у візантійському стилі.

На фресках в мандорлі неба зображено Христа благословляючого стоячих з обох сторін апостолів – Св. Іоанна Богослова з Прохором і Якова з Компостелли, біля ніг якого зображена маленька постать ктитора (фундатора), що стоїть навколішки.

На одному з чотирьох стовпів, які підтримують купол, збереглися дві накладені одна на одну фрески ХVcт., під якими розміщена надгробна плита дружини Христофора Авґустиновича (Krzysztof Augustynowicz) – Анни.

В 1912–1913 рр. за картонами Юзефа Мегоффера (Józef Mehoffer) (проект 1912 р.) оздоблений купол собору модерністичною мозаїкою "Свята Трійця", аркові ніші склепінь – венецькою мозаїкою. Мозаїку за картонами Юзефа Мегоффера виконала фірма Джіанезе з Венеції. В концепції мозаїки "Св. Трійці" звертає увагу смілива іконографічна інновація. Бог-Отець представлений до пояса, з довгим сивим волоссям, у плащі усіяному зірками, тримає тіло замученого Христа, яке підтримують ангели. На фоні його голови світиться золотий трикутник. Величезний голуб Святого Духа присів на його правому плечі. У парусах склепінь Св. Трійцю оточують архаїчно і орієнтально стилізовані Ангели, виконані також у мозаїці.

За проектом Вітольда Мінкевича (Witold Mińkiewicz) у 1927–1929 рр. виконано великий вівтар, амвон і півциркульну у плані балюстраду.

В цій частині собору на особливу увагу заслуговує настінний живопис в стилі арт деко пензля польського художника Яна Генрика Розена (Jan Henryk Rosen), виконаний в 1927–1929 рр. Перший сюжет представляє Поклон вифлеємських пасторів, другий – в апсиді за великим вівтарем – Тайну вечерю, третій – cправа за єпископським троном – Розп'яття Христа.

В цій частині святині зберігся вмурований в стіну надгробок патріарха Вірменії Стефана V (Stefan V) (помер в 1551 р.), який знаходиться з лівої сторони від дверей до захристії. Цей надгробок є найстаршою пам'яткою готичної різьби у Львові. З цього часу походить вмурований з лівої сторони вівтаря баптистеріум (хрестильниця).

Центральна частина перекрита півциркульним склепінням, має багато оздоблену різьбленими касетонами поліхромну стелю (поч. ХХ ст.). Стіни цієї частини собору покриті настінним живописом Яна Генрика Розена, в якому домінують сакральні мотиви. До них належить Похорон Св. Оділона (південна стіна нави), абата бенедиктинів, патрона померлих душ. Образ представляє привидів духів, які беруть участь в його похороні.

На північній стіні нави зображені сюжети Благовіщення та Усікновення голови Св. Івана Хрестителя, а також сюжети з постатями Св. Блажея, Св. Діонізія, Св. Пантократора, Св. Киріяка, Св. Катерини. На південній стіні нави, крім Похорона Св. Оділона зображені Св. Георгій, Св. Христофор, Св. Ідзі, старозавітні пророки, Св. Євстахій, Св. Віт, Св. Еразм та Композиція зі сценами зі Старого і Нового Завіту.

Три вітражі центральної частини також виконані за проектом 1926 р. Яна Генрика Розена. З обох сторін арки, шо веде до вівтарної частини знаходяться ікони ХVІІ ст.: Св. Георгій Просвітитель Вірменії та Пресвята Богородиця з Дитям. На північній стіні склепіння трансепту вмурована епітафія з погруддям вірменського архієпископа Ісаковича І. Я. (1824–1901).

Купол третьої найновішої частина собору також оздоблений венецькою мозаїкою за проектом 1912 р. Юзефа Мегоффера (Józef Mehoffer).

Значну мистецьку цінність становлять скульптурні групи ХV ст. – "Увірування Фоми" та "Св. Софія з дочками", вмуровані у північну стіну собору, які походять, вірогідно, з давнього вірменського цвинтаря, що знаходився на подвір'ї собору. Вірменські надгробні плити (хачкари ХVІІ – ХVІІІ ст.) з цього ж цвинтаря також вмуровані (при реставрації 1927–1929 рр.) у стіни собору. Такі ж плити є також на подвір'ї біля церкви, на території колишнього цвинтаря Вірменської церкви.