Вул. Вірменська, 7 – cобор Успення Пресвятої Богородиці / Вірменський собор

ID: 169
Пам'ятка розташована в межах старого середмістя – середньовічного міста в мурах, на території Ансамблю історичного центру, внесеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. До ансамблю Вірменського собору належать: Вірменський собор, дзвіниця, палац вірменського архієпископа, вірменський банк, монастир вірменських бенедиктинів, пам'ятна колона Св. Христофора та вівтар "Голгофа".

Історія

Пам'ятка розташована в межах старого середмістя – середньовічного міста в мурах, на території Ансамблю історичного центру, внесеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Архітектурна домінанта вулиці Вірменської, входить в ансамбль Вірменського собору, який включає в себе декілька споруд. До них належать: Вірменський собор, дзвіниця, палац вірменського архієпископа, вірменський банк, монастир вірменських бенедиктинок. На території ансамблю знаходяться також пам'ятна колона Св. Христофора (1726 р.) на честь Кшиштофа Августиновича, голови вірменського суду та фундатора відновлення святині 1723 р. та вівтар "Голгофа".

Три подвір'я – південне та північне (монастирське) вибрукувані старими вірменськими могильними плитами, і східне (Христофорове). Зі східного подвір'я на південне та північне провадять барокові брами. Зі східного подвір'я наскрізний проїзд веде до вул. Лесі Українки. На арці проходу дата "1779" – час відновлення споруд після пожежі 1778

Вірменський собор побудований у 1363–1527 рр. Хроніка будівництва, що розтяглося більш, ніж на століття, включає декілька основних періодів:

1356–1363 рр.  споруджена найстаріша частина храму. Архітектор Дорінг (Дорк або Доре), за участю вірменських майстрів;
XV ст.  зведено бічні апсиди;
1437 р.  побудовано галереї-аркади;
1630 р.  споруджена центральна нава. Архітектор Войцєх Альберт Кєляр (Wojciech (Albert) Kielar);
1671 р.  на місці північної аркади постала захристія;
1723–1726 рр.  реконструкція інтер'єру;
1908 р.  прибудовано притвор від вул. Краківської, архітектор Францішек Мончинський (Franciszek Mączyński);
1908–1920 рр.  реставрація;
1925 рр.  реставрація;
1926–1929 рр.  розписи в інтер'єрі (Ян-Генрик Розен)

На цвинтарі збереглися хачкари (вірменські вотивні хрести), датовані XVI–XVIII ст., і дерев'яна каплиця "Голгофа" (XVIII ст.), в галереї – барельєфи ХІХ ст.

Вірменський катедральний собор, одна з найдавніших пам'яток Львова, побудований у 1356–1363 рр. як церква Успення Пресвятої Богородиці.

Храм побудований на кошти вірменських купців Якова з Кафи (Jakub z Kafy) і Фаноса з Ґайсеранцу (Fanos z Gajserajcu), Кесарія Кападокійська, будівельними роботами керував архітектор Дорінг (Дорк або Доре) (Doring, Dork, Dore). Взявши за зразок катедру в Ані, архітектор конструктивно зреалізував будівлю так, як будувалися галицькі храми. Церква представляє тринавовий чотиристовпний хрестокупольний храм візантійського типу.

За час свого існування собор зазнав багато змін, добудов і перебудов.

Першою прибудовою стала в 1437 р. аркада, що збереглася з південної сторони собору. До ХVІІ ст. вона оточувала його з трьох сторін.

У 1630 р. добудовано середню частину храму (наву), в 1671 р. на місці північної аркади постала сакристія.

Реконструктивні роботи 1723 р. надали будівлі барокового вигляду. Раніше відкрите кам'яне і цегляне мурування стін з декоративною різьбою було затиньковане.

У 1731 р. з північного боку прибудовано ризницю. Остання реставрація, розпочата в 1908 р. за проектом Францішка Мончинського (Franciszek Mączyński) і продовжена в 1920-і рр., значно змінила споруду. Тоді до західного фасаду від вул. Краківської добудовано приміщення, наново декоровано інтер'єр. Реставраційні роботи, перервані першою світовою війною, тягнулися до 1930-х рр.

Пов'язані історії

Архітектура

Пам'ятка архітектури національного значення згідно постанови Ради Міністрів УРСР№ 970 від 24 серпня 1963 р. Охоронний номер 318/1.

Вірменський собор – мурований, тринефний, чотиристовпний, з трьома півкруглими апсидами і одним куполом. На перехресті нефа і трансепта здіймається дванадцятигранний барабан, завершений наметовим дахом. Споруда мурована з ламаного каменю, обличкованого кам’яними плитами. З таких же плит було зроблено покрівлю, що до нині є під бляшаним дахом. Купол, над яким здіймається дванацятигранний барабан, має ребра, викладені з опалених глиняних горщиків.

Вірменський собор складається з трьої різних за часом частин. Найстаріша – вівтарна частина, власне, це церква, зведена у ХVІ ст., походить з ХІV ст. Центральна, зведена у 1630 р. за проектом архітектора Войцєха (Альберта) Кєляра (Wojciech (Albert) Kielar). Найновіша – притвор, побудований з заходу за проектом 1908 р. архітектора Францішка Мончинського (Franciszek Mączyński) .

Стара частина собору прямокутна в плані, з трьома півкруглими апсидами, тринавова, чотиристовпна, хрестова. З півночі до неї прибудована захристія, з півдня – відкрита галерея з хрестовим склепінням. Центральна частина також прямокутна в плані, перекрита по дерев'яним балкам, в західній частині розміщені хори. Західний притвор – найновіша частина – гранчастий в плані.

Зовні храм прикрашений кам'яною різьбою, особливо апсиди і барабан купола. Стіни – гладкі, прорізані вікнами, обрамованими різьбленим орнаментом.

Основні габарити споруди: ширина 21,90 м, довжина – 51,70 м, висота – 17,40 м.

На північній стіні собору є дві меморіальні дошки: Юзефу Жулінському (Józef Żuliński) (1841–1908 рр.) та Каролю Мікулі (Karol Mikuła) (1819–1897 рр.).

В інтер'єрі Вірменська церква багато оздоблена мозаїкою та живописом на релігійні сюжети, а також орнаментальними розписами на мотиви запозичені з вірменських стародруків.

Найстарша вівтарна частина простягається від апсиди до амвона. На арках і стовпах цієї частини вирізьблені в каменю, мармурі та алебастрі малі вотивні вірменські хрести – хачкари, які походять з ХІV–ХV ст. З цього часу походять також унікальні фрески кінця ХІV – початку ХV ст. на віконних фрамугах південної стіни, виконані у візантійському стилі.

На фресках в мандорлі неба зображено Христа благословляючого стоячих з обох сторін апостолів – Св. Іоанна Богослова з Прохором і Якова з Компостелли, біля ніг якого зображена маленька постать ктитора (фундатора), що стоїть навколішки.

На одному з чотирьох стовпів, які підтримують купол, збереглися дві накладені одна на одну фрески ХVcт., під якими розміщена надгробна плита дружини Христофора Авґустиновича (Krzysztof Augustynowicz) – Анни.

В 1912–1913 рр. за картонами Юзефа Мегоффера (Józef Mehoffer) (проект 1912 р.) оздоблений купол собору модерністичною мозаїкою "Свята Трійця", аркові ніші склепінь – венецькою мозаїкою. Мозаїку за картонами Юзефа Мегоффера виконала фірма Джіанезе з Венеції. В концепції мозаїки "Св. Трійці" звертає увагу смілива іконографічна інновація. Бог-Отець представлений до пояса, з довгим сивим волоссям, у плащі усіяному зірками, тримає тіло замученого Христа, яке підтримують ангели. На фоні його голови світиться золотий трикутник. Величезний голуб Святого Духа присів на його правому плечі. У парусах склепінь Св. Трійцю оточують архаїчно і орієнтально стилізовані Ангели, виконані також у мозаїці.

За проектом Вітольда Мінкевича (Witold Mińkiewicz) у 1927–1929 рр. виконано великий вівтар, амвон і півциркульну у плані балюстраду.

В цій частині собору на особливу увагу заслуговує настінний живопис в стилі арт деко пензля польського художника Яна Генрика Розена (Jan Henryk Rosen), виконаний в 1927–1929 рр. Перший сюжет представляє Поклон вифлеємських пасторів, другий – в апсиді за великим вівтарем – Тайну вечерю, третій – cправа за єпископським троном – Розп'яття Христа.

В цій частині святині зберігся вмурований в стіну надгробок патріарха Вірменії Стефана V (Stefan V) (помер в 1551 р.), який знаходиться з лівої сторони від дверей до захристії. Цей надгробок є найстаршою пам'яткою готичної різьби у Львові. З цього часу походить вмурований з лівої сторони вівтаря баптистеріум (хрестильниця).

Центральна частина перекрита півциркульним склепінням, має багато оздоблену різьбленими касетонами поліхромну стелю (поч. ХХ ст.). Стіни цієї частини собору покриті настінним живописом Яна Генрика Розена, в якому домінують сакральні мотиви. До них належить Похорон Св. Оділона (південна стіна нави), абата бенедиктинів, патрона померлих душ. Образ представляє привидів духів, які беруть участь в його похороні.

На північній стіні нави зображені сюжети Благовіщення та Усікновення голови Св. Івана Хрестителя, а також сюжети з постатями Св. Блажея, Св. Діонізія, Св. Пантократора, Св. Киріяка, Св. Катерини. На південній стіні нави, крім Похорона Св. Оділона зображені Св. Георгій, Св. Христофор, Св. Ідзі, старозавітні пророки, Св. Євстахій, Св. Віт, Св. Еразм та Композиція зі сценами зі Старого і Нового Завіту.

Три вітражі центральної частини також виконані за проектом 1926 р. Яна Генрика Розена. З обох сторін арки, шо веде до вівтарної частини знаходяться ікони ХVІІ ст.: Св. Георгій Просвітитель Вірменії та Пресвята Богородиця з Дитям. На північній стіні склепіння трансепту вмурована епітафія з погруддям вірменського архієпископа Ісаковича І. Я. (1824–1901).

Купол третьої найновішої частина собору також оздоблений венецькою мозаїкою за проектом 1912 р. Юзефа Мегоффера (Józef Mehoffer).

Значну мистецьку цінність становлять скульптурні групи ХV ст. – "Увірування Фоми" та "Св. Софія з дочками", вмуровані у північну стіну собору, які походять, вірогідно, з давнього вірменського цвинтаря, що знаходився на подвір'ї собору. Вірменські надгробні плити (хачкари ХVІІ – ХVІІІ ст.) з цього ж цвинтаря також вмуровані (при реставрації 1927–1929 рр.) у стіни собору. Такі ж плити є також на подвір'ї біля церкви, на території колишнього цвинтаря Вірменської церкви.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Вірменська, 7 – дзвіниця Вірменської церкви

Детальніше про місце
Опис

Вул. Вірменська – колона Св. Христофора

Детальніше про місце

Персоналії

Джерела

  1. Проект "Галіціана" (І. Жук), 2001-2002.
  2. Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. –Львів, 1991.
  3. Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. Львів: Каменяр, 1987. – С. 80.
  4. Львів. Туристичний путівник. – Видавницво: Центр Європи. – Львів, 1999. –  С. 258.
  5. Lwów. Ilustrowany przewodnik. – Lwów: Centrum Europy. – Wrocław: Via Nowa, 2001. – S. 148-149.
  6. Orłowicz M. Przewodnik po Lwowie. – Lwów. – 1925. – S. 152.
  7. Janusz B. Zabytki monumentalnej architektury Lwowa. – Lwów, 1928.
  8. Kajetanowicz X. D. Katedra ormiańska i jej otoczenie. – Lwów, 1930.
  9. Kunaszewicz S. Przewodnik po Lwowie. – Lwów, 1878.
  10. Medyński A. Lwów. Przewodnik dla zwiedzających miasto. – Drugie wydanie poprawione i uzupelnione. – Lwów: nakładem autora. – 1937.
  11. Piotrowski J. Katedra ormiańska we Lwowie w świetlie restawracyi i ostatnich odkryć. –Lwów, 1925.
  12. Smirnow J. Katedra ormiańska we Lwowie. Dzieje archidiecezij ormiańskiej. – Lwów, 2002.
  13. Żyła W. Katedra ormiańska we Lwowie. – Kraków, 1919.
Авторка опису – Христина Харчук

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення